Пробач, що я в життя твоє ввірвалась, Що, дозволу не запитавши твого, Я так бездумно й грішно закохалась, Тобі взамін не даючи нічого… Пробач, що я у снах тобі писала Із почуттів заплутані картини, Я не зуміла, але так бажала З тобою поруч бути безупинно… Я так хотіла… Потайки присяду, Коли ти спиш, на ліжко біля тебе, Збиратиму любов свою розп’яту Шматочками заплаканого неба. Я твого сну, повір, не потривожу, Торкнусь очей, лиш так, щоб не проснулись… В житті ми стали...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Твоя любов, неначе оберіг, Живе в душі і серце зігріває. Він у дитинстві мої сни беріг, Й сьогодні у житті зорею сяє. Твоя любов сильніша над усе, Всі негаразди, сум і біль здолає. Мир і гармонію у серце принесе, Твоя молитва мою віру укріпляє. Твоя любов – безцінний діамант, Її ніщо у світі не замінить. Це щастя ключ і успіху гарант, У час негоди від кайдан тривоги звільнить. Твоя любов – то найдорожчий скарб, Мов неба синь, глибока і...

Читати далі...

Візьми мене за руку й поклич бажанням ночі, Літати вище неба я ще не розучилась… Коли зі мною поруч твої бездонні очі, У мене за плечима могутні й вільні крила. Візьми в свої долоні мої останні мрії, Я віддаю без бою тобі усе, що маю, Давай образи й сльози ми попелом розвієм І віднайдем частинку загубленого раю. Візьми мене за руку і заховай від вітру – У серці, у долонях – це зовсім не важливо, Лиш тільки б вдвох з тобою летіти на край світу, Лиш тільки б нам летіти… і буду я...

Читати далі...

Падали зорі у серце з-під вій, Грілось воно у долоні твоїй. Погляди десь поза часом сплелись, Душі нестримно просились увись. У полоні очей всі слова розгубились, Як крапля у морі, в них серце втопилось. У танці кохання єдналися руки. А вчора булИ ми за крок до розлуки… Холодним дощем вона в вікна жбурляла, Та біль і негоду Любов подолала. З-під вій твоїх в серце упала зоря – То неба краплинка, то доля моЯ.

[Приєднана картинка] Обійми мене міцніше, Вслухайся в стук серця мОго. Увійди в глибинну тишу, В його мрію загадкову. Зазирни у мої очі, Заблукай у них до ранку. Пристрасть зоряної ночі Пий зі мною до світанку. Прожени зимову втому Своїм поглядом весняним. Серце лиш тобі одному Прошепоче“мій коханий”. У теплі твоїх долоней Наче в сонці, розчиняюсь. І в кохання світ бездонний Із тобою поринаю.

[Приєднана картинка] Дощ танцював у запальному танго, й запалювала нас вже навіть тінь і наша зустріч перетворювалась плавно на згубний танець диких почуттів. Заплутавшись у подихах безшумно, втамовуючи спрагу на губах, дощ танцював, а ми п’яніли згубно, впиваючись у кожен його па. Заворожи мене бажань грозою, цілуй очима… ти тепер лиш мій до забуття… Хай стане дощ сльозою, а ми розтанем пристрастю у ній…

Дві дороги. Дві долі. Одне перехрестя. Дві планети. Два сонця. А небо одне. Я твоя. Я для тебе. Я тінь твого серця. Я твоя і без тебе немає мене… Дві печалі. Дві мрії. Одне божевілля. Два бажання. Сльози дві. Розлука одна. Ти скажи де знайти відворотне чар-зілля, Щоб тобою не марити більше у снах? Дві надії. Два «хочу». Сердець один стукіт. Дві любові. Дилема. Один болі штрих. В забутті до безумств ніжно сплетені руки І дві різні колючі обручки на них.

Розвіваю усі думки Хай за вітром у даль полинуть… Я побуду з тобою лиш Без думок хоч одну хвилину. Я тебе обійму дощем Чи осінньо-тремтливим листям, А на серце вогненний щем, Коли ти так до болю близько… Розіллюсь я в тобі за край, Прошептавши шаленств сонату, Ти лиш тільки мене бажай, Як ніхто ще не смів бажати… Я тобі напишу про ніч, Що з’єднала крізь відстань руки. Ти мене хоч у сні поклич – І не буде для нас розлуки. У осінніх рядках мольби Прочитаю для тебе...

Читати далі...

Хочеш, тобі начарую кохання – пристрасне, ніжне й звичайно шалене?! Тільки якщо не заснеш знов до рання, то не проси більше чарів у мене. Хочеш, тобі я навію ще трішки магії погляду і божевілля? Тільки якщо тебе звабить усмішка, то не проси приворотного зілля. Хочеш, іще диво-містики ночі, що украде твоє серце бажанням? Тільки якщо полонять тебе очі, то не проси позабути кохання. Хочеш, здійсню тобі мрію, що сниться?! Тільки подумай чи справді це треба, бо я лиш вчусь, а не...

Читати далі...

І знов зима… Їй завжди до снаги Плести вуаль з сніжиночок тремтливих… І знов зима. Навкруг сніги… сніги… Мов біле полотно без плям фальшивих Невпевнено по ньому проведу Із спогадів несмілі візерунки. Вітри сліди вже вкотре заметуть, Лишивши, як тоді, – лиш поцілунки… Я з кожним переливчастим штрихом Все впевненіше буду малювати Прекрасну казку, що, нехай давно, Та так натхненно вчились ми складати. Вдихнуть на повні груди знов вітри Й полине казка птахом перелітним… Зима…...

Читати далі...