Кандидати від опозиції поклялися не виходити з фракції

Усі кандидати в народні депутати від Об’єднаної опозиції "Батьківщина" присягнули в неділю на вірність українському народу.

Як повідомляє прес-служба "Батьківщини", свою присягу кандидати від опозиції скріпили особистими підписами.

І ті, хто увійшов у список, і ті, хто балотуватиметься на мажоритарних округах, зобов’язалися докласти всіх зусиль задля звільнення України від кримінального окупаційного режиму президента Віктора Януковича, звільнити політичних в’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка та захищати права та свободи кожного громадянина України.

Кандидати від Об’єднаної опозиції також присяглись неухильно виконувати у майбутньому рішення фракції та дотримуватись фракційної дисципліни, а також взяли на себе публічне зобов’язання скласти із себе повноваження народних депутатів, якщо їхня політична позиція піде врозріз із позицією Об’єднаної опозиції.

Кожен із кандидатів урочисто пообіцяв у разі його обрання народним депутатом вступити до фракції "Батьківщина" у Верховній Раді VII скликання та ані юридично, ані фактично не виходити з неї протягом дії мандату, наданого йому виборцем.

 

"Кандидати в народні депутати від Об’єднаної опозиції "Батьківщина" зібрались тут, щоб подивитись один в одному в вічі і проголосити присягу перед українським народом, взяти на себе зобов’язання та зупинити політичні репресії: звільнити наших побратимів політв’язнів, та вивести нашу країну на шлях, який гідний нашої рідної Батьківщини, вести її до перемоги", - заявив керівник Центрального штабу Об’єднаної опозиції Олександр Турчинов.

У свою чергу голова Ради Об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк зазначив: "Першою повинна була підписати цю присягу Юлі Тимошенко, вона скріпила її кров’ю - рік перебуваючи за ґратами, рік ув’язнена режимом Віктора Януковича, вона довела, що вона присягла українському народу і вона виконує цю присягу".

До присутніх також звернулися Борис Тарасюк, Анатолій Гриценко, Сергій Соболєв, Микола Томенко, Григорій Немиря, Ірина Луценко та Микола Княжицький.

Помста за розкол країни: Черкащина

28 та 29 липня, в рамках загальноукраїнської кампанії "Помста за розкол країни" місцеві активісти масово поширили на Черкащині листівки із закликами не голосувати на парламентських виборах за Партію регіонів та за нині чинного народного депутата України -- Богдана Губського, який голосував за законопроект Ківалова-Колесніченка "Про засади державної мовної політики і який має намір балотуватись на Черкащині.

В Каневі, Золотоноші та частині Соснівського району Черкас -- в одномандатному мажоритарному окрузі No.197, де має намір балотуватись Богдан Губський, активісти поширили листівки з роз'ясненням, чому не можна голосувати за цього кандидата. Мешканців округу проінформували про причетність Губського до дерибану землі, обману селян, навмисного руйнування аграрного сектору, про зв'язки депутата із криміналітетом та інші незаконні діяння земельного магната.




В листівках із закликами не голосувати на парламентських виборах за Партію регіонів висвітлено основні "здобутки" Партії регіонів за час перебування цієї політичної сили при владі -- зростання рівня корупції, зменшення кількості приватних підприємців, посилення податкового тиску, економічний спад в країні, підвищення пенсійного віку, відсутність належного соціального забезпечення громадян, а головне -- відсутність обіцяного "покращення життя вже сьогодні". Отже, Партія регіонів фактично надурила своїх виборців, про що українцям радять не забувати перед виборами.

Метою кампанії "Помста за розкол країни" є відсторонення від влади осіб, які замість того, щоб вирішувати економічні та соціальні проблеми, намагаються розколоти країну та зіштовхнути лобами простих людей, які, незалежно від мови спілкування, однаково страждають від влаштованого їм нинішньою владою "покращення життя вже сьогодні".

Долучитись до кампанії "Помста за розкол країни" можна, заповнивши анкету: http://vstavay.info/yak-ya-mozhu-dopomohty/

Зробити пожертву на кампанію можна через:
Приватбанк (картка): 5577 2127 1645 8826 (Чулівська Ірина Костянтинівна)
Яндекс-гроші: 410011485041060
PayPal: [email protected]

Помста за розкол країни. житомир. знову черпіцький


Вже вдруге активісти завітали до округу О. Черпіцького. Цього разу вони вирішили показати, що вишиванку можна вдягнути не тільки на свято чи до церкви, у вишиванці можна робити корисні для України речі.


Шаман и академики

Недавно на одной из фотовыставок в московском Центре фотографии имени братьев Люмьер я читал подробный рассказ фотографа о том, как он снимал одного из последних авторитетных шаманов необъятной российской тайги. Шаман действительно пользовался огромным уважением своих соотечественников, внушал страх – они считали, что он и вылечить может, и уморить. А вот когда фотограф с ним встретился – чары рассеялись. Шаман оказался фокусником – хотя и очень неплохим. И секретами своего мастерства живо делился с московским корреспондентом – а как же, из самой столицы приехал человек, так нужно ж ему все хорошо показать и объяснить, чтобы карточки вышли.

Вспомнил эту историю, когда узнал о готовящейся встрече президента с мастерами культуры и прочими интеллигентами. Интеллигенцию у нас сейчас особо полюбили – и в списки ее разные включают, и на встречи приглашают. Это, честно говоря, не очень хороший симптом – обычно услугами прирученных интеллектуалов пытаются заручиться именно тогда, когда власть и элита в целом теряют общественную поддержку, начинают ощущать возможность краха и убеждают общество: ну чего вы? Ведь самые умные и популярные – за нас, а вы не понимаете, какой мы подарок. Это такой шаманский танец – авось поверят!

Так всегда бывает перед крахом – когда никакой логики уже нет. Вот встретится Янукович с интеллектуалами. И они ему расскажут, какая смертельная опасность угрожает украинскому языку, а он возьмет и наложит вето, хороший наш! А кто все эту историю заварил? Может этоКивалов и Колесниченко  сами додумались? И каким интеллектуалом нужно быть, чтобы в это поверить?

Или наоборот – интеллектуалы – ведь можно и таких найти – расскажут Виктору Федоровичу о том, как новый закон все гармонизирует и он с легким сердцем подпишет документ. Тогда новый вопрос: а зачем собирал-то? Ведь людей, которые против такого закона, никакие интеллектуалы не переубедят. А тех, кто за – ну так им никакие интеллектуалы не нужны? Или просто приятно посидеть с образованными людьми – невозможно же быть «папой» только для депутатов и чиновников, хочется, чтобы академики признали.

Они признают, Виктор Федорович – академики у нас обученные. Только это уже ничего не изменит. Потому что язык – это не главная проблема этой страны. Главная проблема – это ее экономический крах. Проблему языка вы придумали сами, чтобы отвлечь внимание населения от этого краха. Но отвлечь – не значит предотвратить. И решением языковой проблемы экономических трудностей не решишь. У нас нет проблемы с языками, Виктор Федорович. У нас две проблемы – вы и нет денег. И даже если первую проблему можно решить электоральным образом, деньги от этого не появятся. Вы же их не отдадите, правда?

И другие тоже не отдадут.

Поэтому вместо того, чтобы скучать с интеллектуалами, повстречайтесь с экономистами. И даже если они скажут, что нашим чиновникам – и вашим соратникам – нужно просто для начала перестать воровать – не выгоняйте их. Прислушайтесь. Это ваша единственная возможность сохранить власть – остановить тотальное разворовывание страны вашим окружением. И времени для того, чтобы использовать эту возможность, остается все меньше. Даже если экономисты скажут, что и вам нужно прекратить – тоже не выгоняйте сразу, подумайте. Может вам не нужно так много?

А законом не заморачивайтесь. Даже если вы его подпишите – его все равно отменят, как и многие другие законопроекты вашего царствования. Это все временные документы, даже очень. Сосредоточ ь тесь на насущном, Виктор Федорович. На деньгах. На воровстве. На коррупции. На экономическом коллапсе страны. Я, конечно, не очень большой интеллектуал, но почему-то уверен, что и те интеллектуалы, которых вы соберете – что украиноязычные из Львова, что русскоязычные из Харькова – думают так же.

Разве что они постесняются вам об этом сказать.

Виталий Портниковглавный редактор и телеведущий канала TBi

Виталий Портников

Трансляція Олімпіади відбувається російською.

Українські веслувальниці завоювали олімпійське золото

Журналісти поширили в мережі проект звернення до керівництва державного телебачення з вимогою транслювати Олімпіаду українською мовою. Звертаємося до вас, висловлюючи думку тієї частини української громадськості, яка послідовно відстоює право українців – платників податків – отримувати послуги державною мовою: дивитися ТБ й кіно, читати друковану пресу й книжки, спілкуватися з державними чиновниками та ін.

Черговим обурливим проявом дискримінації україномовної спільноти, яка, згідно з усіма переписами й опитуваннями, становить в Україні більшість, стали телевізійні трансляції з лондонської Олімпіади.
Ми вважаємо порушенням своїх громадянських прав той факт, що в ефірі Першого Національного в коментарях із ХХХ літніх Олімпійських ігор українська – державна – мова перебуває на других ролях, тоді як російська – переважає.
Такий дисбаланс ще можна було якось пояснити в ситуації з висвітленням на телебаченні чемпіонату Європи з футболу 2012 року, який віддали на відкуп комерційним каналам. Але у випадку з головною спортивною подією чотириріччя, Олімпіадою, крити нічим: її висвітлює ДЕРЖАВНИЙ канал, який функціонує на гроші платників податків і має як ніхто інший дотримуватися Конституції та мовного законодавства.

Стаття 10 Основного Закону говорить: «Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Згідно із законом «Про телебачення та радіомовлення», частка української мови в мовленні загальнонаціональних каналів має становити не менше 75 відсотків.

Вважаємо, що Перший Національний канал не забезпечує належним чином функціонування української мови у трансляціях з олімпійських арен та коментарях до них.
Адже змагання майже з кожного виду спорту, зокрема у прайм-тайм, поруч з україномовним коментатором супроводжує російськомовний. Але такий білінгвізм – ще півбіди. Адже у вечірній час мова програми «Олімпійські пристрасті» - майже всуціль російська. Не рахуючи включення Олександра Гливинського, абсолютна більшість інших ведучих та коментаторів – російськомовні.
За стільки років проживання й роботи в Україні «великий інтелектуал» Савелій (Савік) Шустер так і не спромігся вивчити українську мову. Це дуже схоже на зневагу країни, яка оплачує його працю, зневагу титульної нації.
Те саме стосується і співведучої Шустера – колишньої спортсменки Олени Говорової, громадянки України, яка неспроможна вести програму державною мовою.
Запитання до керівництва Першого Національного: навіть якщо ви вважаєте, що Шустер забезпечує проекту «Олімпійські пристрасті» додатковий рейтинг, чому в пару до нього не поставили україномовну ведучу чи ведучого?
Одномовність цих ефірів обурює тисячі й тисячі українських телеглядачів.

І якби ж ще російськомовні ведучі були професіоналами своєї справи, від яких неможливо відмовитися. Але ж ведення «Олімпійських пристрастей» – мляве, інертне, низькофахове. Лише деякі запрошені спортсмени-ветерани та тренери дають справді професійні коментарі. Рівень же Говорової як телеведучої не витримує жодної критики. А поведінка Шустера налаштовує на думки про його «вселенську втому» та величезну послугу, яку він робить глядачам і керівництву своєю присутністю в ефірі.

Перший Національний почав обурювати україномовну громадськість уже з самого початку Олімпіади-2012 – із церемонії відкриття, яку зі студії в Києві коментували четверо російськомовних ведучих і лише один україномовний, та й то – Роман Вірастюк рідко коли міг пробитися крізь розмову носіїв «великого и могучего».
Як ви поясните вибір для коментування параду відкриття Олімпіади Руслани Писанки, котра є не просто російськомовною, а відвертим, дрімучим непрофесіоналом у спортивній та олімпійській темі?
(Ми вже не кажемо про загальний рівень того «групового конферансу», який зводився до обговорення штанів і жакетів учасників параду.)

Ведучі ж денних випусків «Олімпійських пристрастей» Оксана Гутцайт і Георгій Тихий або говорять із безліччю русизмів, або переходять на російську мову при першій же нагоді, навіть у спілкуванні із спортсменами-співвітчизниками.
Причому Тихий лише в перших ефірах силкувався розмовляти українською, а надалі став суто російськомовним ведучим, що знову повторює на українському ТБ ганебну практику використання принципу «Тарапуньки і Штепселя».

У наруги теж є свої апогеї. В коментуванні Олімпіади на Першому Національному телеканалі таким стало запрошення в ефір російського ведучого Дмитра Волкова. У понеділок ввечері його залучили до коментування змагання плавців в «Акватік-центрі», і пан Волков дозволив собі в прямому ефірі кпини над українською мовою як такою – росіянин назвав її«диалектом славянского языка». Це визначення різонуло слух мільйонів україномовних телеглядачів. А співведучий Жукова навіть не спромігся його виправити чи зробити зауваження.

З огляду на викладене вище, вимагаємо від керівництва Національної телекомпанії України:
– змінити мовні співвідношення в коментуванні Олімпіади в ефірі Першого Національного на користь української мови – аби кожна спортивна подія в ефірі державного каналу висвітлювалася державною мовою;
– забезпечити не менш як 75-відсоткову квоту української мови в ефірах «Олімпійських пристрастей» із Савіком Шустером;
– вибачитися перед українською громадою за образу на її адресу, що пролунала з вуст російського коментатора Дмитра Волкова.

Також вимагаємо вибачень персонально Дмитра Волкова.

Виступ українських спортсменів на Олімпіаді, що є головною спортивною подією чотирирічного циклу, є візитною карткою Української держави, і – значною мірою – не лише у спорті.
Висвітлення Олімпіади на телебаченні так само є лакмусовим папірцем, дзеркалом державної політики в інформаційній сфері.
Дискримінація української мови в олімпійському ефірі – образа патріотичних почуттів мільйонів українців.

Ми не просимо зайвого – ми хочемо чути єдину державну мову України принаймні в ефірі Першого Національного каналу.
Інакше ваш канал не матиме морального права називатися «Національним».

У разі невиконання наших вимог залишаємо за собою право звертатися до суду.

Дмитро Лиховій, журналіст (Київ)
Леся Шовкун, журналіст (Київ)

Просимо долучатися - до обговорення, правок, підписання.
Підписувати просимо так: Ім'я, прізвище, рід занять, місто мешкання.
Присилати підписи також можна на адресу ledilid(собака)gmail.com.

Януковичу кінець: рейтинги Меркель зашкалюють....

merkel
 

Те, що у свій час Меркель пройшла повз Януковича, як повз порожнє місце, Януковича шокувало. Тоді в Українських ЗМІ почала тиражуватися інформація, що з обранням нового президента Німеччини Меркель втратить вплив, а новий канцлер уже не буде уболівати  за Тимошенко.
Але всі розмови українського МЗС і проплачених українських політологів, які вмовляли українське суспільство, що незабаром Німеччина змінить свою позицію, оскільки Меркель відсунуть, виявилися - качкою. 

На практиці німці в останнім опитуванні показали дуже високу підтримку своєму канцлеру. 
Так що для Європи  і Євросоюзу Янукович і далі буде порожнім з, повз якого просто проходять. 
Настрій у Німеччині характеризується турботою про економіку й валюту. І в цьому заслуга Ангели Меркель. Про це сказало 70 відсотків німців, повідомляють "Конфлікти й закони" з посиланням на tagesschau.de.

Для німців на даний момент головним є питання економічної кризи країн єврозони. А абсолютна більшість населення вважають, що Меркель успішно справляється з важкою фінансовою ситуацією.

Канцлера підтримують не тільки прихильники блоку ХДС/ХСС, у який входить Меркель, але й опозиціонери. Серед тих, хто буде голосувати за ХДС/ХСС, методами боротьби канцлера з еврокризою задоволені 92 відсотки. Її політику в цьому плані підтримують також 75 відсотків прихильників соціал-демократів і 70 відсотків прихильників "Зелених".

У цілому, якби  вибори в бундестаг відбулися зараз, те перемогу беззастережно одержав би блок Меркель - ХДС/ХСС. За нього готові голосувати 36 відсотків німців. Соціал-демократи одержали б 28 відсотків голосів, а "Зелені" - 13. При такому розкладі в Меркель було б два варіанти для створення коаліції: або зі СДПГ, або з "Зеленими". Більшість німців вважають, що Меркель варто робити ставку на коаліцію із соціал-демократами.

k-z

Джин Шарп. Звільни себе сам. Як покласти край диктатурі? ч.1

До вашої  уваги книга Шарпа "Звільни себе сам" (Self-Liberation), присвячену стратегічному плануванню акцій ненасильницького опору. В нинішній політичній ситуації та напередодні парламентських виборів ця праця може стати українцям у пригоді.

Джин Шарп за роботою - пише інструкції, як підірвати чергову суверенну диктатуру .

Переклад: Сергій Лук'янчук


Як прийти до свободи?

Багато людей живуть у країнах, де при владі перебувають режими, які можна трактувати як диктаторські, або, в пом’якшеній формі, як авторитарні. Зазвичай більшість населення в цих країнах хотіли б, щоб ці гнобительські режими були замінені більш демократичною та вільною політичною системою.

Але як цього можна досягти?

Диктатура – це не єдиний поширений спосіб пригноблення. Існують також системи соціального та економічного гніту. Коли люди хочуть покласти край гнобленню та здобути більше свобод та справедливості, чи є спосіб досягти цієї мети в реалістичний, ефективний та самодостатній спосіб – і так, щоб результати збереглися надовго?

Багато хто шукав відповіді на ці питання і напружено працював над здобуттям свободи. Багато інших намагалися допомогти пригнобленим людям покласти край їхньому поневоленню. Втім, ніхто з нас не може заявити, що в нього є остаточний розв’язок. Проблема залишається відкритою.

У конфліктах між диктатурою чи іншими видами пригноблення та більшістю населення цьому населенню важливо визанчити, чи вони просто хочуть засудити гноблення та висловити протест проти системи. Або ж вони хочуть насправді покласти цьому гнобленню край і замінити його системою, що забезпечить більше свобод, демократії та справедливості?

Багато гарних людей вважають, що якщо вони досить активно засуджуватимуть режим гноблення або протестуватимуть проти нього досить довго, то бажані зміни постануть самі по собі. Це припущення є помилковим.

Пошуки кращих рішень також несуть свої ризики. Не всі пропоновані відповіді є рівнозначними. Деякі самопроголошені «революціонери», попри їхню риторику, насправді не довіряють пригнобленим народним масам. Ці «революціонери» вважають, що систему владного домінування можна остаточно усунути лише за тієї умови, якщо їхня власна група «опікунів» у якийсь спосіб візьме під контроль державний апарат і потім використає цю систему управління та пригнічення задля перетворення суспільства, незалежно від бажань цього самого нібито «звільненого» населення.

Ці питання потребують нового осмислення.

Проблема того, як скинути диктатуру, загалом розглянута у праці автора «Від диктатури до демократії: Концептуальні засади здобуття свободи».

Натомість цей посібник із стратегічного планування має більш обмежене завдання. Він має на меті допомогу людям, які самі хочуть створити потужну стратегію, або «суперплан», щоб досягти свого звільнення від гноблення і збудувати більш вільнута демократичну систему влади. Понад те, цей документ стане в пригоді не тільки тим, хто бореться із внутрішніми диктаторськими режимами. Він буде корисним для тих людей, які мають справу із будь-яким видом пригноблення.

Цей короткий текст не може включити адекватне глибоке представлення усіх знань та ідей, потрібних для стратегічного планування ненасильницької боротьби за свободу.

Через це до тексту включені посилання на вибрані друковані матеріали, що розкривають важливі теми. Уважне вивченення цих добірок у рекомендованій нами послідовності є необхідним. Вони містять ті осмислення, знання та оцінки, які можуть стати в пригоді під час підготовки стратегій звільнення.

 

Про визначення стратегічних термінів читайте: «The Politics of Nonviolent Action, pp. 492-495; 
Waging Nonviolent Struggle, pp. 444-445 and 454-461; and The Politics of Nonviolent Action,
pp. 504-510. Pages: 21. («Політика ненасильницьких дій», с. 492-495; «Ведучи ненасильницьку боротьбу», с. 444-445 та 454-461; «Політика ненасильницьких дій», с. 504-510. Загалом: 21 сторінка).

Автор сподівається, що за допомогою цього посібника із стратегічного планування майбутня ненасильницька боротьба проти гноблення відзначатиметься більшою ефективністю та супроводжуватиметься меншими жертвами.

Наразі люди, що живуть за умов диктатури чи інших жорстоких режимів, мають небагато адекватних способів власного звільнення.

 

- Загальні вибори, які спроможні запровадити суттєві зміни, потрібні для встановлення більш демократичного та вільного політичного суспільства, зазвичай не можливівони зрежисовані, або ж їх результати фальсифікуються чи ігноруються.

 

- «Силове» повстання, включно із партизанською війною та тероризмом, зазвичай призводить до жорстоких репресій, масових жертв, поразки, а у випадку успіху – до ще більш сильної диктатури.

- Замах на життя диктатора зазвичай зазнає невдач, або ж просто приводить нових осіб чи кліку на старі владні посади.

 

- Поступова еволюція може тривати десятиліттями, зупинятися і рухатися в зворотньому напрямку – можливо, що навіть не один раз.

 

Продовження тут ....


Частина 2


Частина 3


Частина 4

Ой тролю мій, тролю

Таня Малярчук, письменниця, спеціально для УП.Життя

Я починаю цей текст з великою радістю. Бо що б я далі не писала, якої теми не торкнулася б, – чи то мовної, чи то історичної, чи політичної, – словом, що б я тут далі не писала, я точно знаю, що даю комусь можливість заробити. Я майже роботодавець. Я даю українським тролям шматок хліба.

Не знаю, хто вони, не знайома з жодним, але повсюдно бачу плоди їхньої виснажливої цілодобової праці, впізнаю їхні нескромні сліди, виловлюю уламки ідей і смислів з тих текстів, по яких вони пройшлися танком – друзі мої, тролі.

Я чомусь уявляю їх всіх разом у глибокому підземеллі, вони заступають на службу за індивідуальним графіком, скажімо, доба через дві, ліфтом спускаються в шахту, залишаючи на поверхні землі своє минуле, свої родини, свої переконання і свою совість.

Вони демонструють на прохідній троляче посвідчення, їх супроводять до робочого місця – великого надпотужного комп’ютера, вмикають комп’ютер, вмикають таймер і кричать "Фас!". І тролі кидаються в бій як вовкодави, як гладіатори, як кирпаті мефістофелі.

Вони перекрикуються між собою не відриваючи поглядів від монітора, якось так, наприклад: "Гелп, сайт такий-то, стаття така-то, я в меншості!", або "Хто такий, до курвої мами, Дмитро Вітовський?!".

Але вони, без сумніву, знають, хто такий Дмитро Вітовський. Вони знають все і всіх. Тебе вони знають краще за тебе. У них вже складене на всіх авторів досьє з історією всього колись написаного чи сказаного – ключові слова, штрихпунктирно – і тепер залишається лише вправно жонглювати цими знаннями, обертаючи їх проти тебе ж, сіючи в душу зерно сумніву і вини.

І ти вже не знаєш, хто ти.

І ти вже не знаєш, хто такий Дмитро Вітовський.

Не дай боже потрапити під приціл цих новітніх демонів постсовєцького інтернету. Один раз дослухавшись до їхнього зміїного шепоту, ти вже в сітях, ти піймався, вважай – пропав.

Скільки вони заробляють за коментар? Гривню? Десять гривень? П’ятдесят? Чи може, оплачуються конкретні завдання? Скажімо, затролити якогось політика чи якусь політичну силу, затролити ситу Європу з усіма її знахабнілими іммігрантами чи Америку з її невмирущими спецслужбами.

Затролити тему УПА, затролити тему сучасних політв’язнів, затролити мовний закон, затролити мову, затролити всю Україну так, щоб вона не могла підвести голову з-під мегабайтів інформаційного лайна.

Щоб вже ніхто не розумів, що таке Україна і навіщо вона тут взагалі здалася. Щоб вже ніхто нічого не хотів розуміти, а просто падав собі смиренно хто в летаргійний сон, хто – в деліріум тременс.

Найцікавіше стежити за війнами між самими тролями. Це вже вищий пілотаж, битва титанів. Або робити лінгвістичний аналіз їхніх коментарів. Це я люблю.

Olya0378, наприклад, пише з приводу нещодавніх домовленостей про спрощення візового режиму з ЄС так: "Я проста українка. Мені ця Європа і даром не потрібна. Я маю купу занять в своїй батьківщині. Я не Коломойський чи Пінчук, шоби європами тинятися".

І от тепер мучить мене одне питання. Оля, хто ти? Що означає 0378? Рік і місяць народження чи номер твого посвідчення спецагента ВОТТ – всеукраїнського об’єднання тролів і тролих?

Опустимо інформаційний привід. Опустимо власні імена, це нецікаво. Що залишається? Короткі прості речення і спеціально вкраплені елементи суржику – доказ того, що Оля дійсно проста українка, яка забігла сюди, на хвильку відірвавшись від "купи занять", щоб сказати правду таким самим простим, як вона, і дуже зайнятим українцям.

"Даром" в значенні "задурно" – згідно із моїм мовним чуттям, словечко центрально-східно-українське. "Шоби" в значенні "щоб" – західноукраїнське. Але пробачимо Олі таку дрібну неузгодженість лексики і географії. А от "в своїй батьківщині" – вже цікавіше. Так міг написати лише той, для кого українська не є материнською мовою, але хто вже добре завчив, що треба казати "в Україні", а не "на".

Спрацювала аналогія і з’явилась проста українка, яка "в своїй батьківщині" має купу справ. З простотою, однак, теж не все в порядку. Бо простий українець навряд чи використає літературне і маловживане "тинятися".

Чесно кажучи, простому українцю наразі взагалі не до говоріння. Він вже давно тиняєтьсявсюди, де тільки може, шоби прогодувати сім’ю і шоби діти не ходили босі. Адже "купи занять", в існуванні яких ти переконуєш нас, Olya0378, насправді нема. Принаймні легальних. Принаймні тих, що не принижують людську гідність.

Я тобі, Олечко, навіть більше скажу: настає повна ж..па і незабаром навіть ви, тролі, втратите своє джерело прибутку. Виконаєте останнє завдання і підете з торбами, як всі решта вже пішли. Бо коли немає іншої думки і думки загалом, коли українські гуманітарії (по-вашому, свідоміти) підуть на "стройку" (про що ви так мрієте і мрія ця вже майже збулася), коли не буде ні "всіхів", ні "противсіхів" (так і кортить дописати – одні "псіхи"), коли нарешті на повен ріст встане з могили совок і восторжествує на цій нещасній землі помножений на блатняк "рускій мір", – тоді потреба в тролячій армії відпаде сама собою.

Не буде мене, не буде вас, розумієте? Залишать одного-двох для перестраховки і буде як в сусідній Росії, де тролі реагують лише на слово "Путін". Решта доробляють правоохоронці.   

Тому нате, беріть, мені не шкода. Я пишу – ви тролите. Я тролю – пишете ви. Як кажуть, копієчка до копієчки, коментар до коментаря. І всі ми поки маємо що їсти. Тонни тролятини на барвистих тарілках інтернет-сторінок.

Смачного, мої любі підземельні друзі. Проста українко Олечко, "даром" даю. Зустрінемося на "стройці".

life.pravda

Чорновіл розповів, від кого охороняється Янукович

Найбільший страх у президента Віктора Януковича перед його оточенням. Таку думку озвучив позапартійний депутат Тарас Чорновіл в ефірі телеканалу ТВі у п’ятницю, коментуючи перспективи Януковича на президентських виборах 2015 року.

"Перше, Януковичу треба до 15-го року, вибачте мене за дуже жорстке висловлювання, не просто політично, а в принципі дожити. Ви бачите, як він з кожним днем посилює охорону. І що він, думаєте, охороняється від людей, від мітингів? Він охороняється від Тимошенко і її партії? Він від своїх охороняється", - заявив політик.

Чорновіл також вказав, що у Януковича присутній  "дуже добрий  інстинкт самозбереження". "Коли ще був їздив з ним, він дуже любив хизуватися, ну хизуватися дуже умовно, тим як його отруювали, як на нього замахи робили, яка в нього охорона постійна. І завжди згадувалося своє внутрішнє середовище, чужі на нього замахів не робили", - уточнив екс-"регіонал".

Нагадаємо, в червні  Управління державної охорони  уклало угоду  на 27 млн грн на придбання квартир в Києві.  Головні завдання УДО спрямовані на забезпечення безпеки президента , вищих посадових осіб держави, а також на охорону адміністративних будівель та об`єктів органів державної влади. 

tyzhden

Депутат: Турчинов порушив домовленості щодо виборчого списку

При формуванні виборчого списку опозиції були порушені особисті угоди між Юлією Тимошенко та деякими депутатами про включення до списку. Про це в інтерв’ю "Українській правді" заявив опозиційний депутат Олександр Бондар.

Він розповів, що ще у лютому 2010 року між ним і Тимошенко була підписана така угода, але до списку він не потрапив.

"Ця угода була підписана одразу після обрання Януковича президентом, у період, коли багато людей з НУНС ставали "тушками", - сказав Бондар.

"Цю угоду, я ні в кого не просив, мене запросив до себе в кабінет Олександр Турчинов, і у нього в кабінеті я підписав бланк з підписом Тимошенко. Це було їх прохання, тому що їм треба було зберегти деяку кількість людей, які не перейшли на сторону влади", - додав він.

За словами депутата, таку ж угоду підписав також Роман Зварич, але у списку він також не опинився.

Бондар також додав, що пішов у міністри економіки опозиційного уряду за особистим проханням Турчинова. "І була розмова, що всі члени опозиційного уряду мають бути членами наступного парламенту", - зазначив депутат.

"Проти цього категорично виступав керівник фракції НУНС Микола Мартиненко. Він просто сказав, щоб я не йшов", - наголосив він.

"Всі люди, які попали у прохідну частину списку опозиції від НУНС – вони опосередковано чи безпосередньо в різні періоди були опонентами "Батьківщини", або з нею боролися. А людей, які весь цей час підтримували особисто Тимошенко і "Батьківщину" там немає", - заявив Бондар.

"Коли Тимошенко посадили, в мене вже виникли сумніви, тому що я добре знав, хто залишається в керівництві "Батьківщини". Я ще з радянських часів не сприймаю комсомольських функціонерів", - наголосив він.

tyzhden