хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Ц - цілеспрямованість



Одна моя близька людина має таку цілеспрямованість, якій би могли всі позаздрити. Вона пройшла роки відстоювання свого, і отримала результат до якого йшла. А ми всі критикували.

От, як це можливо, ви мені поясніть, що людина змолоду хапається за те, що їй потрібно й міцно тримається цього? А як вона знала попередньо, що саме це їй потрібне, що саме воно є її ціллю? Це ж неможливо передбачити, правильно? Як воно далі буде.

Зрештою поясню про що я.

Дівчина побачила хлопця десь у якійсь компанії, вхопилася за нього, і вже не відпускала, навіть супротив його волі. Пропрацювала зв’язки з його родиною (з його матір’ю). Яка й посприяла у подальшому, коли дівчина «залетіла». Він її намагався відшити, намагався позбавити себе відповідальності мати дитину, і тим паче, продовжувати стосунки. Але її не зупиняло. Матір хлопця поселила дівчину у його кімнаті разом з ним. І він не зміг чинити опір цьому.

Спочатку він просто покинув батьківський дім. Багато років був де завгодно тільки не вдома. З’являючись зрідка, на день – два раз чи два на рік. Дівчина старанно прочитала кіпи психологічних книжок, пройшла безліч консультацій, тренінгів. Ходила до ворожок й екстрасенсів. І все, що отримував з її боку хлопець – це не докори, і не сварки, а дуже стабільні слова «Я тебе кохаю» навіть коли намагався підсрачниками викинути її зі своєї домівки.

Дитину також ненавидів, всіляко обзивав, і намагався позбутися їх обох, коли приїжджав, стверджуючи, що йому це все не потрібно.

Але у відповідь тільки «Я тебе кохаю» і прохання хоча б казати слова «Я тебе теж кохаю», навіть коли це не правда.

Не знаю як вони домовилися, але він погодився просто казати ці слова, але попереджав, що це не правда.

Йшли роки. Повернення з відрядженнь мужчини перетворювалося в пекло для неї і її дитини. Але вона просто догоджала йому, прибирала, кормила, робила масажі, змовчувала на всі знущання, тощо. І будь що казала ті самі слова про кохання, і благала його повторювати те саме.

Пройшло ще кілька років. Ми всі, хто її знає, просили її не мучити себе й дитини, а піти від цього пекла, кожного разу, як вона зривалася в істерики й сльози перед нами (але уникаючи хоча б крихту розпачу показувати йому).

Зрештою, їй разом з його сім’єю вдалося переконати його, що необхідно розписатися, заради майбутнього дитини. Десь два роки вмовляннь його переконали. Але він позбувся білого плаття, яке вона собі придбала (весільне пишне), і купив їй чорне звичайне, як на корпоративи ділові одягають.

Їй вдалося переконати його влаштувати банкет. Хитрість була в тому, що це був його ювілей. Всі родичі прийшли на весілля, і тільки він вважав, що це його ювілей, і постійно це повторював у мікрофон на святі, але натовп вперто кричав «гірко», і він цілував наречену.

 

Пройшли роки. Мужчина перетворився за абсолютно звичайнісінького мужика. Праця й генетичні хвороби зробили його зовсім не приглядним на вигляд. Звичайнісінький, ще й алкоголік, як і всі.

Мужик приїжджаючи додому почав помічати переваги чемної дружини, яка зустрічає дуже тепло, готує, прибирає, пестить, тощо. І вредний веселий хлопчак вилитий він як дві каплі, вже не дратує. Відчув, наскільки потрібний він цим двом. Вона як і завжди «Я тебе кохаю», і він вже відповідає не силоміць.

 

Мужику вже багато років. Ну, кому б він знадобився, якби не вона??? Тільки завдяки цій жінці він отримав майбутнє не самотнє, як, наприклад, в його рідного брата.

 

Якщо чесно, то я, особисто, у шоці, що так буває. І абсолютно не схвалювала її тактики на самому початку. Але. Всі знайомі мені жінки, які поважають рішення інших людей – самотні й бездітні. А у них – теплий охайний дім, сім’я, весело й все, загалом, дуже нормально.

Невже, щоби все було добре, треба рвати своє з м’ясом і кров’ю???? Це по-перше. А по-друге, не розумію – як зрозуміти, що потрібне саме те, а не інакше? Що веде таких жінок? Чим вона керується, визначаючи, за кого вхопиться і триматиметься? Я б на її місці взагалі не звернула би уваги на якогось придуркуватого хлопця, що полюбляє пити й захоплюється авіа-конструкціями. А може це і є кохання? Якого не всім фартує у житті відчути. Можливо, якби мною опанувало таке відчуття – може й я би йшла напролом до своєї цілі, як вона. Але не йду, бо не відчула такого. Кого не візьми – усі придурки якісь, і нафіг те треба?))) І тим більш, я би не стерпіла тих принижень, через які мужчина з цієї історії проводив свою другу половинку.

Виходить, жінки, сімейне щастя полягає у самопожертві, приниженнях, тяжкій праці зрання і допізна з недосипаннями, інколи навіть фізичних розправах. І тільки пройшовши через таке жінка отримує чоловіка, який забезпечує сім’ю, і дитину, і сім’ю і затишний дім і слова кохання, і пишне весілля, і подарунки-прикраси-квіти.

Виходить так?

Беріть, короче, своє за барки, і буде твоє.

А я так ніколи не робитиму))) І пофіг мені те сімейне життя)))

 

3

Коментарі

120.11.16, 14:18

Звичайнісінький, ще й алкоголвк, як усі(с) *гірко ридаю*
Рися, але кидь в тебе таке оточення, то дійсно нафіг таке сімейне життя
До речі, велосипед тоді знайшовся, чи так й уїхаа з кінцями?

    220.11.16, 21:00Відповідь на 1 від Лъйошкин_Кот

    З кінцями. Там стало зрозуміло, що мєнти в долі і я забила щось виборювати. На таку боротьбу потрібний міцний тил та дужа підтримка. А я тим не володію.
    Система така: вори, мєнти, ломбарди - всі у міцному зв'язку. Вєліки - це товар категорії розваг, тому вони цим й промишляють. Більшість власників забивають на пошуки, бо новий залізний кінь зазвичай кращий за старий, і ми з того радіємо. Вони на те й розраховують, що нікому не шкодять життєвонебезпечно, а собі заробляють на ікорку та масельце до хлібця. Як порахували, то вийшло, що хтось на місяць наживається на сто тис. грн в середньому. Ясен пень, що відстьогує з того криші, і всі задоволені.
    бачили навіть, як перевозять весь це велосипедний крам - прям кипою веліків кудись на Одесу.

      320.11.16, 21:03Відповідь на 2 від Rиsя

      Зрозуміло, шкода.

        420.11.16, 21:04Відповідь на 1 від Лъйошкин_Кот

        Також, прослідкували, що цей бізнес поширений закордоном. Там вєліки крадуть неспинним потоком щохвилини. Звідти вони потрапляють до нас. Такі собі Б/у з Европи. Знаходяться зазвичай у прокатних пунктах. І таких пунктів багатенько.
        Наші ж вкрадені вєліки потрапляють далі кудись закордон. Можливо у ті самі пункти.
        Куди мій потрапив - не відомо. Знаю лишень, що скоріш за все його здали у ломбард. Де жіночка нервувала від мого візиту, і щойно я відійшла почала ретельно замітати навколо кіоску, бо боялася, що там лишилися сліди від покришок (в мене були покришки індивідуальні Германські).
        Але мєнти, яких я тоді викликала - на мене ж і напали зі сварками, що я влаштовую конфлікт. Хоч я все робила спокійно. Тицяли навколо мене автоматами й бронежилетами на пузатих тілах. Це було не приємно.

          520.11.16, 21:07Відповідь на 3 від Лъйошкин_Кот

          Все дуже складно Можна додати "у нашій країні", але насправді, ці складнощі в усіх країнах. Нікому не добре в цьому світі . Треба якось з тими проблемами жити й долати потроху.

            620.11.16, 21:10Відповідь на 4 від Rиsя

            Психологічний тиск просто чинили, саме та вони зменшують загрозу для себе, то їх звичайний прийом, адже у твоїй справі ніяких ані автоматів не треба було, ані групп :простий звичайний слідчий.
            Зараз маєш нового "коня"?

              720.11.16, 21:10Відповідь на 5 від Rиsя

              Все дуже складно Можна додати "у нашій країні", але насправді, ці складнощі в усіх країнах. Нікому не добре в цьому світі. Треба якось з тими проблемами жити й долати потроху.Оце правильний підхід

                820.11.16, 21:22Відповідь на 6 від Лъйошкин_Кот

                Вже давно. Ще того ж літа мені помогли придбати. Ще кращого, аніж був до того.
                Те, що був тиск психологічний - я одразу ж і зрозуміла. Було гірко, що до мене застосовують той тиск ті, на допомогу яких я у той момент розраховувала. Бо можна було по гарячим слідам отримати документи прийому товарів у цей ломбард. Якби це зробили - мій вєлік швидко знайшовся би. Бо то був єдиний ломбард у місцевості, що приймає велосипеди. І працівниця помітно нервувала. В неї на лобі було написано, що був такий велосипед. А я тоді обійшла вже чимало ломбардів і бачила реакцію працівників, у яких все чисто. Багато хто давав свої контакти, і брав мої, аби бути на зв'язку, коли хтось такий велосипед прикатить.
                Коротше.
                То вже в минулому.

                  920.11.16, 21:27Відповідь на 8 від Rиsя

                  Ясно, вибач, що потурбував стару рану, просто то єдине, що я пам'ятаю коли з тобою перетиналися на сайті, У минулому, значить у минулому

                    1021.11.16, 10:24

                    Привіт. Маю думку, що то називається інакше, не цілеспрямованість. Головне, що невідомо, що там ще є *за кадром*

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна