Два роки тому нинішній президент нашої країни під приводом виконання чергових обіцянок зробити «реформи» моментально і майже не зустрічаючи опору сконцентрував у своїх руках небувалу владу, висунув розроблену консультантами McKinsey амбіційну програму й начебто розпочав (на відміну від попередника) щось активно робити. От тільки не зовсім зрозуміло, як правильно охарактеризувати процес реалізації цієї програми: чи то ми ліземо вперед, як втомлений альпініст; чи то біжимо на місці; чи взагалі цілеспрямовано віддаляємося від заповітної мети фірмовою «місячною ходою» Майкла Джексона… Спробуємо внести певну ясність.

Куди прямуємо?

Світ іде від громадського порядку «з обмеженим доступом», до порядку «з відкритим доступом» — так відповів на це запитання кілька років тому нобелівський лауреат Д.Норт, відомий як один із батьків нової інституціональної економіки, у співавторстві з Б.Уейнгастом і Дж.Дж. Уоллісом. Суспільні уклади, за їх версією, принципово відрізняються способами підтримання громадського порядку (на противагу насильству).

При обмеженому доступі насильство стримується шляхом, образно кажучи, перетворення розбійників з великої дороги на «респектабельних» бандитів-рекетирів. Діюча в такому суспільстві авторитарна влада, або олігархія, відкуповується від усіх, хто становить реальну загрозу. А оскільки «просто так» заробити, роблячи щось корисне для споживачів, герої можуть і самі, то влада надає їм місце біля годівниці або штучно обмежує доступ до хоч трохи привабливих економічних можливостей, усуває конкуренцію, щоб наділити своїх союзників наддоходом. Таким чином, вони одержують можливість, як і раніше, грабувати співгромадян, але вже впорядковано, майже без мордобою. «Лохів» їм стає вигідніше доїти і навіть пасти, ніж різати.

[ Читати далі ]

Вранці 16 березня прибули до Качанівської колонії №54, відомої цілому світові "завдяки" ув'язненню за її мурами Юлії Тимошенко.

Біля воріт - черга людей з торбами. Приїхали лишити передачу засудженим родичкам та поспілкуватися з ними на побаченні. В черзі є діти.

Ми - восьмеро БЮТівських нардепів - чекаємо збоку, поки на територію колонії пропустять відвідувачів. Мета нашого приїзду - на власні очі побачити медичне обладнання, що нібито завезли згідно з рекомендаціями німецьких лікарів, яких допустили оглянути екс-прем'єра.

Цього дня в колонії - "день відкритих дверей" для засобів інформації, - зрозуміло, що їм показуватимуть картинку "Ось як ми дбаємо про Тимошенко!". Журналісти на цей час уже на території. Побачити картинку маємо намір разом із медійниками і ми. Депутати - троє фахових медиків Вячеслав Передерій, Сергій Шевчук та Євген Добряк, і "БЮТівки" Олена Шустік, Олена Бондаренко, Антоніна Болюра, Зоя Шишкіна. Жевріє надія: раптом не відмовлять Юлії Володимирівні в бодай коротенькому побаченні з нами?

Напередодні Юлія Тимошенко письмово звернулася до начальника колонії Івана Первушкіна із заявою про побачення з журналістами та народними депутатами, тож наша поява під стінами установи не була для начальства несподіванкою.

Втім, як з'ясувалося, несподіванка очікувала на нас. Стукання у ворота, прохання до міліціонерів, які їх від нас охороняли, доповісти керівництву, не дали жодного результату: "Пропускати немає наказу".

[ Читати далі ]

О ситуации, которая на самом деле сложилась сегодня в украинской системе правосудия, «Хвилі» рассказал действующий судья апелляционного суда одной из областей Украины. Рассказчик был, надеемся, предельно откровенен, но по понятным причинам пожелал сохранить анонимность.

- Время от времени мы видим, как украинских судей берут под белы ручки и начинают вытряхивать их карманы и рассказывать о них правду – тут и взятки, и незаконные решения. Это имеет отношение к нынешней имитации борьбы с коррупцией в державе?

- Побойтесь Бога. При нынешней власти – и это касается далеко не лишь судов – мы стали свидетелями очень интересной тактики, когда нужные решения и действия, мало имеющие общего с законностью, представляются публике как благо и эта самая законность. Причем внешне это выглядит именно так. Привлекли к ответственности судью – вроде и правда, деньги брал, интересные решения принимал, получает по заслугам. Но на самом деле за такими процессами ВО ВСЕХ случаях стоит совершенно иная подноготная.

- То есть расправляются с неугодными, с теми, кто попер против системы, или чтобы расставить своих людей?

- Это было бы слишком банальным, все сложнее. Надо понимать, что вообще происходило после прихода к власти Януковича. То, что судьи всегда были людьми небедными, и по каким именно причинам, известно всякому. Но раньше это хоть и было привычной нормой, однако судьи находились на положении отдельной касты, имеющей право на какую-то самостоятельность. Проще говоря, существовали свои общие правила, расценки, однако судья всегда имел право выбора, как поступать. Со сменой власти эта система полностью изменилось.

- Сразу принялись давить на судей, чтобы те принимали нужные решения? Но ведь судья – это тоже не мальчик с улицы, голыми руками его не возьмешь.

[ Читати далі ]

http://pravo.prostir.ua/network.php?news=489&lang=ukr

Узурпація (від лат. usurpare — використовувати) - термін може застосовуватися також для позначення неконституційного захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у немонархічній державі, перевищення повноважень.

Узурпатор (лат. uzurpator, від лат. usurpo — захоплюю) — це особа, що незаконно захопила у свої руки владу або присвоїла собі які-небудь чужі права на щось.

Що для нас українців готує теперішня команда при органах влади , зробивши ще у попереднє своє правління у 1998- 2001р.р всі соціальні фонди , самоврядними неприбутковими організаціями , тобто кредитними спілками та з 2004р. створивши , Пенсійний фонд, просто орган але не влади , бо він так само ,як і соціальні фонди не є державним, хоча такого не може бути у відповідності до норм Конституції України .
Статтею 46. Конституції України встановлено , що “Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення”.
Відповідно до статті 3. Конституції України встановлено , що
“ забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”.

Пунктом 3 та 4 статті 5. Конституції України передбачено :
“Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу “.
Нормами ст. 3 та 46 Конституції України встановлено такий конституційний лад ,що право на пенсійне та соціальне забезпечення громадян України повинно бути виключно державним і так ,як єдине джерело влади в Україні — народ не визначав та не змінював конституційний лад в Україні за яким би пенсійні та соціальні фонди були би не державними , то під час прийняття законів України : “Основ законодавства України
про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 14 січня 1998 року
N 16/98-ВР , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 23 вересня 1999 року N 1105-XIV ;"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 2 березня 2000 року N 1533-III , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" 18 січня 2001 року N 2240-III , “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 9 липня 2003 року N 1058-IV Верховною радою було узурповано владу та змінено конституційний лад і створено не державні соціальні фонди ( кредитні спілки ) та Пенсійний фонд, орган не державної влади для всіх громадян України за виключенням : прокурорів , міліціонерів , державних службовців та службовців у органах державної влади та місцевого самоврядування для забезпечення пенсією цієї категорії білих людей залишився державний орган , Пенсійний фонд України .

[ Читати далі ]

Если любишь ее - отпусти. Если она твоя - вернется, если не вернется - она никогда не была твоей. Было бы розовой наивностью полагать, что исключение Натальи Королевской из фракции БЮТ продиктовано большой любовью к ней Турчинова и компании. Любви нет, но Королевскую таки отпустили.

Теперь ее ждет штормящее болото украинской политики, и никто из бывших соратников не станет прокладывать курс для ее корабля или подсказывать, в какую сторону вертеть штурвал. Все - сама, сама, сама. Впрочем, похоже, Королевская к такому варианту давно готова.

Наталья Юрьевна заверяет, что по-прежнему остается горячей сторонницей освобождения Юлии Тимошенко: “Мы с Тимошенко прошли огонь и медные трубы. Этот человек привел меня в политику, я очень многим обязана ей и буду продолжать делать все, чтобы добиться ее освобождения”, - заявила она на брифинге.

Есть опасения, что Юлии Владимировне следует осторожно отнестись к возможному освобождению - как бы разнообразные освободители не разорвали ее на части прямо на выходе из Качановской колонии. А ведь разорвут, и каждый унесет с собой кусочек Тимошенко, чтобы не расставаться с любимым лидером.

История любви Юли и Наташи формально еще не окончена - по крайней мере, до тех пор, пока Турчинов или Власенко не опубликуют очередное письмо Тимошенко из-за колючки, в котором та расставит точки над ё. Пока же вспомним, какой была история любви между Королевской и БЮТ.

Предыстория отношений Наташи и “Батькивщины” вовсе не предвещала сближения: в то время как Юлия Тимошенко на Майдане делала Ющенко президентом, Наталья Королевская в Луганске поддерживала Виктора Януковича - “своего парня из Донбасса”. Казалось бы, трудно придумать более неблагоприятный бэкграунд для начала совместной политической деятельности.

Однако совместная деятельность началась уже год спустя, сразу после отставки Тимошенко с поста премьер-министра. В интервью “Главкому” Королевская рассказывала, что увидела выступление Юлии Владимировны по телевидению и решила познакомиться. Сама пробилась на встречу, пообщалась - и на выборах 2006 г. уже была куратором БЮТ на Луганщине.

[ Читати далі ]

Хвастовство премьера о своем управленческом таланте заставила «Комментарии» вспомнить, сколько страна заплатила за это «менеджерское» чудо

«Тот не ошибается, кто ничего не делает». Так звучит старинная пословица с малой  российской родины нынешнего премьер-министра Украины Николая Азарова. Но сам глава украинского правительства наотрез отказывается прислушиваться к этой народной мудрости. «Мы разве похожи на тех людей, которые принимают решения необдуманно и не понимают, чем эти решения могут обернуться для макроэкономической ситуации? Разве за эти годы - а мы практически работаем с 2002 года с перерывами - разве мы принимали хоть одно решение, которое приводило бы к негативным последствиям для экономики? Приведите такие примеры. Вы их не найдете», - так выхвалял себя перед иностранными компаниями Николай Янович.

Проникнувшись признанием Азарова о его пребывании во власти последние 10 лет (даже без учета управления Налоговой с середины 90-хх), «Комментарии» решили помочь любопытным подобрать примеры «негативных последствий для экономики». Да и не только для нее, а и для кошельков граждан, о наполнении которых день и ночь заботиться Николай Янович. Не будем вспоминать, как перед выборами Президента 2004-го Янукович и Азаров раскручивали соцвыплатами инфляцию, создавали хлебные и бензиновые кризисы или вводили избирательный принцип возмещения НДС. Пройдемся только по новейшей истории правительства Николая  Азарова, которое, кстати, в эти дни празднует свой двухлетний юбилей.[ Читати далі ]
 

(Картина В.Петровского)

Так сложились обстоятельства, что в этом году я большую часть времени провожу в Киеве. Каждое утро вместо зарядки я наяриваю круги по центру Киева, чтобы понять структуру города и возможные маршруты для приятных вечерних прогулок. Я ищу привлекательные места для своих московских друзей, которых пытаюсь заманить в гости на новое место.

Но хочу честно признаться, что нахожусь в довольно расстроенных чувствах, гуляя по весеннему Киеву. Я не говорю про куски льда, которыми меня чуть не убило пару недель назад. Не жалуюсь на тротуары, изрытые траншеями, и мусорные баки, которые вычищают нерегулярно. Съездить зимой в Санкт-Петербург и вернутся оттуда живым и на двух ногах - тоже большая удача.

Не так много мест в Киеве в шаговой доступности, обязательные для посещения туристами. За последние годы чаще исчезали интересные уголки города, чем появлялись новые.

[ Читати далі ]

Единичные случаи получения прямого эфира не могут привести к самореализации политика как такового, особенно с диссидентским уклоном, характеризующего существующую власть, как бандформирование, тем более не могут привести к изменению существующей системы власти из-за полного отсутствия независимых средств массовой информации.
Предоставленная возможность участвовать в диалоге по ЧТРК -- это всего лишь результат противостояния двух противоборствующих криминальных группировок при власти и ничего более.
Если посетившие мой сайт понимают, что существующая система власти действительно требует кардинального изменения, а у власти пребывают обычные душегубы, независимо от принадлежности к партиям, что без наличия средств на организацию независимых СМИ мечты об изменении системы власти превращаются в патологию мечтателя, я готов выслушать любые предложения в рамках, приемлемых ст.5 Конституции Украины.
Николай Губенко

сайт Николая Губенко:
http://www.gubenkonik.ru/