Двадцять років Катя 

В шлюбі щасливою була. 

Ніби квіточка весною 

Увесь час цвіла. 

-Пощастило дуже жінці!- 

Може хтось сказать. 

Так, на це в неї пішло... 

Чоловіків - п'ять!!! 

Над забобонними людьми 

Мишко насміхався. 

- Як такими можна бути???- 

Часто дивувася. 

Але Бог, то "шельму" мітить! 

Тут сумнівів не майте, 

Тож й собі уже на вус, 

Друзі намотайте, 

Щоб не сталася і з вами, 

Як з Мишком пригода, 

А тим паче як на дворі 

Вітряна погода. 

...Закортіло ось Михайлу 

Машиноньку мати, 

Тож бажання в Новий рік 

Став він промовляти. 

Потім вийшов на подвір'я, 

Щоб перекурити, 

Й про своє знову бажання 

Нумо говорити. 

І потрапив у халепу 

Михайло Труба: 

Бо репнула на морозі 

У нього...губа. 

То від долі він напевне 

Натяк такий мав, 

Щоб в бажаннях хоч маленьку 

Міру, та все ж знав! 

Стоїть п'яний Опанас 

Біля банкомата. 

Й ось підходить гроші зняти 

Дівчина цибата. 

Картку вставила, пін-код 

Швиденько набрала, 

Гроші видало й вона 

До гаманця поклала. 

Спантеличений Панас 

Почав промовляти: 

-Люди добрі, може хтось 

Мені підказати, 

Пів години вже стою 

І спостерігаю, 

А як грати в цю ось гру, 

Вибачте не знаю!!! 

-Коли гроші ти з розумом 

Будеш витрачати?!- 

Став дружиноньку свою 

Федір поучати. 

-Розумієш тут яка, 

Федю, нестиковка,- 

Миттю відповідь знайшла 

Жаннина головка.- 

Коли розум в мене є, 

То грошей немає, 

А як гроші з'являються, 

Розум десь блукає!!! 

Ви питаєте як я гумористом став? 

Ух, мороз пішов по шкірі, коли це згадав. 

Бо хоча минуло тридцять літ по тій вже днині, 

Але страх в мені живе, людоньки, й донині. 

У Криму тоді я втретє ось відпочивав, 

І у чешський атракціон якось завітав. 

Покатався на гойдалках, на колесі* катався, 

Й до кімнати страху звісно навіщось попхався. 

Умостивсь в електрокар і нумо, помчали, 

Заїзджаю до тунелю, сичі закричали, 

Тут щось міцно за волося моє узялося, 

Ой, аж страшно, як згадаю, що тут почалося: 

Те кричить і я кричу, глузд вже утрачаю, 

Скільки часу промайнуло вже не пам'ятаю. 

...Я прийшов до тями в ліжку, хочу щось сказать, 

Але голосу немає, ех, японська мать. 

Рідні дивляться на мене, пустили сльозину, 

Але я не впізнаю власную родину 

Так у ліжку я три дні німим провалявся, 

На четвертий глузд вернувся і я засміявся. 

І з тих пір ось так жартую над різними речами. 

Тільки ви про це нікому, хай буде між нами!!! 

.