хочу сюда!
 

Оля

42 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «геноцид українців»

Сталінська епоха і геноцид українців 1


«Раніше ми жили при комунізмі, тільки ми цього не знали». – Не раз у дев’яності я чув ці слова від літніх жінок сільського вигляду. У двохтисячні роки такі голоси вже майже затихли. Час взяв своє. Навіть ті, хто в молодості нищив ближніх своїх, виживаючи за їх рахунок, в більшості відійшли в інший світ. Але осінь приходить до всіх. Прийшла вона ідо мене. Захотілося розібратись у своєму житті, згадати всіх своїх рідних, з’ясувати історію свого роду і зібране передати далі, своїм прямим і непрямим нащадкам. Так я потрапив в Одеський обласний архів. Як з’ясувалось, всі мої родичі з давніх давен проживали в одному селі на півночі Одеської області. Я зміг прослідкувати свій родовід до п’ятого покоління і по лінії батька, і по лінії матері десь до 1800 року. Далі пошук слід було продовжити вже в архіві колишньої Подільської губернії, що зберігається за межами Одеси. З приємністю спостеріг, що всі мої предки, без виключення, належали до селянського стану. Саме селяни були будівельним матеріалом потужних держав і імперій всіх часів. Римська імперія існувала доти, доки провідною верствою суспільства були дрібні вільні землевласники. Коли їх витіснили раби, імперія впала. В ті далекі часи селяни були аналогом нинішнього середнього класу. Володіння землею лежало в основі їх світогляду. Любов до землі, патріотизм, готовність загинути в бою за рідну землю мали для них буквальне значення. Проте в ряду інших держав Радянський Союз був унікальним явищем-виключенням. Більшовизм не був кроком вперед на шляху поступу людства. Це був крок назад у темні часи навіть не середньовіччя, а рабовласництва. Він споживав селянську кров у шаленому темпі. Він забрав у селян землю, а разом з нею і свободу, а у українських селян він забирав, по можливості, і життя. Їм нічого не платили за їх працю, вони працювали без вихідних і не можна були від праці ухилитись. Мати мого батька занедужала, не могла працювати в полі, і за кілька років померла. Та от, їй дозволили не виходити на роботу лише за умови, що її норму виконуватиме дочка. Так закінчились шкільні роки у дванадцятирічної дівчинки і все своє подальше життя вона вже не полишала цю роботу. Навіть юридично колгоспники, а вони в сталінські часи становили більшість населення країни,  не були повноправними громадянамикраїни. До Хрущовської відлиги у них не було паспортів і вони не мали права без дозволу влади відлучатись з села. Раби на землі і найдешевші у світі робітники у містах, безвідмовне гарматне м’ясо на війні – це була доля селян у радянські часи аж до смерті Сталіна. Люмпенізоване селянство було пізніше, одночасно і кадровим джерелом для самої правлячої партії. Партії були потрібні не здібні, а слухняні і серед сільського люмпену таких було чимало. Цілеспрямовано споживаючи селянські життя влада не розуміла, що разом з селянами вона споживає свій, фактично, єдиний ресурс для існування. Починаючи з шістдесятих провідною верствою радянського суспільства ставала інтелігенція, але вона вже не належала цілком, як ресурс,  партійно-державній бюрократії. Катастрофа для більшовизму сталася тоді, коли селянський ресурс був практично вичерпаний, а інтелігенція стала масовою.

                Як псевдотеорія, марксизм визрів частково в середовищі іудаїзму, частково в середовищі іудохристиянства. Самі марксисти були здебільше атеїстами, але відкидаючи ідею бога, вона наскрізь були просякнуті всіма найгіршими забобонами того середовища, можливо навіть не усвідомлюючи цього. В марксизм селяни не вписувались. Хоча вони становили у дев’ятнадцятому і навіть у першій половині двадцятого сторіччя більшість населення всіх європейських країн (80% в Російській імперії у 1913 році), їм не було місця в прокрустовому ложі марксизму з його зпрімитивленим поділом світу на два класи буржуазії і пролетаріату. Основою особистої свободи завжди є якійсь вартісний ресурс. В найпростішому варіанті це матеріальний ресурс, наприклад, земля, або рахунок в банку. Тепер ми розуміємо, що найвартіснішим насправді є духовний ресурс. Його найвищий прояв - це те, що ми називаємо талантом. Але селяни володіли землею. Їх особиста свобода підкріплювалась вагомим унікальним природним ресурсом і це викликало ненависть до них марксистів. Взагалі, вони ненавиділи все, що тхнуло особистою свободою і незалежністю. Разом з тим, багатих селян було мало. Більшість селян відстоювали свій статус вільних і незалежних людей важкою фізичною працею протягом всього життя. А це вже викликало презирство в середовищі марксистів Чого ніколи не було в цьому середовищі стосовно селян – це поваги і доброзичливості.

Я виявився нащадком чотирьох численних родів: Швеців, Мясковських, Кузенків і Чепелюків. В прізвищах мої предків відбилась географія всієї України від Сяну до Дону. На межі вісімнадцятого і дев’ятнадцятого сторічь кожний рід був представленим однією родиною. Це означає, що засновник кожного роду мав народитись десь у середині вісімнадцятого сторіччя. А що було перед тим? Думаю просто не було поіменного письмового згадування мешканців села в офіційних документах. Доленосною подією для села вважаю заснування в селі моїх батьків – Мошнягах греко-католицької церкви святого мученика Олександра у 1750 році. З цього моменту, мабуть, і почалась для більшості мешканців села письмова фіксація їх прізвищ. Цікавою є етимологія слова Мошняги. Молдавською слово «мошняг» означає мудру людину. Отже, Мошняги – це село мудрих людей. Переглядаючи метричні книги дев’ятнадцятого сторіччя, я практично не зустрів на їх сторінках молдавських прізвищ. Звідки ж така назва села? За даними Вікіпедії село засноване у 1176 році. Між дванадцятим і вісімнадцятим сторіччями багато чого могло статись, не зафіксованого на папері.

У 1794 році греко-католицька церква була перетворена у православну церкву святого Іоана Богослова. Це означає, що в тих роках Російська імперія на теренах Одещини почувала себе вже цілком впевнено. На ці землі прийшла Новоросія через шістсот років після заснування села! Всі записи в метричних книгах кінця дев’ятнадцятого початку двадцятого сторічь виглядають дуже охайними. Гарний каліграфічний почерк настоятеля церкви, що їх вів, викликає естетичне задоволення і легко читається, не зважаючи на суттєву відмінність орфографії тих років від сучасної. Вражає і наявність метричних книг за всі роки від 1890 до 1920 – до моменту утвердження радянської влади на цих землях. Але у 1918 році священика вбили, про що свідчить запис у метричній книзі. Революція докотилась вже і до Мошняг. Записи почала вести інша людину, хоча і духовного сану, але з нижчих щаблів духовної ієрархії. Корявий, неохайний почеркмалоосвіченої людини, велика кількість граматичних помилок. Схоже, навіть серед священників високоосвічених людей було небагато. Про те, що щось недобре діялось в Російській імперії після 1914 року можна зрозуміти з того, що з’явились нові причини смерті людей, як то тиф і іспанка – незмінні супутники війни Про те, що у 1920 році нова влада таки утвердилась в Мошнягах красномовно свідчить запис в метричній книзі про смерть чотирьох молодих людей в один день з зазначенням причини смерті – убитий. Можна лише здогадуватись про те, як це відбувалось. Після 1920 року функцію реєстратора громадського стану людей взяла на себе держава. Лаконічні і дуже інформативні записи в церковних метричних книгах були замінені на двосторінкові анкети, де потрібно було лише заповнити відповідні пробіли тексту. Інколи записи велись українською мовою, інколи російською, проте вкрай неохайно і безграмотно. Тепер церква вже була повністю виключена з громадського життя і стала непотрібною. Її проповіді про високі людські ідеали увійшли в протиріччя з класовою мораллю нової влади, з її приматом класової (бюрократично-партійної) доцільності над будь-якими загально людськими цінностями. Тому ще в роки дитинства моїх батьків церкву зруйнували.

Ivan Katchanovski is a falsifier of the Ukrainian history


https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/

 Ivan Katchanovski produced the pseudo-scientific paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" which is based on the deliberate falsifications of the Maidan events. Everyone who closely scrutinizes his paper sources and other videos about the Maidan in Ukraine will come to conclusions that the Ivan Katchanovski's paper The “Snipers’ Massacre”    on the Maidan" is a total falsification.  Particularly, Ivan Katchanovski on purpose ignores the overwhelming majority of shootings on many videos where people were killed from  the direction of the police "Berkut" barricade on Instituska street in Kiev. If everyone closely examines Ivan Katchanovski's source videos which he utilized in his paper named  "The “Snipers’ Massacre” on the  Maidan in  Ukraine", everyone will notice many shootings into Maidan protesters from the direction of police on Institutska street in Kiev. 

There are  can not be downplayed or discounted a few episodes on videos where a few bullets might be shot at the back of protesters. However, it is very hard to judge without forensic investigations that these shootings were actually made from the behind of protesters. 

The Ivan Katchanovski's sources and videos used in his fake paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" do NOT corroborate his conclusions in his  false research that Maidan protesters were shot from the locations controlled by Maidan forces. 

 To support his claim that Maidan protesters were shot at their backs, Ivan Katchanovski refers to the video episode showing a bullet hit a tree as  the proof that this bullet was fired from the hotel under control of protesters. In realty, this bullet was fired from  the opposite direction -- the direction of the police barricade on Institutska street.  Videos show  the moment when bullet exited  from the opposite side of the tree. The small fountain on  the tree from hitting bullet on the video  indicates that this video  episode demonstrates the leaving bullet from the opposite side of the tree.


On this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  ))    Berkut police fire bullets from the location of the  Berkut police barricade at the advancing up Maidan protesters. One bullet hit  through the trunk of tree and came out from the side of the tree facing camera and the Hotel of “Ukraine” (00:18 and 2:42 minutes)
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44854/44854_900.jpg
The direction of bullet is indicated by the red arrow on the picture:
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44411/44411_900.jpg
In addition, this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  )) demonstrates  falling back protesters being struck by bullets that were fired by Berkut police from
 the Berkut police barricade next to the blue building by the address: #7 Institutska street:
( 35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns  , see 30:42 minute )
( 56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw   , see 00:05 minute )
 ( 48 https://www.youtube.com/watch?v=IsE7lYVa5kk  , see 20:00 and 25:02—25:25 minutes )
The above videos were used by Ivan Katchanovski in his fake research.

These videos prove the fact that bullets were fired from the police barricade at the protesters alongside the Institutska street:


https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8 ( bullet holes on poles, trees and stones alongside Institutska street )
56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw
( holes from bullets on shield are seen on 6:30 – 7:20 minutes )
35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns (holes from bullets on the shield and the hotel wall on 25:35—27:20 minutes )
The last two videos were utilized by Ivan Katchanovski in his fake study.

               
  
                                                                                                        ( To be continued  )   
                                                                    

Іван Качановський ( Ivan Katchanovski ) - обличчя хруня або фальсифікації розстрілу "Небесної сотні"

https://www.facebook.com/ivan.katchanovski

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Щоб побачити, як справді виглядає типовий хрунь, треба час від часу перечитувати дописи в інтернеті такого собі канадського "дослідника" українського походження Івана Качановського ( Ivan Katchanovski )  . Він не пропускає нагоди, щоб майже кожний раз, коли є відповідна ситуація в Українській державі та українському суспільстві, плюнути на   українських патріотів та на українську владу:
https://www.facebook.com/ivan.katchanovski
Серед його маразматичної писанини найбільшу увагу заслуговує "наукова праця", в якій він послуговуючись фальсифікаціями, намагається "доказати", що не снайпери "Беркуту" та СБУ стріляли та вбивали прихильників Майдану, а наче якісь  снайпери зі сторони Майдану самі розстрілювали майданівців і, мовляв, такий розстріл своїх був вигідний прихильникам Майдану, щоб скинути демократично вибрану владу януковича:
The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Мені важко зрозуміти, чому Канада притягує різних хрунів на зразок "істориків" Віктора Поліщука, Івана-Павла Химку (Гимку) та тепер - "політолога"  Івана Качановського, які, вдаючись до недобросовісної та вигідної селекції фактів, тенденційних пояснень разом з фальсифікаціями, шкодять Україні та українцям.

Якимось дивним чином Іван Качановський не помічає на відео, які він використав у своїй "науковій праці", численні випадки стрільби та попадання в майданівців зі сторони снайперів "Беркуту", в напрямку яких  по Інститутській вулиці  йшли неозброєнні прихильники Євромайдану.  Натомість послуговується плітками та своїми суб'єктивними та тенденційними судженнями в оцінках подій на відео. Численні випадки подадання в прихильників майдану спереду з напрямку Беркуту та численні сліди від куль, які вказують, що їх було випущено зі сторони силовиків, можна побачити на багатьох відео. Наприклад:
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=qSvj8F_Br4M
 https://www.youtube.com/watch?v=yLxSlq_hJu8
https://www.youtube.com/watch?v=xqxWQa8Hl50
https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8
І навіть ці попадання спереду в майданівців з позиції "Беркута" можна побачити на відео, які Іван Качановський використовує в якості джерел для свого "наукового дослідження":
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

Очевидно, що російські ЗМІ не могли не використати "наукову працю" Івана Качановського, яка характеризується вигідною селективністю фактів, замовчуванням невигідних фактів, тенденційною їх  інтерпретацією разом з потрібними  фальсифікаціями:
Иван Качановский. «Резня на Майдане»: дело о киевских снайперах | IGCP
Иван Качановский: за убийство более 100 человек на киевском Майдане 20 февраля ответственен сам Майдан | OSTKRAFT
Канадская версия: «Небесную сотню» расстреляли сторонники Майдана


Ivan Katchanovski чомусь до уваги не бере численні факти на відео, коли в наступаючих по Інститутській вулиці прихильників Євромайдану снайпери попадали з фронту і прихильники  Євромайдану падали і котилися назад. Розповіді людей про наче попадання куль в бік чи в спину прихильників Євромайдану  - не можуть бути надійними доказами, оскільки такі попадання
могли відбутися в момент, коли люди були повернуті до снайперів Беркуту на вулиці Інституській боком або спиною. Епізоди з численних відео не дають підстав  однозначно стверджувати,  що майданівцям стріляли в спину, чи в бік. Без відповідних експертиз неможливо стверджувати, що в майданівців стріляли з боку чи майданівцям стріляли в спину. Постріл в дерево на відео насправді був зроблений зі сторони снайперів "Беркуту", а не з готелю, і на відео зображено не попадання кулі в  дерево, а виліт кулі з дерева, яка попала в дерево зі сторони стрільби  снайперів міліції та СБУ.  Ivan Katchanovski не бере до уваги,  що записані радіопереговори працівників "Беркуту" та СБУ не можуть бути підтвердженням того,  що команда розстрілювати прихильників   Євромайдану НЕ могла бути виданою в останній  момент перед їх  розстрілом та НЕ всі переговори силовиків могли бути перехоплені та повністю записані. Дуже ймовірно, НЕ всі радіопереговори  були перехоплені та записані та (або) команда розстрілювати євромайданівців поступила майже перед самим початком розстрілів на вулиці Інститутській. Прихильники Євромайдану ніколи не  заперечували, що в них була якась невелика кількість зброї, але це не означає, що майданівці стріляли один в одного, як це намагається сфальсифікувати Іван Кочановський та інші подібні
йому фальсифікатори.

.............................
.............................
.............................

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             (  ДАЛІ   БУДЕ )


Повна версія:

http://ivan-katchanovski.blogspot.com/



Наступні дописи щодо фальсифікацій Івана Качановского:


Геноцид українців поляками у фотографіях

АКівці під час знищення села Сагринь :
поляк посміхається над трупом українським селянина, який був убитий в полі поблизу с.Сагринь , березень 1944 р.



АКівці на фоні палаючого села Сагринь.










Тіла українців, помордованих загоном Народових сил збройних . с. Верховина, Красноставський повіт, 6 червня 1945 р.   Вбито до 200 українців.




Поляк на фоні вбитих у с. Верховини українців.



Село Верховина. Вбиті українці.



Село Верховина. Вбиті українці.



Село Верховина. Вбиті українці.



Село Верховина. Вбиті українці.



















Поляки вчерговий раз на сеймі (парламенті) прийняли рішення з засудженням та звинуваченням ОУН-УПА в геноциді поляків. При цьому злочинні дії АК та інших збройних польских формувань проти українців ними замовчуються або виправдовуються як "відплатні акції". 

Поляки вимагають вибачення і свої польські напади на українські села разом з паленням українських сіл та мордуванням українського населення називають "відплатними акціями". То що, поляки вважають, що вони недовідплатили чи не повністю відплатили українцям раз вони ще тепер вимагають і вибачення? Логічно, вимагати вибачення можна тільки в тому випадку, коли б поляки не палили українські села та не вбивали українців. 

Поляки чомусь забувають про деякі неув'язки пов'язані з їхньою теорією "відплатних акцій". Ще можна зрозуміти, що поляки, які постраждали від українських нападів, відплачували українцям, причетним до тих нападів на поляків. Але ніяк не можна зрозуміти, яке відношення мали українці Холмщини, Підляшшя, Надсяння,  Лемківщини та інших українських земель до "Волинської різанини", яким поляки, як вони висловлюються, "відплачували" . Українські села тих земель, яким поляки "відплачували"  за Волинь та "превентивно відплачували", знаходились за десятки та сотні кілометрів від Волині. Польські історики вже дійшли до маразму, називаючи, наприклад, знищення поляками Сагрині та навколишніх сіл 
(Майже в той самий час, крім села Сагринь, поляки знишили ряд інших навколишніх сіл на Холмщині: (Турковичі, Сліпче, Космів, Витків, Телятин, Крилів, Техобіж, Козодове, Міняне, Масловичі, Шеховичі, Ласків, Прогоріле, Новосілки. Паска, Невірків, Конюхи, Рудка, Модринь, Чесники та інші )) превентивно-відплатними акціями ( http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=3000 ) , тобто, треба розуміти, поляки відплачували авансом наперед, очікуючи нападів УПА на польські села на тих теренах, де УПА практично не діяла і не могла навіть організувати хоч якийсь найменший захист українських сіл перед польськими нападами. Так само поляки не можуть пояснити, за що відплачувала на Волині пригнана з Польщі польська допоміжна поліція. З польської аргументації виглядає, наче ті поляки, які служили в присланій з Генерал Губернаторства допоміжній поліції, могли якимось чином постраждати від нападів на волинські польські села. 

Що стосується дитячої аргументації " хто почав ", то навіть можна розглядати напади на початку війни блукаючих частин розбитого польського війська та КОПу на українські села в 1939 р.: 
Revolution from Abroad: The Soviet Conquest of Poland's Western Ukraine and Western Belorussia by Jan T. Gross. pages 18-21 
ОБПАЛЕНА ВОГНЕМ СВОБОДА http://turka.at.ua/news/2009-09-18-19
І. Кедрин-Рудницький Причини упадку Польщі. ст. 282-285. Фотографія українських жертв погрому у вересні 1939 р. між ст. 272 та 273 цієї книги. http://diasporiana.org.ua/politologiya/2328-homo-politicus-prichini-upadku-polshhi/
Або навіть вбивства українців на Холмщині в 1941-43 р., про які навіть згадував маразматик-"історик" Віктор Поліщук у своїх українофобних "писаннях". 



"– Польська сторона наголошує: кількість жертв з двох сторін непорівняльна. Згідно з дослідженнями, якими оперують польські історики, йдеться про понад сто тисяч убитих з боку Польщі та кілька тисяч загиб–лих українців. 

– Якщо порівнювати цифри, то виявиться багато цікавих речей. Говорять про 60, 100, а інколи навіть 200 тисяч поляків, що загинули від рук українців. Але поляки уклали іменні списки – там понад 36 тисяч жертв. Водночас польська сторона заявляє, що поляки вбили лише 2–3 тисячі українців. Згідно з українськими підрахунками, серед волинських українців було не менше восьми, або й навіть 13 тисяч загиб–лих ( тільки на Волині - Slav ). Між цифрами 13 і 36 тисяч зовсім інша різниця, ніж між двома і двома сотнями тисяч. Крім цього, поляки часто намагаються вибілювати злочини, котрі вчинила їхня сторона. Єва Семашко, яка тривалий час вивчає волинські події, запропонувала вживати дивовижний термін: «превентивні акції відплати». Це коли поляки напали на українців першими, повбивали їх, але трактувати це треба як самооборону! Хіба не нонсенс? " 


Приклад того, як поляки "превентивно відплачували" : 

"70 рокiв тому польські націоналісти розстрiляли 104 мешканців села Красний Сад, що на Волинi 

Вiд села сьогоднi залишилося лише три хати i криниця. Саме бiля неї i стояла та клуня, де далекого 1943 року знищили 103 селян. 104-м став житель iз сусiднього села, який того трагiчного дня прийшов у Красний Сад..." 



Крім того, польські історики часто значно перебільшують власні втрати. Для всіх, кого цікавить, інформація щодо кількості вбитих поляків на Волині від "істориків" Семашків з їхньої книги "Людобойство": 

Пораховано ними 36 543 - 36 750 вбитих поляків, але вони вважають реальне число вбитих більшим, 50 000-60 000 осіб. 

Liczba osb, ktre zginy w okrelonym, choby w przyblieniu, czasie i miejscu (np. na terenie powiatu), i gdzie liczba zamordowanych dla wykazanych w pracy zdarze jest podana, wynosi co najmniej 36 543-36 750 Polakw (Tab. 5).  Rzeczywista liczba zamordowanych jest wysza i wedug naszego szacunku wynosi 50 000-60 000 osb. 

Тобто, зв'язок між тими цифрами такий: 

36 543-36 750 + ? = 50 000-60 000 

Порівнайте цифри: з однієї сторони ними наче відносно точно порахована кількість загиблих поляків, що становить за їхніми даними 36 543-36 750, а з іншої сторони вони просто собі вважають, що число вбитих поляків на Волині становить 50,000 - 60,000 . Книга наче істориків Владислава та Єви Семашко з назвою "Людобойство" в Польщі називають фундаментальною та монументальною, у якій, за твердженям поляків, нагруновніше, найглибше та найточніше досліджено "Волинську різню".

Ще раніше Владислав Семашко разом з істориком Ю. Туровським у книзі "Злочини українських націоналістів щодо ліквідації польської людності на Волині 1939-1945". подавали ще більшу цифру 60-70 тысяч вбитих. Тепер вона помітно змаліла... А такі "історики" , як Прус та Корман навіть подавали ще більші цифри, як 200 тисяч чи навіть 500 тисяч вбитих поляків на Волині, при тому, що такої кількості поляків як 500 тисяч навіть ніколи не проживало на Волині, а десятки тисяч поляків було ще раніше совком вислано в Сибір та виїхало у Польщу під час війни.

Один невеликий, але яскравий приклад, як "історики" Владислав та Єва Семашки "рахували", а точніше - фальсифікували, кількість загиблих поляків у Ковельському повіті у 39-му році:" Рівненський історик Андрій Жив’юк пригадує приклад саме такого пересмикування фактів, який навів у своїй монографії «Армія крайова і УПА» визнаний польськими колами український дослідник Ігор Ільюшин. Йдеться про випадок фізичного знищення близько десятка агентів польських спецслужб у Ковельському повіті у 39-му році, описаний у відомому мартиролозі Єви й Адама Семашків. Автори покладають вину за злочин на Організацію українських націоналістів. Натомість Ігор Ілюшин віднаходить записку про цей випадок тодішнього наркома внутрішніх справ Української РСР до Лаврентія Берії. «Дійсно, подібне мало місце, – каже Ігор Ілюшин. – Але в одному з сіл зібралися колишні члени КПЗУ, які відкрили архів польської поліції, котрий не встигли забрати, і там були імена конфідентів, а серед них були й поляки, й українці, і євреї – різні люди. І вирішили влаштувати над ними суд. І вони тих людей зібрали, й винесли над ними вирок – за те, що вони були конфідентами польської поліції. Члени КПЗУ – підкреслюю – це зробили. Їх там убили й закопали. Потім, коли вже НКВД розслідували цю справу, то вони дійшли до суті. Резюме було таке, що, в принципі, притягати до відповідальності їх не варто, бо це дійсно були конфіденти, тож це акт справедливої помсти. І на цьому поставили крапку. Така доповідна Сєрова Берії. То куди ми маємо записати цих людей, на чиє конто маємо записати – НКВД, яке схвалило ці дії членів КПЗУ, чи на націоналістів, як це зробили Семашки?

Інші наші краєзнавці та історики ( Ольховський, Царух та інші ) спростовують "історичне відкриття" польських "істориків" : Семашки також включили у кількість польських жертв ( 36 543-36 750 ) вбитих польськими бойовиками та польською поліцією українців Волині.

--------------
Щоб відкрити деякі інтернет-посилання, треба від них в кінці забирати "  "

Генофонд України.

Це моя відповідь на коментар №№11 та 14 в повідомленні http://blog.i.ua/user/3218950/958032/#p1
Копія статті Роберта Стешенко (С)

[ Читати далі ]Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!