хочу сюда!
 

Татьяна

31 год, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 31-38 лет

Заметки с меткой «history»

Ivan Katchanovski is a falsifier of the Ukrainian history


https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/

 Ivan Katchanovski produced the pseudo-scientific paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" which is based on the deliberate falsifications of the Maidan events. Everyone who closely scrutinizes his paper sources and other videos about the Maidan in Ukraine will come to conclusions that the Ivan Katchanovski's paper The “Snipers’ Massacre”    on the Maidan" is a total falsification.  Particularly, Ivan Katchanovski on purpose ignores the overwhelming majority of shootings on many videos where people were killed from  the direction of the police "Berkut" barricade on Instituska street in Kiev. If everyone closely examines Ivan Katchanovski's source videos which he utilized in his paper named  "The “Snipers’ Massacre” on the  Maidan in  Ukraine", everyone will notice many shootings into Maidan protesters from the direction of police on Institutska street in Kiev. 

There are  can not be downplayed or discounted a few episodes on videos where a few bullets might be shot at the back of protesters. However, it is very hard to judge without forensic investigations that these shootings were actually made from the behind of protesters. 

The Ivan Katchanovski's sources and videos used in his fake paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" do NOT corroborate his conclusions in his  false research that Maidan protesters were shot from the locations controlled by Maidan forces. 

 To support his claim that Maidan protesters were shot at their backs, Ivan Katchanovski refers to the video episode showing a bullet hit a tree as  the proof that this bullet was fired from the hotel under control of protesters. In realty, this bullet was fired from  the opposite direction -- the direction of the police barricade on Institutska street.  Videos show  the moment when bullet exited  from the opposite side of the tree. The small fountain on  the tree from hitting bullet on the video  indicates that this video  episode demonstrates the leaving bullet from the opposite side of the tree.


On this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  ))    Berkut police fire bullets from the location of the  Berkut police barricade at the advancing up Maidan protesters. One bullet hit  through the trunk of tree and came out from the side of the tree facing camera and the Hotel of “Ukraine” (00:18 and 2:42 minutes)
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44854/44854_900.jpg
The direction of bullet is indicated by the red arrow on the picture:
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44411/44411_900.jpg
In addition, this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  )) demonstrates  falling back protesters being struck by bullets that were fired by Berkut police from
 the Berkut police barricade next to the blue building by the address: #7 Institutska street:
( 35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns  , see 30:42 minute )
( 56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw   , see 00:05 minute )
 ( 48 https://www.youtube.com/watch?v=IsE7lYVa5kk  , see 20:00 and 25:02—25:25 minutes )
The above videos were used by Ivan Katchanovski in his fake research.

These videos prove the fact that bullets were fired from the police barricade at the protesters alongside the Institutska street:


https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8 ( bullet holes on poles, trees and stones alongside Institutska street )
56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw
( holes from bullets on shield are seen on 6:30 – 7:20 minutes )
35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns (holes from bullets on the shield and the hotel wall on 25:35—27:20 minutes )
The last two videos were utilized by Ivan Katchanovski in his fake study.

               
  
                                                                                                        ( To be continued  )   
                                                                    

Іван Качановський ( Ivan Katchanovski ) - обличчя хруня або фальсифікації розстрілу "Небесної сотні"

https://www.facebook.com/ivan.katchanovski

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Щоб побачити, як справді виглядає типовий хрунь, треба час від часу перечитувати дописи в інтернеті такого собі канадського "дослідника" українського походження Івана Качановського ( Ivan Katchanovski )  . Він не пропускає нагоди, щоб майже кожний раз, коли є відповідна ситуація в Українській державі та українському суспільстві, плюнути на   українських патріотів та на українську владу:
https://www.facebook.com/ivan.katchanovski
Серед його маразматичної писанини найбільшу увагу заслуговує "наукова праця", в якій він послуговуючись фальсифікаціями, намагається "доказати", що не снайпери "Беркуту" та СБУ стріляли та вбивали прихильників Майдану, а наче якісь  снайпери зі сторони Майдану самі розстрілювали майданівців і, мовляв, такий розстріл своїх був вигідний прихильникам Майдану, щоб скинути демократично вибрану владу януковича:
The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Мені важко зрозуміти, чому Канада притягує різних хрунів на зразок "істориків" Віктора Поліщука, Івана-Павла Химку (Гимку) та тепер - "політолога"  Івана Качановського, які, вдаючись до недобросовісної та вигідної селекції фактів, тенденційних пояснень разом з фальсифікаціями, шкодять Україні та українцям.

Якимось дивним чином Іван Качановський не помічає на відео, які він використав у своїй "науковій праці", численні випадки стрільби та попадання в майданівців зі сторони снайперів "Беркуту", в напрямку яких  по Інститутській вулиці  йшли неозброєнні прихильники Євромайдану.  Натомість послуговується плітками та своїми суб'єктивними та тенденційними судженнями в оцінках подій на відео. Численні випадки подадання в прихильників майдану спереду з напрямку Беркуту та численні сліди від куль, які вказують, що їх було випущено зі сторони силовиків, можна побачити на багатьох відео. Наприклад:
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=qSvj8F_Br4M
 https://www.youtube.com/watch?v=yLxSlq_hJu8
https://www.youtube.com/watch?v=xqxWQa8Hl50
https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8
І навіть ці попадання спереду в майданівців з позиції "Беркута" можна побачити на відео, які Іван Качановський використовує в якості джерел для свого "наукового дослідження":
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

Очевидно, що російські ЗМІ не могли не використати "наукову працю" Івана Качановського, яка характеризується вигідною селективністю фактів, замовчуванням невигідних фактів, тенденційною їх  інтерпретацією разом з потрібними  фальсифікаціями:
Иван Качановский. «Резня на Майдане»: дело о киевских снайперах | IGCP
Иван Качановский: за убийство более 100 человек на киевском Майдане 20 февраля ответственен сам Майдан | OSTKRAFT
Канадская версия: «Небесную сотню» расстреляли сторонники Майдана


Ivan Katchanovski чомусь до уваги не бере численні факти на відео, коли в наступаючих по Інститутській вулиці прихильників Євромайдану снайпери попадали з фронту і прихильники  Євромайдану падали і котилися назад. Розповіді людей про наче попадання куль в бік чи в спину прихильників Євромайдану  - не можуть бути надійними доказами, оскільки такі попадання
могли відбутися в момент, коли люди були повернуті до снайперів Беркуту на вулиці Інституській боком або спиною. Епізоди з численних відео не дають підстав  однозначно стверджувати,  що майданівцям стріляли в спину, чи в бік. Без відповідних експертиз неможливо стверджувати, що в майданівців стріляли з боку чи майданівцям стріляли в спину. Постріл в дерево на відео насправді був зроблений зі сторони снайперів "Беркуту", а не з готелю, і на відео зображено не попадання кулі в  дерево, а виліт кулі з дерева, яка попала в дерево зі сторони стрільби  снайперів міліції та СБУ.  Ivan Katchanovski не бере до уваги,  що записані радіопереговори працівників "Беркуту" та СБУ не можуть бути підтвердженням того,  що команда розстрілювати прихильників   Євромайдану НЕ могла бути виданою в останній  момент перед їх  розстрілом та НЕ всі переговори силовиків могли бути перехоплені та повністю записані. Дуже ймовірно, НЕ всі радіопереговори  були перехоплені та записані та (або) команда розстрілювати євромайданівців поступила майже перед самим початком розстрілів на вулиці Інститутській. Прихильники Євромайдану ніколи не  заперечували, що в них була якась невелика кількість зброї, але це не означає, що майданівці стріляли один в одного, як це намагається сфальсифікувати Іван Кочановський та інші подібні
йому фальсифікатори.

.............................
.............................
.............................

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             (  ДАЛІ   БУДЕ )


Повна версія:

http://ivan-katchanovski.blogspot.com/



Наступні дописи щодо фальсифікацій Івана Качановского:


Новости науки. News of a science.

Article«Golden Chief" Tomb Treasure Yields Clues to Unnamed Civilization».

http://news.nationalgeographic.com/news/2011/12/111221-gold-panama-cano-chiefs-tombs-science

English:

For photos of the figurine on the first photo from above is a very interesting  explanation of one of  the ancient legends.

No less interesting is the geographical location of the location of this figurine and the locations of other similar figurines, as well as the origin of the legends related with a similar figurines.

По-русски:

Для фотографии фигурки на первом фото сверху есть очень интересное объяснение  в  одной из древних легенд.

Не менее интересным является и географическое место находки этой фигурки и расположение мест находок других подобных статуэток, а также происхождение легенд, связанных с подобными статуэтками.

"Pictures: "Extinct" Monkeys With Sideburns Found in Borneo".

http://news.nationalgeographic.com/news/2012/01/pictures/120120-grizzled-langurs-discovery-monkeys-indonesia-animals

English:

No less interesting is the discovery and scientific justification for intermediates forms in the evolution theory of Charles Darwin. These intermediates forms have been found, but information about this has not been published.

In addition, there is a scientific theory that explains the origin of life on planet Earth. This theory is most corresponds to modern scientific knowledge in many fields (branches) of science, but it this  a scientific theory also has not been published.

По-русски:

Не менее интересным является нахождение и научное обоснование промежуточных форм в теории эволюции Чарльза Дарвина. Эти промежуточные формы уже найдены, но информация об этом не опубликована.

Кроме того, имеется научная теория, которая объясняет происхождение жизни на планете Земля. Эта теория наиболее соответствует современным научным знаниям во многих отраслях науки, но эта научная теория также не опубликована.

«Ancient Popcorn Found—Made 2,000 Years Earlier Than Thought in Peru».

http://news.nationalgeographic.com/news/2012/01/120119-national-popcorn-day-corn-peru-archaeology-food-science

English:

In my opinion, even more great scientific and practical interest is not so much the food of the ancient inhabitants of the territory of modern North and South America as a matter of their ancient technologies. According to information from a ancient texts, which were not all destroyed, the answers to this puzzle is very simple. These responses are also associated with a history of many nations. To understand the ancient texts is insufficient to know the dictionary of Yuri Valentinovich Knorozov and other similar dictionaries. In the writing system of many ancient peoples there is a total mystery, the understanding of which is the key to many mysteries of history and modernity.

По-русски:

По моему мнению, ещё больший научный и практический интерес представляет не столько еда древних жителей территорий современных Северной и Южной Америки, сколько вопрос их древних технологий. Судя по информации из древних текстов, которые оказались не все уничтожены, ответы  на эту загадку очень простые. Эти ответы также связаны с историей многих народов.  Для понимания древних текстов недостаточно знания  словаря Юрия Валентиновича Кнорозова и знания других подобных словарей. В системе письма многих древних народов присутствует одна общая тайна, понимание которой даёт ключ к многим тайнам истории и современности.

http://twitter.com/easypayshop

http://twitter.com/konsyltacii_com

Keywords:

новинки науки,археология,история, древние технологии,язык древних народов, news of science,archeology,history,ancient technologies,language of a ancients.

Map of Ukraine in 1918

Сенсаційне відкриття:  мапа України  1918 року


• Львів — Фонди Львівського історичного музею поповнилися оригінальною картою України 1918 року. А передала її музею приватна особа, яка випадково придбала унікальну мапу ще в радянський час.Науковці наголошують, що це відкриття в українській картографії. Адже донині була відома лише карта українських земель Івана Величка 1896 року.
На мапу 1918-го, яку видано в Австрії, вперше нанесли державні кордони України.

На мапі написано – «Карта України 1918 року». На ній нанесені кордони УНР станом на жовтень 1918 року. Тоді до української держави належали території Придністров’я, частина Білорусі –Берестейщина, Гомельщина (територія України простягалась углиб Білорусі на 80-150 кілометрів), а також східна Слобожанщина (сучасна Курська і Воронежська області – клин простягався на 250 кілометрів).

«Без сумніву до складу України тоді входив Крим. Ця карта призначена для того, щоб сучасники, на підставі документу, а це є карта-документ, яка видана у Відні відомою фірмою, могли побачити якою була Україна у 1918 році, як ці кордони змінилися», – говорить голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.

• Мапа стала сенсацією для істориків

Про карту України 1918 року не було нічого відомо. Для історика Івана Сварника – це сенсаційний оригінальний документ, бо це перша мапа України як держави, на ній вперше були нанесені державні кордони. Для багатьох українців, які мешкали у 1918 році, ця карта відігравала велику роль, каже науковець. Бо було усвідомлення території, яку охоплювала незалежна Українська держава і розуміння, від кого її потрібно охороняти.

«Карта, у першу чергу, є фіксацією стану свідомості населення того моменту, коли вона надрукована, стану національного усвідомлення держави. Я припускав, що така мапа має бути. Бо відомо, що віденське видавництво «Фрейтг і Берндт» публіковало впродовж усіх років Першої Світової війни карти теренів бойових дій», – каже історик.

• Унікальну карту чоловік купив на базарі в Івано-Франківську

Мапи України 1918 року цілеспрямовано нищили у радянський час і за її зберігання можна було отримати до 10 років ув’язнення. Львів’янин Михайло Гаврилів придбав карту випадково на базарі в Івано-Франківську в середині 80-х минулого століття. Мапа була знищена, але чоловік розумів, що вона цінна і поклав її серед книг. Згадав про неї три роки тому, коли випадково карта потрапила на очі. Чоловік зауважив, що він задоволений, що оригінал потрапив у музей, бо має бути доступний для всіх. А він отримав одну з трьох копій карти.

У науковців немає сумнівів щодо автентичності мапи 1918 року. Під час передачі оригіналу в історичний музей зазначалося, що ніхто ні до кого не має територіальних претензій. Але карта є цікавою для українців, які повинні знати свою історію і які землі колись належали Україні, що там донині живуть українці і ними потрібно опікуватись.


© «Радiо Свобода» \ Галина Терещук


Ще МАПИ у повний розмiр ДИВИТИСЬ та ЧИТАТИ ПОВНIСТТЮ за лiнком - © «Diamant art-studio™» BLOG

Сенсаційне відкриття: мапа України 1918 року

Сенсаційне відкриття:  мапа України  1918 року


• Львів — Фонди Львівського історичного музею поповнилися оригінальною картою України 1918 року. А передала її музею приватна особа, яка випадково придбала унікальну мапу ще в радянський час.Науковці наголошують, що це відкриття в українській картографії. Адже донині була відома лише карта українських земель Івана Величка 1896 року.
На мапу 1918-го, яку видано в Австрії, вперше нанесли державні кордони України.

На мапі написано – «Карта України 1918 року». На ній нанесені кордони УНР станом на жовтень 1918 року. Тоді до української держави належали території Придністров’я, частина Білорусі –Берестейщина, Гомельщина (територія України простягалась углиб Білорусі на 80-150 кілометрів), а також східна Слобожанщина (сучасна Курська і Воронежська області – клин простягався на 250 кілометрів).

«Без сумніву до складу України тоді входив Крим. Ця карта призначена для того, щоб сучасники, на підставі документу, а це є карта-документ, яка видана у Відні відомою фірмою, могли побачити якою була Україна у 1918 році, як ці кордони змінилися», – говорить голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.

• Мапа стала сенсацією для істориків

Про карту України 1918 року не було нічого відомо. Для історика Івана Сварника – це сенсаційний оригінальний документ, бо це перша мапа України як держави, на ній вперше були нанесені державні кордони. Для багатьох українців, які мешкали у 1918 році, ця карта відігравала велику роль, каже науковець. Бо було усвідомлення території, яку охоплювала незалежна Українська держава і розуміння, від кого її потрібно охороняти.

«Карта, у першу чергу, є фіксацією стану свідомості населення того моменту, коли вона надрукована, стану національного усвідомлення держави. Я припускав, що така мапа має бути. Бо відомо, що віденське видавництво «Фрейтг і Берндт» публіковало впродовж усіх років Першої Світової війни карти теренів бойових дій», – каже історик.

• Унікальну карту чоловік купив на базарі в Івано-Франківську

Мапи України 1918 року цілеспрямовано нищили у радянський час і за її зберігання можна було отримати до 10 років ув’язнення. Львів’янин Михайло Гаврилів придбав карту випадково на базарі в Івано-Франківську в середині 80-х минулого століття. Мапа була знищена, але чоловік розумів, що вона цінна і поклав її серед книг. Згадав про неї три роки тому, коли випадково карта потрапила на очі. Чоловік зауважив, що він задоволений, що оригінал потрапив у музей, бо має бути доступний для всіх. А він отримав одну з трьох копій карти.

У науковців немає сумнівів щодо автентичності мапи 1918 року. Під час передачі оригіналу в історичний музей зазначалося, що ніхто ні до кого не має територіальних претензій. Але карта є цікавою для українців, які повинні знати свою історію і які землі колись належали Україні, що там донині живуть українці і ними потрібно опікуватись.


© «Радiо Свобода» \ Галина Терещук


Ще МАПИ у повний розмiр ДИВИТИСЬ та ЧИТАТИ ПОВНIСТТЮ за лiнком - © «Diamant art-studio™» BLOG

A Look Back 1992

Ukraine Finds 'Active Independence' Despite Military and Other ObstaclesBy STEVEN ERLANGER, Published: September 6, 1992

KIEV, Ukraine— The Ukrainian Defense Ministry began like a revolutionary cell, with three officers. In the months after Ukraine's declaration of independence on Aug. 24, 1991, President Leonid M. Kravchuk and the present Defense Minister, Gen. Konstantin Morozov, began a series of quiet visits to Soviet military bases.

A sovereign Ukraine would emerge from the collapsing empire, they told senior officers, and an independent army would be central to the new state. Anyone willing to take an oath of allegiance to Ukraine would be guaranteed his job and full pension and other rights, including citizenship.

These visits increased as the Soviet Government disintegrated, and by the end of January 350,000 servicemen and a large majority of officers in the three Ukrainian military districts had taken the oath.

By the time the Russian President, Boris N. Yeltsin, and the Commander in Chief of the Commonweath of Independent States' armed forces, Marshal Yevgeny I. Shaposhnikov, could pay much attention, an important part of the Soviet military had been pulled out from underneath them. A Message for Moscow

While the leaders of other non-Baltic states seemed to dither, Ukraine's prickly and intense commitment to sovereignty and independence had never been more obvious, or effective.

Ukraine, the second most populous former Soviet republic after Russia, has considerable economic and political problems at home. But the new state continues to define what sovereignty means to the rest of the artificial commonwealth, and it is trying to insure that Russia, however reluctantly, gets used to the idea. And with nearly the population of France, a sizable army and considerable natural resources, Ukraine will be a significant regional and European power.

The commonwealth was created with Ukraine in mind, since Kiev insisted it would not join any structure that called itself a state or contained any "center," as St. Petersburg and Moscow had been for the Russian and Soviet empires. The commonwealth would be an association of equal and equally independent states, Mr. Kravchuk insisted, or it would be nothing.

This has been the basis of Ukraine's policy of "active independence," said Yuri A. Sergeyev, the Foreign Ministry spokesman. "We reject any Russian desire to retain a single unified political, military, economic or financial space," he said. Many Areas of Conflict

But in Kiev's struggles with Moscow over the Black Sea Fleet, now to be run jointly, somehow, until the end of 1995, and over Crimea, ceded to Ukraine in 1954 and now granted a form of autonomy, there are many areas for misunderstanding and conflict.

There are also disputes over Ukraine's intention to abandon the ruble and create its own currency, over the extremely slow transfer of bank payments between Russian and Ukrainian enterprises, and even over the prices to be paid for what has suddenly become international trade.

Mr. Yeltsin and Mr. Kravchuk have worked hard to defuse these problems, but each is struggling with more hot-headed nationalists. No Ukrainian forgets that within two days of Ukraine's independence declaration, a Yeltsin spokesman said Russia reserved the right to review its borders with all states of the former union except the Baltics, despite a Ukrainian-Russian treaty signed the previous November guaranteeing territorial integrity.

Mr. Yeltsin's Vice President, Aleksandr V. Rutskoi, regularly insists Russia has the right to defend Russian-speakers outside its borders, a discomfiting thought here, where there are at least 7 million and perhaps 11 million ethnic Russians out of a total multi-ethnic population of some 53 million.

Russian troops have been engaged in fighting in Moldova, in support of a separatist enclave, even though Moldova does not border Russia at all, but Ukraine. And most Russian officials, if pressed, say they believe that Ukraine and Belarus will both come back, one day, into Moscow's embrace.

Ukrainian nationalists, for their part, become outraged over reports of discrimination against Ukrainian sailors of the Black Sea Fleet, and they tend to see the meddling hand of Russia behind every problem.

"Russia simply can't put up with the idea that we're an independent state," said Maj. Aleksandr M. Kluban, the Defense Ministry spokesman. "They do it formally. We recognize them as a great power, but they still don't treat us as an independent, sovereign state."

But Ukraine, whose new Foreign Ministry has at least some diplomats with United Nations experience, has made great progress in carving out a coherent foreign and military policy.

Eight months ago, Ukraine's stance seemed to frighten the West, nostalgic for an orderly union and a single command over nuclear weapons. But Mr. Kravchuk has promised that Ukraine will be a neutral and nonnuclear state, has signed all appropriate international treaties, and handed over Ukraine's several thousand short-range nuclear weapons to Russia by May 7, two months earlier than scheduled.

While Mr. Kravchuk insists Ukraine keep "administrative control" over its 176 long-range nuclear missiles, so far the term is only rhetorical, Ukrainian officials and Western diplomats say. Ukraine cannot fire those weapons on its own, and real control over them is retained, as agreed, by the central commonwealth nuclear command.

Under the Strategic Arms Reduction Treaty, Ukraine must eliminate 130 of these 176 weapons in the next seven years, but Mr. Kravchuk has promised to get rid of them all by the end of 1994.

A request by Ukraine in May that Washington give it a security guarantee was rebuffed by Secretary of State James A. Baker 3d. Mr. Baker told Mr. Kravchuk that Ukraine's best security guarantee was to act like a sovereign state and become quickly immersed in international organizations and treaties.

Ukraine has taken that advice, sending 420 soldiers on a difficult United Nations peacekeeping mission near Sarajevo, where several Ukrainians have already been wounded or killed. "They risk their lives," Major Kluban said. "But it's for the dignity of the state."

Ukraine wants to join the European Community, but given Turkey's experience, that is not likely to happen soon. Negotiations are planned or under way to enter the Council of Europe and the European Parliament, and Ukraine will sign existing conventions on human rights, consular affairs and so on. Ukraine also sees some protection in Western investment, and has passed a liberal foreign-investment law.

Some Ukrainian legislators, like Mykhailo M. Horyn, leader of the Ukrainian Republican Party, say they may oppose ratifying the Strategic Arms Reduction Treaty and the Nuclear Nonproliferation Treaty when Parliament returns this fall, because Russia continues to make threatening noises over Crimea and the Black Sea Fleet and is accused of stirring up Russian nationalism around Donetsk and Donbass. Ratification Is Expected

"No state guarantees us security," Mr. Horyn said. Speaking of Ukraine's transfer of nuclear weapons to Russia, he said, "The biggest nuclear state in Europe is disarming, and taking its nuclear weapons to a neighboring state that says it may reconsider our borders."

But Western diplomats agree with First Deputy Prime Minister Valentin K. Simonenko that the treaties will be ratified anyway, if only because Mr. Kravchuk's own credibility, let alone that of the new state, depends on it.

Mr. Sergeyev, the Foreign Ministry spokesman, said the military was drafting a new doctrine to fulfill its tasks as a regional, not a strategic power.

Military officials say the army will be smaller and, in time, all-volunteer. There were 800,000 to a million troops on Ukrainian territory; Major Kluban would not say how many have taken the oath to Ukraine. By 1994, the armed forces will be reduced to about 420,000. By 1998, they should be halved again, he said, to between 220,000 and 260,000, which is all Ukraine needs or wants.

A sense of the larger problem with Russia can best be seen in the negotiations over the 300 or so ships of the Black Sea Fleet.

Mr. Yeltsin and Mr. Kravchuk finally agreed to negotiate to split the fleet, and Moscow suggested 40 percent for Ukraine. The percentages were less of a problem for Kiev, since some ships are outdated or useless to Ukraine, than was the definition of how percentages would be applied.

Russia insisted, Major Kluban said, on dividing up everything, including the entire coastal infrastructure, while keeping the main base of Sevastopol. But Ukraine rejected the idea as an infringement of sovereignty. Instead, Kiev offered to rent Russia what it needed, including Sevastopol, until Moscow could build its own Black Sea base.

But Mr. Yeltsin has his own nationalists. The flight in July of a small coast guard ship from Crimea to Odessa, because the Ukrainian officers claimed discrimination against them, threatened a larger conflict.

At their summit meeting on Aug. 3, however, Mr. Yeltsin and Mr. Kravchuk found a better way out, which was to postpone the whole messy business until the end of 1995 and put the fleet under their joint personal control until then, with new symbols and flags.

What those would look like, or how two military commands would share telephones and patrols, was left to "experts" to decide. The Ukrainian Defense Ministry's first reaction was shock. But it was another example of Mr. Kravchuk's skill at preserving the symbols of Ukrainian sovereignty, while understanding that Moscow and Kiev are condemned to get along if either government is to survive.

Photo: President Leonid M. Kravchuk of Ukraine, who has promised that his country will be a neutral and nonnuclear state. (Efrem Lukatsky for The New York Times) Map of Ukraine highlighting Kiev

Трусы свободы! или история трусов, трусиков, труселей, труси

Цивилизация - это садизм. Один из страшнейших её продуктов, настоящая чума XX века - женские трусы. Кто из мужчин не впадал в грех богохульства, пытаясь их снять? Дама считает долгом цепляться за них, как за спасательный круг. Можно ли её за это винить? Нет! Ибо в этом скрыт глубокий социально-психологический смысл!

 

История трусов необычайно коротка. В конце XIX в. обе части панталон наконец-то были сшиты вместе. Новая мода показалась неприличной консервативной части женского населения Европы. Они упорно продолжали носить белье без шва, обвиняя полностью прикрывшую “интим” молодежь в распущенности нравов.

 

До 1900-го года дамы носили свободные модели изо льна, хлопка или шерсти, стянутые далеко внизу в большие оборки. Застежка была расположена снизу сзади,- удобно для кавалера! Летний вариант представлял собой короткие штанишки до колен, при этом пройма находилась выше обычного, но до интимного места не доставала. Это были скорее защипленные между ног юбки, чем вульгарные штаны. Порядочные женщины могли носить их, не унижая дамского достоинства и не создавая сильному полу бесполезных препятствий.

 

(Mueller fitness center)

 

С наступлением XX века начала укорачиваться длина юбок, а значит, и нижнего белья. Для дамских панталон стала характерной расположенная впереди застежка (пуговицы или кнопки): расстегнул - и вот она, добыча.

 

В 1920-е годы у элегантной женщины был небольшой, но все-таки выбор. Она могла надеть панталоны-мотыльки свободной, чуть расклешенной формы либо прямую комбинацию с клапаном застежки внизу. Этот гибрид рубашки и панталон, отделанных по бокам двумя фалдами, помогал достичь желанного кавалерам силуэта “бочонок”.

 

Затем извилистые линии женских фигур выпрямились, исподнее упростилось, с лёгкой руки революционерки Шанель мнение мужчин игнорировалось. Но все эти модели, навсегда вытеснившие милые мужскому сердцу нижние юбки, лишь отдаленно напоминали трусы, оставаясь укороченными вариантами сшитых панталон.

 

 

(Buckaroo Bobbins)

 

Мужики недаром любят простые, гладкие хэбэшные трусики, снятые с любимых девочек в детстве и сложенные в потаённом уголке сердца. Они - фундамент и основа революции дамских трусов, которые теперь носят все женщины мира.

 

Прорыв произошёл в 1935 г., когда настоящие мужчины дрались в солнечной Испании. Как вспышка молнии, передовых женщин Европы и США пронзила мысль, что сидящее прямо на теле трикотажное бельё (а не свободно развевающиеся панталоны) - их высший идеал.

 

Технической проблемы не было: хорошие мужские трусы давно делались из трикотажа и обросли полезными изобретениями для идеального прилегания и поддержки. Купальники из трикотажа выпускались не первый год, спортивные - вообще облегали как перчатка.

 

(Ageless Patterns)

 

Вопрос был в психологии: может ли женщина в здравом уме носить среди города предмет явно мужского туалета? Хотя и скрытно от всех, кроме “одного”? И тем самым не только затруднить ему доступ к прекрасному, но стать с ним на одну социальную ступень! Для эмансипаток ответ был труден, но ясен.

 

Революционность того великого этапа борьбы за права женщин - по крайней мере, в нашей стране - давно забыта. Но генетическая память бдит: она заставляет даму из последних сил цепляться за трусики, ибо с ними мужчина снимает завоёванное женщиной достоинство.

 

Оцените, господа, какую победу мы одерживаем, всё-таки сняв великий символ эмансипации, а не махнув рукой на борьбу и бежав от “кокетки” с её судорожно сжатыми на трусиках кулачками!

 

 

Источник: http://www.superstyle.ru/

Стрый (Львовская обл.)

Есть в часе езды от Львова приятный маленький городок Стрый. Это один из тех городов Западной Украины, который смело можно назвать европейским. Собственно, он и был раньше европейским - сначала он был частью Австро-Венгерской империи, потом - Польши. Локальный апокалипсис здесь случился в 1939 году, но город до сих пор хранит свое европейское прошлое.
Это четко можно отследить по архитектуре. Архитектура - это не только застывшая музыка, но и застывшая история.

Например, можно встретить вот такие прекрасные домики:


или вот такие, покрупнее:

явно польской или даже австрийской постройки, ныне - городская поликлиника.

На улицах очень чисто и уютно:


Вроде бы ничего необычного, но как-то приятно бродить по этим улочкам:

Часто эти старые дома напоминают о своей истории: где-то обваливается штукатурка, а из под нее выступают старые надписи, латиницей :)

Одна из главных стрыйских достопримечательностей - настоящий готический собор:

Кстати, любители советских фильмов могут увидеть этот собор в фильме "Майор Вихрь", с Тихоновым-Штирлицем в главной роли.



Еще одно замечательное строение - "Народный дом":

Он был построен на деньги стрыйской общины и открыт в 1901 году (при Австро-Венгрии). В этом доме выступали с лекциями разные известные люди того времени.
В советские времена там был Дом Офицеров. Сейчас снова - Народный дом,
местное отделение "Просвиты" и еще кое что.

Местная "Мэйн-Стрит" - улица Тараса Шевченко, бывшая улица Ленина.

Что касается Ленина, то памятник ему убрали еще в начале 90-х и на его месте поставили памятник трем великим поэтам: Ивану Франко, Тарасу Шевченко и Лесе Украинке.

Вообще хождение по Стрыю и подобным городам Западной Украины навевает некоторую ностальгию по временам Австро-Венгерской империи. Это была единственная империя, которая терпимо относилась к украинской культуре. Австрийцы не запрещали ни украинского языка, ни украинской культуры (в отличие от Польши и Российской империи). Так что императору Францу Иосифу можно смело давать посмертно Нобелевскую премию. В том числе и за то, что оставил нам такие интересные города :)))

Some History

I found this article in the newspaper. The name doesn't matter because I just liked the author's point of view... It is worth reading.

"...

Восени 1944-го в смертельній небезпеці опинилися саме ці категорії громадян “тисячолітнього райху” – на його терени вступили совєтські війська. Із низки причин від них можна було сподіватися найгіршого, і перші ж їхні кроки німецькою землею засвідчили: настав апокаліпсис.

Чекати на порятунок німцям не було звідки – за Берліном, на відміну від Москви, не лежали неосяжні простори з невичерпними природними та людськими ресурсами. Війну було програно, й дедалі менше людей воліли платити власними життями за продовження агонії мешканців райхсканцелярії. Марною справою ставала й боротьба за Фатерлянд, тепер антигітлерівські коаліціянти мали змогу зробити з нею геть усе, що їм заманеться. Але можна і треба було порятувати якомога більше німців від люті переможців. У перші місяці 1945-го цей замір об’єднав зусилля багатьох людей у райху – від рядових вояків до найвищих чинів армії та держави. Об’єднав усупереч позиції фюрера та фашистської адміністрації...

На шостому році війни німецький солдат уперше воював за свій народ у прямому сенсі цього поняття, безвідносному до ідеологій. Тепер червона армада мала 5-10-разову перевагу над вермахтом у людях, гарматах, танках, літаках. Попри це, німці трималися стійко, не раз переходячи в контрнаступ. Лише бої за Східну Пруссію тривали понад вісім місяців! Кожна виграна година означала порятунок від смерті, ґвалту, наруги, голодомору, сибірських таборів для тисяч утікачів. (Серед останніх були, звісно, й нацистські злочинці. Але на злочинців і в західних зонах окупації чекали суд і покарання, натомість “росіяни”, чехи, поляки тамували свою жадобу помсти суто геноцидними методами.) Безмірно перетруджені в боях вояки мусили ще й охороняти біженців, облаштовувати для них польові лазарети та пункти харчування тощо.

За роки війни моряки Крігсмаріне здобули не одну перемогу над сильнішим від себе ворогом. Проте найбільшим подвигом флоту стала його участь в евакуації німецького Сходу. Флотська артилерія стримувала наступ танкових і повітряних армад, допоки тривала посадка людей у цивільний транспорт. Потім відсіки бойових кораблів також ущент заповнювали жінками й дітьми. У морі на каравани суден чатували сотні небезпек – лише торпедні атаки українця О. Марінеско коштували життя майже десятьом тисячам мирних громадян. Попри це, підсумком “найбільшої рятувальної акції всіх часів” (Г. Беддекер) стало 20000 загиблих і... 2 млн. (!) успішно евакуйованих німців, порятованих із пекла завдяки професійності, відвазі та невтомності військових і цивільних моряків.

А як мужньо трималися німецькі міста-герої: Кенігсберг, Піллау, Ельбінг, Кольберг, Бреслау й інші! Деякі з них червоні наїзники не спромоглися здобути аж до настання тотальної капітуляції вермахту, попри те, що ті билися в глибокому тилу Совєтської Армії. Совєтські джерела подавали факти стійкого опору німців як вияви фанатизму та жорстокості нацистської верхівки, проте, не заперечуючи реальності того й другого, мусимо відзначити насамперед героїзм тисяч захисників німецьких твердинь – і героїзм, далебі, не ірраціональний і не безглуздий.

У ті трагічні дні подвиг спасіння був прерогативою не лише людей у погонах. Залізничники під прицільним вогнем виводили із загрожених міст ешелони з біженцями. Рибалки розмічали та підтримували льодову “дорогу життя” через затоку Фріше Хафф. Парафіяльні священики брали на себе непідйомну ношу опіки над численними утікачами, знедоленими й не раз деморалізованими; ризикуючи життям, вони захищали земляків від наруги “визволителів”. До акцій солідарності, опіки, спасіння долучалися тисячі простих людей, окремі функціонери НСДАП, СС, гестапо.

Ба навіть опинившись у пазурах ґвалтівників, не всі німці остаточно втрачали присутність духу. Під дулами автоматів вони молилися Богові та співали пісні про милу вітчизну, яку багатьом із них більше не судилося побачити. “Ми поїхали вантажівкою на товарну станцію залізниці, – згадує фрау Г. Романн свій від’їзд із Кенігсберга, – жалюгідна купка людей, у лахмітті й хустках, у руках – вузлики з ковдрами й іншими пожитками. Коли товарні вагони рушили, ми піднесли вдячні молитви Богові. Якими б великими не були страждання, значно більшою була радість – ми вирушали туди, де мешкають німці та правлять німці”. На цих мордованих чоловіків і ґвалтованих жінок іще чекав найбільший німецький подвиг – стрімка відбудова розгромленої, понищеної та обтяженої репараціями країни.

..."