Про економічні та промислові перспективи України на 2011 рік

2011-01-06
Сергій СУЛИМ: Наш гість сьогодні Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор. Говоритимемо сьогодні про перспективи України, економічні, промислові на 2011 рік. Уряд Віктора Януковича, його команда проголошують, що їх прерогативою є економіка. Я би хотів розпочати розмову з оцінки економічної ситуації, в якій перебуває наша країна на сьогодні. Є цікава особливість. Урядовці кажуть, що Україна виходить із кризи і скоро все буде гаразд. Микола Азаров вчора заявив, що кризу буде подолано до серпня 2011 року. «Я бачу, що за умови мобілізації наших зусиль до серпня Україна остаточно подолає кризу. Причому як в економіці, так і в суспільній свідомості» - сказав Микола Азаров. Але якщо послухати експертів, фахівців з економіки, то їх думки майже протилежні. Вони говорять, про фінансову кризу в світі, про величезні борги України, які нам треба платити, про невиважену економічну політику, про нашу технологічну і управлінську відсталість. Чому такі розбіжності у поглядах?
Володимир ЛАНОВИЙ: Політики завжди прикрашають ситуацію, коли вони при владі. І дуже похмурими фарбами малюють, коли вони в опозиції. Відповідь потрібно шукати десь посередині. І треба трошки критикувати сьогоднішню владу, прем’єр-міністра, який говорить, що вже через 6-ть місяців в нас буде вихід з кризи. Адже ми разом із світом потрапили в короткострокову, але вона вже тягнеться два роки, кризу. І якщо згадати, що у 2009 році падіння ВВП склало 15%, то в 2010 році зростання, відновлення ВВП буде не більше 4%. Отже, ми маємо дифіцит недовиконання на 11% порівняно з 2008 роком. Якщо в цьому році уряд планує знову зростання ВВП на 4%, то цього буде недостатньо, щоб ми вийшли з тої ями, в яку потрапили в кінці 2009 року.

Сергій СУЛИМ: Тобто ситуація досить складна. І можна читати заяви економістів і українських, і іноземних про складну природу кризи, про те, що потрібні нові підходи. А представники нашого уряду про складність кризи чомусь не говорять. Я можу тільки пригадати статтю Валерія Мунтіяна, заступника міністра економіки з приводу цього. Зараз в нашому уряді працюють люди, які здатні об’єктивно оцінувати економічну ситуацію в країні і світі? Вони можуть запропонувати механізми відповіді на виклики сучасності?
Володимир ЛАНОВИЙ: Тут інша площина проблем української економіки. Не ціль поточні показники підняти на 3% чи впасти, Бюджет виконаний за рахунок боргів, кредитів чи дійсно відбувається зростання прибутків. Це все дрібні питання. Якщо урядовці мислять тільки в рамках таких процесів, то ми будемо на периферії світового процесу знаходитись як якась третєрозрядна країна. На самому ділі наша економіка відстає від світових за технологічним рівнем, за продуктивністю, потужністю обладнання, якістю продукції. Ми дуже конкурентнонизькі на світових ринках. Продаємо лише сировинну продукцію, до того ж ця сировинна продукція все менше і менше користується попитом за кордоном. Ми втрачаємо провідні ринки Америки і ЄС. Для того, щоб вийти на високий конкурентоспроможний рівень з якісною продукцією, з високою прибутковістю праці і саме тоді буде висока заробітна плата, яку можна буде порівняти з європейськими країнами, зовсім інші потрібні підходи. Поки що ніхто не наближується навіть до того, що реально треба зробити Україні для серйозної модернізації, для іновацій технологічних, для того, щоб стати країною з інформаційно розвиненою економікою, як країни Заходу сьогодні.

Сергій СУЛИМ: Вони не мислять в тих категоріях чи просто не хочуть висловлюватися?
Володимир ЛАНОВИЙ: Мені важко сказти. Якщо я слухаю дискусії чи офіційні розмови, які транслюються, про новації, інвестиції, розвиток, то там нічого сучасного і актуального немає. Це просто адміністративно-бюрократичні заходи про те, що якісь програми вони будуть запроваджувати. За допомогою держави будуть допомогати інвесторам. Але це не в тому напрямку розмови, дії і пропозиції.

Сергій СУЛИМ: Представники команди Януковича говорять, що зараз Україна переходить на іноваційно-інвестиційну модель розвитку. Але інвестиції в країну йдуть слабко. Про іноваційну модель взагалі годі говорити. Ми знаємо, який невеличкий відсоток у ВВП реалізовується саме завдяки іноваціям. В чому справа?
Володимир ЛАНОВИЙ: По-перше, інвестиції можливі внутрішні і зовнішні, якщо в цій країні є перспективи економічного та промислового зростання. І якщо в цій країні гарантовані права інвесторів, права власності. І якщо є свободи: політичні, інформаційні. Тільки тоді приватний інвестор буде почувати себе спокійно і впевнено. Як наші люди, які виїзджають у інші країни і бачать, що там більш спокійне гарантоване життя. Поки що ми в жодному напрямку, ні з точки зору свобод, ні з точки зору правових механізмів, гарантій, прав приватної власності, інтересів підприємництва і бізнесу не просунулися. А події 2010 року, на жаль, затьмарили загальну інвестиційну атмосферу.

Сергій СУЛИМ: Великі інфраструктурні проекти реалізовуються. Будуються залізниці, дороги, мости, стадіони. Можно говорити, що це реалізація інвестиційної моделі? І можливо це себе окупить?
Володимир ЛАНОВИЙ: Можливо, інвестиційна модель, але це ніяк не іноваційна модель. Іновація, тобто нововведення в виробництві в усіх сферах, починаючи від промисловості і сільського господарства і закінчуючи транспортом, комунікаціями, торгівлею, фінансами. Вони можливі лише в умовах конкуренції. Якщо в нас підтримуються величезні монополії, як Нафтогаз України, то в нас ніколи не буде вистачати газу. У нас весь час буде спекуляція з паливними матеріалами. Проблеми зростання вартості, житлово-комунальні тарифи, які будуть весь час стрибати. Зараз киянам сказали про 30% з першого числа, а потім ще на 30% буде, так домовилися з міжнародними кредиторами. Тобто в умовах коли немає конкуренції, якщо вона не розвивається і держава не будує конкуренті ринки і підтримує монополістів, нічого путнього не буде. Ви візьміть Укрзалізницю - скільки ми можемо їздити в вагонах і по коліях початку 20 століття. Візьміть Укртелеком - які у нас послуги телефонії? Вони, м’яко кажучи, неякісні. У нас авіація монопольна. Там розподілені ринки. І ми бачимо, що ціни на квитки авіаційні зростають шаленими темпами. Просто нормальна людина в середині країни не може перелітати з одного місця в інше. Тобто немає конкуренції – не буде нічого нового. Нам потрібно створити ринки, розвинути торгівлю. Торгівля буде робити більше замовлень промисловості. Коли промисловість буде відчувати конкурентні умови, що треба якісно оновлюватися, вона буде робити замовлення або власній науці, або іноземній науці. І буде брати необхідні конструкції, небхідні технології.

Сергій СУЛИМ: Гроші МВФ ми б могли туди використовувати? І гроші, які беремо у борг?
Володимир ЛАНОВИЙ: Наша українська наука не відповідає реаліям. Вона живе в своєму замкнутому просторі. Вона отримує фінансування від держави, а треба, щоб ще пішли замовлення від приватного сектору. Саме тоді будуть розробки, які швидко будуть застосовуватись на практиці і тільки тоді це буде розширяти ринки. Тобто з одного якогось біотехнологічночного відкриття буде розвиватись ціла нова галузь. Чи фармацевтика, чи мікробіологічний чи харчовий напрямок. Такого в нас не має. І заганяти зараз гроші в такі пасивні об’єкти, як дороги, мости, які звичайно не повернуться назад ні банкам, які кредитують, ні Бюджету, який дає. Тобто ми витрачаємо гроші і відстаємо в технологіях, виробництві, продуктивності праці від світу. Тому що світ не стоїть на місці. У США інформаційна економіка вже поглинає більшу частину всіх інвестицій в країні. Вкладають не в металеві вироби, а в інтелектуальні продукти.

Сергій СУЛИМ: Яка логіка? Говорять іноваційно-інвестиційна модель, але якою логікою керується наш Уряд, якщо він підтримує найбільше металургію і хімпром? Крім того, ці галузі ніхто не збирається перебудовувати вже багато років. Є прогнози, що китайці через декілька років побудують металургійні заводи у себе за останнім словом техніки і майбутнє нашої металургійної галузі буде зовсім під питанням. А от на сільське господарство, я вже не кажу про інформаційні технології, яке має стратегічне значення, чомусь заплющують очі.
Володимир ЛАНОВИЙ: Так, давайте подивимось на фінансові результати діяльності металургії та інших експортніх галузей. Вони у нас у цьому та в минулому році зі збитком. Металургійні комбінати та інші гірничозбагачувальні комбінати, добувні підприємства два роки закінчують зі збитками і не мають прибутків. Про що це говорить? Що галузь не може вийти на такі ринки, де вартість буде більшою ніж їх собівартість. Або треба модернізовувати виробництво і зменшувати свої витрати, або треба виходити на більш якісну продукцію та більш якісні ринки. А два роки кризи нам нічого не показали. Тому уряд сподівається на те, що там будуть нові замовлення. Але Ви праві, що Китай усуіває з головних ринків мінеральних добрив, на яких ми були одними з найсильніших, і з ринків будівельних матеріалів, та металургійної промисловості в цілому. І ми тільки зараз конкурентоспроможні щодо своєї руди. Тобто, це більш низький сировинний рівень виробництва. Оскільки руда в Україні якісна і її багато та її збагачення дає добрі можливості для подальшого якісного сталевого виробництва, то вже в Болгарії, Угорщині розгортаються переробні комбінати, які точне лиття роблять з нашої сировини і, звичайно, це залишає нас за бортом. Пріоритетом є вугільна промисловість. І в 2010 році більше 6 млрд. витрачено на різні програми. В 2011 році збираються витратити 12 млрд. Якби ми бачили, що покращився стан, менше аварій, кращі технології, видобуток здійснюється на нових шахтах, де якісна сировина, але цього нічого не відбувається. І нажаль, є серьйозна підозра, що через всі вугільні схеми отримують партнери вугільних підприємств ці гроші. Вони переходять тим, що постачають їм матеріали, ленту, відбійну техніку, різні підйомні машини. А вугільна промисловість не модернізується. А ми в цьому році закапали біля 10 млрд. в пасивні фонди - такі як дороги. Справа в тому, що в 2010 році заробітки людей майже не зросли. В наступному році вже заплановано, що практично не буде зростання середньої заробітньої плати. Інфляція є великою проблемою для наступного року. Про неї можна говорити окремо. А гроші кудись підуть на будівництво доріг. То треба якось порівнювати і збалансовано управляти.

Сергій СУЛИМ: По подорогах треба щось возити. З одних об’єктів на інші.
Володимир ЛАНОВИЙ: Я в іншому розумінні говорю. Якщо у Вас є прибутки, то будуйте не одну, а сто доріг. І високоякісних доріг. А якщо у Вас збитки, то навіщо Ви набираєте боргів? В 2010 році 142 млрд. грн. кредитів різного роду і внутрішніх, і зовнішніх отримав Уряд. А віддавати з чого? В 2011 році вже потрібно віддати 101 млрд. грн. І будуть серйозні проблеми з виконанням своїх зобов’язань Бюджетом. Тому будувати треба, але раціонально. І науку підтримувати, і технології, і сільське господарство, і дороги. Все потрошку. А не так, що все в дороги.

Сергій СУЛИМ: А підприємства, які можуть перевозити по цим дорогам свої товари або для того, щоб виробничий цикл здійснювався, вони стоять.
Володимир ЛАНОВИЙ: У нас різні випадки. Якщо Ви поїдете в Ірпінь, то там є шикарна дорога. Вона десь довжиною півтора кілометра і потім вона переривається і ліс. Тобто, так можна виконати обсяг робіт. Сказати, що міліард витратили, а дороги немає. Перевозень немає. Тобто, куди дійсно ідуть ці дороги. Вони ідуть на промислові об’єкти чи на порти, які дозволяють збільшувати наш експорт чи вони ідуть до дач окремих районів.

Сергій СУЛИМ: Можливо, дороги будуть мати значення саме для транспортного потенціалу України. Наприклад, з Китаю дуже вигідно везти товари.
Володимир ЛАНОВИЙ: Але треба так, щоб ми голі і босі не залишились після такого будівництва. У радянські часи у нас багато будувалось різних БАМів, а люди не мали можливості купити тканину для пошиття плаття чи штанів.

Сергій СУЛИМ: Ви говорите, що на Вашу думку, інфляція цього року може бути вищою за 9%, які плануються в Бюджеті. А ВВП?
Володимир ЛАНОВИЙ: Уряд взяв такі зобов’язання на 2011 рік, коли він поверне 91 млрд. грн. своїх боргів. В тому числі більша частина - це будуть внутрішні борги. Здається біля 60 млрд. грн буде повернено по облігаціям, які Уряд випустив в середині країни, тепер він їх забере і погасить. Це значить гроші підуть у банківський сектор і виробництво. Але це разові великі вкладання в банківський сектор. І так станеться, що гроші будуть, а кредити давати нема кому. І гроші будуть використовуватися для різного типу спекулятивних платіжних операцій, і це зайва грошова маса. Це серйозне коливання в іншу сторону. Треба якось рівно йти. А то ми то в холод, то в жару. В наступному році будуть багато викидів грошей, і вони можуть вплинути на те, що спожівчі ціни будуть зростати більшими темпами, ніж запланував Уряд. Приклад 2010 року у нас була дефляція, тобто падали ціни і ми це бачили в магазинах. А от в вересні місяці на 3% стрибнула інфляція. Це за один місяць. Якби так кожний місяць, то на 36% зросли. Це на третину зросли б ціни. Чому так? А тому що Уряд викинув на 16 млрд. грн облігацій ПДВ в один місяць. І вони зробили свою справу. Такі операції з погашенням боргу дуже небезпечні, якщо уряд недостатньо плавно це робить.

Сергій СУЛИМ: ВВП може бути 4%?
Володимир ЛАНОВИЙ: В першій половині 2010 року ВВП України зросло на 5,5%. У третьому кварталі ми вже отримали дані на 3,5%. В четвертому - були ще нижчі. І тенденція така, що після провалу 2008 року у нас спочатку, перший квартал 2009 року ВВП відновився на 5-6%, потім на 10%, в тетьому кварталі ще на 10%. А потім він в 2010 році відновлюється на 5-5,5 і тепер на 3,5%. Тобто іде загальмування відновлення.

Сергій СУЛИМ: В усьому світі теж загальмування у другій половині року.
Володимир ЛАНОВИЙ: Я кажу, що в другій половині року загальмування і через це тенденція 2011 року на 4-5% є нереальною. Немає таких джерел, таких вибухів, таких теплих приємних місць, куди можуть кинути топку економічних ресурсів.

Сергій СУЛИМ: Коли помаранчеві були у владі, то регіонали їх критикували за те, що вони не підтримують національний бізнес. Що вони лобіюють інтереси імпортерів. Що ми бачимо? Прийшли до влади регіонали, а сальдо як було, так і залишається негативним. Ми більше закуповуємо, ніж продаємо. Чи здійснили вони кроки, які допоможуть саме національному виробнику конкурувати з іноземним, хоча б уже у своїй країні, не кажучи вже про експорт?
Володимир ЛАНОВИЙ: Ми не бачимо з Вами жодної програми, яка б підтримувала, розвивала, зробила перспективним наші експортні виробництва.

Сергій СУЛИМ: А на внутрішньому ринку?
Володимир ЛАНОВИЙ: А імпорт, Ви правильно замітили, що після фінансового провалу 2008 року у 2009 році імпорт зростав меншими темпапи, ніж експорт. І навіть у 2010 році у першому кварталі у нас було позитивне сальдо торгівлею товарами і послугами. Експорт був більший ніж імпорт. Фінансова криза мала вдарити по імпорту. І так воно і відбулося. Але останніми кварталами імпорт потужно зростає і в цілому по товарах в 2011 році буде вже негативне сальдо 7 млрд. дол. А з урахуванням послуг буде десь під 4 млрд. дол. Імпорт починає більш швидшими темпами зростати, як тільки внутрішній попит зростає. Наприклад, ми заробили трохи грошей і купуємо комп’ютер чи фотоапарат. І що це за вироби? Така ситуація, коли всі закривають очі і не дивляться, що в нас імпорт зростає вже втричі вищими темпами, ніж в ті роки, які Ви назвали помаранчевими роками. Тоді в нас провал відбувся, тому що в нас за три роки в чотири раза зріс імпорт і негативне сальдо. Тепер в нас знову три рази за один рік зріс імпорт і негативне сальдо зовнішньої торгівлі вже виходить на 4-5 млрд.

Сергій СУЛИМ: А внутрішній ринок, для власного виробника ми не можемо теж захистити через СОТ і через те, що ми зону вільної торгіівлі хочемо з ЄС?
Володимир ЛАНОВИЙ: Ми нічого не робимо для того, щоб підняти внутрішній ринок. Можливим виходом з валютної скрути, коли кожні 4-5 років в нас провалюється гривня, є заміна імпортних товарів товарами внутрішнього виробництва. Легка промисловість за роки незалежності впала на 80%. Взуттєва - в 10 разів впала. Машинобудування - на 70%. Потужності є, людські ресурси є, інженери є. Треба розвивати ці галузі і закрити цим надходження імпорту. Будівельна галузь в цьому році знову на 15% впала, а в минулому - в 2 рази впала. Будують мости та дороги, а чому тоді будівельна галузь падає? Значить, не так використовуються інвестиції в будівельну галузь. Стоїть питання відновлення наших традиційних галузей: сільського господарства, харчової промисловості та інших. Як це зробити? Азаров запропонував давати нульову ставку податків з прибутку для легкої промисловості. Так можна нічого не робити і не платити податків. В них і так прибутків немає. Всі договори за кордоном. Там і гроші крутяться. А тут вони голі й бідні. Робітники - голі й бідні, бо працюють один раз на рік, коли є замовлення. Питання в тому, щоб привести в нашу країну торгівельні марки, які розвинуті та просунуті у світі, і тоді будуть випускати продукцію на українському підприємстві, і вона за якістю не буде відрізнятися від італійської чи французської. Тільки тоді ми піднімемо легку промисловість. Те саме можна говорити про машинобудування, електроніку, приладобудування, випуск мобільних телефонів. Все це треба відновити з технологічної сторони. А не просто заганяти гроші в інші галузі та піднімати вугільну промисловість і дороги. Ви бачили в нас бренди Пьєр Карден, Лапідос та інше.

Сергій СУЛИМ: Я особисто бував не на одній тексильній фабриці. Я там бачив бренд Монтана, зокрема, який виробляли на давальницькій сировині.
Володимир ЛАНОВИЙ: Але в Україні ми їх не бачимо. І в цьому питання.

Сергій СУЛИМ: Економічна політика уряду Азарова чимось відрізняється від політики Юлії Тимошенко?
Володимир ЛАНОВИЙ: Вони працювали в різних умовах. У Азарова - підйом. Вони спланували Бюджет в одних умовах, а реально він виявився більше. У Тимошенко все розвалювалося в руках. Але нажаль, новий уряд запозичив методи Тимошенко з точки зору збільшення боргів держави. Державний борг нині складає близько 50% ВВП. За рік уряд набрав кредитів на 142 млрд. грн. І уряд ніби показує, що в нас все нормально, але через рік-два буде провалля. Чи бюджет перестане платити, і стане заборгованість, чи він перестане віддавати кредити іноземцям чи нашим банкам. І таке провалля настане. Уряди наші дуже мало впливають на стан життя, торгівлю, транспортні системи. Вони тільки коментують певні події. Вони десь щось перерозподіляють на великих рівнях. Тому якщо порівнювати ці два уряди, то на макроекономічному рівні вони діють абсолютно схожими методами, хоча є серйозна відмінність. Національний банк перестав кредитувати комерційні банки, комерційні банки - економіку в 2010 році. Через таку зупинку запозичень в нас втрималася інфляція. А в 2009 році відновлення ВВП після падіння на 25% до 15%, коли працювала Тимошенко. Зараз - 4%. Значить, тоді було гірше. Але кредитування йшло, виробництво йшло та шукало гроші для відновлення процесів. Так що я здивувався, що новий уряд не підтримує реальний сектор економіки, а використовує максимальні гроші для власних централізованих проектів та програм. Ми сподівалися, що уряд зверне увагу на промисловість, але поки що не звертає.

Сергій СУЛИМ: У світі в економіці теж відбуваються дуже непрості процеси і цікаво, що в Україні дещо аналогічні процеси. Україна переживає через безвідповідальну кредитно-фінансову політику, яка заохочувала людей до споживацької гонитви і загоняла їх в пастку боргів. В таку ж пастку потрапили і багато країн Єврозони. Чому у світі та в Україні ця тенденція так яскраво проявляється?
Володимир ЛАНОВИЙ: Глобалізація, взаємозалежність країн. Падіння в певних країнах - це зменшення замовлень для країн, які розвиваються. В них, скажемо, менше будівництва і наш метал не йде. Але нам за цей період кризи треба оновити випуск старої металевої продукції на якісні сталі, на які завжди буде попит. Я бачу таку спорідненість, взаємність дій та наслідків в тому, що банківська система України побудована так само як в США, як система кредитування під заставу майна. Це можна назвати ломбардним методом кредитування. Якщо в банках перенакопичується це майно, починається крах фінансів. В тому числі, іпотека. В цьому підході викривляються доходи отримувача кредитів. Є неспівпадіння доходів з сумами отриманих кредитів. Наприклад, у людини є земля, і він бере кредит 10-20 тис. Але він через певні причини не зміг нічого побудувати або виростити на цій землі, і тепер не може повернути цей кредит. Банк мав давати кредит не під нерухомість, а під проект. Банк мав вивчити проект, впевнитись, що менеджери нормальні, є ринки збуту, перспективність. І тільки під подібні проекти давати кредит. Подібного провалля немає в азійських країнах, зокрема, в Японії. Бо там дають кредити під проекти. В Японії дають кредити з точки зору того, яка в людей зарплата. Кредит дають не більше ніж на 2/3 річної зарплати. Вони якось себе підстраховують. В арабських країнах немає такого кредитування як в США та Європі. В арабських країнах кредити під відсотки не даються. Мусульманам це заборонено. Вони дають кредити як частку в інвестиційному проекті. Вони беруть половину чи третину проекту і тим самим підтримують того, хто започатковував бізнес.

Сергій СУЛИМ: Кредитна система стала запорукою того, що сталася така боргова яма в країнах: США, Європа, Україна, Росія і т.д. Джозеф Стігліц, нобелівський лауреат економіки, сказав, що реструктуризація заборгованості, списання боргів домовласників є найважливішою мірою. Якщо банки далі тягнутимуть гроші з людей, державні видатки будуть зменшуватися, то це приведе тільки до стагнації. Зволікання буде коштувати дуже дорого. Платити мають ті, хто найбільше нажився у такій ситуації.
Володимир ЛАНОВИЙ: Ми торкаємось політики. В США управляють фінансові олігархи. Вони вирішують основні пріоритети, акценти в економіці. Можно частково погодитися з думкою, оскільки олігархи про себе не забувають. Коли уряд США почав боротися з кризою, він спочатку згадав про банки. Призвело це до того, що банки безвідповідально ставляться до своєї місії. Вони мають чистити економіку, не кредитувати погані виробництва, шкідливі для країни проекти. А вони живуть безтурботно та накручують проценти. Дуже багато афер наявні в фінансовій сфері. Криза показала, що політика урядів працює на банки, а не банки працюють на країну. Те саме відбулося у нас. Провал гривні вдвічі в 2008 році. Всі втратили, а банки мовчали. Коли відбуваються спекуляції та провали цін або курсів, банки заробляють, бо є можливості потужних спекуляцій. В нашому випадку в цьому році прибутковість банківського сектору є найвищою. На кожну вкладену гривню інвестицій банк отримує 4 гривні прибутку. Ці темпи продовжують зростати. Коли відбувалися події 2008-2009 років, я написав статтю, що треба реструктуризувати банки, зменшити їх витрати, перевести їх в інший відповідальний режим, щоб вони кредитували кращі проекти, а не виробництво з залежалим товаром, а вони дають їм кредити під складські свідоцтва. Так, викидають гроші на вітер. А молода людина з гарним проектом в інформаційній сфері не може достукатись в жоден банк, тому що їй скажуть: "А під що?". Тому банківська система спричинила самі методи. Крім кредитної недосконалої системи на Заході також нереальною є система цінних паперів. В Західному світі кількість випущених цінних паперів в сотні разів перевищує ВВП цього світу. Випускаються акції, під них випускаються облігації, під облігації - опціони, під опціони дають сертифікати. Так крутяться неіснуючі гроші, а в якийсь момент треба платити. Керівники фінансової системи США дуже довірились системі деривативів і фондовим ринкам. В нас ця система настільки слабка, що це не вплинуло на кризу в Україні. В нас капіталізація фондових ринків в сотні разів менша. Просто так списувати борги, тим не менше, не можна.
СЛУХАЧ: Славко. Народний депутат Анатолій Гриценко нещодавно сказав, що теперішня влада працює не заради блага народу, а заради узурпації влади та встановлення диктатури своєї партії та лідера. Куди приведуть Україну ці донецькі професори та професіонали?
Володимир ЛАНОВИЙ: У нас немає реформ. Все, що здійснюється - це просто латання дірок, зведення кінців з кінцями. План на наступний рік нічого позитивного нам не віщає, тому що середню зарплату пропонується підняти на 4%. А ціни зростуть десь на 13-15%. В багатьох пунктах влада не розуміє, як робити реформи та в якому напрямку. Вони не дуже думають про те, щоб відновлювати загальний добробут. Більше їх цікавить інтереси окремих фінансово-промислових груп.
СЛУХАЧ: Эти нелогичные победные заявления премьера - результат договоренности с олигархами об инвестиционном возврате их капитала из оффшоров. Почему не реагирует наша прокуратура на экономические преступления честного правительства?
Володимир ЛАНОВИЙ: В цьому році вперше українські капіталісти переводять свої капітали за кордон в дуже великих масштабах. Цифра виходить десь на 700 млн. дол. офіційних переводів українских інвестицій за кордон. Такого ніколи не було. Було за рік 20-50 млн. раніше. В 2009 році в Україну надійшло прямих іноземних інвестицій на 3,6 млрд. дол., а в 2010 році - 2,5 млрд. Напевно, іноземці не бачать в нашій країні привабливих проектів та атмосфери. Міжнародні рейтинги України понизили в рази. Це є результатом.
СЛУХАЧ: Як Ви стативитеся до заяв апокаліптичних експертів, які кажуть, що не тільки іноземні інвестори, але й наші олігархи не бачать майбутнього в проектах України і думають про Україну як про транспортну магістраль, завдяки якій можна перевозити товари з Китаю і потім продавати їх в Європу, США.
Володимир ЛАНОВИЙ: Олігархи будуть тут сидіти до останнього та вичавлювати останні соки. Поки вони останні соки не вичавлять, вони не переїдуть до своїх резиденцій та заводів за кордоном. Для своїх дітей вони бачать майбутнє у цивілізованих країнах. Поки є можливість через політичні інструменти вичавлювати прибутки з підприємств, побудованих в радянськи часи, вони звідси не підуть.