Отара

  • 07.07.15, 19:05

Отара

Підходив до завершення термін перебування нашої налагоджувальної группи в Монголії. Пуск комбінату виконали на "відмінно", одержали похвальні грамоти, подарунки від монгольської сторони. Час вже й додому збиратись.

У багатьох наших друзів з інших групп термін закінчувася раніше, отже ми вже багато раз побували на залізничному вокзаліі, на проводах і кожен раз дивувались, в буквальному сенсі, оскаженінню наших друзів при посадці в вагон. Кінцева станція, майже година для посадки, але вигляд вагону щось змінює в мозку пасажирів. Всі намагаються бути першими...

На той час я був вибраний "мікродаргой", - (мікроначальником) - головою профкома. Надивившись на той безлад, що дуже ганьбив нас а очах монголів, я зібрав збори группи і запропонував такий план: вся группа (36 інженерів), добровільно розбивається, за власним уподобанням, на четвірки, виборні від четвірок тягнуть жереб - номер купе, одержують відповідні квитки і розташовується на пероні в зворотному порядку; першим завантажується останнє купе, передостаннє йому допомогає завантажити його речі, потім завантажує свої валізи-торби передостаннє, а ті, що за ним, йому допомогають, і так, до першого купе, яке завантажується останнім. Пропозиція була прийнята на "ура". За тиждень до дня виїзду ми кілька раз приходили на вокзал і, навіть крейдою на асфальті помітили розташування нашого вагону.

І от, нарешті, час "Ч". Ми, згідно нашого ж плану, розташувались "четвірками" вздовж перрону. Підійшов потяг. Але, але... Чомусь машиніст трохи не доїхав і  тамбур нашого вагону зупинився десь посеред группи... Що тут почалось!!!

 Не зважаючи на поодинокі заклики "будьте ж людьми, ви забули, про що домовлялись?" Ощасливлена випадком середина, ломанулась, тягнучи свої клумаки, до сходів. Негайно, як і завжди, утворилась міцна пробка з лайкою, матюками, загубленими речами, слава Богу, хоч без мордобою. Ледве встигли завантажитись до відправлення, а потім, майже до сутінок перекладали, перераховували, шукали загублене... І це не зважаючи на те, що група наша, хоч і була зібрана з усього Союзу, все ж за рік здружилась, перезнайомилась і вже не являла собою неорганізований натовп... Освічені культурні люди, інженери, могли б за 15 - 20 хвилин, чинно-благородно... Виходить, не могли...

 Як в тій притчі: - За одним паршивим цапом всі барани в море пострибали…

Отара…

Хха-а! А я - то думаю...

Виходжу я якось, з свого будинку на ту алейку, що вздовж кожного будинку прокладена, автоматично, наче трассу переходжу, кидаю погляд праворуч-ліворуч, і вже, повернувши ліворуч і ступивши кілька кроків, починаю усвідомлювати картинку, яку за долю  секунди встиг побачити праворуч. Небезпеки у вигляді машини, що загрозливо наближається не було, але йшла молода жінка в розстібнутій джинсвій курточці і таких же розстібнутих... джинсах. З розстібнутої ширинки, різко контрастуючи з джинсовим фоном, виглядали якісь рожеві квіточки по білому. Чи то сорочка, чи трусики... Треба було якось діяти, якось чемно попередити, бо он, за рогом будинку вже багатолюдна вулиця... Я сповільнив ходу, дав жіночці себе обігнати і, скоса зиркнувши ТУДИ, щоб впевнитись, чи бува, не помилився, прибавив оберти і, обгоняючи, впівголоса пробурмотів:

   - Вибачте, у Вас там з зіпером на джинсах непорядок. І, щоб не бентежити, "включив форсаж", залишаючи жіночку наодинці з її проблемами. Втім, не встиг я збільшити відстань між нами й до трьох метрім, як почув ззаду дзвінке:

  - Хха-а! А я - то думаю, что это Вы на меня так смотрите!... Я, не повертаючись, лише розвів руками. І було чого!

Клянусь, я дивився на неї "ТАК", навіть не усвідомлюючи бачене, на протязі лише якоїсь мікросекунди, я вона вже встигла помітити і почати аналізувати мій погляд...

    О жінки!!!

Не мова розділяє

  • 05.07.15, 18:48

В далекому 1975 році довелось моїй бригаді брати участь в пуско-налагоджувльних роботах на Ярославльському пивзаводі, що був збудований і укомплектований обладнанням і контрольно-вимірювальною аппаратурою чешського виробництва. Шеф-монтаж і зв'язок з проектними організаціями в Чехословаччині здійснювала група чешських різнофахових спеціалістів.

   Зустріч з рафінованим "братнім" менталітетом виявилась несподівано важким випробуванням не лише для чехів, але й для нас, налагоджувальників з України. Навіть, під час офіційних перемовин з керівництвом заводу, не кажучи вже про спілкуваня з простими робітниками, часом, в ненормативній лексиці тонув сам зміст інформації... Особливо гидко було чути дружній щебет жінок-штукатурнищь те ізолювальниць, де матюки лише інколи перемежовувались якмось змістовним словом. До того ж, годі було шукати серед них абсолютно тверезих, особливо після обіду...

Чехи, відчуваючи брудне оточення, зайняли "кругову оборону", не завдаючи собі клопоту відрізняти і нас від аборигенів. З перших днів, ми стали гостро відчувати холодно-презирливе ставлення європейців до "папуасів"... Страждала наша гідність і щось треба було робити, щоб виправити ситуацію. Я зібрав хлопців і запропонував їм, особливо в присутності чехів, спілкуватися між собою виключно українською мовою. Ця моя пропозиція дала, на диво, швидкі наслідки. Вже за пару днів, ставлення чехів до нас відчутно змінилось, хоч до дружнього було ще далеко.

Шеф-монтером по КВПтаА був призначений чех Павел Мірек. Стосунки з ним складались теж не легко. Наша українська мова відчутно покращала його ставлення до нас, але, все ж, помітна зверхність все ще залишалась. В чешському проекті і монтажі була сила-силенна помилок які ми, спочатку мовчки, самостійно  виправляли, але потім вирішили, щоб остаточно збити з Павла їого європейську пиху, періодично "макать" його в помилки, по-дружньому дивуючись, мовляв, - ми думали, що у вас, європейців, можно дечому повчитись, а ви халтурщики, вас самих ще вчити і вчити... Ну, день за днем, збили ми таки з Павла пиху і, навіть, потоваришували. Знайшлось багато спільного: - фотографія, туризм і багато іншого.

      Маю я хоббі - підводне плавання, підводне полювання та підводна кіно-фото зйомка, то ж питаю у Павла:

   - А ти, часом, не підводник?

   - Та що ти, ображається Павел, - я порядна людина!

   - Я теж вважаю себе порядною людиною, але до того я ще й підводник, здивовано кажу я.

   - Ні, заперечує Павел. - Підводник не може бути порядною людиною, бо той, хто підводить іншого, чинить погано...

З впровадженням української мови теж вийшов казус. Каже мені, якось, Павел

   - Я зрозумів, що ви, київські, неначе з іншої країни, зовсім інакше поводитесь, сумлінно працюєте, не буваєте п'яні, не вчиняєте бійки. з вами цікаво і користно спілкуватись, але мені просто не доходитЬ, як при всьому тому ви можете в усе горло, всенький день, та ще й при жінках кричати таке... мені просто дуже соромно за вас...

Ну, звісно, ні я, ні хлопці мої не янголи. Ні-ні, та й щось татаро-монгольське, на "общєпонятном" з вуст зірветься, але, щоб цілий день не вгаваючи, на все горло... при жінках... це вже занадто!

   - Щось ти, Павле фантазуєш, хитаю головою я. Нема такого серед нас і бути не може!

   - Та як фантазую! Обурюється Павел. - Я своїми вухами, що весь час при тому червоніють, цілісенький день чую від вас одне й те ж саме бридке слово...

   - Та що ж то за слово таке? - Зовсім гублюсь в здогадках я.

   - Ага, хочеш, щоб і я себе тим словом забруднив?

   - Так ти ж тепер просто мусиш сказати мені в чому річ, бо інакше я буду вважати, що ти безпідставно звинувачуєш мене і всю мою бригаду в тому, чого нема, а це непорядний вчинок з твого боку!

   - Ну, добре, скажу, якщо так, каже Павло і заздалегідь починає червоніти...

   - Ну... Ну... Та ну, ти ж сам знаєш... Намагається викрутитись Павло.

   - Не тягни, будь мужчиною, кажи як є, бо ображусь, погрожую я.

   - Ну... Ну... І майже пошепки, кудись в сторону, - ШУКАЙ...

   - Шукай? Дивуюсь я в повний голос, а Павло здригається, як від удару батога.

   - Ти чого знову кричиш? Люди ж кругом! Тобі байдуже, а що про мене подумають?!!

А ми й справді, всією бригадою (8 чоловік), розбившись на пари, цілісенький день, перевірячи правільність монтажа видзвонювали жили кабелів саморобними продзвонками, перегукувались: - шукай А215, шукай С246, шукай F153...

   - Чому це слово тебе так нервує, знизую плечима я. Ми ж рідною, українською спілкуємося, а в перекладі на російську це значить "ИЩИ".

   - Серйозно? - Дивується Павло. Не знав, вибач, піду й своїм коллегам розкажу, щоб і вони про вас не думали так, як я...  раніше... Повертається і збирається йти...

   - Е, ні! Хапаю Павла за плече. Так не піде! Тепер ти кажи, що ти і ви всі думали! Мнеться Павло, ніяково йому.

   - Ну, це, розумієш, у нас так лихі люди кажуть, коли хопець йде до дівчини щоб теє... а вони не одружені... ну ти ж розумієш?

   - Та розумію, сміюсь я, от тільки не розумію, як ви уявляєте ШУКАННЯ проводу в кабелі в вашому розумінні цього терміну...

        Краще б Павло зберіг цю таємницю, бо потім мав клопіт. Хлопцям моїм теж дуже сподобалось несподіване витлумачення чехами нашого, цілком нермального слова.

Іі почалось!

   - Павле! Тебя начальник искал, наверное шукать будет...

   - Павел! Что случилось? Почему ты такой зашуканый ходишь?...

Павел не ображався, але, часом, дивував нас переляканим обличчям, коли дізнавався, що ми залили в редуктори МАСЛО... В Чехії масло на хліб намазують, а в редуктори лише ОЙЛ заливають... Ми теж веселились, знаходячи в документації слова ЧЕРПАДЛО - насос, або ДУХАДЛО - вентилятор... Я й досі з Павлом по електронці, або по скайпу спілкуюсь. Згадуємо минуле, радіємо кожній зустрічі в ефірі і чудово розуміємо один одного. 

Отаке повідомлення від Кличка… як його розуміти?

  • 19.05.15, 10:38

Отаке повідомлення від Кличка… як його розуміти? 

"Мы сохранили бесплатный проезд или сделали компенсацию для киевлян, которые относятся к льготным категориям населения... Мы оставили бесплатный проезд для киевских пенсионеров, а также для участников войны, детей войны, ветеранов труда, которые тоже являются пенсионерами и проживают в Киеве, и для некоторых других категорий льготников. Также остался льготным проезд для киевских школьников и студентов", - рассказал Кличко.

Новый закон, который вступит в силу с 1 июня, уменьшает количество категорий лиц, которым предоставляются льготы на проезд в общественном транспорте. Так, согласно закону, теряют право на льготный проезд отдельные категории граждан, проезд которых возмещался за счет субвенции из государственного бюджета местным бюджетам. В частности, речь идет об участниках войны, детях войны, ветеранах труда, жертвах нацистских преследований, членов семьи погибшего (умершего) ветерана войны и другие категории льготников. Новый закон, который вступит в силу с 1 июня.

Наладка це не тільки серйозна, вкрай відповідальна робота...

  • 24.12.14, 16:05

.Невдале формулювання...

Прибалтика Довелось, якось, нашій бригаді виконувати пуско-налагоджувальні роботи на цукровому заводі в Литві, в місті Кедайняї. Один з моїх колег, Леонід, був відповідальним за Рh-метричні виміри та контроль стану Рh в вимірювальному середовіщі. Згідно інструкції  Рh-датчик, перед використанням, треба було добу "вимочити" в розчині певної концентрації і температури в досить вологому приміщенні без доступу денного світла. Звернувся до мене Льоня з питанням де це можна зробити. Кажу йому:

    - А ти запитай у дівчат в лабораторії, вони ж свій завод краще за нас знають, може щось порадять.

Пішов Льоня в лабораторію, надибав русяву, міцной статури, литовку та й пітає: (далі мовою оригіналу)

    - Девушка, извините, мне нужно найти у Вас такое тёплое, влажное, тёмное местечко, чтобы вымочить там это… ну, словом, одну штучку…

Подивилась на нього дівчина та й так спокійно, навіть з якимось співчуттям, каже:

    - Есть у меня такое местечко, но я не могу предложить его Вам, потому, что там другой, уже несколько лет свою "штучку" вымачивает…

 

----------- ### $$$ ### -----------

Виявляється, придурків не лише в рашке роблять...

  • 29.09.14, 12:04


Виявляється, придурків не лише в рашке роблять...

Unit Сontinentale опубликовала фото, на котором Рафаэль позирует на фоне БРДМ с флагом Бразилии и Новороссии. В подписи говорится о том, что новоприбывший боец из Бразилии разделяет идеологию националистов из Франции.

В частности, целью организации является «антропологическая борьба против американского империализма», а также против глобализма, который они называют «сатанинской идеологией», направленной на превращение мира в колонию США.

«Мы часть евразийского сообщества, политического и геополитического союза, - рассказал Комсомольской правдеГийом, один из наемников. - Сначала мы видели революцию в Киеве, которую поддержал Запад, потом мы увидели агрессию против народа Донбасса, и мы поняли, что настоящая революция здесь, а не в Киеве».

У неділю рано...

  • 23.09.14, 21:33

У неділю рано...

- Куме! Агов! Куме Петре! Чи спите?

- Та який там сон, куме Миколо...

- Ну то вставайте, я от усю нічку не спав, такого перавачка вигнав, - пальчики оближете! Приходьте попребувать!

- Добре, куме Миколо, добре, от впораюсь, та й прибіжу.

За пів години -

То вже йдіть, куме Петре, бо я вже й грибочки мариновані з льоху дістав і огірочки солоні і сальця врізав і ковбаска домашня на пательні шкварчить і первачок з холодильника, як сльозиночка і Одарка моя ще вчора до дочки поіхала - не заважатиме...

- Добре, добре, куме Миколо, я от зараз, зараз!

Ще за який час:

- Куме Петре!!! Ви що, знову заснули, чи що???

Вже й ковбаска охолола і первачок гріється!!!

- Та зараз, зараз!

- Та що Ви там робите? Може я чимсь поможу? О, та ще й двері замикані...

- Е, ні, Ви не поможете, це я сам маю відробити...

- Куме Петре, що Ви мені рейбуси загадуєте? Що Ви там робите, питаю!

- Та от, борг маю віддати...

- Та який ще борг? Неділя ж сьогодні!

- Який, який... Супружній, який же ще?  Хай йому грець!

 За весь тиждень...

- Ой! Ай!! А-а-а-а-а!!!

- У-у-у. Уффф! … Куме Миколо! Ви ще тут?

Зачекайте ще трохи, я от відсапаюсь, та й прибіжу!

На допомогу"злісним"курильщикам, але тільки тим, хто дуже хоче

  • 08.04.14, 17:38
На допомогу "злісним" курильщикам, але тільки тим, хто дуже хоче позбавитись згубної звички

Мій, перевірений на собі (тричі) спосіб безболісної відмови від паління полягає в усвідомленій відмові від, виробленого за багато років автоматизма.
– Раненько прокинулись, філіжанка кави, є кілька хвилин вільного часу - рука сама послужливо заштовхує в рот сигарету й клацає запальничкою… Вийшли з переповненого транспорту на відносно свіже повітря - закуріть! Зустріли знайомого, - що ж так просто стояти, розмовляти - закуріть! Тільки сигарета догоріла, підійшов ще один знайомий... не питання, хочу - не хочу, знову закуримо! Таким чином, організм, привчений до певної дози нікотину, одержує її в 3 - 4 рази більше потреби. Дуже неправильно чинять ті, хто вирішує, що "от з цього моменту все! Ніколи більше!"… А то ще й клянуться чимсь дорогим... і в муках, проклинаючи свою безхарактерність, знову й знову зриваються... організм-то вже привчений, йому не треба більше, але те, до чого його привчили – віддай!
Чому я перевірив на собі цей спосііб тричі? Перший раз, після кількох років непаління потрапив я з сином та двома друзями в алтайську тайгу і не зміг бачити, як, сидячи біля багаття, вони припалюють цигарки не від головешки, а від сірника… Показав, як це слід робити і «показував» ще кілька років. Отямився, вийшов з залежності, але після поховання батька знову запалив. Знову кинув. Захворів і помер синочок – знову палив кілька років, бо було все одно… Ну, тепер вже не палю 12 років. Запах тютюнового диму з привабливого став мені неприємним - кинув назавжди.
Ну, а тепер суть способу:
1. Перед тим, як запалити цигарку, навіть, якщо вона вже в роті, треба подумки відчути смак диму і вірішити ДУЖЕ хочу, чи ТАК СОБІ… Якщо «ТАК СОБІ» - витягти цигарку з рота і покласти назад в пачку – потім знадобиться…
2. Якщо вже тільки про те і думаєш, яка, мовляв, це насолода – затягтись димом, Не будьте мазохістом, не знущайтеся з себе, Запаліть! Але тільки в тому разі, коли ДУЖЕ ДУЖЕ хочеться!
От і вся премудрість. В кінці дня, ви з подивом побачите, що скурили лише третину своєї звичної норми. Завтра спалите ще менше і таким чином за тиждень організм сам МАЙЖЕ відмовиться від нікотину. „МАЙЖЕ” тому що ще довгенько будуть з”являтися слабенькі потяги до цигарки і з ними треба чинити згідно пункту №1 - подумки відчути смак диму і вірішити ДУЖЕ хочу, чи ТАК СОБІ… А відповідь на слабенькі потяги лише одна: - НЕ ХОЧУ!!!
Бажаю успішного подолання звички (автоматизму)! Але цей спосіб допоможе лише тому, хто твердо вирішив звільнитися від тютюнової залежності

Друзі УВАГА!!!

  • 08.12.13, 18:20
Українська громада Каліфорнії підтримує #ЄвроМайдан!

Найбільша в Каліфорнії акція підтримки Євромайдану відбудеться в Сан-Франциско 8 грудня, за київським часом це 1:00 9 грудня (в ніч з неділі на понеділок).

Ми очікуємо 400-500 людей, і ця акція буде транслюватися в прямому ефірі на Київський Євромайдан!...

Також ви зможете слідкувати за трансляцією тут: http://www.ustream.tv/channel/euromaydan-san-francisco

#EuroMaidan #SanFrancisco: https://www.facebook.com/events/575195762560816