Пора закінчувати з цим псевдовченням

  • 17.03.13, 21:05
"Психоаналіз - це саме грандіозне інтелектуальне шахрайство двадцятого століття"
Пітер Брайан Медавар, Нобелівський лауреат з фізіології та медицини 1960 року

Мова піде про психоаналіз та Зігмунда Фрейда. Насправді ситуація на грані нонсенсу, бо чесно кажучи сьогодні вже важко знайти біолога, який би всерйоз сприймав вчення Фрейда. А нейрофізіологи, ті взагалі при слові Фрейд та психоаналіз впадають в істерику. Тим не менш існують цілі школи та інститути, які вивчають спадок Фрейда та його апостолів. Загалом схильні до Фрейда звісно ж тільки психологи та філософи, люди точних наук часто зазначають, що праці Фрейда науковими назвати ніяк не можна. Але не будемо голословними, дамо слово вченим.
Якщо ми говоримо про науковість якихось теорій, ми маємо підходити до цього з точки зори критерію науковості. Такий критерій існує, саме тому, не дивлячись на всю піну і крики "псевдонауковців" про затиснення "вільної думки", по факту ми можемо говорити про науковість чи ненауковість будь-якого знання.  Цей критерій носить назву "фальсифікованість" або "критерій Поппера". Він був запропонований Карлом Поппером вперше у 1935 році в книзі "The logic of scientific discovery" (назви праць подаю в англійській назві, оскільки не знаю чи були вони перекладені і які саме назви отримали в перекладі). Сутність проста: теорія є науковою, якщо існує хоча б можливість її спростування. Не оминув в своїх працях Поппер і самого Фрейда. В праці "Science: Conjectures and Refutations" у 1972 році стверджує, що теорії Фрейда "не більш наукові, ніж історії Гомера про Олімп"

Питанням перевірки психоаналізу було присвячено доволі багато досліджень, хоч вони і не набули широкого розголосу. Зокрема дослідженням ефективності психоаналізу займався такий відомий вчений, як Ганс Айзенк, автор IQ тестів. В 1994 році в Психологічному журналі він опублікував роботу (в російському перекладі) "Сорок лет спустя: новый взгляд на проблемы эффективности в психотерапии".  Висновки Айзенка доволі приголомшливі: психоаналіз не просто не ефективний, а навіть шкідливий. Дамо уривок висновку Айзенка:

Психотерапия, в частности психоанализ, может оказывать выраженное негативное влияние на пациента, ухудшая его психологическое и физическое состояние. Об этих негативных последствиях нужно всегда помнить и не применять психоанализ и "динамические" методы лечения по этическим соображениям.

Поведенческая терапия значительно превосходит по эффективности спонтанную ремиссию, плацебо-лечение и психотерапию и является лучшим методом лечения различных "невротических" расстройств. Она всегда содержит когнитивные элементы, но ни разу не было показано, что они улучшают эффективность классической поведенческой терапии.


Висновки Айзенка підтвердив видатний психолог Альберт Елліс. Я думаю багато людей навіть не чули про такого, але в 1993 році було визнано, що Елліс найбільш впливовий психолог в світі за всю історію. Фрейд займає в рейтингу лише третє місце. На жаль Альберт Елліс фігура не настільки розпіарена, як Фрейд. У 1998 році Елліс провів дослідження і висновки виклав в статті з красномовною назвою (в російському перекладі) "Вреден ли психоанализ?"

Висновки Елліса можна резюмувати наступним чином: психоаналіз не вірний в своєму корінні, розвиває в пацієнтах конформізм та своїм ірраціоналізмом ще більше заплутує пацієнта, що й так страждає від ірраціональних упереджень. Заключення Елліса:

Психоанализ в общем и классический анализ в частности в корне неправы в своих предпосылках по поводу того почему человеческие существа становятся эмоционально взбудораженными и что может и должно быть сделано чтобы помочь им стать менее беспокойными и враждебными. Следовательно, аналитическая терапия большей частью тратит существенную часть времени, обучая клиентов часто ошибочным теориям о себе и о других. Хотя эти теории часто весьма интересны и занимательны, они в лучшем случае могут помочь клиенту почувствовать себя лучше скорее, чем стать лучше.

...Поскольку он вводит в заблуждение клиентов, что им действительно становится лучше, следуя его правилам, и поскольку он разубеждает их в необходимости совершения трудного пересмотра своих основных философских предпосылок, психоанализ, как правило, причиняет больше вреда, чем пользы, и противопоказан в большинстве случаев, в которых обычно используется.
Погоджується з Еллісом і професор психології Йельского університету Пол Блум, який в своїй лекції "Introduction to Psychology", стверджує, що висновки Фрейда не перевірені жодним чином, а отже не можуть вважатися науковими.

Доктор філософії Роберт Керрол в доволі відомому науковому журналі Sceptic, що спеціалізується на розвінчуванні псевдонаук та забобонів, помістив свою статтю "Freudian psychoanalysys". В ній він слушно каже, що психоаналіз не може існувати сьогодні поруч з наукою, оскільки всі посили фрейдизму прямо протирічать нейрофізіології, зокрема нашим знанням про роботу імпліцітарної пам'яті.

Доволі масштабне дослідження психоаналізу було проведено в Німеччині групою вчених у складі Клауса Граве, Рута Донаті та Фредеріке Бернауера.  Висновок роботи вчених було опубліковано під назвою "Psychotherapie im Wandel". Результат роботи вчених за статтею професора університету ім.Гете  В.Лаутербаха (в російському перекладі) "Эффективность психотерапии: критерии и результаты оценки". Отже висновки мета-досліджень німецьких вчених встановили: 1) позитивні результати для паціентів від застосування психоаналізу для більшості відсутні; 2) при застосуванні психоаналізу дуже підвищується ризик погіршення стану пацієнту; 3) терапія на базі біохевіорізму виявилася значно кращою за психоаналіз.

Однак не дивлячись на велику кількість фактів з неефективності психоаналізу, та більш того його шкідливості для людини, він все більше охоплює широкі шари населення. Наприклад, якщо за статистикою у 1980-х роках кожен 6-ий громадянин США мав власного психоаналітика, то вже у 2000-х без психоаналітика не обходиться кожен 3-ій. І тут не можна не погодитись з думкою доктора біологічних наук, психофізіолога М.М.Богословського, яку він висловив у статті "Сто лет он вел нас в никуда"

 Фрейду удалось увлечь сначала западных, а теперь и многих наших психиатров, психологов и врачей на дорогу, которая привела в тупик, в никуда. Научная столбовая дорога осталась в стороне. Но многие пока не хотят этого осознавать. И не только потому, что они вложили слишком много сил и времени в теорию психоанализа, да и созданную на её основе психотерапию, но главным образом потому, что не знают, как оттуда выбраться и куда идти. Но есть и другая сторона - коммерческая. Благодаря мощной идеологической обработке общественности и многодесятилетней настойчивой рекламе, психоанализ превратился в чрезвычайно доходный способ обогащения лиц, обещающих решить все психологические и психические проблемы людей.

І залишається лише сподіватись разом з професором нейрофізіології Каліфорнійського університету Вілейануром Рамачандраном. який сказав: "Сподіваюсь, що таки колись нейрофізіологія повністю витеснить фрейдизм".

Троя (про фільм)

  • 16.03.13, 21:56
Доволі старий вже фільм, але я його раніше не дивився (і як виявилося правильно робив). Але таки нещодавно подивився, бо мені якось його радили. Ні, пані та панове, америкосів треба гнати поганою мітлою від європейської міфології та історії. Цей фільм, то якесь знущання над Гомером та грецькою міфологією. Таке трактування можливе тільки крізь хвору уяву Голлівуду.

Сценарій повністю відійшов від грецьких оповідань, і навіть не тільки в характерах героїв, а й в сюжетній лінії. Ідіотизмів повно. Наприклад Аякса вбиває Гектор, хоча насправді в греків поєдинок закінчився в нічию. А племінниця Пріама вбиває Агамемнона, чого також не було. Також Гектор вбиває Менелая, чого взагалі в епосі не було. Але головне те, як вони спотворили характери героїв. 

Наприклад Агамемнон, котрий за Гомером був хоробрим і благородним, в америкосів перетворюється на жирного, тупого, жадібного і марнославного тирана. Фігуру (а я нагадаю, що на відміну від багатьох Агамемнон був реальною історичною фігурою), яку прирівнювали греки до Богів і вважали ледь не батьком нації, зробили полудурком. Те що в америкосів часто "батьки нації" дійсно полудурки, не значить, що так само було і з греками. 

Одіссей з найрозумнішого героя Іліади перетворився на тупого прислужника Агамемнона і взагалі якось головний герой Іліади (а головним героєм Іліади був саме Одіссей, а не Ахіллес) мало значима фігура і фільм міг би обійтися без нього. 

Аякс (я так думаю мався на увазі Аякс Великий, адже за епосом біля Трої воювали два Аякси - Аякс Великий і Аякс Малий, але є думка, що америкоси не влазили в такі тонкощі) схожий радше на вікінга з молотом, аніж на грека і це притому, що Аякс бився мечем в епосі. Звідки в уяві янкі з'явилися греки з молотами не зрозуміло, можливо вони зважили, що різниця між вікінгами та греками не значна, а отже можна вставити Тора під стіни Трої (назви ж схожі) і назвати його Аяксом. Скінчив Аякс погано - самогубством, а не як не смертю від Гектора. Але видно реальний міф не кон'юнктурний.

Олену Прекрасну зобразили повією з невеликим штрихом сентиментальної беліберди про "щиру любов" до Паріса. Царівна вправно сношається з Парісом на другому поверсі маєтку Менелая, коли чоловік внизу пиячить. В епосах до речі Олену Паріс викрадає, Олена намагається декілька раз тікати з Трої, потім саме вона відчиняє коня, де сидить в тому числі живий і здоровий її чоловік Менелай, а після падіння Трої повернулася додому і була далі дружиною Менелая, царя Спарти. На фіг треба було вигадувати бредятину про "любов" до смазливого Паріса, котрого грав смазливий єврейчик? Але америкоси виставили грецьку царицю шльондрою, яка тікає від свого чоловіка, щоб поснашатися з троянським молодиком.

Ну і звісно Ахіллес, який у фільмові схожий на дорогого жигало або учасника гей-парада в Сан-Франциско, з нестійкою психікою, що увесь час перетворюється то на тонкого філософа-філантропа аля Сократ, то в кровожерливого ідіота, що руйнує храми і вбиває жерців. Зате ефектно стрибає в своїй уніформі, чимось схожій на уніформу дешевого стриптизера. Так і дивишся, чи не виглядає у нього з лат сотня доларів від якоїсь панянки бальзаківського віку.

Ще один момент, це жерці. У фільмові жерці показані ідіотами з дебільними знаками від Богів, тупими на всю голову. Ще й що саме дебільне, що саме жерці вмовляють Пріама завести коня в Трою, хоча ж в Іліаді саме жрець каже Пріаму, що треба спалити коня, саме жрець Лаокоон каже Пріаму фразу, що завдяки Вергилію стала крилатою: Timeo Danaos et dona ferentes. А у фільмові все навпаки, полудурок Паріс начеб-то виявляється раптом розумним, хоча ось чим-чим, а розумом греки Паріса ніколи не наділяли. А жреці тупі, кажуть тягни коня в Трою. І взагалі ситуація унікальна, коли ахейці палять храми Трої, знищують статуї Аполлона і оскверняють храми. Але ж це історичний нонсенс, як у війську Агамемнона, так і у війську Пріама були греки, з єдиним пантеоном Богів і Аполлон для Агамемнона був таким же святим, як і для Пріама. Тому уявити Агамемнона, що палить храми Аполлона і вбиває його жреців можуть тільки хворі на голову янкі.

Загалом фільм може піти тільки тупим пожирачам гамбургерів і людям, що не обтяжені інтелектом. Звісно до такого паскудства, як америкоси дійшли у фільми "300 спартанців" тут вони не дійшли, але фільм всеодно гівно. 3 часа лайна, для людей з негритянським IQ або тінейджерів, що й не чули слово Іліада. Америкосів треба гнати від усього, що стосується європейської ментальності, що виражена зокрема і в міфах, бо потворять все - греків, римлян, середньовічну Європу. Хай знімають краще свої дибілкуваті фільми про ЦРУ і арабських терористів. Не знаю, як таке комусь може сподобатись.

Маразм крєпчал або проект Азарова

Отже кожний небайдужий може ознайомитись із законопроектом Азарова "щодо запобігання та протидії дискримінації"

Як це назвати - ультратолерантим або маразматичним вирішуйте самі. Наведу лише деякі перли із законопроекту:

Частину першу статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40—42, ст. 492) доповнити абзацом такого змісту:
“У разі наведення позивачем фактів, які дають змогу припустити, що мала місце дискримінація, обовязок доказування необґрунтованості позовних вимог у цій частині покладається на відповідача.”.

Тобто, якщо якийсь педик вирішить, що цілуючи на вулиці свою дружину ви "ображаєте його почуття" або якийсь негр вирішить, що ваша біла шкіра "ображає його гідність" - обґрунтувати, що ви не верблюд доведеться вам. Причому мені смішно, як юристу, бо основна засада спорів про порушення честі та гідності, це обов'язок доведення власних переживань і що ці переживання напряму зв'язані з діями правопорушника. А ця норма каже, що не особа, права якої порушені змушена довести обгрунтованність і наявність душевних страждань, а правопорушник має довести, що потерпілий не страждав! Це правовий нонсенс!

Далі, подивіться як вони хочуть змінити саме значення дискримінації. Згідно закону "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні":

дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина;

Законопроект Азарова подає таке визначення:

дискримінація — ситуація, у якій особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або уявними (далі — певні ознаки), зазнала, зазнає або може зазнати обмеження у будь-якій формі;

Це що таке зазнала "у будь-якій формі"? А особливо епічне тут "може зазнати". Тобто хрін його знає, як воно буде і у якій формі, а ти вже винний. Під таке визначення дискримінації можна підігнати будь-який маразм. Тобто якщо чинний закон подає дискримінацією, як деякі дії, що унеможливлюють реалізацію права на рівних, то в законопроекті мова про це не йдеться, а йдеться про факт, причому відірваний від самої ситуації. Тобто, якщо через непрофесійність ви звільнили китайця, то це вже дискримінація. Піди доведи, що це не через хитрий прищур азіата.

Доставляє дуже "ноу-хау" Азарова таке, як непряма дискримінація:

непряма дискримінація — ситуація, у якій внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникли або можуть виникнути менш сприятливі умови або становище, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування переслідують правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;”;

Запитаєте, що це таке? Як юрист скажу - не знаю. Під цю статтю підігнати можна будь-що і будь-кого, бо ми щоденно застосовуємо "нейтральні правові нормі", а чи можуть вони створити "менш сприятливі умови або становище" вирішить міліція, прокуратура та суд.

А далі взагалі все теоретичне підґрунтя права вибиває такий термін, як "оголошений намір про дискримінацію":

оголошений намір про дискримінацію — публічні дії, спрямовані на розголошення бажання поводитися з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації;”;

Тобто покарання тепер ніяк не залежить від діяльності особи і настання несприятливий наслідків від діяння та навіть можливості їх настання, що власне і є основою для будь-якого правового покарання, більш того це правопорушення не передбачає навіть потерпілого, потерпілий тут якась "метафізична сутність", бо якщо ви скажете на вулиці, що не хочете брати на роботу джедаїв, то не важливо чи чув це якийсь з них, чи вони взагалі існують, бо оголошений намір ставитися менш прихильно. 

Доставляє і "пособництво у дискримінації":

пособництво у дискримінації — будь-яка свідома допомога у прийнятті рішень, діях, бездіяльності, внаслідок яких виникла дискримінація

Супер взагалі, бо ж не треба навіть дискримінувати, варто лише "свідомо" ставитися до ситуації, не просто до винуватого чи потерпілого, а до ситуації і вистачить вашої бездіяльності. Наприклад на зупинці поки ви чекаєте якийсь громадський транспорт, поруч хтось-когось дискримінував, а вам було ніколи влізати і розбиратись в ситуації "хто там кому рабіновіч" - ось вам і пособництво, бо ви "своєю свідомою бездіяльністю щодо ситуації, внаслідок якої виникла дискримінація" стали пособником правопорушення.

Отака, х...ня, малята. Вітаємо у нашому концтаборі маразму. Звісно, якщо не переможе здоровий глузд і законпроект Азарова буде відхилено.

Біолог про нерівність етносів і рас

Сергей Вячеславович Савельев (род. 1959) — учёный, эволюционистпалеоневрологдоктор биологических наукпрофессор, заведующий лабораторией развития нервной системы Института морфологии человека РАМН.


Транснаціональні корпорації, які руйнують світову економіку

  • 09.03.13, 14:43

Останніми місяцями світ накрила хвиля протестів проти наявної фінансової системи і великого бізнесу. Нове дослідження, яке провели фахівці Швейцарського федерального інституту технологій в Цюріху (Swiss Federal Institute of Technology in Zurich), може підтвердити найгірші побоювання протестуючих. Аналіз взаємозв'язків між 43 000 транснаціональними корпораціями виявив відносно маленьку групу компаній, здебільшого банків, які здійснюють невідповідно величезний вплив на світову економіку.

Ідея про те, що всього декілька великих банкірів контролюють значну частину глобальної економіки, не є новою для прибічників різних теорій змови і активістів руху «Захопи Уолл-стріт». Але в своїй роботі тріо швейцарських учених не відштовхувалося від якої-небудь ідеології. Вони поєднали математичний розрахунок, який давно використовувався для моделювання природних систем, із великим об’ємом  корпоративних даних, для того, щоб показати панування  світових транснаціональних корпорацій (ТНК).

"Реальність настільки складна, що ми повинні абстрагуватися від будь-яких догм, чи то теорія змови або теорія вільного ринку. Наш аналіз ґрунтується на реальних даних", - пояснив автор  дослідження, теоретик комплексних систем Джеймс Глаттфельдер.

Попередні дослідження показали, що ТНК відітнули значні «шматки пирога» світової економіки. Істотним недоліком цих робіт було те, що вони включали обмежене число компаній і ігнорували дочірні і аффіліровані. Тому важко було передбачити, чи позитивно впливають групи ТНК на світову економіку або ж просто дестабілізують її.

Група вчених із Цюріху, скориставшись базою даних Orbis 2007 по 37 мільйонам компаній і інвесторам в світі, вибрала 43 060 компаній, які належать ТНК і виявила їх загальні активи. Для того, щоб показати схему розподілу економічного впливу, вчені сконструювали модель, в якій компанії контролювали інші через мережу пакетів акцій, активи і так далі. Дане дослідження виявило ядро з 1318 компаній, активи котрих належали одним і тим самим компаніям. Кожна з цих 1318 компаній має тісні зв'язки з двома і більш компаніями. Середня кількість аффілірованих партнерів виявилася рівною 20. І хоча вони представляють 20% поточної світових прибутків, ці 1318 компаній через свої фірми-сателіти володіють більшістю великих фірм-виробників, що представляють сектор реальної економіки. Таким чином ТНК отримують 60 відсотків світових доходів.

Подальші дослідження мережі володіння виявили «суперанклав», що складається із 147 ще більш за тісно зв'язаних компаній. Їх активи перетинаються  один із одним і забезпечують цьому неофіційному конгломерату контроль над 40% глобального корпоративного багатства. "Як ефект, менше 1% компаній змогли контролювати більше 40% всієї мережі " - стверджує Глаттфельдер. Більшість з них – це фінансові інститути.

«Краща двадцятка» включає такі інвестиційні холдинги:  Barclays Bank, Jpmorgan Chase & Co і The Goldman Sachs Group. Коментуючи дане дослідження, експерт із макроекономіки Джон Дріффілл із Лондонського університету говорить, що цінність даного аналізу полягає не в тому, щоб довести, що маленька група людей контролює глобальну економіку, а у виявленні впливу на стабільність світової економіки. Сама по собі концентрація влади не є поганим або добрим явищем. Проте тісні зв'язки всередині ядра можуть здійснювати негативний вплив, оскільки, з гіркого досвіду 2008 року ми знаємо, що такі економічні системи є нестабільними. "Якщо компанія терпить лихо, то вона тягне за собою решту " - говорить Глаттфельдер.

Слід зазначити, що шляхом визначення структури глобальної економічної влади аналіз міг би допомогти зробити її стабільнішою. Визначивши слабкі аспекти системи, економісти могли б запропонувати заходи по запобіганню колапсам у майбутньому. Глаттфельдер зазначає, що для того, щоб обмежити зв'язки серед ТНК, нам можуть знадобиться глобальні антимонопольні правила, які зараз існують лише на національному рівні. Для того, щоб попередити подібні ризики, дослідження пропонує одне можливе рішення: фірми повинні оподатковуватися за надмірно тісні зв'язки між собою.

Одна лише річ не збігається із заявами протестуючих: суперанклав не є результатом конспіративної політики в світі. "Такі структури є звичайним явищем в природі", - ділиться своєю думкою Джон Сугихара, експерт із океанографії Скріппса. Новачки із будь-якої мережі з'єднуються переважно з тісно зв'язаними членами ТНК. ТНК купують активи у один одного виходячи з вигоди в бізнесі, а не для забезпечення світового панування.

Перші п'ятдесят компаній виглядають наступним чином:

1. Barclays plc
2. Capital Group Companies Inc
3. FMR Corporation
4. AXA
5. State Street Corporation
6. JP Morgan Chase & Co 
7. Legal & General Group plc 
8. Vanguard Group Inc
9. UBS AG
10. Merrill Lynch & Co Inc 
11. Wellington Management Co LLP
12. Deutsche Bank AG
13. Franklin Resources Inc
14. Credit Suisse Group
15. Walton Enterprises LLC
16. Bank of New York Mellon Corp
17. Natixis
18. Goldman Sachs Group Inc
19. T Rowe Price Group Inc
20. Legg Mason Inc
21. Morgan Stanley
22. Mitsubishi UFJ Financial Group Inc
23. Northern Trust Corporation
24. Socit Gnrale
25. Bank of America Corporation
26. Lloyds TSB Group plc 
27. Invesco plc
28. Allianz SE 29. TIAA 
30. Old Mutual Public Limited Company
31. Aviva plc 
32. Schroders plc
33. Dodge & Cox
34. Lehman Brothers Holdings Inc*
35. Sun Life Financial Inc
36. Standard Life plc
37. CNCE
38. Nomura Holdings Inc
39. The Depository Trust Company 
40. Massachusetts Mutual Life Insurance 
41. ING Groep NV 
42. Brandes Investment Partners LP 
43. Unicredito Italiano SPA 
44. Deposit Insurance Corporation of Japan 
45. Vereniging Aegon 
46. BNP Paribas 
47. Affiliated Managers Group Inc 
48. Resona Holdings Inc 
49. Capital Group International Inc 
50. China Petrochemical Group Company

Довідка: Дослідження було підготовлено Швейцарським Федеральним інститутом технологій у Цюріху (Opens external link in new windowSwiss Federal Institute of Technology in Zurich) - провідним науково-дослідним і навчальним закладом серед світових університетів з науки та менеджменту.

http://www.rate1.com.ua/ua/ekonomika/finansi/2062/


GLORYHAMMER - Angus McFife

Наче свіженький проект, принаймні Napalm Records тільки виложив на своєму каналі в ютуб. Група створена відомим вже шотландським рокером Крістофером Боусом, котрий є вокалістом відомої групи Alestorm. Дуже навіть непогано


Глобалізація

Концепцию, которая дает основания для глобализации, мы называем «неолиберализмом». Это новая религия, которая позволит, чтобы этот процесс был доведен до конца. В Четвёртой мировой войне опять завоевывают территории, уничтожают противника и управляют уже захваченными землями.

Вопрос в том, какие территории необходимо завоевывать и кто является противником. Поскольку предыдущий противник уже исчез, мы утверждаем, что нынешним противником является человечество. Четвёртая мировая война уничтожает человечество по мере того, как глобализация становится универсализацией рынка. Все человеческое, что возникает на пути рыночной логики, объявляется враждебным и подлежит уничтожению. В этом смысле все мы являемся противником, который должен быть побежден: индейцы, не индейцы, наблюдатели за соблюдением прав человека, учителя, интеллектуалы, артисты. Любой, считающий себя свободным и таковым не являющийся.

…В чём состоит основная проблема глобализации монополярного мира? В национальных государствах, сопротивлениях, культурах, формах взаимоотношений внутри каждого из народов, во всем том, что делает их разными. Разве может эта деревня стать мировой и весь мир одинаковым, если все такие разные? Когда мы говорим о необходимости разрушить и опустошить национальные государства, это не обязательно означает физическое уничтожение людей, но обязательно — это уничтожение различных форм человеческих взаимоотношений. После разрушения необходимо восстановление. Восстановить территории и отвести на них людям место, которое определят законы рынка, — именно к этому ведет глобализация.


Субкоманданте Маркос, Четвёртая Мировая война


"Мрія лишається лише мрією, допоки ти мрієш сам. Коли ми мріємо разом, вона становиться реальністю" - теж його



Прощавайте, Уго!

  • 06.03.13, 09:45
Від його імені ліберасти срали цеглою, він входив в "ікононостас ненависті" толерастів поруч з Ахмедініджадом, Каддафі та іншими "тиранами". Навіть тільки через те, що він викликав криваву діарею ліберастів та толерастів вартувало б йому поставити пам'ятник. Але безумовно його заслуги ширші. Маленька Венесуела при ньому стала відігравати роль в міжнародній політиці більше ніж якась Мексика, Бельгія чи Румунія. Він говорив те що думав, не ховався за пишними фразами та банальностями демократичних блазнів з метеликами і краватками. Він став каталізатором нової геополітичної цілісності під назвою Латинська Америка, котра тепер пішла своїм шляхом. Він націоналізував всі нафтові видобутки у Венесуелі, пославши нах Рокфеллера та його кампанію. Він показав, що існують інші моделі суспільного та економічного устрою ніж капіталізм. Він один з небагатьох, хто вдало впорався з державним заколотом, організованим ЦРУ. Путч 2002 року провалився через те, що ЦРУ не врахувало важливого фактору - його любив народ. Останні його вибори довели, що всі балачки про тиранію брехня, оскільки його обрав народ Венесуели, хоча ліберасти завжди думали, що вони краще знають як треба жити, хоча у Венесуелі на їхню думку всім по...ну ви зрозуміли. Достойний нащадок справи Симона Болівара і просто в часи, коли більшість політиків є істотами з незрозумілою статтю, просто справжній мужик. Прощавайте, Уго, на відміну від всіх блазнів з кривавою диареєю, про яких буде пам'ятати хіба що історія хвороби, він залишиться на сторінках історії.





Раса та інтелект

Ранее, в 1998 г., мною была начата серия исследований для получения новых данных об IQ совместно с профессором Мервином Скьюи, из Университета Витватерсренда в Южной Африке. Наше первое исследование было выполнено среди 309 студентов психологов Университета Витватерсренда возраста от 16 до 23 лет. Входившие в группу испытуемых 173 студента африканца решали в среднем 44 из 60 задач, а 136 белых студентов решали в среднем 54 задачи, что даёт средние оценки IQ в 84 и 104 балла, соответственно (Rushton, Skuy, 2000). Впоследствии мы исследовали африканских студентов с потенциально более высоким IQ, обучающихся на инженерном факультете. В лучших американских университетах студенты инженерных специальностей получают оценки на уровне 98-го процентиля по результатам таких тестов, как SAT и GRE. Студены психологи, для сравнения, обычно получают средние оценки на уровне 84-го процентиля, который всё-таки достаточно высок против общего среднего значения (по определению) на уровне 50-го процентиля.

В одном из исследований мы представляли студентам инженерам (N = 342, возраст от 17 до 23 лет) тест SPM (Rushton, Skuy, Fridjhon, 2002). Всего из 60 задач африканцы решали в среднем 50, выходцы из Южной Азии 53, и белые 56, что даёт оценки IQ в 97, 102 и 110 баллов, соответственно. Хотя средняя оценка IQ у африканских студентов инженеров была выше, чем у студентов психологов (85 баллов), она всё равно даёт популяционную среднюю в 70 баллов при обоснованном предположении о том, что африканские студенты инженеры имеют IQ на два стандартных отклонения выше общего среднего значения (как это имеет место в США).

Всего нами были опубликованы результаты семи исследований среди студентов, на основании которых средний IQ африканских студентов оценен нами в 84 балла (от 77 до 103). Предположив, что, подобно группам студентов во всём мире, IQ африканских студентов выше среднего популяционного значения на одно стандартное отклонение (или 15 баллов), среднее значение студентов в 84 балла даёт среднее значение для генеральной популяции в 70 баллов. У белых студентов величины IQ лежали в пределах от 105 до 117 баллов, у выходцев из Восточной Индии (Южной Азии) они имели промежуточные значения и лежали в диапазоне от 102 до 106 баллов.

Один из путей осмысления низкого IQ африканцев в 70 баллов (и сходного значения цыган, найденного нами в Сербии) это представление его в терминахумственного возраста. На основании манер вести себя и поведения в целом, африканцы и цыгане не «умственно отсталые» в том смысле этого слова, который по большей части используется в клинической психологии для такого детского уровня интеллекта. Уровень IQ в 70 баллов эквивалентен умственному возрасту в 11,2 лет. Так что размах умственного возраста в Африке составляет от 7 до 16 лет со средним в 11 лет. Двенадцатилетние дети не являются умственно отсталыми. Они могут водить автомобиль, работать в поле и даже на фабриках при надлежащем руководстве. Они также могут воевать. Так что выпускники африканской начальной школы имеют умственный возраст примерно 7 лет, поступающие в среднюю школу около 11 лет, а протестированные нами университетские студенты с наибольшим уровнем IQ – от 16 до 17 лет. Взрослые белые, для сравнения, имеют средний умственный возраст от 11 до 24 лет со средним значением в диапазоне примерно в 17 лет. У афроамериканцев, имеющих приблизительно на 25% европеоидную родословную, средний IQ составляет 85 баллов, что эквивалентно умственному возрасту примерно в 14 лет со средним размахом от 11 до 16 лет.

Панорама дебатов на тему раса-IQ существенно изменилась после опубликования Р. Линном обзора 620 работ, выполненных в 129 странах (Lynn, 2006[1], Lynn, Vanhanen, 2002, 2006). Один из вытекающих из этих работ и приковывающих внимание фактов, состоит в том, что среднемировой IQ составляет в среднем только 90 баллов. Менее, чем одна из пяти стран, имеет средний IQ, эквивалентный или близкий к существующему в Великобритании (или в России) и принятый за 100 баллов. Почти половина средних национальных IQ составляют 90 баллов или ниже. Если верен вывод Линна в его монографии «IQ и мировое неравенство» о том, что IQ в 90 баллов является пороговым для поддержания технологической экономики, то это представляет серьёзную проблему. Линн и Ванханен нашли (Lynn, Vanhanen, 2006), что национальный IQ обладает предсказательной силой. По данным из 192 стран, национальный IQ коррелирует с национальным доходом (0,68), уровнем грамотности взрослого населения (0,64), с числом поступающих в высшие учебные заведения (0,75), ожидаемой продолжительностью жизни (0,77), уровнем демократизации (0,57), а также с некоторыми показателями качества жизни по оценке Всемирной Организации Здравоохранения.

Линн (Lynn, 2006) выходит далеко за рамки обычно изучаемых трёх больших рас. Он отводит по главе каждому «генетическому кластеру» или группе популяций, идентифицированных Луиджи Кавалли-Сфорца и его коллегами в монографии «История и география человеческих генов» (Cavalli-Sforza et al., 1994). Линн рассматривает эти генетические кластеры как «расы» (Lynn, 2006). Обращаясь к вопросу о причине национальных различий в IQ, Линн и Ванханен (Lynn, Vanhanen, 2006) сделали вывод, что они являются отражением расового состава населения. Наблюдается заметное постоянство средних оценок IQ стран, классифицированных по расовым кластерам. Линн обнаружил, что аборигены Восточной Азии – китайцы, японцы и корейцы – имеют наивысший средний IQ в 105 баллов. За ними следуют европейцы с их IQ в 100 баллов. Дальше располагаются эскимосы (IQ = 91), аборигены Восточной Азии (IQ = 87), американские индейцы (IQ = 87), аборигены островов Тихого океана (IQ = 85) и аборигены Южной Азии и Северной Африки (IQ= 84). Наименьшие средние значения были обнаружены у африканцев районов Африки южнее Сахары (IQ = 67) и австралийских аборигенов (IQ = 62). Самые низкие оценки получили бушмены пустыни Калахари.

Жан Філліп Раштон "Раса, эволюция и поведение"

Жан Філліп Раштон - канадський психолог, професор Університету Західного Онтаріо, член Американської, Канадської та Великобританської Асоціації психологів

Книгу Раштона повністю можна завантажити тут http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3849596