[Приєднана картинка] Кто знает вкус печали в пустоте? Кто знает, где душе найти приют? Кому решать: жить в яви иль во сне? И как дойти туда, где любят, ждут? В безумьи дней, в кружении огней Мы мчим вперед, не глядя вдоль пути, Но вот тропа над бездной, мы на ней, Здесь страх и боль и пустота – и не пройти. Мы шаг, еще один, и будто сквозь туман, Сквозь невесомость неживого мира, Сквозь одиночество, тревоги и обман В надеждах и мечтах находим силы. Кто знает вкус печали в...

Читати далі...

Василь Махно поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції від постійного пошуку сенсу життя і провізії де все сходить з рук бліді поетески помалу спиваються співають пісні – акушерством займаються і блядством - як вислід ...

Читати далі...

Носите женщин на руках. На пьедестал любви воздвиньте. И возвышайте их в стихах. И, если можете – любите... Они отплатят Вам с лихвой, Они собою Вас согреют. Своею двойственной душой. Такая роль. Лишь так умеют! ...вірш із збірки "Близько серцю моєму" [Приєднана картинка]

Того й існують люди молодії, Щоб підставляти світові плече, У старості хіба що досвід тліє, А молодих вогонь надій пече. У кожнім віці є своя турбота, Є свій порок і користь далебі: Без молодих усе було б болотом, А без старих усі були б сліпі.[Приєднана картинка]

Зірвався вітер з хмарних товщ І у листках дає виставу, Давай послухаємо дощ, Мені самому – не цікаво. Мені самому все одно, Чи грім гуде, чи в небі глухо, Чи день шкребеться у вікно, Я в самоті тугий на вухо. Коли ж разом, тоді несе У забуття нелегкі миті, Давай послухаємо все, Що тільки вміє говорити! Реальним стане дивокрай, І будуть погляди яскраві, Давай послухаєм, давай, Мені самому – не цікаво.30.04.2016

Басом грім загуркоче, Сенс злякається слів, Я піду світ за очі – Світ мене не любив. Він топтав потаємне, Всі думки неземні, Та старався даремно – Це живе у мені. Це було в кожній миті, Відганяло біду, Й щоб його захистити Я зітхну та піду.11.04.2016

У цьому світі все не так, І що хотілось та гадалось На жоден крок не наближалось, І тільки будень як хижак Ковтає білопінну слину Та демонструє жовті ікла, Надія зойкнула та зникла, І все, панує порожнина.21.11.2015

Ти бачиш ме'не оком злим, ти з кришталя, туманів, злив. Ті очі -крижані комети. Чудесним чином дві душі на єдну мить хіба зійшлись, ворожі... ріт прошепотів: -Фантоме, мій відбиток- ти. Розкинув марень пелену, у зимну даль мене запнув, а сивиной присипав коси. В твоїх очах, буває мить, вогонь проклятія бринить. Чи вихід твій змогу спинить? Любить тебе' чи зна'йду спосіб? Твоє високе зле чоло мої гадки` бере в полон, хіба що серце не зацьку'єш. Тікай-но, привіде, йди геть, візми з собой...

Читати далі...

Читачу тихо-буколічний, наївний муже доброти, облиш сей том орґіастичний, мелянхолічний. Якщо ти не перейняв у Сатани, немудрого, реторик, облиш! І спроби не чини: назвеш авто`ра навіженим. Якщо проте в безоднях оком був пірнав, люби, читай моє, святе, довірся то`му, хто шукав твого, читацького Едема, крокуй за мной!... Невіркам- неміч! переклад з французської Терджимана Киримли

. Хто манатки нагрібає, хто худобу випасає, хто думками приростає чиї б хати зруйнувать. . Дехто себе тужно мучить, люду каже про болюче, а відтак один, розпучен, здатен силу всіх приспать. . Хтось палаци покидає щоб руїна стала в краї. Жорно зерна затирає- нічим буде засівать. . Дехто нехтує порадой, клято бореться з громадой, люд від грУнтів одриває, виганяє старцювать. . Опоясаний мотузкой вислючок гуляє труско, хоч від жиру і не лусне- здатен травки наскубать...

Читати далі...