Розлилось на вулиці тепло
- 27.04.13, 22:06
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
В вікно відкрите пташка сповістила,
Що розлилось на вулиці тепло.
На вулиці хрущі з'юрмились,
Гули сиренами і билися об скло.
[ Читати далі ]
24
хочу сюди!
-
-
50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років
Замітки з міткою «пейзажна лірика»
В вікно відкрите пташка сповістила,
Що розлилось на вулиці тепло.
На вулиці хрущі з'юрмились,
Гули сиренами і билися об скло.
[ Читати далі ]
В ритмі вальсу осіннього, в ирій…
- 04.09.12, 17:22
- Стих_и_я
"Раз - два – три!" –
Парубки-чорнобривці до айстр
Нахиляються: "Будьте ласкаві,
Панни Пишні, осінній цей вальс
Бурштиново-терпкий, затанцюймо!
Закружляймо у вихорі нот "Раз – два – три!"
Під каштанове "Боммм!" басовите,
В золотавих арпеджіо сонячних арф,
В схлипах струнних дощів екстатичних…
"Раз – два – три!" Як багато багать -
На жоржинах жабо пломеніють!
Тисячами вітрильників листя пливе –
В ритмі вальсу осіннього, в ирій…
03.09.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 14057
11
Бродяга-вітер
- 07.11.13, 23:48
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Серед пишнот і блиску Ренесансу,
Шляхетності осіннього вбрання,
Як виклик - танцівник брейк-дансу,
Бродяга вітер хуліганить навмання.
Лиш порух - і зникають злитки кленів,
Злітають згарди літніх горобин.
І осідають у його кишенях
Прості намиста, зірвані з калин.
А через хвилю полетять пожитки
(Хандра вселенська чи осінній сплин?).
З кишень посипляться скарби і злитки
На прядиво доріг, вузьких стежин.
І заіскриться світ лимонно-жовтим,
Багряним і бурштиново-черленим.
Який же пречудовий місяць жовтень
На фоні різнобарвних гобеленів!
Шляхетності осіннього вбрання,
Як виклик - танцівник брейк-дансу,
Бродяга вітер хуліганить навмання.
Лиш порух - і зникають злитки кленів,
Злітають згарди літніх горобин.
І осідають у його кишенях
Прості намиста, зірвані з калин.
А через хвилю полетять пожитки
(Хандра вселенська чи осінній сплин?).
З кишень посипляться скарби і злитки
На прядиво доріг, вузьких стежин.
І заіскриться світ лимонно-жовтим,
Багряним і бурштиново-черленим.
Який же пречудовий місяць жовтень
На фоні різнобарвних гобеленів!
23
Осінь роздає автографи
- 09.11.13, 00:48
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
На площі, у самОму центрі міста,
Малює осінь золотом картини.
Перехопило дух від того хисту:
Не звикла-бо творить наполовину.
Серед стандартів фарб і супокою-
Осінній вернісаж як спалах дива.
І мліють люди від краси такої:
Художниця у згардах так красива!
Працює панна майже до знемоги,
ВизнАння осені натхнення додає.
Летять червінці панночці під ноги,
Вона ж автографи на пам'ять роздає.
Малює осінь золотом картини.
Перехопило дух від того хисту:
Не звикла-бо творить наполовину.
Серед стандартів фарб і супокою-
Осінній вернісаж як спалах дива.
І мліють люди від краси такої:
Художниця у згардах так красива!
Працює панна майже до знемоги,
ВизнАння осені натхнення додає.
Летять червінці панночці під ноги,
Вона ж автографи на пам'ять роздає.
24
Ластівки
- 27.06.13, 10:50
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
У садочку принишк, зачепившись крильми,
Вітерець за гілля. Десь гуркочуть громи.
Дежавю чи циклічні житття палімсести:
Прослуховую звабні пташині оркестри.
Гомінкі ластівки, ці хористи співучі,
Ворохоблять то пам'ять, то зранену душу...
Важкуваті хмарини посунули містом -
Чорно-біле до купки зібралось намисто.
Траекторія лету - мов розчерк пера...
Залишилась на дроті пташина мала.
23
Вітер-казанова
- 05.12.12, 14:23
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Сині присмерки осінню землю
Зоряним окутають серпанком.
Винограду пишні лабрекени
Занавісять паркову альтанку.
Модернові ліхтарі освітять
Лабіринти хащ, пусті алеї,
Личка відвертатимуть від вітру
Засоромлені стрункі космеї.
Адже вітер, пустотливий вітер,
Твердив, що краса їх безборонна,
Говорив, що облітав півсвіту,-
З ними почувається, мов вдома.
І повірять квіти, що з них взяти:
Молоді і зовсім ще зелені...
А назавтра зникне друг крилатий,
До пригод і авантюр шалений.
Бо хіба можливо казанові
Замінити домом степ широкий?
І летить уже в легкій обнові
На коні вітрище одинокий!
23
Подумала: неначе у раю...
- 25.06.14, 00:51
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Подумала: неначе у раю!
Співали птиці, ніби в травні,
Гули джмелі, такі забавні,
Творили музику свою.
Шовковиця пругке гілля,
Немовби руки, простягала,
Мені плоди пропонувала.
Медами повнилась земля.
А я шовковички рясні
Зривала й тамувала спрагу.
Краса приносила наснагу.
І птиці щебетали навісні!
Співали птиці, ніби в травні,
Гули джмелі, такі забавні,
Творили музику свою.
Шовковиця пругке гілля,
Немовби руки, простягала,
Мені плоди пропонувала.
Медами повнилась земля.
А я шовковички рясні
Зривала й тамувала спрагу.
Краса приносила наснагу.
І птиці щебетали навісні!
25
До сонця пролісок молився
- 30.03.14, 00:53
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
До сонця пролісок молився,
Складав докупоньки долоні.
Тремтіла крапелька росиці
На вічках і пливла по скроні.
Пташині ввись неслися співи,
Немов хоралів суголосся.
Молилась квітка ревно й щиро,
Їй сонце Всесвітом здалося.
Складав докупоньки долоні.
Тремтіла крапелька росиці
На вічках і пливла по скроні.
Пташині ввись неслися співи,
Немов хоралів суголосся.
Молилась квітка ревно й щиро,
Їй сонце Всесвітом здалося.
23
Літня замальовка
- 16.02.14, 19:27
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Наморений вечір пірнає у тишу,
Стуляє повіки, в тумані пливе
Над синім озерцем, що хвилі колише,
Над світом, що тисячі років живе.
І я розчиняюсь у літечку-літі,
Де світ не порушують звуки живі,
Лиш птаха мала підпадьомкне у житі
Та жабка промовисто кумкне в траві.
Стуляє повіки, в тумані пливе
Над синім озерцем, що хвилі колише,
Над світом, що тисячі років живе.
І я розчиняюсь у літечку-літі,
Де світ не порушують звуки живі,
Лиш птаха мала підпадьомкне у житі
Та жабка промовисто кумкне в траві.
22
Ти не плач, берізко...
- 04.11.13, 12:23
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Відбула сніги ти і міцні морози,
І січневу хугу, люту заметіль.
А весна вернулась - покотились сльози
На купоннолисту трав'яну постіль...
Ти не плач, берізко, не тужи, рідненька,
Ждати вже недовго - згинуть холоди.
Подарує серги квітень-місяченько
І покриє листям - це надасть снаги.
Зацвітуть кульбабки - зарояться бджоли,
І запахне медом сад, ліси й луги.
Ну чому ж ти плачеш, сестро білокора?
Витри свої очі - гарно ж навкруги!
І січневу хугу, люту заметіль.
А весна вернулась - покотились сльози
На купоннолисту трав'яну постіль...
Ти не плач, берізко, не тужи, рідненька,
Ждати вже недовго - згинуть холоди.
Подарує серги квітень-місяченько
І покриє листям - це надасть снаги.
Зацвітуть кульбабки - зарояться бджоли,
І запахне медом сад, ліси й луги.
Ну чому ж ти плачеш, сестро білокора?
Витри свої очі - гарно ж навкруги!
21
