Місячна піднялась пектораль

Над примарним зламом небокраю,

Я – луна минулого, нажаль,

І, нажаль, твоє вікно шукаю.

А вікон яскравих – досхочу,

Віднайти потрібне – важко дуже,

Я до них метеликом лечу,

Може, є якесь з них небайдуже?

Та у вікнах тих блищить кришталь

Почуттів, давно уже зігрітих,

Я ж – луна минулого, нажаль,

І, нажаль, не можу скам’яніти.

23.03.2016

Коли тебе торкнеться темрява

І перетворить у ніщо,

Забуть про стони та прокльони,

І не волай, мовляв, за що.

Вже все сказала темна сила

І тягне на пекельне дно,

Коли та інших нагинала,

Тобі же ж було все одно.

22.03.2016

Скажи вітрам,

Яке ім’я твоє,

Скажи словам,

Як тебе описати,

В якому сні

У серці розтає

Колючий лід

І того льоду грати.

Скажи хоча б

Куди мені іти?

В руках чиїх,

Чи заходу, чи сходу,

Вир почуттів своїх

Ховаєш ти

І погляду медову

Насолоду?

Чи зможу перетнути

Я межу

Омріяної, жаданої

Миті?

Скажи мені, скажи мені,

Прошу!

Допоки можу я іще

Просити.

22.03.2016

Шановна громадо! Якось, розглядаючи рекламні оголошення в метро, на стобах, на стінах будинків, в інших не пристосованих для цього місцях,не кажучи про ТБ, мені спало на думку дивне питання. Чому є школи танців, якоїсь сальси, пікапу та зваблення, гіпнозу,екстрасенсорики, іноземних мов, малювання, а шкіл з навчання сатирі,гумору, карикатурі нема. Анекдоти є, а шкіл з їх творення нема. Звідки ж беруться гумористи та сатирики, зокрема поети, такі як Павло Глазовий, Степан Олійник, Аркадій Музичук, Гнат Голка та багато інших. Поет сатирик Олександр Стаховський, якого я вам хочу преставити, пояснив цей феномен наступним чином.
Цитую: "Нічого особливого у моїй біографії нема: п'ять з половиною років студентського стажу, два з половиною - військового, 36 років - інженерного. Збираюся оце на пенсію. Півтора роки тому почав писати гумористичні і сатиричні твори. Деякі з них надрукувалися у журналі "Перець. Весела республіка" і у газеті "Сільські Вісті". У співпраці з композиторами народилося декілька пісень."
Від себе лише додам, що на підході нова книжка сатирично, -іронічних віршів Олександра, два з яких подаю на Ваш розгляд.

Пішов невдаха день зі сцени,

Небесний світить пантеон,

Я дивлюсь в ніч, вона – у мене,

І щось шукаємо разом.

Під голубими ліхтарями,

Ламаючи кайдани брам,

Шукаєм довго, та що саме?

Не знаю відповіді сам.

21.03.2016

Якщо ти можеш – поясни,

І, як не можеш, спробуй теж:

Чому тебе приносять сни?

Чому у них немає меж?

Чому я з днями сам на сам,

А в снах з тобою ще хтось є?

Чому я бачу тільки там

Тебе, і погляд розтає?

Чому і в снах блукає шлях,

Яким до тебе йду роки?

Чому з мовчанням на вустах

Своєї не даєш руки?

Чому і дихання весни

Тебе від мене стереже?

Якщо ти можеш – поясни,

Бо я заплутався уже.

21.03.2016

Небеса, небеса,

Я, нарешті, вас чую,

Бо епоха мовчання

Помирає уже,

І по лезу ножа

Не іду, а танцюю,

Забираю своє,

Відганяю чуже.

Ви все знали,

Я вірю, ви все ж таки знали,

Що я роблю отут,

В світі глухонімих,

Ви не просто мене

На цю землю послали,

Мабуть, щоб розбудив

Співчуття в вас самих.

20.03.2016

Дивлюсь у душу,

Стільки слів

У ній лежало – точно ж знаю,

У папці «Спам»

Нема листів,

У папці «Пам'ять»

Теж немає.

Немов покинули мене –

На світі все колись минає,

Лишилося

Ім’я одне,

Та й те з роками

Розмиває.

19.03.2016

Горить вогонь з минулих днів,

Йому не дочекатись нових,

І снів вже спалений архів,

І слів, і спогадів чудових.

Уже розсипалась у прах

Хмільного спокою примара,

І, навіть, подих на губах

Кипить від внутрішнього жару.

Ще небагато і згублю

Я розум в полум’ї живому,

Але тебе я не спалю,

Я краще сам згорю у ньому.

19.03.2016