[Приєднана картинка] Мої вірші-діти мого серця, В них печаль із радістю зійшлись. В них любов і біль переплелися, Вони душу піднімають ввись. Мої вірші-то життя сходинки, Райдуга емоцій-почуттів. То похмурі,як в осінній день хмаринки, То ясніють від яскравих кольорів. Мої вірші-то душі відкриті двері, То архів прожитих днів і літ. Мов птахи,які летять у вирій, Із душі летять вірші у світ. Мої вірші-мого серця квіти, Може,відгук в серці чийомусь...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Доторкнися спраглими вустами… Розпали нестримане бажання. Огорнувшись ніжними словами, Будем пристрастю впиватись до світання. Пий до дна нектар хмільної ночі… Знову келих переповниться коханням. Хай жадають мого тіла твої очі, Кожна крапля наче перша і остання. Напій пристрасті із присмаком ванілі Я до ранку смакуватиму з тобою. І в черговий раз від ніжності сп’янілі Келих вірності розділимо надвоє.

[Приєднана картинка] Подаруй нам, березне, надію, Що любов оселиться в серцях. Сонце миру край наш обігріє І залишать нас назавжди сум і страх. Розтопи ненависть скрижанілу, Що землею нашою крокує. Поверни нам спокій в Україну, Хай молитви наші Бог почує. Хай цвітуть весняні первоцвіти На журбою стомлених лугах, Хай жахіть війни не знають діти Ані наяву, ані у снах. Хай дзвіночком лине спів пташиний, Сповнюючи радістю життя. Хай весна до світла двері нам ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Твоя історія кров’ю написана. Життя твоє-вічна війна. Неначе пухлина, від світу відрізана, І друзів у тебе нема. Народ твій, як стадо, залякане й дике, Брехливі у тебе вожді. Обличчя своє на очах всього світу Жахливо спотворила ти. Ти маєш усе…Та цього тобі мало. Ти наче безжальний упир. Від люті і зла одержимою стала, Як оскаженілий звір. Немає для тебе нічого святого, Руйнуєш ти спокій і мир. І не боїшся ти вже навіть Бога, Для тебе ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Чому так швидко свічка догоріла? Чому так рано обірвалося життя? Напевно, твоя доля так хотіла… Утрати біль наповнює серця. Твоя душа уже прощається з землею, Свою частинку залишаючи в піснях. Над Україною світитимеш зорею, Хоч згасли зорі назавжди в твоїх очах. Ти крокував життям з відкритим серцем, Щиру усмішку людям дарував. Так важко знати, що це серце більш не б’ється І так багато ти ще нам не розказав. Ти відлетів у вічність птахом...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Чорно-біле життя в чорно-білих серцях, Чорно-білий мотив у віршах і піснях. Розгубила веселка свої кольори, Чорно-біло всміхається місяць згори. Візерунки холодні малює зима, Це сумний вернісаж в чорно-білих тонах. І злітають увись чорно-білі птахи, Україну сповили скорботні шляхи. Чорний смуток застиг в материнських очах, Білий Ангел приходить до неї у снах. Душі-зорі синів її кличуть з небес, Чорно-білим для неї став всесвіт увесь. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Він так мріяв на світ весь прославитися, Скоро ж славою тією задавиться. Він в історії бидлом залишиться, Бо занадто вже бидляцтвом своїм пишиться. ”Руский мир” йому усюди мариться , То у мізках хворий розум вариться. Його націю у всьому світі знатимуть, Хуйлоросами тепер їх називатимуть.

[Приєднана картинка] Стоїш на вершині Голгофи… Та з свого шляхУ не звернеш. Чому ж,Україно,так довго Ти хрест цей болючий несеш? Сльозами кривавими плачеш Над душами вбитих синів. У вірному серці ти бачиш Сплетіння із двох кольорів. Не вмерла ні слава,ні воля, А тільки міцніє щораз. Над духом вкраїнських Героїв Не владні ні доля, ні час. Вовки у овечих шкурах, Що звались колись”братами”, Ненавистю захлинулись, Зробивши нас ворогами. Тебе на...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Воно як сонця промінь навесні, У нього сльози радості в очах. Воно приходитиме часто уві сні, Воно назавжди оселяється в серцях. Наче підсніжник перший, ніжне і просте, Це найпрекрасніше у світі почуття. Через роки воно у пам'ять проросте Й залишить спогади у ній на все життя. Воно серцям дарує мрії і надії, На крилах щастя зносить в небеса. Навіть у смутку воно душу обігріє, Хоча й впаде від нього не одна сльоза. Перше кохання сильне й...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Так мало потрібно для щастя… Щоб були здоровими діти, Щоб рідні та друзі всміхались, Щоб ніколи було хворіти. Щоб сонце щоранку здіймалось В блакитному мирному небі, Щоб вдома завжди нас чекали… Так мало для щастя нам треба. Щоб спати спокійно лягати У вільній і сильній країні. Щоб діток своїх не ховати Й не бути рабом на чужині. Щоб істинне щастя пізнати, Лиш совість свою треба чути, Законами Божими жити І просто Людиною бути.