Бо все рівно не потряпляю в ленту і з нового....
Шайтан Мі6!!! 

в нас народилася доня - Марія Павлівна...

Думала, думала і таки переїхала...


http://narod.i.ua/user/4365112/



сюди не повернусь...
щасти!

Я полюбляю поїсти.
Колись втовкмачила собі в голову, що корисне і є смачним...
мабудь тому досі іноді спадає на думку: їсти б тільки корисне, поживне... дієтичне...
Але останнім часом все стало з ніг на голову...
Коли довелося працювати з продукцією відомої курячої торгової марки відчула, що м*ясом цей продукт називають тільки через те, що ніхто не довів протилежне...
А ми вживаючи подібну продукцію - здатні зберегти свій генофонд неушкодженим?....

Солоне печиво за німецьким рецептом, в оригіналі: "печиво з м*яким сиром". Тобто з бринзою чи моцарелою. Але у даному випадку використаний звичайний домашній сир.



Довго шукала рецепт...
Поки не знайшла на кухні... такий довгоочікуваний і такий, що надихнув -  надрукований на пачечці розпушувача...
Отже беремо 200 грамів сиру, 2 склянки борошна, 200 грамів масла (можно меньше), розпушувач (сода), ст. ложка цукру та солі та фірмові спеції змішані Philosopherом. До суміші увійшли коріандр, фенхель та кмин. По чайній ложечці кожного. Трохи фенугрека (пажитніка).



Подумалося, що 2 склянок борошна забагато, але з ароматним та смачним вершковим маслом... Хех...
У просіяне борошно... спеції перетерті...



Протитаємо сир...



Та розпушувач - соду...
Двох ложок забагато, то ж сипте меньше.
Ну і про оцет не забудьмо...



З додаванням масла - виходить масне тісто, що добре відлипає від рук і може зачекати... Поки не розігріється духовка і не буде змащено пательню (холодну) маслом.



Відриваємо шматочки тіста і розкочуємо, нарізаємо...
Насправді, така форма не личить саме солоному печиву. На той випадок, якщо забажаєте притрусіть цукровою пудрою.



Печеться 5-10 хвилин в залежності від товщини шару тіста. Перегортати потрібно. Температура - 230 градусів.



Зважайте на те, що воно досить ситне і може стати у пригоді в якості домашнього крекера, чи просто поласувати з друзями за чаєм, кавою.



Смачного!

Вчера я впервые увидел ювелирные изделия продаются у Тиффани и стоит десятки тысяч долларов. Восхищался и желанной, как два браслета.

Несколько дней назад мой друг спросил меня, хорошо или плохо, чтобы купить его мать "всех крови ”, заради добива на които страдат дечица в Африка. бриллианты ", потому что добыча страдания детей в Африке. Конечно, я задавался ли ношение таких ювелирных изделий не является выражением тщеславия и обязанность сказал ей, что Есть много более важных вещей, и даже зашли так далеко, как христианин, чтобы спросить, является ли это дьявольское искушение.

Сегодня утром я сказал себе - какая разница есть деньги? В соответствии с размерами нашего мира, эти драгоценности стоимостью много - и материалы стоят дорого и труд всех людей, которые внесли свой вклад, чтобы показать браслет, который я хотел бы созерцать в течение нескольких часов.

Что измеряется не точно, но то, что мне кажется, больше, чем десятки тысяч долларов, любовь и уважение к красоте и творчеству.

Я не думаю, что ювелир, который делает изысканных ювелирных изделий делает его исключительно или в основном за деньги. Я не думаю, что трейдер делает это, потому что первое место. Гораздо проще стать богатым, продавая людям, оружие или наркотики. Я думаю, что и другие люди, которые не могут дышать без красоты.

Если вы хотите поделиться с миром это другой вопрос. Но мне кажется, что они хотят поделиться им со многими людьми, при попытке продать дешевле серебряных украшений. Однако, Тиффани не может быть завода на дешевые безделушки, которые каждый может купить. Нельзя эти вещи в массовое производство, поэтому в лучшем случае, пожелает Тиффани не может светить везде.

И не думаю, что стоит. Как многие люди по достоинству оценят Тиффани ювелирные изделия? Как бы почувствовать магию любви? Я думаю, что большинство людей не будет сделал разницу даже между Тиффани и сделал в . Китай. Возможно, именно поэтому магазины процветают на тип "Все для доллара. Не стоит бросать жемчуг перед свиньями.

Я не думаю, самое главное из всех расходов на этом настаивать, чтобы сохранить все живы и кормили, непроверенных физическую боль. Такой идеал достоин стадо свиней.

http://fgnk.ru/2006/12/

похуліганила і... нікуди не переїхала... залишилась вдома....
(тихоі з наснагою гризти лікті
...бо в Ленту досі зась!)

шукайте мене тут
http://blog.i.ua/user/4332797/

Наснився мені дивний сон. Ниби, мешкаю я, як і всі, - у величезному Супермаркеті.  Площа, якого просто величезна…і у якому ми проходимо різні відділи, що б досягти каси. Але шлях настільки довгий, що пройшовши тільки перший відділ - ми стаємо старші… За стінами того супермаркету, здається, нічого немає, або густим туманом повите…

Я проходжу перший відділ… визначаюсь з багатьма речами... і розумію, що під кінець мене мало що цікавить.

Якимсь чином замість другого відділу потрапляю у підсобку… і розумію, що все що потрапило до моїх рук  до цього часу – лише іграшки, ніби - «бірюльки». Я  перебираю, переглядаю… як той Гулівер…

Тако ж я бачу, як за мною, а отже і за іншими спостерігають робітники супермаркету, люди з обличчами «лікарів» з реклами. Вони  наглядають за тим, щоб «мешканці» Супермаркету гралися і не заважали один одному. «Лікарі» сумлінно виконують обов*язки. Нічим іншим від відвідувачів не відрізняються. Хіба, що вони щось знають...

Мене не задоволняють надані мені "іграшки". Я відчуаю задуху і хочу залишити це місце. Але те, що ховається за туманом, здається набагато більш лякаючим, ніж порожнеча самого Супермаркету...

Майже російський рецепт...




Таку мілку картоплю важко зустріти у звичайному супермаркеті. Хіба привезуть свіжовикопану - з огороду, просто кущем... так і треба додивлятись, що там у селянина в кошику лишилось .
Мені пощастило!
Довелося, навть, з тіткою (пожалівши) рецептом поділитьсь.
В оригіналі - страва відома мені, як "ніхераськи".
Из песни - слов не выкинешь... A Proveb



Беремо 200 грамів картоплі - маленької, як сльози. Миємо, шкірку залишаємо. Дуже добре миємо.
Сушимо.
У маслі - підсмажуємо - з одного, потім з іншого боків.
Можна засмажити на друзку - щоб максимально випарувалась вся вода...
Тоді вони - хрумкі!

Але ж ми дбаємо про шлунок.

Під кінець смаження, за смаком, можна додати часнику - чищеного, причавленого злегка ножем. В такому випадку - від моменту засипання на деко часника - до моменту виймання - повинно пройти не більше 5 хвилин... інакше процедура не має сенсу.
Викласти на тарілку - їсти відразу гарячими!
Ніхераськи - пішли!



Фота нема - бо дуже кортіло...
Зі смаженими кабачками - це виглядає так.

Смачного Вам!