хочу сюди!
 

Tori

32 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 30-50 років

Замітки з міткою «політика»

Агент “казбек” та його злочини проти україни

В процесі дослідження дампу електронної пошти радника суркова-путіна Бориса Рапопорта в поле зору співробітників Центру “Миротворець” потрапило його листування з особою, яка називає себе Рашидович Казбек (e-mail: [email protected]).

Масштаби підривної антиукраїнської дїяльностї цього “Казбека” в інтересах Кремля вразили навіть нас – фахівців з багаторічним досвідом контррозвідувальної, розвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, які мають на своєму рахунку низку виявлених агентурних мереж ворога і агентів різного калібру.

Лише уявіть собі:

через “Казбека” в Кремль потрапляли плани оперативно-розшукових заходів правоохоронних органів України щодо осіб, в яких був зацікавлений Кремль;

“Казбек” в інтересах Кремля організовував в Україні потужні цільові інформаційні кампанії з дискредитації органів Державної влади України та Державних діячів нашої країни;

за погодженням з Кремлем і задля забезпечення інтересів російського агресора, “Казбек” створював в Україні т.з. правозахисні громадські об’єднання;

в інтересах Кремля за безпосереднього сприяння “Казбека” в Україні приймалися відповідні судові рішення на шкоду інтересам нашої Держави.

І це далеко не весь перелік напрямів системної, свідомої, злочинної діяльності цього “Казбека” в інтересах російського агресора на знищення України.

Довідково: Пошта [email protected], дамп якої вивчався співробітниками Центру “Миротворець”, використовувалася її власником як додаткова. Тобто, це своєрідний архів частини з всього масиву електронних листів, які надсилалися на його службову пошту ([email protected]), і які Б.Рапопорт вважав особливо важливими.

Іншими словами: Рапопорт зі своєї службової пошти у Кремлі регулярно пересилав на свою приватну пошту деякі листи для подальшого зберігання.

Так хто ти, Казбек Рашидович?

Встановити “Казбека”, який думав, що він найхитріший і найрозумніший з усіх “казбеків” Всесвіту, виявилося достатньо просто.

Як відомо з теорії контррозвідувальної діяльності, всі агенти “паляться” на дрібницях і на каналах зв’язку. Казбек не був виключенням.

Так, в імені своєї адреси електронної пошти [email protected] “Казбек” дав нам три зачіпки:

1. Він користується IPhone.

2. Ім’я або прізвище “Казбека” скоріше за все починаються з літери “А”. (Можливі й інші варіанти, але, згідно з дослідженнями, які викладені у спецільній літературі, в 73% випадків одна літера в електронній адресі або перша літера імені або прізвища).

3. Набір з семи цифр може означати номер якогось телефону великого міста. З огляду на масштабність напрямів підривної діяльності “Казбека” проти України і його охоплення зв’язками, скоріше за все це місто – Київ.

Ми почали свої дослідження з телефону 4112148, і з першої ж спроби потрапили в ціль, бо

“Google знає все”

Як виявилося, в м. Києві стаціонарний телефон 411-21-48 встановлено на Оболоні за адресою: вул. Маршала Тимошенко, буд. 13/А, кв. 186. Цей номер телефону, за даними з відкритих джерел, належить особі на ім’я Портнова Т.В. (архів).


Аналітична система YouControl допомогла нам з’ясувати, що за адресою ВУЛ. ТИМОШЕНКА, БУД.13А, КВ.186, М.КИЇВ зареєстровано ФОП Портнов Андрій Володимирович.


На цю ж адресу на Оболоні також зареєстровано ГО “Інвестиційна Україна” (Код ЄДРПОУ: 33638917), з керівником і одним з засновників якої, Володимиром Макаром, ми теж зустрілися в досліджуваному дампі пошти Рапопорта. Але про це пізніше.


Отже, власником e-mail: [email protected] з ніком “Казбек Рашидович” виявився відомий всім зрадник Батьківщини, який одним з перших втік з України з початком російської агресії, Андрій Портнов: відомий рейдер, депутат ВРУ 5 та 6 скликання і заступник голови Адміністрації іншого відомого всім зрадника Батьківщини – Віктора Януковича.

Зауважимо, що подальші наші дослідження дампу пошти Рапопорта повністю підтвердили цей висновок. Коло виявлених нами осіб, тематика листування, зміст документів, які надсилалися в Кремль, вказують на зрадника А.Портнова.

Сказати, що ми були здивовані отриманим результатом? Зовсім ні. Все було очікувано і передбачувано.

До речі, А.Портнов користується IPhone, а ім’я його починається на літеру “А”. 🙂

Але і це ще не все. “Прогнавши” номер 4112148 по дампу пошти Б. Рапопорта, наші прекрасні дослідниці встановили, що для зв’язку з посадовцями Кремля зрадник Батьківщини А.Портнов користувався ще двома електронними скриньками. Ось вони:


Отже, Іван Демидов, Андрій Андрєєв, Рашидович Казбек, Земліхан Огли – це все встановлені Центром “Миротворець” ніки, які використовував, а може й досі використовує, Андрій Портнов для зв’язку зі своїми господарями в Кремлі.

Це був ВСТУП.

Матеріалів, що прямо свідчать про Державну зраду А. Портнова, дослідники Центру «Миротворець» «накопали» стільки, що йому підозра про Державну зраду мала б бути вручена ще позавчора. Всі вони про те, як одна нелюдь, разом із своїми поплічниками, ініціативно або під безпосереднім керівництвом Кремля крок за кроком допомагають російському агресору знищувати Україну та її народ.

З огляду на це ми прийняли рішення про публікацію наших досліджень про Державну зраду А.Портнова та його посіпак частинами.

Передаємо великий привіт очильниці ОГПУ І.Венедиктовій, яка щиро вважає зрадника Батьківщини А. Портнова – «громадським діячем» і «медійно потужною людиною, у якої багато людей, які підтримують його (Портнова) ідеї». Невже вона мала на увазі ідеї Державної зради?

Як би так не вийшло, що після оприлюднення беззаперечних фактів Державної зради і роботи А.Портнова на російського агресора, раптом всім не стало зрозумілим і очевидним, що генпрокурорка України використовується Кремлем через А.Портнова «втемну». А може й не втемну? Хто зна?

Почему Хабаровчане так защищают своего губернатора?

Почему? Почему жители Хабаровского края так массово поддержали губернатора Сергея Фургала? Мы попытались найти ответ.
А вот здесь почитайте нашего колумниста, который объяснил ситуацию шире: https://vot-tak.tv/novosti/habarovsk-furgal-ili-obrechennaya-revolyutsiya-dostoinstva-kolonka-ivana-davydova/

Ольга Шарко. Закон про Мову чи нова свинська конституція? ст. 27

Авторські блоги та коментарі до них відбивають виключно точку зору авторів.
Адміністрація сайту не завжди погоджується з їхньою думкою.

 

 

 Ярина Чорногуз, малюнок Irena Mykoliv

 Ярина Чорногуз, малюнок Irena Mykoliv.

 

 

Ольга Шарко

Закон про Мову чи нова свинська конституція?
Аналізуємо статтю 27 про мову сайтів

Доброго дня, мої шановні читачі та читачки, а також особи поза гендерною бінарністю.

Багато хто чекав від мене коментарів щодо нової редакції правопису й Закону про мову ще з торішніх подій, але я жодним чином не коментувала цю ситуацію, окрім як у репліках під постами знайомих людей.

Бо коментувати особливо нема чого. Цей закон жодним чином не зазіхає на мої права як двомовної українки (усе своє життя я прожила в Києві у двомовному середовищі й росла в двомовній сім’ї, кому цікаво). Моя єдина претензія до цього Закону полягала в тому, що він неефективний.

І от нещодавно моя хороша знайома Ярина Чорногуз  (ми навчалися в одному «елітному» ліцеї), яку, я гадаю, всі ви вже знаєте, зважаючи на останні події, поділилася на своїй сторінці у Фейсбуці інформацією, що під час карантину було подано, цитую «…пропозиції "До проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів спрямованих на запобігання економічних наслідків коронавірусу", де НЕСПОДІВАНО містяться поправки, які де-факто повністю скасовують Закон про державну мову. Якщо їх затвердять у робочій групі на погоджувальній раді, то його буде винесено на голосування у ВР на позачергове засідання».

На жаль, я не можу вставити допис Ярини повністю, бо там є обсценна лексика, а сайт читають діти.

У коментарях я Ярині відписала: «Ярино, не переймайся так через цей закон про мову. Його найбільша проблема в тому, що він неефективний - квоти повводили, штрафи повводили, а механізми забезпечення робочими місцями гуманітаріїв, які б цю мову примножували й зберігали, не ввели. Тому втрачати особливо нічого, він і так на чесному слові тримався. Ти як філологиня це зрозумієш».

Ну, Ярина мені заперечила, а на додачу ще деякі інші «патріоти» відписали:
- «Вам конче до лiкаря!»;
- «знаєте, про прогалини можна говорити після карантину, а поки – руки геть від закону про мову. А знаєте скільки прогалин в інших законах - то це саме час ними займатися. Може в час карантину зосередитися на заходах боротьби поширенню епідемії? Не грайте на руку ворога з вашими прогалинами. Я все своє доросле життя угу відстоювати своє право на державну українську мову. Тож краще мовчіть про прогалини, бо за цей короткий час суттєві зміни!»

- «я теж філолог, час вчити історію. Там століття тому також сварилися між собою, результат вас відомий. Вперед, ваші ідеї мають значення, але на разі мовний закон краще не трогати. Ідеального світу не існує. Та і цей летить шкереберть. Чи ви з Яриною уже 11 ночей просиділи під ОП? І, як би вам, сказати, не на часі виставляти хто є більш розумним, більш мудрим, чи має більше червоних дипломів. У єдності сила. Не прагніть ідеалів, бо втрачаємо і ті здобутки, що є».

- «Шашечки или ехать? – це українська мова? Цими вашими коментарями все сказано. Гординя і самозакоханість, на жаль»

Ну, і так далі, і такі інші пироги. Можете там піти почитати ці коментарі й зрозуміти, що я вас не обманюю. А якщо хтось побіжить видаляти, то даремно – я все заскринила.

Але завдяки цим «патріотам» я зрозуміла, що дарма мовчала.  Тому зараз я буду дуже часто писати про чорні Закону про мови, ілюструвати це прикладами з інтернету та своїм і чужим досвідом. Бо я якщо я не покажу, в чому проблема, то Ярина стоятиме за цей закон дарма. І більшість людей, які за нього стояли під ВР, інформували в соцмережах тощо, теж робили це дарма.

А всіх, хто вже розізлися на мене до моменту прочитання цього рядка, я прошу читати далі й поширити цей допис серед своїх правовиків, політологів, журналістів й усіх причетних до створення й ухвалення Закону про мову.

 

--------------

 


А тепер аналізуємо «Статтю 27» Закону про мову.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення функціонування української мови як державної

Стаття 27. Державна мова у сфері користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та веб-сайтів

1. Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, що реалізується в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

Для цілей цього Закону користувацьким інтерфейсом є відображувана інформація, з якою безпосередньо взаємодіє користувач під час використання комп’ютерної програми, веб-сайту і яка містить текст будь-якою мовою спілкування між людьми (зокрема мова візуального дизайну комп’ютерної програми, мова взаємодії, діалогів та транзакцій між користувачем та комп’ютерною програмою).

Вимоги цього Закону не поширюються на мови програмування.

2. Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, встановлена на товарах, що реалізуються в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою, який за обсягом та змістом має містити не менше інформації, ніж іншомовні версії такого інтерфейсу. Недотримання цієї вимоги має наслідки, визначені законодавством про захист прав споживачів для реалізації товару неналежної якості.

3. У роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності використовуються винятково комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою.

До створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою.

4. Під час закупівлі комп’ютерних програм для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності обов’язковою умовою є наявність користувацького інтерфейсу державною мовою, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті.

5. Заклади освіти державної і комунальної форм власності використовують для освітніх потреб комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою.

До створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою.

6. Інтернет-представництва (в тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (у тому числі веб-сайтів, веб-сторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.

Для іноземних суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та мають в Україні дочірні підприємства, філії, представництва, версія веб-сайту державною мовою повинна містити достатню за обсягом та змістом інформацію для зрозумілої навігації та розкриття мети діяльності власника такого інтернет-представництва.

Версія такого веб-сайту державною мовою для користувачів в Україні повинна завантажуватися за замовчуванням.

Ця норма не поширюється на інтернет-представництва засобів масової інформації, зазначених у частині п’ятій статті 25 цього Закону.

7. Мобільні застосунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зареєстрованих в Україні засобів масової інформації, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні, повинні мати версію користувацького інтерфейсу державною мовою.

8. Спеціалізоване наукове, технічне, медико-діагностичне обладнання, інше спеціалізоване, професійне обладнання, що не є товарами широкого вжитку (прилади, машини, устаткування, верстати тощо), та його програмне забезпечення, а також спеціалізоване програмне забезпечення, призначене для використання лише у сфері інформаційних технологій, може не мати користувацького інтерфейсу державною мовою в разі наявності користувацького інтерфейсу англійською мовою.

Оскільки тут згадується пункт 5 статті 25, звернемося і до неї.

 

Стаття 25. Державна мова у сфері друкованих засобів масової інформації

5. Вимоги частин першої, другої та абзацу другого частини четвертої цієї статті не поширюються на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону.

Отже, як бачимо, сайти органів влади та самоврядування, сайти підприємців та сайти ЗМІ мають бути українськомовні.

Що ж ми маємо насправді?

Ось ситуація, яку розглядають у  фейсбучній групі «И так поймут!»

 

Блог Ольги Шарко про мову

 

-------------------------------

 

Блог Ольги Шарко про мову

 

-------------------------------

 

Блог Ольги Шарко про мову

 

 

-------------------------------

 

 

У чому проблема сайтів підприємців – власників крамниць, ресторанів, кафетеріїв, інших ФОПів, які надають найрізноманітніші послуги?

Проблема в тому, що Закон про мову зобов’язав усіх цих осіб мати українськомовні сайти, а механізми переходу російськомовних сайтів на українську не передбачив.
 

Простими словами: як хочете – так і розбирайтеся, але щоб усі сайти були українськомовні.

Рядові власники ФОПів, які ніколи не були дотичні до мовних питань і проблем з українською мовою, сидять і думають «А як нам ото все зробити згідно з законом?».

І тут є кілька варіантів:
- сісти самому/самій перекладати контент свого сайту. Грошей за цю роботу, ясна річ, власник ФОПу не отримає, зате час витратить;
- навантажити цим своїх робітників та робітниць, у попередні обов’язки яких переклад контенту ніколи не входив. У кращому випадку – доплатити їм за понаднормове навантаження. У гіршому – пригрозити зниженням зарплати, депреміюванням або взагалі звільненням;

- взяти на тимчасову чи постійну роботу фахових перекладачів, редакторів та коректорів. Оплачувати їхні послуги.

Оскільки закон про мову не зобов’язує нікого брати в штат перекладачів, редакторів, коректорів та інших фахівців з української мови, більшість підприємців просто економить. І підприємців теж можна зрозуміти, бо бізнес – це зазвичай складно й витратно.

До прикладу, власники більшості закладів харчування перші два роки працюють у мінус, перш ніж окуплять вартість оренди чи купівлі приміщення, ремонт, купівлю меблів та інших предметів інтер’єру, професійного обладнання для кухарів, офіціантів тощо, квитанції за опалення, елетроенергію, витрати на продукти. А ще ж треба платити зарплату хостесам, адміністратор(к)ам, офіціант(к)ам, кухарям/кухаркам, охороні тощо. Треба передбачити й кошти на позапланові витрати фахівцям та фахівчиням із електрики, монтажу, систем безпеки, якщо раптом щось вийде з ладу.

 І  я вже мовчу, що більшість персоналу взагалі може працювати без трудових книжок і навіть без трудових договорів, бо деякі недобросовісні ресторатор(к)и уникають сплати податків. А добросовісні роботодавці ще витрачають гроші й на дотримання закону.

Тому коли постає питання «Що робити з сайтом», більшість ДОБРОСОВІСНИХ власників бізнесу або безоплатно та понаднормово перекладають самостійно, або змушують перекладати своїх працівників і працівниць. Якість цього перекладу – відповідна. Добре, якщо людина, яка перекладала, мала філологічну освіту чи зросла в українськомовному середовищі, і сайт більш-менш читабельний. Законом же не передбачено, хто саме і як саме має створити ці  українськомовні версії сайтів. Просто всі підприємці мають їх надати споживачам, і все.
 

Хто може оплатити послуги лінгвістів і лінгвісток – звісно, їх оплачують, і мають крутий українськомовний сайт. Але це хіба що якісь копрорації. Малий і середній бізнес здебільшого не можуть собі цього дозволити.

НЕДОБРОСОВІСНІ підприємці вираховують коефіцієнт корисної дії: «Ой боже, сьогодні вони ухвалили отой Закон про мову, завтра вони ще щось ухвалять, а мені з того яка користь? У мене що, клієнтів побільшає, якщо я оце все перекладатиму? Скільки ходило, стільки й буде ходити. Ну, походить там якась купка ярих фанатиків української мови, ну, понаписують в інтернетах, які ми погані, що в нас нема сайту українською мовою, ну й що? А якщо ще підуть закидати нас яйцями – то це взагалі безплатний піар, усе місто про нас гудітиме. Коротше, що я ото задля трьох ротів буду напрягатися? Лишаю все, як є».

Тим часом випускники та випускниці численних філфаків, які могли б надати якісні послуги з перекладу сайтів українською мовою та подальшим редагуванням, сидять без роботи або йдуть на ненависну роботу вчителями, бо сайти замість них перекладатимуть офіціант(к)и, хостеси, адміністратор(к)и й інші робітники.

Хтось у мене вже запитав: «А на сайт російською кошти були?»

Відповідаю одразу всім: кошти витрачають на створення й утримання самого сайту, а не на мовні послуги, супутні до цього сайту. Написати контент російською мовою, на жаль, сьогодні доступніше, дешевше й вигідніше, ніж українською. А подекуди, як ви вже читали вище – і взагалі безоплатно. Російською мовою прочитають майже всі громадяни, українською мовою читатиме лише частина громадян.

Грамотною російською володіє більшість українців. Грамотною українською – меншість. Це означає, що послуги українськомовних контент-мейкерів дорожчі від російськомовних. Вибір, я гадаю, очевидний – візьмуть тих, хто бере менше грошей за аналогічні послуги.


Що я як філологиня пропоную авторам та прибічникам Закону про мову в такому разі?

Внести поправку до Закону про мову щодо створення групи (комісії, комітету  називайте, як хочете)  фахівців із забезпечення сайтів підприємців українськомовними версіями. Робота цих фахівців має бути відповідно оплачена. Вкрай бажано, щоб це була офіціна робота, аби люди, які працюють на благо споживачів, мали стаж і могли офіційно працевлаштуватися після завершення праці в цій групі. Взяти на роботу в групу всіх охочих випускників філфаків (єдина умова при працевлаштуванні – наявність філологічної освіти).
Усі споживачі, чиї права на доступ до українськомовної версії сайту порушені, подаватимуть заявку на переклад контенту сайту. Працівники групи перекладають і надають підприємцю чи підриємиці. Підриємець чи підприємиця оприлюднюють українськомовну версію сайту протягом місяця. Якщо протягом місяця українськомовна версія сайту недоступна – штрафуйте підприємців. 

Профіт. Бізнес не страждає, філологи та філологині забезпечені роботою, споживачі мають свої мовні права.

Єдина проблема – якраз створити ці робочі місця для філологів.

Не дякуйте. Впроваджуйте!

Згодом частина друга про сайти ЗМІ.

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%94%D0%BC%D0%BE.html

Засуджено ексміністра «міністерства охорони здоров’я Крыму"

Дніпровський районний суд Києва за матеріалами Служби безпеки України засудив до 10 років позбавлення волі колишнього «міністра охорони здоров’я» тимчасово окупованого Криму Петра Міхальчевського.

На початку січня 2018 року співробітники Служби безпеки України встановили факт перебування Міхальчевського у Києві.

Він безпосередньо брав участь у створенні незаконних органів влади на тимчасово окупованому півострові. У межах кримінального провадження правоохоронці вилучили у «посадовця» паспорт громадянина РФ, «службове посвідчення» за підписом Аксьонова та інші документи, що підтверджують його співробітництво з окупаційною владою.

Міхальчевському було повідомлено про підозру у вчиненні злочину на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме наданні іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Суд визнав «чиновника» винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 (державна зрада) Кримінального кодексу України.

Досудове розслідування здійснювалось слідчими ГУ СБ України в АР Крим, процесуальне керівництво – прокуратурою АР Крим.

Вирок набрав законної сили.


Ольга Шарко. Страшний звір – емігрантологія

Доброго дня усім і давайте буцика!  Хоч я за фахом мовознавиця й опікуюся переважно мовою як системою, як хороша лінгвістка й перекладачка я все ж маю знатися на культурологічних засадах країни (розумними словами це зветься «лінгвокраїнознавство»), літературу якої перекладаю. Тому певними своїми культурологічними знахідками я також ділитимуся в блозі, можливо, комусь із Вас ця інформація стане в пригоді.

Сьогодні ми поговоримо про емігрантологію. Умовно ми поділимо цей матеріал на дві частини. Перша – це короткий огляд на авторський спецкурс моєї викладачки сучасної української мови Оксани Михайлівни Мацько та її аспірантів, про що я чесно зазначаю. 
Термін «емігрантологія» вигаданий польським професором Сухаником на 12-му з’їзді славістів у Кракові 1990 року у межах круглого столу «Емігрантологія – наука про культуру та літературу еміграції». Наразі міжгалузева наука в стадії встановлення.

Предмет досліджень – еміграція.

Об’єкт – історія еміграції, її інститути (навчальні заклади, видавнича справа), організаційні форми емігрантського життя (гуртки, партії), духовне, релігійне та політичне життя. 

Напрямок досліджень є міждисциплінарним, і охоплює такий спектр наук: історія, культурологія, соціологія, політологія, релігієзнавство, літературознавство, лінгвістика, філософська антропологія. 

Явище еміграції в межах емігрантології розглядають двобічно, а саме як: 
- процес переселення; 
- збірну назва осіб, що залишили свою батьківщину. 
Наразі  вчені розрізняють три моделі поведінки емігрантів, універсальні для будь-якого середовища:
- ізоляція (обмеження мікросередовища) – характерний переважно для людей похилого віку. Може бути реалізована й у суспільстві без питання еміграції.
- асимілятивний (протилежний до ізоляційного): попри все хочу стати своїм у невластивому мені середовищі. Асиміляція неможлива в першому поколінні. 
- адаптаційна модель: і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь.

Окрім того, будь-яка із цих моделей поведінки може виявлятися як статично-пасивна або як активно-динамічна.

Діаспора (з грецької – розсіювання) – стійка сукупність людей єдиного етнічного походження, які живуть в іноетнічному оточенні за межами своєї історичної батьківщини. 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

Українська діаспора на світовій мапі.

 

Виокремлюють чотири хвилі масового переселенського руху:

Кінець 19 ст. – поч. Першої світової війни. Ця хвиля зумовлена соціально-економічними причинами: капіталізація, індустріалізація неосвоєних територій. Ця еміграція була безповоротною (згадаймо «Кам’яний хрест»),  максимально моноетнічна та монорелігійна.

Міжвоєнний період: переважно зумовлена політичними обставинами, меншою мірою економічними.

Друга світова війна та її наслідки: емігрантами зазвичай були остарбайтери, полонені,  а також учасники організацій на кшталт ОУН-УПА. Практично без винятків еміграцію спричиняли політичні причини.

Кінець 20 століття: ця хвиля зумовлена вже соціально-економічними причинами. 

Умовно українська діаспора поділяється на західну та східну. 

Територіально в Східній діаспорі українці компактно проживали в регіонах, які традиційно називаються клинами: Малиновий Клин (на Кубані) Зелений Клин (ще його називають Китайщиною або Закитайщиною – у межах Зовнішньої Маньчжурії), Сірий Клин (територія Південно-Західного Сибіру й Північного Казахстану), Жовтий Клин (Нижнє Надволжя). 
15.12.1921 року в СРСР ухвалено указ про набуття радянського громадянства: хто не прийме радянського громадянства до червня 1922 року, той буде позбавлений чинного громадянства й у нього вилучать документи. Деякі емігранти, які відмовилися мати радянське громадянство, згодом отримали нансен-паспорт – документ для осіб без громадянства. 

Кілька слів про українську діаспору в Казахстані. Вона також налічує чотири хвилі:
1.    Розкуркулені селяни.
2.    Вороги народу 20-30-х років (політв’язні).
3.    Молодь 50-60-х років, які піднімали цілину.
4.    Трудові емігранти сучасності.

 


Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 


Оскільки моя друга спеціальність (minor) «англійська мова», свого часу я аж п'ять років відвідувала семінари з американізму, аби покращити навички спілкування. Окрім мовної практики я дізналася й певні особливості американської та суміжних із нею культур. 

Перш за все, слід зазначити, що модель американської нації (мабуть, що політичної) мала два шляхи розвитку, які чомусь прийнято називати теоріями:

- Теорія плавильного котла (The Melting Pot theory) виникла на початку 20-го століття й полягала у «переплавленні» всіх етнічних груп на одну єдину націю з уніфікованими національними ознаками (щоправда, якими саме – ніхто досі пояснити не може). Це означало, що всі іммігранти мали відмовитися від надбань своєї традиційної культури (обрядовості, вбрання, мови), спілкуватися лише англійською й щоразу ідентифікувати себе як великого американського патріота, який притримується всіх порядків і традицій, культивованих керівництвом держави.

Однак така концепція зазнала повного краху при спробах інтеграції серед населення, тож приблизно з 60-х років 20 ст. зародилася інша націєтворча модель:
 - Теорія піци (The Pizza theory, також відома як теорія салату чи теорія мозаїки) полягає у збереженні етнічних культур у процесі становлення консолідованої політичної нації. Амбасадор пояснив метафоричну назву так: «Уявіть салат. Він як страва становить собою нову якість і абсолютну цілість, однак у межах салату томати лишаються томатами, огірки – огірками, цибуля – цибулею, оливки – оливками тощо. Так само ми почали творити й творимо досі нашу націю: етнічні греки, попри американське громадянство й патріотичний дух американця, лишаються греками, грузини – грузинами, євреї – євреями тощо».

Тепер трошки про еміграцію.  Як жартують самі американці, історія Сполучених Штатів Америки неможлива без історії еміграції до Сполучених Штатів Америки  
Не знаю, наскільки ця бувальщина правдива, нам її подавали як історичний факт, але вона кумедна: у першій половині 20-го століття США не хотіли приймати емігрантів із Китаю. Тож китайці як доволі винахідливий народ прямували до кордону з Мексикою, там шукали етнічний одяг мексиканців (обов’язкове сомбреро) і, прикидаючись мексиканцями, вже цілком легально перетинали кордон.
Нині США зацікавлені в дотриманні балансу різних етнічних груп, аби жодна не превалювала над іншими. З цією метою й існує програма «Грін кард».  

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 

Мовна та культурна асиміляція іммігрантів триває три покоління:

- Перше (прибулі емігранти, чи то вже іммігранти) переважно лише починає вивчати англійську мову, подекуди її й не опановує, в сім’ї та общині спілкуються рідною мовою. Своїх дітей також навчають рідної мови.

- Друге (діти прибулих емігрантів) спілкуються мовою своїх батьків лише в сім’ї, поза її межами спілкуються англійською, цілеспрямовано рідну мову не вивчають, ідентифікують себе як американців. Зі своїми дітьми переважно спілкуються англійською мовою.

- Третє (онуки іммігрантів) розрізняють поняття нації та етносу, досліджують історію та звичаї свого етносу, однак не вивчають свою етнічну мову, оскільки потреби у її використанні  вже не мають, зі своїми дітьми також спілкуються англійською мовою. Ідентифікують себе як американців (хоча не приховують свого етносу). 

До речі, першим українським іммігрантом американці вважають Івана Богдана, якому вдалося якимось дивом втекти з поневолених українських земель аж до територій сучасної Англії, а звідти – на кораблі «Марія та Маргарита» відпливти до США, і ще підняти там робітничий страйк. Активний був дядько!

Просимо поділитися Вашими знаннями та думками з цієї теми в коментарях. 


Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80-%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F.html#gsc.tab=0


«Москва — уходи»

В пятницу, 10 июля, Басманный районный суд Москвы арестовал губернатора Хабаровского края РФ Сергея Фургала, которого подозревают в покушениях и организации убийств нескольких предпринимателей в 2004-2005 годах, информируют росСМИ.

Сам Фургал себя виновным не признает.

В Хабаровске, Комсомольске-на-Амуре, Бикин, Эльбане, Солнечном и других городах края после этого прошли акции в поддержку главы региона под антипутинскими лозунгами.

Перед зданием краевого правительства люди скандировали: «Это наш край!», «Москва, позор!», «Свободу Фургалу!», «Путин — ОПГ!», «Москва — уходи!».



По разным подсчетам, в акциях поучаствовали от 5 до 35 тысяч человек, что является крупнейшей политической акцией на Дальнем Востоке за последнее десятилетие.

Стоит отметить, что силового разгона митинга и задержаний на шествии не было.

Напомним, как сообщала группа ИС, российский пропагандист назвал поправки в Конституцию РФ «историческим преступлением» и уволился.

Ольга Шарко. Закон про мову чи нова свинська конституція?

Доброго дня, мої шановні читачі та читачки, а також особи поза гендерною бінарністю.

Багато хто чекав від мене коментарів щодо нової редакції правопису й Закону про мову ще з торішніх подій, але я жодним чином не коментувала цю ситуацію, окрім як у репліках під постами знайомих людей.

Бо коментувати особливо нема чого. Цей закон жодним чином не зазіхає на мої права як двомовної українки (усе своє життя я прожила в Києві у двомовному середовищі й росла в двомовній сім’ї, кому цікаво). Моя єдина претензія до цього Закону полягала в тому, що він неефективний.

 Ярина Чорногуз, малюнок Irena Mykoliv.

І от позапозавчора моя хороша знайома Ярина Чорногуз (ми навчалися в одному «елітному» ліцеї), яку, я гадаю, всі ви вже знаєте, зважаючи на останні події, поділилася на своїй сторінці у Фейсбуці інформацією, що під час карантину було подано, цитую «…пропозиції "До проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів спрямованих на запобігання економічних наслідків коронавірусу", де НЕСПОДІВАНО містяться поправки, які де-факто повністю скасовують Закон про державну мову. Якщо їх затвердять у робочій групі на погоджувальній раді, то його буде винесено на голосування у ВР на позачергове засідання».

На жаль, я не можу вставити допис Ярини повністю, бо там є обсценна лексика, а сайт читають діти.

У коментарях я Ярині відписала: «Ярино, не переймайся так через цей закон про мову. Його найбільша проблема в тому, що він неефективний - квоти повводили, штрафи повводили, а механізми забезпечення робочими місцями гуманітаріїв, які б цю мову примножували й зберігали, не ввели. Тому втрачати особливо нічого, він і так на чесному слові тримався. Ти як філологиня це зрозумієш».
Ну, Ярина мені заперечила, а на додачу ще деякі інші «патріоти» відписали:
-  «Вам конче до лiкаря!»;
- «знаєте, про прогалини можна говорити після карантину, а поки – руки геть від закону про мову. А знаєте скільки прогалин в інших законах - то це саме час ними займатися. Може в час карантину зосередитися на заходах боротьби поширенню епідемії? Не грайте на руку ворога з вашими прогалинами. Я все своє доросле життя угу відстоювати своє право на державну українську мову. Тож краще мовчіть про прогалини, бо за цей короткий час суттєві зміни!»

- «я теж філолог, час вчити історію. Там століття тому також сварилися між собою, результат вас відомий. Вперед, ваші ідеї мають значення, але на разі мовний закон краще не трогати. Ідеального світу не існує. Та і цей летить шкереберть. Чи ви з Яриною уже 11 ночей просиділи під ОП? І, як би вам, сказати, не на часі виставляти хто є більш розумним, більш мудрим, чи має більше червоних дипломів. У єдності сила. Не прагніть ідеалів, бо втрачаємо і ті здобутки, що є».

- «Шашечки или ехать? – це українська мова? Цими вашими коментарями все сказано. Гординя і самозакоханість, на жаль»

Ну, і так далі, і такі інші пироги. Можете там піти почитати ці коментарі й зрозуміти, що я вас не обманюю. А якщо хтось побіжить видаляти, то даремно – я все заскринила.

Але завдяки цим «патріотам» я зрозуміла, що дарма мовчала.  Тому зараз я буду дуже часто писати про чорні Закону про мови, ілюструвати це прикладами з інтернету та своїм і чужим досвідом. Бо я якщо я не покажу, в чому проблема, то Ярина стоятиме за цей закон дарма. І більшість людей, які за нього стояли під ВР, інформували в соцмережах тощо, теж робили це дарма.

А всіх, хто вже розізлися на мене до моменту прочитання цього рядка, я прошу читати далі й поширити цей допис серед своїх правовиків, політологів, журналістів й усіх причетних до створення й ухвалення Закону про мову.

 

А тепер аналізуємо «Статтю 27» Закону про мову.
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення функціонування української мови як державної
 Стаття 27. Державна мова у сфері користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та веб-сайтів

1. Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, що реалізується в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

Для цілей цього Закону користувацьким інтерфейсом є відображувана інформація, з якою безпосередньо взаємодіє користувач під час використання комп’ютерної програми, веб-сайту і яка містить текст будь-якою мовою спілкування між людьми (зокрема мова візуального дизайну комп’ютерної програми, мова взаємодії, діалогів та транзакцій між користувачем та комп’ютерною програмою).

Вимоги цього Закону не поширюються на мови програмування.

2. Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, встановлена на товарах, що реалізуються в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою, який за обсягом та змістом має містити не менше інформації, ніж іншомовні версії такого інтерфейсу. Недотримання цієї вимоги має наслідки, визначені законодавством про захист прав споживачів для реалізації товару неналежної якості.

3. У роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності використовуються винятково комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою.

До створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою.

4. Під час закупівлі комп’ютерних програм для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності обов’язковою умовою є наявність користувацького інтерфейсу державною мовою, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті.

5. Заклади освіти державної і комунальної форм власності використовують для освітніх потреб комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою.

До створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою.

6. Інтернет-представництва (в тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (у тому числі веб-сайтів, веб-сторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.

Для іноземних суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та мають в Україні дочірні підприємства, філії, представництва, версія веб-сайту державною мовою повинна містити достатню за обсягом та змістом інформацію для зрозумілої навігації та розкриття мети діяльності власника такого інтернет-представництва.

Версія такого веб-сайту державною мовою для користувачів в Україні повинна завантажуватися за замовчуванням.

Ця норма не поширюється на інтернет-представництва засобів масової інформації, зазначених у частині п’ятій статті 25 цього Закону.

7. Мобільні застосунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зареєстрованих в Україні засобів масової інформації, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні, повинні мати версію користувацького інтерфейсу державною мовою.

8. Спеціалізоване наукове, технічне, медико-діагностичне обладнання, інше спеціалізоване, професійне обладнання, що не є товарами широкого вжитку (прилади, машини, устаткування, верстати тощо), та його програмне забезпечення, а також спеціалізоване програмне забезпечення, призначене для використання лише у сфері інформаційних технологій, може не мати користувацького інтерфейсу державною мовою в разі наявності користувацького інтерфейсу англійською мовою.

Оскільки тут згадується пункт 5 статті 25, звернемося і до неї.

Стаття 25. Державна мова у сфері друкованих засобів масової інформації

5. Вимоги частин першої, другої та абзацу другого частини четвертої цієї статті не поширюються на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону.

Отже, як бачимо, сайти органів влади та самоврядування, сайти підприємців та сайти ЗМІ мають бути українськомовні.

Що ж ми маємо насправді?

Ось ситуація, яку розглядають у фейсбучній групі «И так поймут!»

У чому проблема сайтів підприємців – власників крамниць, ресторанів, кафетеріїв, інших ФОПів, які надають найрізноманітніші послуги?
 

Проблема в тому, що Закон про мову зобов’язав усіх цих осіб мати українськомовні сайти, а механізми переходу російськомовних сайтів на українську не передбачив.
 

Простими словами: як хочете – так і розбирайтеся, але щоб усі сайти були українськомовні.

Рядові власники ФОПів, які ніколи не були дотичні до мовних питань і проблем з українською мовою, сидять і думають «А як нам ото все зробити згідно з законом?».

І тут є кілька варіантів:
- сісти самому/самій перекладати контент свого сайту. Грошей за цю роботу, ясна річ, власник ФОПу не отримає, зате час витратить;
- навантажити цим своїх робітників та робітниць, у попередні обов’язки яких переклад контенту ніколи не входив. У кращому випадку – доплатити їм за понаднормове навантаження. У гіршому – пригрозити зниженням зарплати, депреміюванням або взагалі звільненням;

- взяти на тимчасову чи постійну роботу фахових перекладачів, редакторів та коректорів. Оплачувати їхні послуги.

Оскільки закон про мову не зобов’язує нікого брати в штат перекладачів, редакторів, коректорів та інших фахівців з української мови, більшість підприємців просто економить. І підприємців теж можна зрозуміти, бо бізнес – це зазвичай складно й витратно.

До прикладу, власники більшості закладів харчування перші два роки працюють у мінус, перш ніж окуплять вартість оренди чи купівлі приміщення, ремонт, купівлю меблів та інших предметів інтер’єру, професійного обладнання для кухарів, офіціантів тощо, квитанції за опалення, елетроенергію, витрати на продукти. А ще ж треба платити зарплату хостесам, адміністратор(к)ам, офіціант(к)ам, кухарям/кухаркам, охороні тощо. Треба передбачити й кошти на позапланові витрати фахівцям та фахівчиням із електрики, монтажу, систем безпеки, якщо раптом щось вийде з ладу.

 І  я вже мовчу, що більшість персоналу взагалі може працювати без трудових книжок і навіть без трудових договорів, бо деякі недобросовісні ресторатор(к)и уникають сплати податків. А добросовісні роботодавці ще витрачають гроші й на дотримання закону.

Тому коли постає питання «Що робити з сайтом», більшість ДОБРОСОВІСНИХ власників бізнесу або безоплатно та понаднормово перекладають самостійно, або змушують перекладати своїх працівників і працівниць. Якість цього перекладу – відповідна. Добре, якщо людина, яка перекладала, мала філологічну освіту чи зросла в українськомовному середовищі, і сайт більш-менш читабельний. Законом же не передбачено, хто саме і як саме має створити ці  українськомовні версії сайтів. Просто всі підприємці мають їх надати споживачам, і все.
 

Хто може оплатити послуги лінгвістів і лінгвісток – звісно, їх оплачують, і мають крутий українськомовний сайт. Але це хіба що якісь копрорації. Малий і середній бізнес здебільшого не можуть собі цього дозволити.

НЕДОБРОСОВІСНІ підприємці вираховують коефіцієнт корисної дії: «Ой боже, сьогодні вони ухвалили отой Закон про мову, завтра вони ще щось ухвалять, а мені з того яка користь? У мене що, клієнтів побільшає, якщо я оце все перекладатиму? Скільки ходило, стільки й буде ходити. Ну, походить там якась купка ярих фанатиків української мови, ну, понаписують в інтернетах, які ми погані, що в нас нема сайту українською мовою, ну й що? А якщо ще підуть закидати нас яйцями – то це взагалі безплатний піар, усе місто про нас гудітиме. Коротше, що я ото задля трьох ротів буду напрягатися? Лишаю все, як є».

Тим часом випускники та випускниці численних філфаків, які могли б надати якісні послуги з перекладу сайтів українською мовою та подальшим редагуванням, сидять без роботи або йдуть на ненависну роботу вчителями, бо сайти замість них перекладатимуть офіціант(к)и, хостеси, адміністратор(к)и й інші робітники.

Хтось у мене вже запитав: «А на сайт російською кошти були?»

Відповідаю одразу всім: кошти витрачають на створення й утримання самого сайту, а не на мовні послуги, супутні до цього сайту. Написати контент російською мовою, на жаль, сьогодні доступніше, дешевше й вигідніше, ніж українською. А подекуди, як ви вже читали вище – і взагалі безоплатно. Російською мовою прочитають майже всі громадяни, українською мовою читатиме лише частина громадян.

Грамотною російською володіє більшість українців. Грамотною українською – меншість. Це означає, що послуги українськомовних контент-мейкерів дорожчі від російськомовних. Вибір, я гадаю, очевидний – візьмуть тих, хто бере менше грошей за аналогічні послуги.



Що я як філологиня пропоную авторам та прибічникам Закону про мову в такому разі?

Внести поправку до Закону про мову щодо створення групи (комісії, комітету - називайте, як хочете)  фахівців із забезпечення сайтів підприємців українськомовними версіями. Робота цих фахівців має бути відповідно оплачена. Вкрай бажано, щоб це була офіціна робота, аби люди, які працюють на благо споживачів, мали стаж і могли офіційно працевлаштуватися після завершення праці в цій групі. Взяти на роботу в групу всіх охочих випускників філфаків (єдина умова при працевлаштуванні – наявність філологічної освіти).
Усі споживачі, чиї права на доступ до українськомовної версії сайту порушені, подаватимуть заявку на переклад контенту сайту. Працівники групи перекладають і надають підприємцю чи підриємиці. Підриємець чи підприємиця оприлюднюють українськомовну версію сайту протягом місяця. Якщо протягом місяця українськомовна версія сайту недоступна – штрафуйте підприємців. 

Профіт. Бізнес не страждає, філологи та філологині забезпечені роботою, споживачі мають свої мовні права.

Єдина проблема – якраз створити ці робочі місця для філологів.

Не дякуйте. Впроваджуйте!

Згодом частина друга про сайти ЗМІ.

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%94%D0%BC%D0%BE.html

Блог Ольги Шарко про мову. Не пояснюю про мову і вам не раджу

 

Ольга Шарко

НЕ ПОЯСНЮЮ ПРО МОВУ І ВАМ НЕ РАДЖУ

 

Доброго здоров'я, мої любі читачі, читачки, а також особи поза гендерною бінарністю.

Сьогодні раптова, однак важлива тема, до якої я вкрай раджу прислухатися.

Протягом останнього тижня я, мабуть, тричі спостерігала пости про захист російської мови. І кожен із цих дописів репостили в українськомовні групи з проханням нагадати авторці чи автору посту, хто в домі хазяїн.
Я зазвичай такі активності стараюся спиняти, однак люди мене не чують, не розуміють і вважають агенткою кремля.

Це відбувається через елементарне незнання алгоритмів просування контенту в соцмережах. Поки Ютуб, Фейсбук і Твіттер працюють за єдиним принципом: чим більша активність під постом у вигляді лайків, репостів та коментарів, тим вищий рейтинг посту і тим більша кількість людей його бачить.


Наші люди з патріотичних міркувань щиро хочуть зробити як краще, однак через брак розуміння інтернет-комунікацій виходить як завжди. 

Лише зверніть увагу, яких чисел досяг пост журналістки каналу "112". 

 

 

Народ, ми точно таких показників хотіли? Гадаю, що ні.

А от вороги - так. По-перше, наша стереотипна поведінка з новою силою поширює ідеї рускагоміра, по-друге, ваші коментарі можуть використати проти вас, вкотре називаючи українців у російських новинах безкультурними хохлами й агресивними украми. 


 Яка існує альтернатива?

1. Правило трьох годин, якого мене навчив Андрій Юричко з Фонду Фрідріха Наумана: перш, ніж репостити якусь новину, від якої не залежить у цей момент життя та здоров'я людей чи тварин, почекайте 3 години. Цілком можливо, що за цей час цю новину або спростують, або доповнять, або видалять, і вам не доведеться нічого нікуди писати. 

 

2. Якщо вже так кортить дати здачі - анонімно поскаржтеся на допис. Якщо ФБ не задовольняє вашу скаргу за критерієм "мова ворожнечі", спробуйте критерій "спам", "порушення авторського права" тощо. 

 

3. Зайдіть у Ютуб на якийсь українськомовний канал і лишіть коментар там, аби українськомовні відео піднялися в топ Ютубу. Зайдіть на освітній портал, почитайте хорошу статтю й лишіть відгук там. А ще краще - опублікуйте свій українськомовний контент. 

Поширюйте лише щось продуктивне й корисне для людей.  І тоді агенти кремля зрозуміють, що на нас ці провокації не діють, і перестануть їх плодити. 

 

4. А якщо вже сильно муляє - скидаєте цей пост у групу й просите інших користувачів чи користувачок заблокувати цей акаунт, щоб не світило перед очима. Теж хороший варіант, аби звузити аудиторію усіляким ботам. 

Блог Ольги Шарко про мову. Не пояснюю про мову і вам не раджу. Не піддаємося на провокації та блокуємо ворожий контент. Відправляємо до спаму москальські пости.

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%BD%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D1%8F%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%8E-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%96-%D0%B2%D0%B0%D0%BC-%D0%BD%D0%B5-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D1%83.html#gsc.tab=0

Переправляли найманців «Ісламській державі»

За матеріалами Служби безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора судом до 10 років і 3 місяців позбавлення волі засуджено двох іноземців, які налагодили канал переправлення бойовиків-терористів до Сирії та Іраку.

Під час досудового слідства встановлено, що двоє уродженців однієї із закавказьких країн створили у Харківській області пункт переправлення найманців для міжнародної терористичної організації «Ісламська держава». Зловмисники у 2013-2015 роках «приймали» учасників «ІДІЛ» з республік Північного Кавказу РФ, країн Закавказзя та Центральної Азії. Потім вони транзитом через Україну направляли їх до сирійсько-іракської зони для участі у бойових діях на боці «ІДІЛ». Спільники також забезпечували їх фінансами, житлом та документами для виїзду.

Оперативники спецслужби задокументували, що зловмисники постійно координували свої дії з керівниками «Ісламської держави», які перебували у Туреччині та Сирії. Зловмисники регулярно одержували від них фінансову та іншу допомогу для підтримки терористичної діяльності.

Співробітники СБ України також встановили, що у жовтні 2013 року засудженні надали фінансову та матеріальну підтримку бойовику для підготовки та вчинення терористичного акту на території однієї з країн Центральної Азії.

Під час обшуків за місцями проживання засуджених та в їхніх транспортних засобах правоохоронці вилучили символіку терористичної організації «Ісламська Держава», гранати, вибухові речовини, електродетонатори, короткоствольну вогнепальну зброю та боєприпаси. Також виявлено велику кількість бланків водійських прав і паспортів громадян країн Центральної Азії, РФ, Європейського Союзу та України, обладнання для виготовлення підроблених печаток і штампів, диски з фотографіями бойовиків, що використовувались для виготовлення підроблених документів, платіжні картки банків різних держав.

У ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження задокументована СБ України протиправна діяльність іноземців знайшла своє повне підтвердження.

За матеріалами СБУ суд визнав зловмисників винними, зокрема за ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 258-5 Кримінального кодексу України.

Підтримання обвинувачення в суді здійснювала прокуратура Харківської області.



Довідка:



Дії засуджених суперечать чинному законодавству України. Відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1267 (1999) «Ісламська держава в Іраку та Леванті» (далі – «ІДІЛ») є групою, яка відокремилась від міжнародної терористичної організації «Аль-Каїда» та під номером QE.J.115.04 включена до переліку терористичних організацій, який формується Комітетом Ради Безпеки ООН. 29.06.2014 «ІДІЛ» була перейменована на «Ісламську Державу».

Згідно з Резолюціями Ради Безпеки ООН 2170 (2014), 2178 (2014), 2199 (2015) діяльність «Ісламської держави» пов’язана із вчиненням численних злочинних терористичних актів, спрямованих на вбивство цивільних осіб та інших жертв, знищення майна, а також культурних, релігійних об’єктів та підрив світової стабільності, призводить до нищівного гуманітарного впливу на цивільне населення, вимушеного переселення мільйонів людей та провокування міжрелігійної напруженості, вчинення злочинів проти людяності та міжнародного правопорядку тощо.




«Продавав» посаду начальника управління у Нацбанку

Служба безпеки України затримала у Києві колишнього заступника Голови правління одного з комерційних банків, який за 25 тисяч доларів «продавав» посаду начальника одного із управлінь Національного банку. Оперативники спецслужби задокументували, що організатор оборудки вдавав, що нібито діє в інтересах одного із заступників Голови Нацбанку. За словами фігуранта, частина суми мала бути розділена між учасниками конкурсної комісії для прийняття позитивного рішення щодо призначення кандидата на посаду. Правоохоронці затримали зловмисника в одному з районів столиці під час отримання частини неправомірної вигоди у розмірі $15 тисяч. У межах кримінального провадження, затриманому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України. Наразі тривають невідкладні слідчі дії для викриття протиправної схеми, встановлення всіх причетних осіб та обставин вчинення кримінального правопорушення. Операція із викриття оборудки проводилась спільно з Київською місцевою прокуратурою № 6.