Там,де сонце за обрій сідає,

Де нам пісню співає весна,

Тихо вечір нас проводжає

В світ чарівний,де ти і я.

Там здійснилися наші мріі,

Там сплелися руки й серця,

І так палко вуста шепотіли

Найніжніші у світі слова.

Чи це сон?Чи це дивна казка,

У якій тільки ти і я?

У якій тільки ніжність і ласка,

І безмежна любов моя...

Гаснуть зорі,шепочуть"Вже ранок",

Але ти не відпустиш мене.

Скоро день,ось вже й світанок,

Він за нами невблаганно йде.

Знову день нас новий розлучає,

Знову вечір надію несе.

Не страшні нам тривоги й печалі,

Бо любов наша понад усе!

Не залишай мене одну,не залишай!

Прошу тебе,мене не відпускай!

Не віддавай мене холодним вітрам,

Я лиш тобі усе життя своє віддам!

                                         Чому ти йдеш?Чому мене ти покидаєш?

                                         Чому кохання наше так жорстоко ти вбиваєш?

                                          Навіщо я повірила словам,

                                          Коли ти шепотів:"Тебе нікому не віддам"?

Усе минуло...Час для мене зупинився...

Лиш тільки синій погляд у душі 

Назавжди залишився...

Лиш осінь за вікном кружляє листопадом,

І срібна ніч проллється в душу зорепадом...

Під синім небом ти така єдина,

І кращої немає на Землі,

Ти наша рідна мати-Україна,

Сьогодні низько ми вклоняємось тобі!

                                         Не раз ти кров"ю багряною обливалась,

                                         Не раз тебе хотіли підкорить,

                                         Та ти сльозами обмивалась,

                                         А потім знову підіймалась,

                                         І ворогам на зло продовжувала жить.

Ще й досі тебе ділять,розривають,

І зерна ненависті сіють між людьми,

Та все це марно,бо нас віра і любов єднає,

І Схід,і Захід-Українці ми!

                                        То ж з днем народження тебе,моя Вкраїно!

                                        Сьогодні ми піднімем келихи вина,

                                        Щоб ти завжди цвіла вишневим садом,

                                        І щоби вільною й соборною була!  

Я опять в царство грёз улетаю,

И опять о тебе лишь мечтаю,

Без тебя мои дни пусты,

Я хочу,чтобы знал это ты.

                                   И быть может,всё это зря,

                                   Без тебя пропадаю я,

                                   Без тебя вдохновения нет,

                                   А с тобой моя жизнь-это свет.

Ты позволь лишь себя любить,

Ты на свете мне всех дороже,

Хоть не можешь ты мир заменить,

Но и он тебя тоже не сможет...                    

Прилечу я в сны твои

Даже хоть на крыльях ночи,

Прошепчу я в них тебе,

Что люблю тебя я очень.

                                   Пусть в разлуке мы сейчас,

                                   Знаю,тоже ты тоскуешь,

                                   Только гордость сильней нас,

                                   Ты молчанье не нарушишь.

Не могу я без тебя,

По тебе я так скучаю.

Днём и ночью жду тебя,

О тебе сейчас мечтаю.

                                      Где же ты,любимый мой?

                                      Ты прийди,люби меня нежно.

                                      Знай,что в сердце у меня

                                      Горит искорка надежды...

Не осуждай людей ты никогда напрасно,

Умей прощать, другим желай добра,

И защитит тогда тебя Господь от всех напастий,

И от любых болезней исцелит тебя.

Пусть даже ты идёшь дорогою тернистою,

Но если в твоём сердце огонёк любви горит,

Не бойся ничего-ведь Богородица Пречистая

От всех печалей и невзгод тебя хранит.

Что впереди?Что день грядущий нам готовит?

Груз прошлого оставь-всегда иди вперёд.

И верь-ты не один,и что бы не случилось-

Будь благодарным Господу за всё!

Спасибо,Господи,за этот вечер,

И за светил небесных неугасимый свет,

За ту любовь,которой сердце наполняешь,

Ведь ничего дороже в жизни этой нет.

                                       Прости,о Господи,что я не то искала,

                                       Томилась в темноте душа моя,

                                       Прости,что страсть любовью называла,

                                       Для мира бренного жила,не для тебя.

Прости,о Господи,за твои раны,

И за удары грозные бича,

Не гвозди твои руки разрывали,

Их разрывала злость моя.

                                        Тебя не судьи осудили,

                                        Моя гордыня-главная судья,

                                        К кресту тебя мои грехи прибили,

                                        Ты муки смертные терпел из-за меня.

И вот стою я пред тобою,

Что ж сделать,Боже,для Тебя могу?

Лишь только о прощении Тебя молю я,

И лишь слезами искуплю свою вину.

                                           Спасибо,Господи,за это утро,

                                           За первый лучик солнца,золотой рассвет,

                                           Спасибо,что позволил мне проснуться,

                                           А в сердце только тихое" Люблю" в ответ...  

Сумно верби до води схилились,

Де колись зустрічалися ми,

Там сьогодні назавжди розлучились,

Пригорни мене,осінь,пригорни.

                                 Темна ніч своїми зорями чарує,

                                 Над землею стелиться туман густий,

                                 Щедро осінь дерева розмалює,

                                 І до ніг впаде листочок золотий. 

Вже минуло,пролетіло тепле літо,

Ти пішов...І я залишилась одна,

Заспівай же мені пісню,буйний вітре,

Обіймай же мене,осінь золота.

                                     Уже літні не літають павутинки,

                                     Вже у вирій відлітають журавлі,

                                     Всюди видно лише осені картинки,

                                     Покриває жовтий лист сліди твої.

Ви візьміть,журавлі,мене на крилах,

Щоб ніхто розбите серце не знайшов,

Я його так віддано любила,

Тільки він зі мною щастя не знайшов...

                                      Ніжна осінь чарівна,що ж мені ти принесла

                                      У корзині своїй кольоровій?

                                      Чому біль і печаль?Чому смуток і жаль

                                      В тому серці,що жило для любові?                                  

Говорят,что любовь прекрасна,

И не знает обиды и зла,

Что ж мечты наши на осколки 

Разбивает жестоко она?

Свет волшебный,сияющий в сердце,

Лучик нежности и добра

Почему же с холодным ветром

Ты,любовь,от меня унесла?

Не люблю я больше февраль,-

Этот месяц любви и счастья,

Он ТЕБЯ навсегда украл,

Оставляя в душе ненастье.

Так неслышно прошла весна,

Омывая дождями душу,

Тихо плачет сердце моё,

Пускай ветер слёзы осушит.

Не живёт больше в сердце надежда,

За любовью она ушла.

Нету в нём ни тепла,ни печали,

Лишь осталась одна пустота...

Крикнет сердце, а кто услышит?

Кто вернёт ему дивный свет?

Лишь одно только хмурое небо

Зарыдает дождями в ответ...