Навалили завдань по роботі, ніколи перепочити. Проте за 2 дні заробив 2/3 мінімального заробітку. Вперше за день вдалося заробити чотиризначну суму. Місячний дохід теж повинен збільшитись. Хоча б щось приємне у цьому році.

Правда, почуваюсь, як витиснутий лимон. І ніколи переписати архів зі старого компа.

З великими складнощами сходив до психолога.

Трохи стало легше.

Довелось проявити наполегливість, але дізнався подробиці тяжкої втрати.

Поринув у роботу. Спочатку було важко, але наче втягнувся.

З'явився апетит.

Таблетоси гарні. Але страшно що буде, коли закінчиться курс лікування. А ще нічого не сниться. Ну, може це і добре. І нема відчуття відпочику.

Перечитував коментарі в блозі, останній коментар від подружки був наприкінці грудня минулого року.

Перечитав щоденник. Чомусь не знайшов згадки про останній дзвінок і про привітання з Днем народження.

Поліз в більш ранні спогади. Стало трохи гірше.

З'явилось бажання проститися з подружкою. Як вважаєте, правильне рішення?

Не уявляю, як їхати через весь Київ у пік епідемії.

Лякає страх, що не зустріну тих, кого вже нема з нами в цьому світі. Порадьте щось.

Один друг взагалі сказав, що недалеко до панічних атак

Мама радить сходити до церкви і попросити заступництва. Але вона була атеїсткою. Що підкажете?

Начебто, змирився (або так здається) зі втратою.

Скільки повинен тривати траур?

Племінник проявляє інтерес до колекції модельок авто. Відчуваю, що вона не вистоїть. Кажемо: "Неможна" — він у плач. Довелося подарувати запасну модельку (а я думав куди її подіти). А що наступного разу дарувати? Дитина мала. Якщо піде у брата — все буде ламати.

Пішов до себе, щоб не нервувати. Нехай ламає усе.

Нє, ну скільки можна? Набридло! Вже другий тиждень надворі дим, неможна провітрити. Мабуть, вже всі села у Зоні відчудження вигоріли. А ще ж горить Київщина і Житомирщина.

Підсумки 2019-го року. Тут коротенько. А от на ЖЖ і Дрімі вирішив зробити підсумки не в звичному щоденниковому форматі, а у вигляді фотозвіту.

За рік опублікував 42 (з підсумковим звітом — 43) звіти. Це не багато, але й не мало. Особливо, врахрвуючи, що вимушених постів майже не було. Рейтинг блогу в ЖЖ трохи піднявся.

Цей рік видався дуже цікавим і був роком відкриттів. Стільки нового я ще ніколи не відкривав у одному році. Це і екскурсія по колектору (підземній річці), перша вилазка у бомбосховище, і вилазка на закинутий військовий аеродром, і голосування на відборі учасників на «Євробачення-2019», прогулянка на човні, відвідання парку Кіото під час квітування сакур, вперше побував у листяному лісі, вперше пройшовся по залізничному мосту, відправлення повідомлень на радіо. А ще — приїзд гуртів «ТНМК» і «Kozak System» у моє місто. Також в 2019-му була рекордна кількість вилазок по заброшкам — 18. Шкода лише, що половину з них довелося здійснювати самотужки. А ще в цьому році спробував чорне морозиво. Протестував новий смартфон. З'їздив у гості, де не був 12 років! І жодного разу не побував на дачі:( Проте вдалося з'їздити в три області(!) — Вінницьку, Чернігівську і Житомирську. Не кожного року вдається так подорожувати. Причому, дослідив дві заброшки в інших областях. Правда, було декілька повернень у вже знайомі і ностальгічні місця.

Звичайно, не обійшлося без пригод (зламався фотік і доламав окуляри, зміни на роботі, були проблеми з фотохостингом). Але, в цілому, рік був більш-менш спокійним. А ось в житті країни, ну і моєму житті, були президентські вибори в два тури із запеклим протистоянням між прихильниками/противниками двох основних кандидатів. Потім — парламентські вибори і досить суперечливі і неоднозначні дії новообраного президента і його політичної партії. Так що були причини позлитися і понервувати. А у нашому невеличкому місті збудували і відкрили перший гіпермаркет.

Погода протягом року була нестабільна. Навесні і влітку — то спека, то прохолода. Затяжні дощі. Тепла осінь. Теплий грудень. Зими, як такої, майже не було. Так що глобальне потепління, напевно, існує.

Ну а 2019-й можу охарактеризувати такими словами: відкриття, зміни, ностальгія і незвична погода.

Яким буде наступний рік? Ну, звіти в новому році не вийде відкрити заброшками. Лазити ніде. Але цікавенький репортаж проанонсував.
Наперед нічого не планую. Хоча наміри, звичайно,є.

Не полінувався: написав скаргу, роздрукував. Прийшов з заявою у облгаз. Сказали: "Вчора постанову про дорахування відмінили. Платіть за показами лічильника". Отак от! Добре. Але нерви зіпсували (яких і так майже не лишилось).

Заяву не захотіли прийняти. Мовляв, нічого не треба. Хоча сумніваюся: може треба було втюхати? Бо як можна вірити без папірця?

Після нас прийшли і інші люди. І всі з одним запитанням. Як думаєте? Звичайно, про дорахування.

З газовиками це не перша проблема. Вони полюбляють дописувати у платіжкі вигадані борги. Щоб розібратися треба було йти в офіс.

P.S.: Заодно розібрались з платіжками. Виявилось, що не ми їм винні, а вони нам. Щоб не було підй%обок попросив роздрукувати звірку. Правильно зробив?! Бо без папірця хрін кому що доведеш?

Для того, щоб роздрукувати звірку для чогось повинен паспорт. Ідіотизм.

Ну а в цілому добре, що все скінчилось добре.

Відмінусував ще один зуб. Тепер не вистачає 6-ти. Як для 40 років, мабуть, багатенько, але вважаю, що є, у кого ще гірше. Звичайно, у когось вони тримаються довше. Але якщо врахувати, що "зубопад" розпочався в 30 років, це ще в межах очікуваного. Якогось дискомфорту, крім психологічного, не відчуваю.Те, що відбувається поступово, майже непомітно (можете записувати в цитатник).

Викорчували так, що нічого не відчув. Знеболення діяло довго. Але після відходняку все одно боліло як і до видалення. А ще бентежить, що лунка заживає дивно. Але і сама проблема з зубом була дивною.

Оскільки крім дегустацій знімати більше нічого, ідеї майже вичерпались. Проблема ще в тому, що відстаю від графіка публікацій, тому треба підібрати продукти (і купити), які можна відзняти за один день. Так, є вермішелі швидкого приготування, але я перебрав річну норму. До того ж, це тривалі зйомки.

Коротше, підкажіть про що можна зняти дегустацію. Звичайно, так, щоб і мені було цікаво.