Як влаштувався на роботу зрозумів, що виїхати з Києва на маршрутці проблемно. Тому після 13-річної перерви знову став користуватись електричками (цілком нормально так їздити). Але влізти в першу електричку буває не набагато простіше, ніж в переповнену маршрутку:(
Одну електричку з роботи доводилося пропускати. Так вийшло і сьогодні.

Правда, тепер це не знадобиться.

Цього тижня вирішив прогутятися по лісу. Хоча збирався тільки сфоткати маршрутку в лісі. А потім вирішив, не чекати ж на одному місці, поки проїде маршрутка?! Фіг знає, який у нєї графік. От і зайшов у ліс.

Цього року (2017) зробили туристичну стежку. І хоч місця давно знайомі, туристична стежка заінтригувала.


Ай, нехай! Пройдуся по лісу.
Хоча ліс тепер асоціюється з періодом, коли у нас був коте. А ще ліс просто набрид. Але ж життя триває. Що, тепер через спогади не ходити до лісу?
[ Прогуляємося туристичною стежкою? ]

От, капець! Майже місяць пройшов відтодві, як завис смартфон — і ось вдруге заглючив. Нічого не натискається, на сенсори не реагує. Погуглив як перезавантажити. Допомогло. Але радять скинути всі налаштування до заводських. Гм... навіть не знаю. Це стільки гемору. Спочатку підключити SD-картку до компа (а як це зробити без картрідера?), потім переписати все з картки, відформатувати картку. Далі скинути налаштування на самому смарті — це окрема морока. А враховуючи, що SIM-картка обрізана не факт, що проблеми не в ній. Так шо поки вирішив подивитись що буде далі. Може й справді доведеться все скинути.

Вона сказала б "Так", якщо б я її запитав. Та я цього не зробив, не зробив першим. Вона сказала б "Так", якщо б я спробував, та я навіть і не думав про це. Дивно, та це вона мені розповіла. То було доволі смішно, ні, то було досить відверто. А я... я просто бовдур.
Якщо чесно, то я був дуже навіть не проти . Але така думка мені не приходила, я вважав, що це неможливо... Та ні, знаючи її, я взагалі то й не думав про це. Я навіть не здогадувався... Смішно, але ,коли вона це сказала, я зрозумів, що десь в потаємних куточках душі мені самому цього хотілося...
Вона сказала б "Так", якщо б я її запитав...

Їздив в Центр зайнятості в Дарницю. Приперся за годину раніше. Думав, пофоткаю маршрутки. Але освітлення було непідходяще. Тому просто намотав кола навколо станції метро "Дарниця".
Презентація була від поліції. Агітували, але нікого не зацікавило. Деякі демонстративно пішли до завершення заходу. Тому презентація пройшла швидко.

Потім дотопав до "Чернігівської" і на трамваї поїхав на Троєщину. Зустрівся із подружкою і вона чигирями повела до ТЕЦ-6. Як Сусанін завела - довелося дивитись по карті. Намотали декілька зайвих кілометрів. Але відмовлятися від вилазки не стали.

Блукали по полям і зарослям і вийшли до градирень. Подружка пояснила, що мій варіант був більш палевний, тому йшли в обхід. А обхід був довгий і трешовий: повз річки і канали, газопроводи, високовольтні ЛЕП, службову залізницю. Ледве не зайшли на територію промзони ТЕЦ. Нудний шлях по (а потім вздовж) залізниці. Недобудований асфальтний завод з'явився несподівано.

Місце мрачне. Краєвиди депресивні: недобудовані будівлі і піщані котловани, перемежовані озерцями з кригою. Будівель мало. Ще й десь розтягнув коліно (мабуть, від перенапруження - бо різких рухів не робив, а спуски-підйоми і ходіння над урвищами були).

 Фоткати особливо було нічого: клацав, щоб вийшло хоча б 30 знімків. Вийшло навіть більше. Але все одно малувато для репортажу.

 Назад не захотіли йти зворотнім шляхом. Пішли через ліс. Якось обійшли кладовище для тварин і вийшли до озера Алмазне. По дорозі навіть зустріли двох чоловіків. Хоча місця дикі.
Довго йшли вздовж озера. Інколи траплялись люди - рибалки. Вийшли до Лісового кладовища. Ще й Мері запропонувала пройти через нього. Здивувався, що вона начебто перехрестилась, як зайшли на кладовище.  
Картина моторошна. Навіть фоткати не став. Одна справа, коли поминальний день. І зовсім інша - коли на кладовищі нікого (ну, як нікого - декілька машин було). А саме кладовище просто величезне. Побачили нові могили і похоронну процесію. І нарешті, вийшли до лісу.

 Знайшли потрібну стежку і знову довго й нудно йшли по лісу. Ліс перемежувався із піщаними схилами і болотами. Знову мрачняк. Болота в Поліссі симпатичніше.  

Як не дивно, навіть не втомився після такого довгого пішого походу. Хоча вийшло близько 15 км (думав, пройшли більше).

Вже в другому радіоприймачі додумався зробити антену знімною. Правда, при цьому її не можна поставити на місце. Ну шо ж, де тонко — там і рветься. Буде привід купити новий радіоприймач. Хоча й так відсутність антени не дуже-то і впливає на якість прийому.

Один день витратив на подорож на човні. Вчора встиг трохи попрацювати, але майже день готував звіт про прогулянку. Думаю: може хоч сьогодні пів дня попрацюю. Ага! Аякже! Все було нормально, поредагував декілька товарів — і щось із сайтом сталось. Як не зроблять до завтра, доведеться гуляти. А потім будуть запитувати: "Чого так мало зробив?"