Перші обличчя ЄС

  • 10.04.13, 19:53
Жозе Мануель Баррозу - Баррозу всерьёз увлёкся политикой в студенческие годы. Во время событий 25 апреля 1974 года, в ходе которых в Португалии был свергнут фашистский режим, Баррозу состоял в руководстве Федерации студентов марксистов-ленинцев. Затем Баррозу присоединился к маоистскому Движению за реорганизацию партии пролетариата (ныне Коммунистическая партия португальских трудящихся) и принимал участие в студенческих забастовках и митингах.

Хавьер Солана - С 1966 года — член Испанской социалистической рабочей партии.

   Кетрін Ештон - В 1977 году Кэтрин вступила в британское Движение за ядерное разоружение (ДЯР) — общественную организацию левого толка, требовавшую в те годы одностороннего разоружения Британии и запрещения ядерного оружия. ...Ее стремительная карьера в Лейбористской партии началась в 1988-м, когда она вышла замуж за Питера Келлнера — левого журналиста и политического комментатора, близкого друга Тони Блэра. Это Келлнер познакомил жену с Тони и Шери Блэр, которые стали часто бывать у них дома. Сейчас Келлнер возглавляет организацию YouGov, занимающуюся опросами общественного мнения, а в 1970–1980-е годы считался «коммунистическим попутчиком». Он неоднократно встречался с работавшим в Лондоне под журналистским прикрытием сотрудником КГБ Юрием Кудимовым (см. на стр. 38), впоследствии высланным из страны за шпионаж.  В 1983-м Эштон избрали заместителем главы ДЯР. Уже тогда она попала в поле зрения британской контр­разведки МИ-5, зачислившей ее в категорию «сочувствующих коммунистам»

Штефан Фюле - Фюле навчався на філософському факультеті Карлового університету в Празі та в Московському державному інституті міжнародних відносин. У 1982-1989 роках був членом КПЧ. (Комуністична партія Чехословаччини) 

Хоакин Альмуния - 1976-79 был главным экономистом крупного профсоюза «Всеобщий союз трудящихся», близкого к социалистам. В 1979 году был избран в Генеральные кортесы Испании от социалистов. Занимал посты министра труда и социальных вопросов и министра государственного управления в период 1982-91. В 1997 году был избран председателем Испанской социалистической рабочей партии (PSOE).

Паскаль Лами - Будучи видным деятелем Французской Социалистической партии, Паскаль Лами являлся советником в правительстве Пьера Моруа.

       

Карел ван Мірт - В середині 70-х років ван Мірт серйозно зайнявся політикою і швидко зробив кар'єру в рядах соціалістичній партії: у 1978 році він очолив її фламандське крило.

       

Романо Проді - У лютому 1995 року Проді заснував лівоцентристську коаліцію l'Ulivo ("Олива") і став її кандидатом на посаду прем'єр-міністра. На виборах 1996 року l'Ulivo отримала перемогу над правоцентристами на чолі з Сільвіо Берлусконі – головним суперником і свого роду політичним антиподом Проді. З 17 травня 1996 року по 21 жовтня 1998 року Проді очолював перше в історії післявоєнної Італії уряд лівого толку


Це європейські комісари. А ви скучили за совком?


Дві фальшивки

  • 09.04.13, 16:36
В інтернетах гуляє багато маразму, але деякі вже стали культовими. Особливо з легкої руки КОБа, російсько-комуністично-патріотичної концепції, де серйозні дядьки у формі (вірніше у формі там один був - Петров, вже спочив з миром, хоча КОБ досі не може розібратись чи це ЦРУ вбило Петрова бо був "за народ", чи це ФСБ вбило бо був "агентом ЦРУ"). Найбільш епічний це план Даллеса, хоча Петров любив з серйозним виглядом казати "ми типу люди серйозні, давайте називати це серйозно - Директива СНБ № 20/4 від 1945 року. Мене завжди забавляв цей документ. Насправді в цих інтернетах його варіантів безліч різних. Наприклад такий (це так би мовити канонічний), але є й апокрифи типу такого. Забавляє мене це тому, що він написаний настільки пафосно, що схожий на промову політрука, янкі не писали б на такому пафосі типу "вырывать духовные корни". До речі відомий політрук всєя блогосфери мені розказував, що вони там всерйоз вивчали плани Даллеса, типу знали про нього і протидіяли. Я звісно не фанат КДБ, але не думаю, що там йолопи сиділи, хіба що з політруків. Але до "плану". 

По-перше Директива СНБ № 20/4 ні хрена не таємна і всі хто володіють англійською мовою можуть її почитати (і вона до речі від 23 листопада 1948 року, навіть дати нормально не скопіпастили). Ось вона http://www.webcitation.org/63bIE30yo. Сухий такий документик, без жодних пафосів. По-друге датування 1945 повний брєд, бо по-перше кривавої ЦРУ ще тоді створено не було, американська гебня була створена у 1947 році. По-третє не зрозуміло, чого чіпають того Даллеса, який головою ЦРУ став лише у 1953 році, а до того модерував ту всю організацію Вільям Донован на прізвисько Дикий Білл. До речі саме він автор та ініціатор створення американської гебні, а не Даллес. Але напевно Донован на фотках не дуже вдало виглядає, а пафосні картинки Даллеса з люлькою літають по інтернету і виглядають настільки ж пафосно, як і сам документ.

І щодо появи цього документа. Історія цікава. Щось схоже на план Даллеса з'явився насправді вперше на загниваючому заході. У 1946 році ряд британських газет опублікував документ під назвою "Правила комуністичної революції". За легендою ці правила були найдені англійським солдатом у 1919 році у Дюссельдорфі. Варто зазначити, що документ менш пафосний ніж план Даллеса, але за ідеологією схожий. Ось він http://www.snopes.com/language/document/commrule.asp Наприклад пункт 1: розбестити молодь, відворотити її від релігії, зацікавити їх сексом і т.д. Достовірність чи не достовірність цього плана невідома. А у нас і в Росії оформився цей план завдяки українцю Юрію Дольд-Михайлику. Невідомо чи читав Дольд-Михайлик англійську пресу, але в своєму художньому романі "И один в поле воин" американський шпійон каже радянському розвіднику:

"«Натолкните их на мысль, что они должны уповать на Бога, завлеките их в секту, а если таковой не имеется, организуйте сами!.. Славяне любят попеть за рюмкой водки. Напомните им, как отлично они варили самогон во время гражданской войны. (…) Вооружим любителей острого словца анекдотами, высмеивающими их настоящее и будущее. (…) Отравляйте душу молодёжи неверием в смысл жизни, пробуждайте интерес к сексуальным проблемам, заманивайте такими приманками свободного мира, как модные танцы, красивые тряпки, специального характера пластинки, стихи, песни (…). Поссорьте молодых со старшим поколением»

А потім інший письменник Анатолій Іванов, трохи змінивши стилістично текст Михайлика, вложив "план Даллеса" в уста кривавого есесівця і колишьного білогвардійця в романі "Вечный зов"

— Как сказать, как сказать… — покачал головой Лахновский, <…>— <…>Потому что голова у тебя не тем заполнена, чем, скажем, у меня. О будущем ты не задумывался. Окончится война — всё как-то утрясётся, устроится. И мы бросим всё, что имеем, чем располагаем: всё золото, всю материальную мощь на оболванивание и одурачивание людей! Человеческий мозг, сознание людей способно к изменению. Посеяв там хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые и заставим их в эти фальшивые ценности поверить! Как, спрашиваешь? Как?!
Лахновский по мере того, как говорил, начал опять, в который уж раз, возбуждаться, бегать по комнате.
— Мы найдём своих единомышленников: своих союзников и помощников в самой России! — срываясь, выкрикнул Лахновский

Далі було просто, пітерський поп Іван Сничов у 1993 році опублікував цей уривок в газеті "Советская Россия", безумовно поп не влазив у тонкощі коли там створили ЦРУ, хто там керував і т.д., а далі всі комуністи почали мастурбувати на "план", котрий рознесли кобівці по інтернету як вірус. Тепер це достояння Росії, котрі цитує навіть їхнє всьо Нікіта Михалков і дурачиться Задорнов.

Номер два - це вислів Маргарет Тетчер, начеб то сказаний в Хьюстоні 1991 року.
На территории СССР экономически оправдано проживание 15 миллионов человек

Ну якби ліві не потролили "Криваву Мері" було б дивно, бо сама бабушка-консерватор тролила їх знатно, тримаючи за яйця всіх лівих Британії. Так ось є всі промови Маргарет Тетчер в США, не просто немає такого вислову, вона у 1991 році не робила промов у Хьюстоні. Гугль також мовчить в англомовному контенті. Отака петрушка. А де ж взялося це? Вперше в книзі Паршаєва "Почему Россия не Америка", цитую:

...Тогда я изучал английский язык, и как-то раз мне попалось в звукозаписи какое-то публичное выступление М. Тэтчер по внешней политике. Я уважал и уважаю эту политическую деятельницу, особенно за ее английский язык. Она говорит четко, с оксфордским произношением, простым, понятным языком, это вам не Буш какой-нибудь, со ртом, как будто набитым арахисом. Так вот говоря о перспективах СССР, она заявила примерно следующее, никак это не пояснив: «На территории СССР экономически оправдано проживание 15 миллионов человек». Я еще раз прокрутил запись, может быть, хотя бы «фифти» («пятьдесят»?). Нет, точно «фифтиин» — «пятнадцать», я не ослышался

Тобто окрім Паршаєва, ніхто такої промови не чув. Але це не завадило тим же КОБівцям цитувати плани "Кривавої Мері" щодо населення Росії.  Причому смішно, Петров вже подає легенду по-іншому, типу навіть перекладач (який в біса перекладач в Хьюстоні? З англійської на американську? Це вже схоже як Думенко виправдовувся, що він не шпійон США, бо не володіє американською мовою) здивувався і перепитав: може 50? Ні фіга, - відповіла кривава буржуйка - 15 і крапка. 

Марш націоналістів Німеччини 2013

Вже традиційно 15 лютого націоналісти Німеччини проводять траурну ходу в пам'ять жертв дрезденського бомбардування. Вони вже не бояться цього робити, переляк проходить.

Це Магдебург



А це Коттбус


Щоправда своєрідно відмітили день загибелі 200 тисяч мирних мешканців і антифашисти та інші підараси у Дрездені, веселою музикою, пивом і танцями. На жаль 2011 рік не повторився, поліція прикрила виродків, а то і цього б разу отримали б в бубєн 


В Україні 2,5 млн нелегальних мігрантів

На днях премьер-министр Украины Николай Азаров радостно сообщил: впервые за десятилетия наблюдается положительный прирост населения! И записал это в заслугу нынешней власти. Однако демографы поспешили разочаровать - положительный прирост наблюдается исключительно из-за въезда в страну большого количества иностранцев из стран третьего мира. Но далеко не все приезжают и остаются в Украине легально.

Официально количество нелегальных трудовых мигрантов в Украине составляет лишь 7,3 тыс. человек, сообщает Корреспондент. Однако, по подсчетам Сергея Олейника, главы Всеукраинского профсоюза работников-мигрантов, количество проживающих и работающих в Украине иностранцев - 2,5 млн человек. Вице-премьер Сергей Тигипко называет еще более значимую цифру: в стране более 4 млн мигрантов, имеющих различный статус пребывания.

По данным Государственной пограничной службы, за последний год приток нелегалов из постсоветского пространства сократился на 22 %, зато иммиграция из африканских и азиатских стран выросла на 10% - в первую очередь за счет граждан из Сомали, Афганистана и Эритреи.

Многие трудовые мигранты, к примеру, вьетнамцы и африканцы, работают в торговле, рассказывает Татьяна Петрова, ведущий эксперт рынка труда компании Экотрес. Немало их в строительстве, а также перерабатывающей промышленности.

Треть легальных иммигрантов - жители бывшего СССР, утверждает Петрова, остальные - турки, поляки, китайцы, немцы, румыны, вьетнамцы и африканцы (чаще всего из Нигерии, Ганы, Кот-д'Ивуара).

Казалось бы парадокс: при официальной безработице 8,4% (а более 15 % штатных работников - украинцев находятся в условиях вынужденной неполной занятости) в Украине работает такое количество нелегальных мигрантов. Однако нет ничего удивительного - работодателям не нужно платить бесправным приезжим столько же, сколько своим гражданам и платить при этом налоги. В то же время от 2 до 7 млн украинцев работают за границей в условиях, схожих с проживающими в Украине нелегальными мигрантами.

Между тем в России, по данным экспертов, насчитывается 10 млн нелегальных мигрантов, или 7 % от численности населения, это чуть больше, чем в Украине (5,5 %), и значительно меньше, чем, к примеру, в США - 40 млн, или почти 13 %.

http://propaganda-journal.net/6218.html




Місс Франції 2013 занадто біла

Организация по защите прав черного населения Франции (CRAN) недовольна результатами конкурса "Мисс Франция-2013", победу в котором одержала белая француженка Марин Лорелин, 19-летняя студентка медицинского университета из Бургундии.

Луи-Жорж Тан, президент CRAN, выразил сожаление по поводу отсутствия среди участниц конкурса выходцев из Африки.

"Участницы конкурса не в полной мере отражали современное население Франции", - говорится в заявлении, которое Тан опубликовал совместе с Фредом Ройе, создателем конкурса "Мисс "Черная Франция".

"Этот конкурс отрицает само существование во Франции лиц африканского происхождения", - гласит заявление.

Из 33 финалисток конкурса, итоги которого были подведены в субботу, 8 девушек были из числа этнических меньшинств и 6 - из французских территорий, находящихся в Тихом океане и Карибском бассейне.

"Видимо, в устаревшем мире, в котором все еще существует "Мисс Франция", черные могут происходить только из заморских колоний", - говорится в заявлении CRAN.

"Что касается француженок, имеющих североафриканское происхождение, то они были представлены всего одной кандидаткой, которая была устранена жюри (возможно, она показалась им "слишком мусульманкой"?)", - вопрошает заявление.

Франция является домом для порядка пяти миллионов мусульман, большинство из них - североафриканского происхождения.

В заявлении CARN также выражается сожаление, что "все Мисс Франция белые, как новогодний снег на французских горах", передает AFP.



Напевно треба було таку мавпу вибрати


Греція до євросовка і після

  • 03.04.13, 20:01
Греція зараз у всіх на вустах. Єврокомісари шпиняють греків як можуть, але я вам дещо покажу. Отже відомо і я про це писав, що в Греції були колись "Чорні полковники" - військова хунта. Так ось. Дивіться, це зріст ВВП Греції порівняно з іншими країнами Європи в період 1950-1980 -ті роки, тобто до вступу Греції в ЄС та встановлення демократії.



Що було потім? Схвилювання "європейської спільноти" станом демократії, необхідність реформ (в тому числі і економічних), прихід до влади демократів з соціалістичним ухилом (а по суті безмежна влада династії Папандреу) і все це зі вступом Греції у 1981 році в ЄС. Дивимось тепер таку саму порівняльну таблицю з 1980 по 2000 роки.



Смішно. Ці покидьки самі змусили Грецію до реформ, самі надавали кредитів, закидали греків директивами та прочею муйнею і зараз на них катять бочку, хоча самі ж знищили грецьку економіку. Це, до речі непоодинокий випадок, якщо хочете пошукайте, як вплинула демократизація та вступ у ЄС на Іспанію, економіку котрої в період військового режиму Франсиско Франко називали "іспанське економічне диво".

Сингапур - відповідь комунякам та ліберастам

Отже я так зрозумів часто шаблон такий - або ти знаходиш прихисток у дебілкуватому тоталітаризмі чучхонців в КНДР, зате не маєш підарасів, порнухи і наркотиків, або стаєш ліберастом, зате не голодуєш. Отже, розриваємо шаблони. Знайомтесь - це Сингапур.

Сингапур в свій час, як і багато азіатів (корейців наприклад) зрозумів, що ні фіга в нього немає, окрім каміння. Коли чучхонці і китайці (благо чіни потім опомнилися) кинулися будувати комунізм, Лі Куан Ю, прем'єр-міністр Сингапура почав робити ставку (як і південні корейці) на технології. В економіці Сингапур пішов схожим шляхом на Тайвань та Південну Корею. Спочатку почали виробляти в себе іноземну техніку, потім вкинули грошви у розвиток технологій і поступово створили власний високотехнологічний продукт. Цікаво, що дуже допогла Сингапуру не дуже сприятлива ситуація в регіоні. Сусіди - Малайзія та Індонезія накинули оком на державу, а кількість армії в них була більшою. Тоді Лі Куан Ю вирішив не кількістю, так якістю, почавши стоврення "армії нового покоління". Безумовно, як завжди буває, модерніазація армії потягла за собою увесь шлейф модернізації всієї країни. Отже на сьогодні Сингапур один з лідерів експорту в світі з поставок інформаційних технологій, побутової електроніки, фармацевтики та фінансових послуг. На сьогодні Сингапур лідер регіону та один з лідерів світу за рівнем зросту економіки та за рівнем заробітних плат.

Але це не все. Маючи "просунуте" економічне законодавство, Лі Куан Ю (котрий був прем'єром з 1959 по 1990 рік, що не може не шкульнути ярим демократам, хоча пам'ятайте друзі, що реформи Південної Кореї, за рахунок яких вона зараз живе, провів Генерал армії і за сумісництвом диктатор Південної Кореї (так, так, вона не завжди була демократичною) Пак Чон Хі. Так що диктатура залежить від диктатора, може бути такий полудурок як Кім Ір Сен, а може бути і Піночет або Пак Чон Хі), провів в країни суворе, антиліберальне та антитолерантне законодавство в цивільній сфері. Отже, в Сингапурі заборонено жити педерастам; якщо вас тричі зловлять за тим, що ви кидаєте сміття на вулицю, ви по неділях будете прибирати вулиці з табличкою "Я смітив" і вас покажуть по ТіВі; за росповсюдження порнографії - кримінальна кара від в'язниці то смертної кари; за корупцію - одразу смертна кара; заборонено на вулицях з'являтись в дуже відвертому вбранні; усі машини обладнанні спеціальною сиреною і в разі перевищення швидкості, вона одразу вмикається і поліція все про вас знає (не треба гайців у кущах); в містах немає місця, де б не стояла відеокамера, а отже грабунки на вулиці не прокатять; грабіж, насилля, наркотики, вимагання, корупція - все карається смертною карою одразу ж у вигляді повішення. За деякі злочини - тілесні покарання. Цензура в ЗМІ - заборонено писати про секс та політику. Введена стерилізація неблагонадійних елементів.

На сьогодні в Сингапурі майже зникла як факт корупція, одна з найменших кількість злочинів (найменша в Азії і одна з в світі), друга в Азії по рівню життя після Японії. Щоправда Сингапур лідер Азії по винесенню смертних вироків (навіть Китай обігнав), але воно того варте. 

Отже, друзі, всіх комуністів та ліберастів дружно шліть...в Сингапур.


Ну і власне автор цього дива - Лі Куан Ю



Навіть єврей обурений толерастією в США

Якщо вірити Віні Пуху, то бувають бджоли, що роблять неправильний мед...Не знаю, що там трапилось у Зальцберга, може просто не проінформували, що все йде "по плану" (жарт). Загалом такий антисеміт як я, викладає статтю єврея і підписується під кожним його словом

Прожив 23 года в США и 45 предыдущих лет в СССР, я с ужасом начал замечать поразительное сходство многих общественно-политических явлений в этих двух странах

В последние 3-4 года мне стало ясно, что Америка строит у себя коммунизм, пока еще не замечая этого. Та самая демократия, которая стала основой богатства и могущества этой страны и которая в течение 220 лет была образцом государственного устройства, на моих глазах превращается в то, чему и нет названия. Впрочем, есть. Диктатура. Но не пролетариата, а бессовестного, наглого и бездарного меньшинства.

 

Это меньшинство поддерживается теперь все большим количеством американцев, которых идеологически оболванивают голливудские либералы, лидеры черного населения и бездарные университетские профессора. Без поддержки большинства коммунизма не построишь. Точно так писал Федор Шаляпин о большевизме: «Равенство привело к принижению всякого, кто смеет поднять голову выше уровня болота».

Исчезновение героя. Идет выпускной акт в университете. Вручают дипломы. И кто же, вы думаете, был самым знаменитым в этот вечер? Отличник-выпускник? Начинающий молодой ученый? Человек, известный всему университету своим талантом? Нет. Восторженный прием и речи относились к 28-летней негритянке, учившейся в университете 10 лет вместо четырех и с трудом, с общественной помощью набравшей минимум баллов, чтобы получить диплом бакалавра.

Замечу, что средний студент набирает столько баллов при желании и за три года.

Кто же она? Почему такой восторг и почет? Вот ее краткий послужной список. Мать троих детей, никогда не имевшая мужа, бывшая наркоманка и алкоголичка, частый визитер кутузки. Она много раз бросала непосильное при такой жизни и интеллекте учение. Столько же раз водворялась обратно различными благотворительными и правозащитными организациями. Эта женщина является отражением всей современной американской идеологии.

Благополучное американское общество, точно как когда-то русское, заболело чувством вины перед «меньшей братией». От героев Джека Лондона, на примере которых воспитывались поколения американцев, оно повернулось теперь к социальной помойке, из которой и черпает представление о том, «делать жизнь с кого». Стыдно быть успешным, стыдно быть нормальным. Нельзя урода назвать уродом, идиота — идиотом, гомосека — дефективным. Нельзя черного назвать черным, белого — белым, и Боже упаси заговорить о том, что не все равны, не все одинаково талантливы, не все одинаково полезны для общества.

Куда делся американский герой — стойкий, работящий индивидуалист, надеющийся только на себя? Герой, до изнеможения работающий и знающий, что выживает сильнейший? Ведь именно эти люди создали самую богатую и мощную страну в мире. Именно такие люди 200 лет тянулись в Америку со всех континентов, зная отчетливо, что тут, говоря по-русски, отнюдь не собес. Они надеялись только на себя. Увы, герои Джека Лондона, да и он сам, утекли в социальную дыру…

Что происходит в Америке? Коротко говоря, вот что. За 20 лет население страны выросло на 60 млн. человек, главным образом за счет непроизводительной части населения, к тому же обладающего непомерными аппетитами в отношении материальных благ. За это же время правительство резко увеличило минимальные заработки нижних слоев общества. Намного увеличились суммы выплат по безработице и прочие социальные блага. Резко повысился процент цветного населения. Белые теперь составляют меньшинство не только в Техасе. Сильно увеличилась социальная и правовая защита малоимущих, так же как и материальное содержание минимум 15 млн. откровенных бездельников. В результате эти слои населения стали активно вовлекаться в культурную и политическую жизнь страны. Вернее, их стали вовлекать туда различного рода политические дельцы и представители масс-медиа для собственного продвижения во власть.

В Америке медленно происходит то, что в России в 1917 году произошло внезапно. Эти слои общества не способны понять, куда их и всю страну ведут агрессивные и бессовестные политики, которые, точно как большевики, обещают им светлое будущее и не далее как завтра. В результате в обеих палатах Конгресса, в конгрессах штатов и прочих органах управления появились люди, единственной целью которых является знакомое нам «все отобрать и поделить». В России после 1917 года все стали равны, причем дворник или монтер, как известно из Зощенко, оказались намного равнее тенора в оперном театре. И в США сегодня вся идеология и пропаганда направлены снедаемыми чувством социальной вины журналистами, гуманитариями и телевизионщиками именно на установление того же равенства.

Суды и закон все время на стороне «человека с улицы». Болеет он от чрезмерного курения -отвечает за это вплоть до разорения табачная компания. И это притом что вот уже более 30 лет на всех табачных коробках написано, что курение может вызывать заболевания вплоть до рака легких. Обжигается тот же «несчастный» в кафе горячим кофе из собственной чашки — штраф до 1,2 млн. долларов по решению суда платит кафе. Растяпа не виноват — кофе слишком горячий! За слишком холодный, наверное, скоро тоже будут штрафовать.

Теперь еще одну напасть собираются решать за счет «дяди». Треть населения страны — обжоры. Их вес минимум на 50% превышает нормальный. Толстяки весом от 150 до 300 кг ходят по улицам толпами. Они не влезают в нормальные двери, кресла и больничные койки. Они болеют во много раз чаще, чем нормальные люди. Лечить их практически невозможно, очень дорого и бесполезно. И кто за это в ответе, как вы думаете? Сами обжоры? Нет. Пищевая промышленность! Правозащитные организации всерьез обсуждают вопрос, как привлечь к суду фирмы, выпускающие высококалорийную пищу. Ни у кого и в мыслях нет сказать: «Жрите поменьше». Нельзя, обжоры обидятся.

Монтеры с дипломами и без. Страна катастрофически быстро катится в пропасть полной безответственности людей и за свои действия, и за свою жизнь. Это теперь прерогатива правительства, общественности и суда. Профессор боится задать вопрос черному студенту, так как за двойкой может последовать обвинение в расизме, скандал, суд и расправа. Где прежняя свобода слова? Публично признавать за черными все мыслимые добродетели и таланты можно свободно. Поносить белых, китайцев, русских, евреев — пожалуйста. Но вот вам моя любимая логическая задачка, повергающая в столбняк всех моих либеральных знакомых. Сказать, что черным спортсменам нет равных в боксе или легкой атлетике среди других рас, — это расизм или нет? «Нет, — бодро говорит либерал. — Это правда». Ну а сказать, что среди черных нет ни одного шахматиста или минимально заметного ученого, инженера или дирижера, — это расизм? И глупый либерал тут же орет: «Расизм!». Умный либерал (такие хоть и редко, но встречаются), понимая, что попал в ловушку, оторопело молчит, подавленный собственным либерализмом …

А вот вам еще один пример существования в Америке полной свободы. Мой друг, профессор английской литературы, получил инфаркт после 6-месячного разбирательства жалобы ополоумевшей студентки-феминистки, усмотревшей в его комментариях к Шекспиру «сексизм». Что это такое — никто в Америке толком не знает, но, как и в любом идеологическом случае, важно не знание, а правильная реакция. И все знают, что сексизм — это плохо. Так же плохо, как признание за женщиной некоторых отличий от мужчины. Профессор вот уже 25 лет преподает свой предмет, он автор нескольких хороших книг и множества статей. Но накинулись на него всякие комиссии и активисты. Точно как в СССР, его стали «разбирать». Ректор с удовольствием послал бы взбесившуюся идиотку к черту и выгнал бы ее из университета. Но в этом случае суд присудил бы его к уплате крупного штрафа (в лучшем случае штраф платил бы университет), а с постом ректора и преподавательской карьерой он бы расстался навсегда.

Стало неприлично, а в социальном плане и опасно говорить, что шлюха — это шлюха, а не sex-worker, что наркоман и алкоголик отвратительны, опасны и сами виноваты в своих поступках. Попробуй скажи про гомосека что-нибудь кроме того, что он человек «нетрадиционной сексуальной ориентации». Нет более понятия о приличиях и о нецензурных выражениях, о пристойном поведении и внешнем виде. Все можно, нельзя только открыто осуждать все это. Нельзя притеснять «меньшую братию». Это она может притеснять всех. Я не утверждаю, что каждый представитель нижнего социального слоя подобен зощенковскому монтеру. Беда не в том, что его пустили в университет. Беда в том, что он, обучаемый там либеральными гуманитариями, а также в большинстве своем глупыми, малообразованными и развратными кинозвездами с экранов кино и телевидения и такими же журналистами, остается монтером и получив диплом. Он хорошо понимает, что он герой, что ему это выгодно, что и учиться-то толком не надо. Он теперь на политике себе карьеру сделает.

Ну а с настоящим монтером и того хуже. Спрос на него сегодня такой, что он уже не боится потерять работу, не дорожит своей репутацией. Людей, владеющих домами, автомобилями, моторными судами и тому подобной техникой, требующей постоянного обслуживания и ремонта, стало столько, что честных и знающих специалистов в этой области хронически не хватает, да и они уже давно предпочитают легкую жизнь, несовместимую с высоким профессионализмом. Работой теперь дорожат только высококвалифицированные специалисты: инженеры, ученые, программисты с дипломами докторов и магистров.

«Западоиды» и остальные. И еще одна запретная для открытого обсуждения в Америке тема — расовая. Я уже упомянул о том, что население страны увеличилось за 20 лет на 60 млн. человек. Минимум 15 млн. из них — неграмотные мексиканцы, пуэрториканцы и представители прочих народов Латинской Америки и Африки, столько же чернокожих американцев. Эти люди не принадлежат к европейской культуре (считай, американской), не смешиваются с белым населением нигде, кроме работы, где эта смесь чисто механическая. Они не понимают, что богатая и мощная страна, дающая им такие условия жизни, какие не снятся никому в странах их собственной цивилизации, была создана выходцами из Западной Европы. Что основана она на европейских морально-культурных ценностях, на западноевропейском уникальном и неповторимом человеческом материале. Ведь очевидно уже сейчас, что если не продолжать эту западноевропейскую и американскую традицию, то страна быстро скатится до состояния заурядного государства, в котором по той же причине уже пребывают когда-то великие европейские страны. В Америке и до 80-х годов таких людей было немало, но количество переходит в качество. Концентрация носителей старой культуры и традиций стала угрожающе низкой.

Судите сами. Все институты европейской культуры, такие как точные науки, передовые технологии, симфоническая и камерная музыка, опера, общедоступное высшее образование, музыкальные клипы, по-прежнему являются ценностями «западоидов» (я употребляю удачный термин русского философа Александра Зиновьева). За 23 года жизни в Америке я посетил сотни симфонических концертов, оперных спектаклей и т. п. и могу сказать наверняка, что количество незападных зрителей на всех этих мероприятиях не превышает десятка человек на зал в 1500-2000 мест в любом городе страны. Среди исполнителей классики чернокожих и мексиканцев практически нет. Традиционные движения «западоидов» в защиту животных, окружающей среды так и остаются их прерогативой. А ведь уже с конца 50-х годов, то есть более 40 лет, доступ ко всем этим ценностям был открыт для меньшинств и очень поощрялся государством и обществом. Телевизионные каналы для черного и мексиканского зрителя поражают своим убожеством даже на фоне далекого от высокого интеллекта и классики остального американского телевидения.

С другой стороны, черное население Америки проявляет исключительную политическую активность. К сожалению, эта активность направлена не на всемерное освоение западных ценностей как единственного пути к достижению истинного равенства с «западоидами», а на превращение в откровенных иждивенцев, все время требующих себе социальных, экономических и политических преимуществ и добивающихся их во все более и более устрашающих масштабах. И это на фоне молчащего «западоидного» населения страны, запуганного словом «расист» до такой степени, что вместо слова «черный» давно уже говорят African American (и это после 10 поколений предшественников, родившихся в Америке!), а белый стал каким-то неизвестным Caucasian.

Что происходит с черным и мексиканским населением в образовании и науке? Я с 1985 года работаю на физическом факультете Хьюстонского государственного университета. Моя область — сверхпроводимость, криогеника, сверхвысокий вакуум и космическая техника. Я не преподаю, а работаю в исследовательском отделе, где большинство технических исполнителей — студенты. За эти годы я объехал с научными целями почти все престижные университеты, съезды и конференции по моей специальности. Слушал и делал доклады. Встречался с коллегами на семинарах и в неофициальной обстановке. Но ни разу не встретил я ни среди слушателей, ни среди докладчиков (их были тысячи за столько лет) ни одного черного или мексиканца. Их нет в числе студентов таких специальностей, как физика, математика, химия или механика. И это притом, что эту категорию студентов уже 20 с лишним лет буквально насильно тащат в университеты, давая им стипендии, завышая им отметки на экзаменах или создавая для них облегченную систему тестов. Теперь всерьез обсуждается на национальном уровне вопрос: а не сделать ли для них облегченные программы в школах и вузах? Не начать ли черных обучать на их далеком от правильного английского диалекте времен рабства, а мексиканцев (родившихся в Америке!)  — на испанском языке? Какого качества специалистов на всех уровнях получит страна — это, похоже, мало кого интересует.

Концентрация человеческого материала, способного воспроизводить западную культуру и технологию, в Америке катастрофически снижается. Я не употребил некорректный термин «ухудшение человеческого материала» сознательно. Этот растущий количественно, но не соответствующий западной культуре качественно человеческий материал был бы очень хорош в иной, присущей ему культуре, в которой «западоид» выглядел бы абсолютным болваном. Но в культуре западной единственное, что остается им делать, — это употреблять все силы на приспособление к ней. Их же политические лидеры при потворстве идиотов-либералов делают все возможное, чтобы западную культуру приспособить к их требованиям. Последствия будут катастрофическими и для тех, и для других.

На поводу у природы. Эту статью в Америке никто бы не решился опубликовать. Затравят и черные лидеры, и белые либералы. Ведь профессор убеждает студентов, что разные народы стоят на разных ступенях одной и той же лестницы развития, тогда как очевидно, что они стоят на разных лестницах. Занимаясь всю жизнь наукой, преподаванием и историей науки, я пришел к выводу о постоянстве количества талантливых людей на земле в любые времена истории. Здесь не место для обоснования этого утверждения. Примите его как постулат и следите за выводами. Поскольку количество населения Земли растет чуть ли не по экспоненте, то точно так же падает и концентрация этих талантов в человеческой популяции. С ростом населения, особенно в цивилизованных странах, растет спрос на артистов, профессоров, журналистов, телекомментаторов и прочих деятелей культуры. При постоянстве количества талантливых людей на Земле уровень большинства этих деятелей постоянно падает и чаще всего не превышает уровня аудитории. Вследствие этого катастрофически снижается качество интеллектуальной жизни. Место Бернстайна занял Филипп Гласс, место Ренуара — Поллак, а вместо Фрэнка Синатры — поет и кривляется на сцене Майкл Джексон. То же и в науке…

Во всем этом виноваты не черные и не белые люди, а неумолимые законы природы. Они становятся все агрессивнее и опаснее, но что самое страшное — американское правительство давно уже идет у них на поводу. Вмешательство правительства в бизнес и в частную жизнь напоминает мне советские времена. Государство диктует, кого нужно брать на работу, государство разоряет успешные компании, проводя политику «свободной конкуренции», государство занимается типичной коммунистической уравниловкой, требуя одинаковой оплаты за одинаковую должность, государство поощряет гомосексуализм — разрушитель морали и семьи, государство следит за тем, что можно и чего нельзя говорить и писать…


http://vlasti.net/news/25276

І ця країна колись була володаркою морів і океанів

Родителям школьников из британского графства Ланкашир удалось добиться от администрации обещание «вернуть пол» Пряничного человечка. Пряничный человечек – традиционное печенье, которое не очень давно стали называть «пряничной особой» из доводов политкорректности.

Довольно необычная перемена в судьбе Пряничного человечка произошла после того, как в осенне-зимнем сезоне в ланкаширских школах разработали новое меню.

Согласно сюжету известной английской сказочной истории, человечек, слепленный из имбирного теста – аналогичный русскому колобку, сумел укрыться и от косцов с косами, и от крестьян с молотилками. Однако пробиться сквозь препоны неоднозначной политкорректности современной Британии ему пришлось гораздо сложнее.

По специальному ходатайству властей, этой осенью в четырехстах начальных школах графства десертной строки обеденного меню появилась бесполая Пряничная особа вместо привычного Пряничного человечка.

Эта история вызвала шквал негодований в родительской среде. Мамы и папы посчитали происходящее смешным и даже оскорбительным. Родителей учеников поддержали местные организации, которые противостоят «кастрации языка», исходя из требований политкорректности.

Как возмущенно сказала мать одного ребенка, «Я, естественно, против дискриминации, но это же только печенье… Пряничный человечек – это персонаж из детской сказки и стихов».

Когда муниципальные власти столкнулись с такой активной общественной реакцией, решили пойти навстречу, и объявили, что Пряничному человечку пришлось «лишиться полу» по ошибке, и к Рождеству пообещали вернуть печенью мужское начало. 

http://funnypolitology.ucoz.com/news/marazmy_politkorrektnosti_v_britanii_poobeshhali_vernut_muzhskoj_pol_pechenju/2011-08-04-40

Хворі люди...

Три великі українці, що змінили погляди в науці

Ну не тільки ж євреям Ейнтштенйа піарити.

Першим видатним варто згадати Георгія Гамова (або як пишуть американці Джорджа). Неймовірно талановита людина, котра залишила свій слід у фізиці, астрономії та біології. Гамов народився в Одесі. Його мати походила зі старого козацького роду Лебединців, що до речі Гамов завжди не оминув згадати. Освіту здобув по тим часам неймовірну - у Гамова в учителях були перші постаті в науці. В одеському університеті в нього викладав Миколай Кастєрін. Потім вчився у Петрограді, де молодого талановити вченого помітив фізик Дмитро Рождественський і запросив працювати у свій Державний оптичний університет. Там вже його запримітив інший видатний фізик Олександр Фрідман, відомий тим, що ще до дослідів Хаббла передбачив розширення Всесвіту, і став фактично наставником молодого фізика. Там же Гамовим був сформований щось на кшталт гуртка молодих фізиків, котру вони жартівливо називали "Джаз-банда". В неї входили такі відомі в майбутньому постаті як Лев Ландау та Віктор Амбарцумян. Талант Гамова бачили його колеги, тому з неймовірними складностями, але добилися від радянської влади дозволу для Гамова поїхати у Німеччину в Геттінген на стажування. Тут також в нього за наставника був вчений зі світовим ім'ям Макс Борн. Тут в Німеччині Гамов зробив перше наукове відкриття - він створив теорію альфа-розпаду, якою зумів пояснити ефект радіоактивності.  

Після повернення до Ленінграду, там він пробув не довго, бо майже одразу поїхав знову за кордон - у Копенгаген. В цю поїздку за Гамова просив сам Ернест Резерфорд. З 1931 по 1933 рік він зумів відвідав усі значні центри науки у Європі. Однак змушений був повертатися в СРСР. В Ленінграді Гамова запросили працювати у Фізико-математичний інстиут і був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР, він став самим молодим член-кореспондентом АН СРСР за всю історію і по сьогодні - у 28 років. Тут же в Ленінграді Гамов з групою вчених починає роботу над першим циклонтроном.

Однак ситуація в науковому світі СРСР починає погіршуватись, Гамова не пускають за кордон, зокрема не випустили на фізичний конгресс у Римі, де він мав читати свою доповідь (замість нього її прочитав Макс Дельбрук). Гамов зі своєю дружиною вирішив тікати з СРСР. Нагода не змусила себе чекати. В Брюсселі мав відбутися сьомий сольвіївський конгрес. СРСР не мала вибору, як послати туди Гамова, адже на той час він був кращим фізиком СРСР зі світовим ім'ям. На цьому наполягав Лев Ландау. З відрядження Гамов вже не повернеться - він вирішив залишитись за кордоном.

За кордоном спочатку Гамов не міг знайти собі місця, працюючи то в Парижі, то в Копенгагені, то в Лондоні. Але скоро дуже його запросив в США Нобелівський лауреат Ернест Лоуренс. Тут в США Гамов став професором Університета Джорджа Вашингтона. В США Гамов робить ще одну епохальну роботу - він створив послідовну і повну теорію еволюції зірок. Досліди Гамова по термоядерним процесам в зірках, лягли в основу створення в США водородної бомби, проектом створення котрої керував учень Гамов Едвард Теллер. 

Наступна робота Гамова по Великому вибуху перевернула науку і фактично Георгій створив наше теперішнє бачення еволюції космосу. У 1948 році Гамов розробив "теорію гарячого Всесвіту", де описав ранні етапи великого вибуху, пояснив створення перших елементів водороду та гелію у космосі шляхом нуклеосинтезу, що пояснювала зародження перших елементів у космосі, що на той час було слабким місцем у Теорії великого вибуху. До теорії Гамова не віднеслися серйозно, тоді вважалися основними дві гіпотези - теорія "холодного Всесвіту" Зельдовича та теорія стаціонарного Всесвіту Хойла. Але Гамов передрік, що якщо його теорія вірна, то має існувати фонове мікрохвильове (реліктове) випромінювання, яке можна зловити.

До цієї теорії не ставилися серйозно, допоки у 1965 році Арно Пензіас та Роберт Вільсон абсолютно випадково не зловили цей фон. Це стало всесвітньою сенсацією та підтвердило теорію Гамова. Пензіас та Вільсон отримали за своє відкриття Нобелівську премію. Багато фізиків вважають, що це не заслужено, адже ця премія мала б бути Гамова, а Вільсон та Пензіас натрапили на своє відкриття абсолютно випадково. До речі, якщо хочете побачити відлуння Великого вибуху, нашої колиски, то видерніть шнур антени з телевізору і оці сірі "перешкоди", це і є "фонове випромінювання великого вибуху", яке передрік Гамов ще у 1948 році.

Досить несподівано, але Гамов зробив величезний вклад і в молекулярну біологію. Після того, як у 1954 році була відкрита спіральна структура ДНК, Гамов зробив припущення, що структура білків у ДНК має бути зашифрована в послідовності з чотирьох можливих нуклеотидів, що входять в склад ДНК.  Гамов провів розрахунки і вони показали, що при спілці 4 нуклеотидів трійками виходять 64 різних комбінацій, що досить для запису спадкової інформації. Тобто він перший запропонував модель кодування амінокислот триплетами нуклеотидів. Георгій створив модель реалізації генетичного коду, котру потім підтвердив експериментами Френсіс Крік у 1964 році, а у 1967 році генетичний код був повністю розшифрований, за що Роберт Холлі, Хар Корана і Маршал Ніренберг отримали Нобелівську премію. На жаль Гамова знову обійшли увагою, хоча знову ж таки піонером в розшифруванні генетичного коду став саме український фізик.

Також Георгій Гамов був відомий тим, що писав науково-фантастичні романи з ціллю популяризації науки, бестселером став його роман "Містер Томкінс в країні чудес", перкладений на всі європейські мови.

19 серпня 1968 року Георгій Гамов помер. На думку більшості фізиків США та Європи Гамов мінімум тричі заслуговував на Нобелівську премію і те що її так і не отримав, є великою несправедливістю.


Другим ми згадаємо Феодосія Добжанського. Феодосій народився у Немирові 1900 роду, в доволі знатній шляхетській сім'ї, мав польське та українське коріння. Вчився у Київському університеті, був аспірантом кафедри зоології Української академії наук УРСР. В 1924 році переїхав в Ленінград, адже там почалися генетичні та євгенічні дослідження. Став спеціалістом в бюро євгеніки та генетики СРСР.  У 1927 році поїхав на стажування в США в Колумбійський університет у відомого генетика Томаса Моргана. Оскільки в цей час почалися зміни в ідеологічному курсі СРСР щодо євгеніки та генетики, Феодосій вирішив не повертатися в СРСР і залишився в США. В 1936 році Добжанському присвоєно звання професора Каліфорнійського технологічного університету. Став одним з провідних євгеніків США, допоки звісно ж вона не була заборонена.

В чому ж головна заслуга Добжанського в науці? На цей час фактично паралельно і незалежно існувало дві науки - це еволюція та генетика, довгий час на відмінності в розумінні походження видів і їхнього розвитку закривали очі. Але довго так тривати не могло. Феодосій Добжанський вперше об'єднав між собою генетику та теорію еволюції, написавши у 1937 році книгу "Генетика та походження видів", котра фактично створила всі основи нашого сьогоднішнього розуміння еволюції.  Ця праця Феодосія заклала всі майбутні здобутки біологічної науки і незрозуміло лише одне - чому він знову залишився без Нобелівської премії? Її то давали і за менші заслуги, як наприклад Хакслі, але ж Хакслі лише розвивав ідеї, закладені Добжанським. Але загалом серед науковців Феодосій мав визнання, він був почесним членом 20 університетів світу, зокрема Колумбійського, Оксфордського, Падуанського. Член Лондонського королівського товариства, Німецької академії природодослідників «Леопольдина», Шведської академії наук, Датського королівського товариства.


У 1964 році Добжанський отримав Національну наукову медаль США. Помер 18 грудня 1975 року від серцевого нападу.


Ну і варто ще згадати Альберта Бандуру, який зробив величезний внесок у психологію. Альберт Бандура народився у Канаді в українській сім'ї у 1925 році. Закінчив університет Британської Колумбії, університет штата Айова та став професором психології Стенфордського університету. Він президент Американської психологічної асоціації та почесний президент Канадської психологічної асоціації. 

У 1969 році він написав книгу "Принципи модифікації поведінки", до 1979 році ця книга стала найбільш цитованою в наукових роботах по психології, а журнал "Current contents" визнав книгу "класикою цитування". Бандура досі вважається найбільш авторитетним вченим в галузі поведінкової психології.  Відомий своїм експериментом з лялькою Бобо, яким встановив, що діти схильні копіювати агресію побачену на екрані, не маючи при цьому інших зовнішніх стимулів до агресії. Фактично Бандура був передвісником відкриття дзеркальних нейронів, які пояснили чому це відбувається. 

Альберт Бандура розробив нові методи терапевтичного втручання, шляхом процедур моделювання поведінки в цілях формування нової когнітивної та поведінкової компетентності. Висока ефективність методів Бандури була доведена зокрема роботами Джорджа Міда, Ніла Міллера та Джона Долларда. На мій погляд разом з Гансом Айзенком та Альбертом Еллісом найбільш видатний психолог за всю історію.

Досі живий і продовжує викладати та працювати.