Носите женщин на руках.
На пьедестал любви воздвиньте.
И возвышайте их в стихах.
И, если можете – любите...
Они отплатят Вам с лихвой,
Они собою Вас согреют.
Своею двойственной душой.
Такая роль. Лишь так умеют!
...вірш із збірки "Близько серцю моєму"
Того й існують люди молодії,
Щоб підставляти світові плече,
У старості хіба що досвід тліє,
А молодих вогонь надій пече.
У кожнім віці є своя турбота,
Є свій порок і користь далебі:
Без молодих усе було б болотом,
А без старих усі були б сліпі.
Зірвався вітер з хмарних товщ
І у листках дає виставу,
Давай послухаємо дощ,
Мені самому – не цікаво.
Мені самому все одно,
Чи грім гуде, чи в небі глухо,
Чи день шкребеться у вікно,
Я в самоті тугий на вухо.
Коли ж разом, тоді несе
У забуття нелегкі миті,
Давай послухаємо все,
Що тільки вміє говорити!
Реальним стане дивокрай,
І будуть погляди яскраві,
Давай послухаєм, давай,
Мені самому – не цікаво.
30.04.2016
Басом грім загуркоче,
Сенс злякається слів,
Я піду світ за очі –
Світ мене не любив.
Він топтав потаємне,
Всі думки неземні,
Та старався даремно –
Це живе у мені.
Це було в кожній миті,
Відганяло біду,
Й щоб його захистити
Я зітхну та піду.
11.04.2016
У цьому світі все не так,
І що хотілось та гадалось
На жоден крок не наближалось,
І тільки будень як хижак
Ковтає білопінну слину
Та демонструє жовті ікла,
Надія зойкнула та зникла,
І все, панує порожнина.
21.11.2015
Ти бачиш ме'не оком злим,
ти з кришталя, туманів, злив.
Ті очі -крижані комети.
Чудесним чином дві душі
на єдну мить хіба зійшлись,
ворожі... ріт прошепотів:
-Фантоме, мій відбиток- ти.
Розкинув марень пелену,
у зимну даль мене запнув,
а сивиной присипав коси.
В твоїх очах, буває мить,
вогонь проклятія бринить.
Чи вихід твій змогу спинить?
Любить тебе' чи зна'йду спосіб?
Твоє високе зле чоло
мої гадки` бере в полон,
хіба що серце не зацьку'єш.
Тікай-но, привіде, йди геть,
візми з собой прозору смерть
у скляну, прохолодну чверть.
Ти копняка мого бракуєш.
Коли вустечка шепотять,
в них щось є миле від котят,
їх прагну ковдрой нагорнуть.
І навпаки, коли криві
як лук, і мечуть стріловій,
чи потихеньеку смокчуть звіт,
від серця хочеться чкурнуть.
Відо'мо: ти не єстеш мной,
чужа істото, до якой
мов Моїсей підхожу, бо'са,
понадпотуго невідома,
любов'ю, жалем темним по'вна.
Не покидай прозорця-ло'на:
про спокій твій благаю Бога!
Презачарована тобой,
заскіпла'м віч на ві'ч із ма'рой,
любов змішавши з переляком.
Ґди війдеш геть із кришталя,
живитеме тебе земля.
Дрижатиму легенько я,
опла'чу те'бе, о заклято!
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Читачу тихо-буколічний,
наївний муже доброти,
облиш сей том орґіастичний,
мелянхолічний. Якщо ти
не перейняв у Сатани,
немудрого, реторик,
облиш! І спроби не чини:
назвеш авто`ра
навіженим. Якщо проте
в безоднях оком був пірнав,
люби, читай моє, святе,
довірся то`му, хто шукав
твого, читацького Едема,
крокуй за мной!... Невіркам- неміч!
переклад з французської Терджимана Киримли
.
Хто манатки нагрібає,
хто худобу випасає,
хто думками приростає
чиї б хати зруйнувать.
.
Дехто себе тужно мучить,
люду каже про болюче,
а відтак один, розпучен,
здатен силу всіх приспать.
.
Хтось палаци покидає
щоб руїна стала в краї.
Жорно зерна затирає-
нічим буде засівать.
.
Дехто нехтує порадой,
клято бореться з громадой,
люд від грУнтів одриває,
виганяє старцювать.
.
Опоясаний мотузкой
вислючок гуляє труско,
хоч від жиру і не лусне-
здатен травки наскубать.
.
Десь невіста, говорили,
раз була недосолила-
зачорніла як могила
женихова благодать.
.
Небо з мене тягне мито,
глина цьомкає копита:
МахтумкУлі час старіти-
і колибом тихим стать.
.
І ніч мовчить, і ліс, і птиці
Згубили ноти золоті,
Мовчать тумани блідолиці
В пустопорожній темноті.
Навшпиньки вітер ходить лугом,
У травах сплять минулі дні,
І ти поспи. Немає туги,
Є тільки тиша в тишині.
