Колесниченко, кто ты такой? Страна, накажи хама


kolesnichenko aeroport
 
После появления в интернете видео о том, как Вадик–сними трусы нахамил сотруднице аэропорта за то, что она исполняла должностные инструкции, подумалось: вот сейчас власть рассмотрит облико-морале этого индивида, заставит его извиниться перед девушкой и авиакомпанией, а сама авиакомпания заявит о том, что отказывается обслуживать Вадика, как существо без признаков интеллекта (ну, кто орангутанга в аэропорт пустит лететь самостоятельно?).


Да вот только кроме гневных высказываний граждан да нескольких опусов о правомерности действий того, кто назвала себя нардепом, никаких действий со стороны власти и тем более авиакомпании не последовало.

Власть своим молчанием дала понять, что всякие вадики, сашики и витики только потому, что у них на пять копеек больше денег в кармане, считают, что имеют право оскорблять других, а еще (имея связи, о, как круто!) угрожать человеку потерей работы. Колесниченко своим поведением еще раз подтвердил, что чувствует себя безнаказанным и может позволить себе вседозволенность.

Что ж, так как сотрудница аэропорта не посмела ответить Вадику – сними трусы так, как он заслуживает, думается, это следует сделать нам, гражданам.

Во-первых. Вадик, а кто ты такой? Что ты за нечто, ни на что не способное, кроме как открывать рот да портить воздух? Кто ты такой, чтобы позволять себе нарушать правила тогда, когда другие должны их придерживаться? Кто ты такой, чтобы угрожать человеку потерей работы?

Если ты думаешь, что мандат позволил в твоем теле вырасти рогам или хвосту, так вроде нет. Просто ты - нечисть по сути, даже если у тебя нет этих отличительных черт. А в остальном физиология такая же, как у других. А если так, то почему ты позволяешь себе быть уверенным, что мандат депутата Украины – это возможность называться всесильным? Может, посоревнуешься с Богом?

Во-вторых. Кто давал право народному депутату Украины нарушать правила и законы, существующие для всех? Мандат? Так Конституция Украины говорит, что все граждане равны в правах. Не знал? Почитай, милок, на досуге Конституцию Украины, удивишься…

В-третьих. Почему власть и представители парламента не прокомментировали неподобающее поведение индивида, решившего, что он может делать все, что захочет?

И в-четвертых. Александра Шевченко однажды заехала Вадику сними трусы по физии, но он так и не понял, что таких желающих много и что многие из них чихали на его угрозы, а потому при возможности еще и плюнут в украинофоба, совершенно не беспокоясь о потере работы (тебя, Вадик, это удивит, поверь).

Что же до реакции общества, то журналисты просто обязаны перестать общаться с этим хамом, а обыкновенные граждане должны банить все его посты в интернете и при встрече называть хама – хамом.

Общество обязано отреагировать на хамство, поскольку те, кто получил власть, всерьез уверены, что их обслуживают рабы. Так почему рабам цепями не дать по физии тем, кто возомнил себя хозяевами?

Лина ТЫХА, «К и з»






Щербань в 1996 році заперечував свій конфлікт з Лазаренком

Захист екс-прем'єрки Юлії Тимошенко продемонстрував запис телевізійного інтерв'ю від 25 червня 1996 року з народним депутатом Євгеном Щербанем, в якому він заперечує конфлікт з Павлом Лазаренком.

Відео продемонстрував керівник групи захисту Сергій Власенко, цитує якого прес-служба партії "Батьківщина".

Він показав журналістам запис телевізійного інтерв’ю убитого депутата Євгена Щербаня від 25.06.1996 року, у якому Щербань заявив, що у нього немає жодного конфлікту з Павлом Лазаренком, що він повністю підтримує його і що разом вони одна команда.

"У захисту свідчить "живий" Євген Щербань у той час як Володимир Щербань посилається начебто на слова мертвої людини", - сказав Власенко.




"...козак не без долі, а світ не без добрих людей..."

Хулігани з формації С14
"...Мути добро та тікай!.."
(гасло вуличних націоналістів)


Це Кобра. Його добре знають в донорських центрах Києва, бо він залишив там вже шість
 літрів своєї крові.
Щомісяця Кобра проводить 
організовану здачу крові серед своїх друзів-однодумців,
завдяки ньому донорами стали близько п'ятидесяти чоловік. Його телефон лікарі передають
матерям тих дітей, що потребують переливання терміново. Кобра не п'є і не палить, тому його
кров завжди чиста. Якщо ж не підійде група чи резус, Кобра знайде того, чия підійде.


Це Люта Пташка та Івіч. Івіч починав благодійницьку діяльність як волонтер в притулках для 
бездомних тварин, зараз допомагає дітям-сиротам, разом з друзями організовує дитячі 
табори, гуманітарну допомогу, благодійні концерти та фестиваль.

Пташка - майстер бойових мистецтв. Він тренує та виховує підлітків.


Це Менсон, він працює з Міністерством у справах молоді та спорту, тобто виконує 
роботу, що мала б робитися цією гілкою влади.
Менсон організовує Кубок Молодого Футболу, -
чемпіонат з футболу серед школярів.
Кілька років Менсон обходив школи Києва, роздавав візитівки, друкував та клеїв об'яви,
запрошував школярів формувати команди, орендував стадіони, купував призи, разом з
друзями проводив турніри. 
Зараз у них в активі сім столичних чемпіонатів і два виїздних - в Яготині та Львові. 
В найближчих планах - зробити всеукраїнський турнір серед школярів.

Звичайно ж, всі ці справи хлопці роблять не наодинці, їм допомагають друзі-однодумці
Вони так само намагаються не світити обличчями та іменами. В широких загалах прийнято 
вважати, ніби в житті цієї молоді забагато ненависті. Просто широкі загали погано знають 
свою молодь.

ДМИТРО РІЗНИЧЕНКО

Охорона неба Межигір'я

Кореспондент 5 каналу Андрій Ковальов дослідив на місцевості, як розгорнута протиповітряна оборона в районі "Межигір'я".



Антикризовим програмам влади і опозиції місце на звалищі історії

Відомий економіст Володимир Дубровський вважає, що урядовий план розвитку економіки розробляли люди, виховані планово-розподільною системою, а опозиційний - популісти.

Владимир Дубровский
Володимир Дубровський

Представлені урядом і опозицією плани розвитку економіки здебільшого складаються з ідей, які довели свою неспроможність ще в 90-ті роки минулого століття. Про це в своїй статті для ZN.UA пише старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.

"В українському політикумі нині витають примари 90-х... Уряд і "об'єднана" опозиція як змовилися обтрусити пил з одіозних ідей, здавалося б, давно викинутих на звалище історії після того, що вони тоді зробили з країною", - стверджує він.

"З одного боку, урядова програма імпортозаміщення, протекціонізм, державна підтримка галузей, державні гарантії, державний банк реконструкції й розвитку" і т.д. Природно, мова йде, в першу чергу, про "старі" галузі - саме вони, всупереч усякій економічній логіці, отримують підтримку завжди і всюди (не тільки в Україні!), коли мова заходить про галузеву політику. Тому, як давно доведено, ефективність такої політики сумнівна (і обставлена багатьма, причому дуже рідко здійсненними, умовами) навіть у країнах на етапі індустріалізації, і вона завжди приносила тільки шкоду в країнах з розвинутою промисловістю... Таке враження, що програму писали "червоні директори", - підкреслив економіст.

За словами експерта, уряд, як і личить людям, вихованим планово-розподільною системою, виходить з "ресурсів", а під стимулами розуміє ті ж ресурси, які даються як заохочення певних дій, які чиновники з якихось своїх міркувань вважають доброчинними для економіки.

"Хоча якщо брати реальну історію, то хоч би стільки "стимулювали" у такий от спосіб, наприклад, нашу металургію, хоч би скільки давали "ресурсів" "бідним, нещасним підприємствам", хоч би скільки боролися за енергоефективність, жодного особливого поліпшення не спостерігалося — хіба що офшорні капітали зростали на очах. А варто було подорожчати газу, як власники, жодного слова не кажучи, повернули з офшорів кілька мільярдів і всерйоз зайнялися технологічним оновленням", - зазначив Володимир Дубровський.

У той же час економіст стверджує, що серед розроблених опозицією 42 законопроектів, які складають так званий "план порятунку країни", більшість носять популістський характер.

"Ось і товста пачка законопроектів напоготові... Але варто поглянути всередину... і потрапляємо знову в ті ж 90-ті, принаймні щодо економіки. Тільки тепер вже з іншого, популістського, боку", - пише експерт.

За його словами, там немає згадок ні про рівні правила гри, ні про заборону патерналізму щодо підприємств.

"Зате популізм більшості цих законопроектів змушує згадати весь той самий старий недобрий час, коли "хотілки" не тільки підприємств, а й населення закладалися в закони без будь-якого врахування реальних можливостей. Пенсії — підняти, підвищення пенсійного віку — скасувати, зарплати — індексувати, тарифи на ЖКГ — заморозити, штрафні санкції за несплату — скасувати, ставки ЄСВ — знизити… За рахунок чого — незрозуміло, виходить, і шансів "провести через зал" теж немає", - заявив Володимир Дубровський.

"На загальному тлі вирізняється хіба що законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо запобігання корупційним правопорушенням та нецільовому використанню державних коштів під час здійснення державних закупівель). Хоча там теж є спірні моменти, і, на жаль, запропонованих заходів недостатньо, щоб зробити закупівлі повністю прозорими. Потрібні, вочевидь, більш радикальні, навіть десь екзотичні: відповідно до ситуації", - додав він.

По делу Власенко уже назначен судья - Михаил Зайцев

По делу о лишении депутатского мандата депутата от фракции"Батькивщина" Сергея Власенко уже назначен судья Михаил Зайцев и присвоен номер П/800/141/13. Об этом сегодня на пресс-конференции завил глава политсовета ВО "Батькившина" Александр Турчинов, передает корреспондент РБК-Украина.

Ющенко умолял Баррозу пожертвовать Тимошенко ради евроинтеграции

Віктор Ющенко та Жозе Мануель Баррозу
Бывший глава Украины больше часа уговаривал европейского чиновника. УНІАН Ющенко уговаривал Баррозу пожертвовать Тимошенко Экс-президент Виктор Ющенко перед саммитом Украина – ЕС просил руководство Евросоюза не делать европерспективы Украины заложником дела осужденной экс-премьера Юлии Тимошенко. Об этом сообщают источники "Украинской правды". По их информации, в прошлую пятницу Ющенко провел в Брюсселе встречу с президентом Еврокомиссии Жозе Мануелем Баррозу. "Встреча продолжалась больше часа. Экс-президент сказал, что сейчас Украина стоит на перепутье, решается судьба на годы вперед, и будущее государства не должно быть заложником дела Тимошенко", - отмечают источники. По их словам, Баррозу согласился принять Ющенко после 18 часов в пятницу, несмотря на то, что у еврочиновников это короткий рабочий день.
tsn.ua

На територію лікарні Ю.Тимошенко заїхала “швидка” та авто конвою

ХАРКІВ-КИЇВ. 3 березня. УНН. 

На територію Харківської ЦКЛ № 5, де перебуває на лікуванні екс-прем’єрка Юлія Тимошенко, заїхали кілька автомобілів, передає кореспондент УНН з місця подій.

Зокрема одне з авто, яке заїхало на територію ЦКЛ № 5, — авто швидкої допомоги, інше — автомобіль конвою, марки “Газель”.

Також видно дві машини ДАІ, “Фольцваген” та “Шкода”, і ще один — мікроавтобус марки “Мерседес”.

Нагадаємо, керівництво Качанівської виправної колонії подало всі необхідні документи для можливого етапування екс-прем’єра Юлії Тимошенко на судове засідання по допиту свідка в справі про вбивство народного депутата Євгена Щербаня до Києва 4 березня.

“Всі відповідні документи для проведення цього заходу ми подали. Все, що залежить від нас, ми зробили”, — сказав начальник колонії Ігор Колпащиков.

Нагадаємо, суддя Ганна Медушевська перенесла допит свідка Володимира Щербаня в рамках досудового слідства у “справі Щербаня” на 4 березня 2013 року на 11:00.

Таке рішення суддя ухвалила після того, як від свідка надійшла заява про те, що він хворий і не може брати участь у судовому засіданні.

===============================================

Всім киянам!
Увага!!!!! Внимание!!!!!

Народ, готовність №1. Поки що ніяких офіційних повідомлень не було, але було б добре, якби хоча б пару десятків наших були під судом, а решта була б напоготові. Тоді, якщо Юлю завтра дійсно привезуть, хай би дали сигнал - і тоді підгребемо всі.


Третя світова війна: поле бою – людські душі

Малюнок 11 

вже йде. На семи енергетичних рівнях. Локальні військові конфлікти – це лише відволікаючі маневри на величезному полі світової битви. В одній із популярних суспільно-філософських концепцій наводиться шість рівнів війни.

Але свідомо чи несвідомо там замовчується сьомий рівень, війна на якому йде в сферах недоступних для інструментів та категорій розуму. Можливо генії, провидці та божевільні здатні побачити фрагменти цієї останньої, для нашої цивілізації, борні Добра та Зла.

Щоби хоча зрозуміти про що йдеться, потрібно згадати попередні рівні:

1) Фізичний. У наш час він вельми досконалий. Всього кілька віків пройшло від відчайдушного козарлюги з шаблюкою в руках до тихого «ботаніка» з біологічною зброєю в колбі. Звичайно є ще браві льотчики, танкісти, ракетники та інші більше-менше сучасні представники цієї древньої професії, чи то мистецтва – вбивати.

2) Генетичний. Те що в людських руках може бути благом – може одночасно стати злом. Як Ви думаєте – медицина зацікавлена в здорових людях, чи навпаки? Де грань між чаркою для здоров'я та літрою для забуття? (Кому потрібна менша доза – або хворий, або слабак, або вже зі зміненим генним кодом). А напис на дитячому харчуванні «Без ГМО» – це правда? А рак від фаст-фудівських чіків-маків – це міф?

Простіше – на цьому рівні «регулюють» чисельність населення за допомогою медицини, наркотиків та продуктів харчування. Причому ці три складові не просто взаємопов'язані, а ще й взаємопроникні. Скажімо нездорова їжа – це наркотик, який вбиває повільніше героїну, але часто швидше тютюну та алкоголю. Рекламний слоган: «Наш гамбургер замінить Вам 300 грам та пачку «Мальборо» в придачу!».

3) Фінансовий. Будемо щирі. Всі світові релігії засуджували лихварство, але воно перемогло. Система банківського кредитування з узаконеною «десятиною» резервування – це неконтрольована емісія грошей до моменту повного знищення економіки ... або її 100% централізації в «одних» руках.

Саме задля цієї концентрації (що там класик говорив про політику як концентровану економіку?) і, щоби уникнути передчасного розвалу економіки, в ХХ столітті фінансували першу та другу світові війни, жовтневий переворот в Росії, війни у В'єтнамі та Афганістані і т.д. і т.п. Боротьба за ринки збуту та ресурси – це не вся правда.

4) Ідеологічний. Релігія – це та ж ідеологія. Згадаємо українські «полюси». На одному – московський патріархат і русскій мір, а на іншому – євроінтеграція та Ватикан. Між ними й розхитується маятник, примітивної у своїй хитрості, української політики. Ідеологія це й такі улюблені політиками міфи як – демократія, лібералізм, соціалізм, комунізм та інші міазми.

Для успішних маніпуляцій обдуреними «широкими масами» і йде постійна війна на цьому фронті. Шахідки з вибухівкою на тілі чи брейвіки з автоматами – це лише окремі елементи матеріальної реалізації цього рівня.

5) Історичний. Це ідеологія імперій. Банально повторювати, що без усвідомлення своєї історії неможливо побудувати своє майбутнє, але це так. Найближчий нам, та найболючіший, приклад цього рівня війни – це крадіжка Московською імперією української (руської) історії. Але на цьому рівні не лише ідеологія. Саме трактування історичних процесів, спотворення суті речей, приховування та маніпуляція фактами, причинами та наслідками подій, знищення та фальшування документів та історичних пам'яток – ось основний арсенал зброї цього рівня.

6) Світоглядний. Питання моралі, честі, совісті, гідності, а головне любові до життя та людей – це предмет атаки дегенератів. Це війна філософських доктрин та трактувань вчень Великих Учителів та Пророків. Це концепції світобачення. З однієї сторони – як Божого Задуму, з іншого – як Хаосу.
Прихильник якої концепції вибере рабство й неволю, а якої героїчну смерть, як перехід на іншу стадію Життя?

7) Духовний. Мабуть це те, що прийнято вважати Добром і Злом, Богом та Сатаною. Дуальності породжені розумом не в стані описати цей рівень...
Але приходить час коли кожен робить свій вибір – на якій він стороні.

Мабуть є «затишні» періоди історії коли можна прожити дане життя фізичного тіла у постійних ваганнях та хитаннях, а є ситуації коли цей вибір доводиться робити раптово. Так виглядає що ми живемо в такий час, що вибір доведеться робити нам усім. На то вона і є, третя й остання світова.

Юрій Ситник

 

Загроза історичної амнезії

  • 02.03.13, 21:23


У давніх римлян був рецепт гуманітарної інтервенції та знищення народів, що є актуальним і донині: "Щоб перемогти народ без війни, заміни його героїв на власних".

Хіба не це ми бачимо на прикладі українського сьогодення, наповненого намаганнями перевернути історію України, сфальсифікувати чи взагалі змусити забути окремі її сторінки? Час серйозно замислитися: що ми, сучасні українці, втрачаємо разом із власною історією?

Герої націй

Ще у 2009 році, Дмитро Медведєв, як глава РФ, створив "Комісію при президенті Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії" (офіційна назва). Вже сама назва такого "адміністративно-наукового" утворення виключала об'єктивність наслідків його роботи. Головною "турботою" комісії стала історія Другої світової війни.

Росіян, звичайно, можна зрозуміти. Для ідеології будь-якого режиму потрібні перемоги. Коли в сучасності їх не вистачає, треба їх пригадати з історії та головне – привласнити, що активно і робиться.

Перемога над нацизмом була великим благом і великою заслугою перед людством, але відбулась вона не завдяки лише сучасній Росії чи росіянам і тим більше не принесла свободи народам колишнього СРСР.

Цифри навіть в історії – річ вперта. Загальні демографічні втрати СРСР у Другій світовій війні становлять офіційно понад 26 млн. осіб. Що стосується української нації, то за оцінками Інституту історії України НАНУ вони наступні: у лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців, у радянських партизанських формуваннях – 40-60 тис. осіб, у загонах ОУН-УПА понад 100 тис.

Прямі людські втрати України становлять 8-10 млн, демографічні 10-13 млн осіб. Ці втрати найбільші й непорівнянні із втратами інших країн і народів у Другій світовій війні.

На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент. І все це зробили не тільки нацисти, а й радянські війська під час відступу. Фактично це прямі втрати генофонду української нації, не рахуючи ще мільйонні жертви Голодомору і сталінських репресій.

Окрім масштабних втрат, трагедія Другої світової війни для українців ще й у виборі, перед яким вони опинились: де і під владою яких двох тоталітарних режимів загинути (нацистського чи комуністичного).

Ніхто не ставить під сумнів героїчний подвиг народів колишнього СРСР, в тому числі й етнічних росіян. Вони захищали Батьківщину, якою для них тоді вже був Радянський Союз. Але він не був Вітчизною для західних українців.

Давайте пригадаємо, що у вересні 1939 р. вермахт за чотири тижні окупував Польщу, а Червона армія, в свою чергу – Західну Україну та Західну Білорусію. Дві тоталітарні імперії впритул наблизились одна до одної. Тоді більшовицька Москва встигла за кілька місяців окупації Західної України репресувати більш як 10% місцевого населення.

Для українців і комуністичний режим  і нацистський були однакові – обидва загарбницькі, обидва ніколи не визнавали український суверенітет. Тож бути вояком Української повстанської армії і воювати за незалежність України – стали синонімічними поняттями.

Добровольці, які пішли до лав УПА, не були професійними бойовиками чи політичними аферистами. Це були звичайні хлопці, для яких ідея створення незалежної України була не порожнім звуком, для яких померти заради України було кращим, ніж жити рабами комуністичного режиму.

Багатьом з них було по 17-19 років. У них була молодість, але не було вибору. Разом з ними на полі бою чи потім в сталінських таборах гинули і командири УПА. Всі ці люди прожили чесне і зрозуміле життя, тому заслуговують на повагу за свій героїзм і за те, що вони жертвували своїм молодим життям заради високих ідеалів.

Сучасна українофобія

Історія ОУН та УПА – це трагічна історія нашої нації, яку й досі ми, українці, до кінця не вивчили, не зрозуміли і, відповідно, не зробили висновків.

Парадокс у тому, що саме через невивчені уроки історії маємо в державі та ще й на державних посадах "перевертнів" із понівеченою національною самосвідомістю, які дозволяють собі казати, що не було таких героїв України, як Бандера, Шухевич, або Донцов, ідеолог українського націоналізму. Їх викидають із програми ЗНО разом із дисидентами післявоєнних часів, натомість замінюючи на радянських діячів.

Таке враження, що Міносвіти вже час перейменувати у Міністерство правди – в тому сенсі, в якому воно описано у відомому романі-антиутопії Джорджа Оруелла "1984". Відомство, яке займається безперервною фальсифікацією різної історичної інформації (статистичних даних, історичних фактів) на всіх рівнях інформування населення: книгах, освіті, мистецтві, спорті.

А нещодавно був презентований по всій Україні збірник начебто архівних матеріалів "Українські націоналістичні організації в роки Другої світової війни", що доволі своєрідно розповідає про діяльність ОУН та УПА, тому що виданий у ... Російській Федерації.

Без минулого не маємо майбутнього

Українську націю, в історії якої був героїзм юних крутян, вояків армії УНР та  УПА, за тривалий період колоніалізму і період пострадянської стагнації, яка продовжується й донині, штучно позбавляли національних героїв.

Як наслідок, у багатьох українців розвилась так звана "атрофія національної психіки"  –  послаблення у представників нації почуття єдності,  байдужість до єдиного коріння: мови, історії, держави. Закарбувалось вміння пристосовуватися до обставин, до чужих традицій і правил, до чужої, загарбницької культури.

Споконвіку, щоб об’єднати націю, зробити її сильною та дієвою, влади і режими пестили героїчний епос, часто навіть штучно створювали національних героїв. Натомість на тлі незнання або невизнання власної  історії у нації виникає хвороба ментальності, яка здатна як ракова пухлина розповсюдити свої метастази на всі сфери сучасного суспільного розвитку, роблячи його неможливим або суттєво деформованим.

Кожен українець, коли чує про те, як із його великих співвітчизників створюють образ антигероїв,  має усвідомлювати, що це робиться з прагматичною метою подальшого знищення етнічної та культурної ідентифікації українців, посилення "хвороби ментальності".

Один з методів лікування – визнати, прийняти історію свого народу, який зазнав тотального знищення, земля якого була просякнута кров’ю борців за її незалежність. Ми, нащадки, повинні прийняти героїзм і тих українців, які загинули в лавах Радянських військ, і тих, які боролися за незалежність у загонах УПА.

Заради пам’яті всіх ми маємо створити єдине, толерантне суспільство, яке не дозволить зухвалим провокаторам, які працюють на інші держави, безкарно підбурювати до розбрату і національного конфлікту.


Ігор Єремеєв _ Ігор Єремеєв
Народний депутат України