Натяк долі

Над забобонними людьми 

Мишко насміхався. 

- Як такими можна бути???- 

Часто дивувася. 

Але Бог, то "шельму" мітить! 

Тут сумнівів не майте, 

Тож й собі уже на вус, 

Друзі намотайте, 

Щоб не сталася і з вами, 

Як з Мишком пригода, 

А тим паче як на дворі 

Вітряна погода. 

...Закортіло ось Михайлу 

Машиноньку мати, 

Тож бажання в Новий рік 

Став він промовляти. 

Потім вийшов на подвір'я, 

Щоб перекурити, 

Й про своє знову бажання 

Нумо говорити. 

І потрапив у халепу 

Михайло Труба: 

Бо репнула на морозі 

У нього...губа. 

То від долі він напевне 

Натяк такий мав, 

Щоб в бажаннях хоч маленьку 

Міру, та все ж знав!