Транснаціональні корпорації, які руйнують світову економіку

Останніми місяцями світ накрила хвиля протестів проти наявної фінансової системи і великого бізнесу. Нове дослідження, яке провели фахівці Швейцарського федерального інституту технологій в Цюріху (Swiss Federal Institute of Technology in Zurich), може підтвердити найгірші побоювання протестуючих. Аналіз взаємозв'язків між 43 000 транснаціональними корпораціями виявив відносно маленьку групу компаній, здебільшого банків, які здійснюють невідповідно величезний вплив на світову економіку.

Ідея про те, що всього декілька великих банкірів контролюють значну частину глобальної економіки, не є новою для прибічників різних теорій змови і активістів руху «Захопи Уолл-стріт». Але в своїй роботі тріо швейцарських учених не відштовхувалося від якої-небудь ідеології. Вони поєднали математичний розрахунок, який давно використовувався для моделювання природних систем, із великим об’ємом  корпоративних даних, для того, щоб показати панування  світових транснаціональних корпорацій (ТНК).

"Реальність настільки складна, що ми повинні абстрагуватися від будь-яких догм, чи то теорія змови або теорія вільного ринку. Наш аналіз ґрунтується на реальних даних", - пояснив автор  дослідження, теоретик комплексних систем Джеймс Глаттфельдер.

Попередні дослідження показали, що ТНК відітнули значні «шматки пирога» світової економіки. Істотним недоліком цих робіт було те, що вони включали обмежене число компаній і ігнорували дочірні і аффіліровані. Тому важко було передбачити, чи позитивно впливають групи ТНК на світову економіку або ж просто дестабілізують її.

Група вчених із Цюріху, скориставшись базою даних Orbis 2007 по 37 мільйонам компаній і інвесторам в світі, вибрала 43 060 компаній, які належать ТНК і виявила їх загальні активи. Для того, щоб показати схему розподілу економічного впливу, вчені сконструювали модель, в якій компанії контролювали інші через мережу пакетів акцій, активи і так далі. Дане дослідження виявило ядро з 1318 компаній, активи котрих належали одним і тим самим компаніям. Кожна з цих 1318 компаній має тісні зв'язки з двома і більш компаніями. Середня кількість аффілірованих партнерів виявилася рівною 20. І хоча вони представляють 20% поточної світових прибутків, ці 1318 компаній через свої фірми-сателіти володіють більшістю великих фірм-виробників, що представляють сектор реальної економіки. Таким чином ТНК отримують 60 відсотків світових доходів.

Подальші дослідження мережі володіння виявили «суперанклав», що складається із 147 ще більш за тісно зв'язаних компаній. Їх активи перетинаються  один із одним і забезпечують цьому неофіційному конгломерату контроль над 40% глобального корпоративного багатства. "Як ефект, менше 1% компаній змогли контролювати більше 40% всієї мережі " - стверджує Глаттфельдер. Більшість з них – це фінансові інститути.

«Краща двадцятка» включає такі інвестиційні холдинги:  Barclays Bank, Jpmorgan Chase & Co і The Goldman Sachs Group. Коментуючи дане дослідження, експерт із макроекономіки Джон Дріффілл із Лондонського університету говорить, що цінність даного аналізу полягає не в тому, щоб довести, що маленька група людей контролює глобальну економіку, а у виявленні впливу на стабільність світової економіки. Сама по собі концентрація влади не є поганим або добрим явищем. Проте тісні зв'язки всередині ядра можуть здійснювати негативний вплив, оскільки, з гіркого досвіду 2008 року ми знаємо, що такі економічні системи є нестабільними. "Якщо компанія терпить лихо, то вона тягне за собою решту " - говорить Глаттфельдер.

Слід зазначити, що шляхом визначення структури глобальної економічної влади аналіз міг би допомогти зробити її стабільнішою. Визначивши слабкі аспекти системи, економісти могли б запропонувати заходи по запобіганню колапсам у майбутньому. Глаттфельдер зазначає, що для того, щоб обмежити зв'язки серед ТНК, нам можуть знадобиться глобальні антимонопольні правила, які зараз існують лише на національному рівні. Для того, щоб попередити подібні ризики, дослідження пропонує одне можливе рішення: фірми повинні оподатковуватися за надмірно тісні зв'язки між собою.

Одна лише річ не збігається із заявами протестуючих: суперанклав не є результатом конспіративної політики в світі. "Такі структури є звичайним явищем в природі", - ділиться своєю думкою Джон Сугихара, експерт із океанографії Скріппса. Новачки із будь-якої мережі з'єднуються переважно з тісно зв'язаними членами ТНК. ТНК купують активи у один одного виходячи з вигоди в бізнесі, а не для забезпечення світового панування.

Перші п'ятдесят компаній виглядають наступним чином:

1. Barclays plc
2. Capital Group Companies Inc
3. FMR Corporation
4. AXA
5. State Street Corporation
6. JP Morgan Chase & Co 
7. Legal & General Group plc 
8. Vanguard Group Inc
9. UBS AG
10. Merrill Lynch & Co Inc 
11. Wellington Management Co LLP
12. Deutsche Bank AG
13. Franklin Resources Inc
14. Credit Suisse Group
15. Walton Enterprises LLC
16. Bank of New York Mellon Corp
17. Natixis
18. Goldman Sachs Group Inc
19. T Rowe Price Group Inc
20. Legg Mason Inc
21. Morgan Stanley
22. Mitsubishi UFJ Financial Group Inc
23. Northern Trust Corporation
24. Socit Gnrale
25. Bank of America Corporation
26. Lloyds TSB Group plc 
27. Invesco plc
28. Allianz SE 29. TIAA 
30. Old Mutual Public Limited Company
31. Aviva plc 
32. Schroders plc
33. Dodge & Cox
34. Lehman Brothers Holdings Inc*
35. Sun Life Financial Inc
36. Standard Life plc
37. CNCE
38. Nomura Holdings Inc
39. The Depository Trust Company 
40. Massachusetts Mutual Life Insurance 
41. ING Groep NV 
42. Brandes Investment Partners LP 
43. Unicredito Italiano SPA 
44. Deposit Insurance Corporation of Japan 
45. Vereniging Aegon 
46. BNP Paribas 
47. Affiliated Managers Group Inc 
48. Resona Holdings Inc 
49. Capital Group International Inc 
50. China Petrochemical Group Company

Довідка: Дослідження було підготовлено Швейцарським Федеральним інститутом технологій у Цюріху (Swiss Federal Institute of Technology in Zurich) - провідним науково-дослідним і навчальним закладом серед світових університетів з науки та менеджменту.

http://www.rate1.com.ua/ua/ekonomika/finansi/2062/