Article«Golden Chief" Tomb Treasure Yields Clues to Unnamed Civilization».

http://news.nationalgeographic.com/news/2011/12/111221-gold-panama-cano-chiefs-tombs-science

English:

For photos of the figurine on the first photo from above is a very interesting  explanation of one of  the ancient legends.

No less interesting is the geographical location of the location of this figurine and the locations of other similar figurines, as well as the origin of the legends related with a similar figurines.

По-русски:

Для фотографии фигурки на первом фото сверху есть очень интересное объяснение  в  одной из древних легенд.

Не менее интересным является и географическое место находки этой фигурки и расположение мест находок других подобных статуэток, а также происхождение легенд, связанных с подобными статуэтками.

"Pictures: "Extinct" Monkeys With Sideburns Found in Borneo".

http://news.nationalgeographic.com/news/2012/01/pictures/120120-grizzled-langurs-discovery-monkeys-indonesia-animals

English:

No less interesting is the discovery and scientific justification for intermediates forms in the evolution theory of Charles Darwin. These intermediates forms have been found, but information about this has not been published.

In addition, there is a scientific theory that explains the origin of life on planet Earth. This theory is most corresponds to modern scientific knowledge in many fields (branches) of science, but it this  a scientific theory also has not been published.

По-русски:

Не менее интересным является нахождение и научное обоснование промежуточных форм в теории эволюции Чарльза Дарвина. Эти промежуточные формы уже найдены, но информация об этом не опубликована.

Кроме того, имеется научная теория, которая объясняет происхождение жизни на планете Земля. Эта теория наиболее соответствует современным научным знаниям во многих отраслях науки, но эта научная теория также не опубликована.

«Ancient Popcorn Found—Made 2,000 Years Earlier Than Thought in Peru».

http://news.nationalgeographic.com/news/2012/01/120119-national-popcorn-day-corn-peru-archaeology-food-science

English:

In my opinion, even more great scientific and practical interest is not so much the food of the ancient inhabitants of the territory of modern North and South America as a matter of their ancient technologies. According to information from a ancient texts, which were not all destroyed, the answers to this puzzle is very simple. These responses are also associated with a history of many nations. To understand the ancient texts is insufficient to know the dictionary of Yuri Valentinovich Knorozov and other similar dictionaries. In the writing system of many ancient peoples there is a total mystery, the understanding of which is the key to many mysteries of history and modernity.

По-русски:

По моему мнению, ещё больший научный и практический интерес представляет не столько еда древних жителей территорий современных Северной и Южной Америки, сколько вопрос их древних технологий. Судя по информации из древних текстов, которые оказались не все уничтожены, ответы  на эту загадку очень простые. Эти ответы также связаны с историей многих народов.  Для понимания древних текстов недостаточно знания  словаря Юрия Валентиновича Кнорозова и знания других подобных словарей. В системе письма многих древних народов присутствует одна общая тайна, понимание которой даёт ключ к многим тайнам истории и современности.

http://twitter.com/easypayshop

http://twitter.com/konsyltacii_com

Keywords:

новинки науки,археология,история, древние технологии,язык древних народов, news of science,archeology,history,ancient technologies,language of a ancients.

Сенсаційне відкриття:  мапа України  1918 року

• Львів — Фонди Львівського історичного музею поповнилися оригінальною картою України 1918 року. А передала її музею приватна особа, яка випадково придбала унікальну мапу ще в радянський час.Науковці наголошують, що це відкриття в українській картографії. Адже донині була відома лише карта українських земель Івана Величка 1896 року.
На мапу 1918-го, яку видано в Австрії, вперше нанесли державні кордони України.
На мапі написано – «Карта України 1918 року». На ній нанесені кордони УНР станом на жовтень 1918 року. Тоді до української держави належали території Придністров’я, частина Білорусі –Берестейщина, Гомельщина (територія України простягалась углиб Білорусі на 80-150 кілометрів), а також східна Слобожанщина (сучасна Курська і Воронежська області – клин простягався на 250 кілометрів).

«Без сумніву до складу України тоді входив Крим. Ця карта призначена для того, щоб сучасники, на підставі документу, а це є карта-документ, яка видана у Відні відомою фірмою, могли побачити якою була Україна у 1918 році, як ці кордони змінилися», – говорить голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.

• Мапа стала сенсацією для істориків
Про карту України 1918 року не було нічого відомо. Для історика Івана Сварника – це сенсаційний оригінальний документ, бо це перша мапа України як держави, на ній вперше були нанесені державні кордони. Для багатьох українців, які мешкали у 1918 році, ця карта відігравала велику роль, каже науковець. Бо було усвідомлення території, яку охоплювала незалежна Українська держава і розуміння, від кого її потрібно охороняти.

«Карта, у першу чергу, є фіксацією стану свідомості населення того моменту, коли вона надрукована, стану національного усвідомлення держави. Я припускав, що така мапа має бути. Бо відомо, що віденське видавництво «Фрейтг і Берндт» публіковало впродовж усіх років Першої Світової війни карти теренів бойових дій», – каже історик.

• Унікальну карту чоловік купив на базарі в Івано-Франківську
Мапи України 1918 року цілеспрямовано нищили у радянський час і за її зберігання можна було отримати до 10 років ув’язнення. Львів’янин Михайло Гаврилів придбав карту випадково на базарі в Івано-Франківську в середині 80-х минулого століття. Мапа була знищена, але чоловік розумів, що вона цінна і поклав її серед книг. Згадав про неї три роки тому, коли випадково карта потрапила на очі. Чоловік зауважив, що він задоволений, що оригінал потрапив у музей, бо має бути доступний для всіх. А він отримав одну з трьох копій карти.

У науковців немає сумнівів щодо автентичності мапи 1918 року. Під час передачі оригіналу в історичний музей зазначалося, що ніхто ні до кого не має територіальних претензій. Але карта є цікавою для українців, які повинні знати свою історію і які землі колись належали Україні, що там донині живуть українці і ними потрібно опікуватись.

© «Радiо Свобода» \ Галина Терещук


Ще МАПИ у повний розмiр ДИВИТИСЬ та ЧИТАТИ ПОВНIСТТЮ за лiнком - © «Diamant art-studio™» BLOG

Сенсаційне відкриття:  мапа України  1918 року

• Львів — Фонди Львівського історичного музею поповнилися оригінальною картою України 1918 року. А передала її музею приватна особа, яка випадково придбала унікальну мапу ще в радянський час.Науковці наголошують, що це відкриття в українській картографії. Адже донині була відома лише карта українських земель Івана Величка 1896 року.
На мапу 1918-го, яку видано в Австрії, вперше нанесли державні кордони України.
На мапі написано – «Карта України 1918 року». На ній нанесені кордони УНР станом на жовтень 1918 року. Тоді до української держави належали території Придністров’я, частина Білорусі –Берестейщина, Гомельщина (територія України простягалась углиб Білорусі на 80-150 кілометрів), а також східна Слобожанщина (сучасна Курська і Воронежська області – клин простягався на 250 кілометрів).

«Без сумніву до складу України тоді входив Крим. Ця карта призначена для того, щоб сучасники, на підставі документу, а це є карта-документ, яка видана у Відні відомою фірмою, могли побачити якою була Україна у 1918 році, як ці кордони змінилися», – говорить голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.

• Мапа стала сенсацією для істориків
Про карту України 1918 року не було нічого відомо. Для історика Івана Сварника – це сенсаційний оригінальний документ, бо це перша мапа України як держави, на ній вперше були нанесені державні кордони. Для багатьох українців, які мешкали у 1918 році, ця карта відігравала велику роль, каже науковець. Бо було усвідомлення території, яку охоплювала незалежна Українська держава і розуміння, від кого її потрібно охороняти.

«Карта, у першу чергу, є фіксацією стану свідомості населення того моменту, коли вона надрукована, стану національного усвідомлення держави. Я припускав, що така мапа має бути. Бо відомо, що віденське видавництво «Фрейтг і Берндт» публіковало впродовж усіх років Першої Світової війни карти теренів бойових дій», – каже історик.

• Унікальну карту чоловік купив на базарі в Івано-Франківську
Мапи України 1918 року цілеспрямовано нищили у радянський час і за її зберігання можна було отримати до 10 років ув’язнення. Львів’янин Михайло Гаврилів придбав карту випадково на базарі в Івано-Франківську в середині 80-х минулого століття. Мапа була знищена, але чоловік розумів, що вона цінна і поклав її серед книг. Згадав про неї три роки тому, коли випадково карта потрапила на очі. Чоловік зауважив, що він задоволений, що оригінал потрапив у музей, бо має бути доступний для всіх. А він отримав одну з трьох копій карти.

У науковців немає сумнівів щодо автентичності мапи 1918 року. Під час передачі оригіналу в історичний музей зазначалося, що ніхто ні до кого не має територіальних претензій. Але карта є цікавою для українців, які повинні знати свою історію і які землі колись належали Україні, що там донині живуть українці і ними потрібно опікуватись.

© «Радiо Свобода» \ Галина Терещук


Ще МАПИ у повний розмiр ДИВИТИСЬ та ЧИТАТИ ПОВНIСТТЮ за лiнком - © «Diamant art-studio™» BLOG

Есть в часе езды от Львова приятный маленький городок Стрый. Это один из тех городов Западной Украины, который смело можно назвать европейским. Собственно, он и был раньше европейским - сначала он был частью Австро-Венгерской империи, потом - Польши. Локальный апокалипсис здесь случился в 1939 году, но город до сих пор хранит свое европейское прошлое.
Это четко можно отследить по архитектуре. Архитектура - это не только застывшая музыка, но и застывшая история.

Например, можно встретить вот такие прекрасные домики:


или вот такие, покрупнее:

явно польской или даже австрийской постройки, ныне - городская поликлиника.

На улицах очень чисто и уютно:


Вроде бы ничего необычного, но как-то приятно бродить по этим улочкам:

Часто эти старые дома напоминают о своей истории: где-то обваливается штукатурка, а из под нее выступают старые надписи, латиницей :)

Одна из главных стрыйских достопримечательностей - настоящий готический собор:

Кстати, любители советских фильмов могут увидеть этот собор в фильме "Майор Вихрь", с Тихоновым-Штирлицем в главной роли.



Еще одно замечательное строение - "Народный дом":

Он был построен на деньги стрыйской общины и открыт в 1901 году (при Австро-Венгрии). В этом доме выступали с лекциями разные известные люди того времени.
В советские времена там был Дом Офицеров. Сейчас снова - Народный дом,
местное отделение "Просвиты" и еще кое что.

Местная "Мэйн-Стрит" - улица Тараса Шевченко, бывшая улица Ленина.

Что касается Ленина, то памятник ему убрали еще в начале 90-х и на его месте поставили памятник трем великим поэтам: Ивану Франко, Тарасу Шевченко и Лесе Украинке.

Вообще хождение по Стрыю и подобным городам Западной Украины навевает некоторую ностальгию по временам Австро-Венгерской империи. Это была единственная империя, которая терпимо относилась к украинской культуре. Австрийцы не запрещали ни украинского языка, ни украинской культуры (в отличие от Польши и Российской империи). Так что императору Францу Иосифу можно смело давать посмертно Нобелевскую премию. В том числе и за то, что оставил нам такие интересные города :)))

I found this article in the newspaper. The name doesn't matter because I just liked the author's point of view... It is worth reading.

"...

Восени 1944-го в смертельній небезпеці опинилися саме ці категорії громадян “тисячолітнього райху” – на його терени вступили совєтські війська. Із низки причин від них можна було сподіватися найгіршого, і перші ж їхні кроки німецькою землею засвідчили: настав апокаліпсис.

Чекати на порятунок німцям не було звідки – за Берліном, на відміну від Москви, не лежали неосяжні простори з невичерпними природними та людськими ресурсами. Війну було програно, й дедалі менше людей воліли платити власними життями за продовження агонії мешканців райхсканцелярії. Марною справою ставала й боротьба за Фатерлянд, тепер антигітлерівські коаліціянти мали змогу зробити з нею геть усе, що їм заманеться. Але можна і треба було порятувати якомога більше німців від люті переможців. У перші місяці 1945-го цей замір об’єднав зусилля багатьох людей у райху – від рядових вояків до найвищих чинів армії та держави. Об’єднав усупереч позиції фюрера та фашистської адміністрації...

На шостому році війни німецький солдат уперше воював за свій народ у прямому сенсі цього поняття, безвідносному до ідеологій. Тепер червона армада мала 5-10-разову перевагу над вермахтом у людях, гарматах, танках, літаках. Попри це, німці трималися стійко, не раз переходячи в контрнаступ. Лише бої за Східну Пруссію тривали понад вісім місяців! Кожна виграна година означала порятунок від смерті, ґвалту, наруги, голодомору, сибірських таборів для тисяч утікачів. (Серед останніх були, звісно, й нацистські злочинці. Але на злочинців і в західних зонах окупації чекали суд і покарання, натомість “росіяни”, чехи, поляки тамували свою жадобу помсти суто геноцидними методами.) Безмірно перетруджені в боях вояки мусили ще й охороняти біженців, облаштовувати для них польові лазарети та пункти харчування тощо.

За роки війни моряки Крігсмаріне здобули не одну перемогу над сильнішим від себе ворогом. Проте найбільшим подвигом флоту стала його участь в евакуації німецького Сходу. Флотська артилерія стримувала наступ танкових і повітряних армад, допоки тривала посадка людей у цивільний транспорт. Потім відсіки бойових кораблів також ущент заповнювали жінками й дітьми. У морі на каравани суден чатували сотні небезпек – лише торпедні атаки українця О. Марінеско коштували життя майже десятьом тисячам мирних громадян. Попри це, підсумком “найбільшої рятувальної акції всіх часів” (Г. Беддекер) стало 20000 загиблих і... 2 млн. (!) успішно евакуйованих німців, порятованих із пекла завдяки професійності, відвазі та невтомності військових і цивільних моряків.

А як мужньо трималися німецькі міста-герої: Кенігсберг, Піллау, Ельбінг, Кольберг, Бреслау й інші! Деякі з них червоні наїзники не спромоглися здобути аж до настання тотальної капітуляції вермахту, попри те, що ті билися в глибокому тилу Совєтської Армії. Совєтські джерела подавали факти стійкого опору німців як вияви фанатизму та жорстокості нацистської верхівки, проте, не заперечуючи реальності того й другого, мусимо відзначити насамперед героїзм тисяч захисників німецьких твердинь – і героїзм, далебі, не ірраціональний і не безглуздий.

У ті трагічні дні подвиг спасіння був прерогативою не лише людей у погонах. Залізничники під прицільним вогнем виводили із загрожених міст ешелони з біженцями. Рибалки розмічали та підтримували льодову “дорогу життя” через затоку Фріше Хафф. Парафіяльні священики брали на себе непідйомну ношу опіки над численними утікачами, знедоленими й не раз деморалізованими; ризикуючи життям, вони захищали земляків від наруги “визволителів”. До акцій солідарності, опіки, спасіння долучалися тисячі простих людей, окремі функціонери НСДАП, СС, гестапо.

Ба навіть опинившись у пазурах ґвалтівників, не всі німці остаточно втрачали присутність духу. Під дулами автоматів вони молилися Богові та співали пісні про милу вітчизну, яку багатьом із них більше не судилося побачити. “Ми поїхали вантажівкою на товарну станцію залізниці, – згадує фрау Г. Романн свій від’їзд із Кенігсберга, – жалюгідна купка людей, у лахмітті й хустках, у руках – вузлики з ковдрами й іншими пожитками. Коли товарні вагони рушили, ми піднесли вдячні молитви Богові. Якими б великими не були страждання, значно більшою була радість – ми вирушали туди, де мешкають німці та правлять німці”. На цих мордованих чоловіків і ґвалтованих жінок іще чекав найбільший німецький подвиг – стрімка відбудова розгромленої, понищеної та обтяженої репараціями країни.

..."