Як прийдуть останні миті Та змусять мене мовчати, Хто буде тоді бриніти Та світу пиляти грати? Зламає хто всі паролі? Хто зможе зірвати маски? Хто буде тоді у долі Тобі вимагати ласки? Хто в зорянім оксамиті Сховає печаль та рани? Хто буде тобою жити Тоді, як мене не стане?17.04.2016

Встромив у хмару місяць свої вила, Почало небо зоряний парад, І пісню про журбу зацокотіло Тендітне тріо заспаних цикад. У серці ненароком малювалось Живого супокою полотно, І відчуття непевне прокидалось, Що ось він, рай, що я шукав давно.15.04.2016

Дороги на землі – лише пролог До вічного небесного роману, І схований в дорогах вічний бог, Вселенського володар океану. Не хочеш, та доводиться іти, Не рахувати час, а просто жити, Аби того володаря знайти Та зрозуміти, нащо ми на світі.14.04.2016

Чому в моїх долонях тільки зорі?Чому у них твоїх немає рук?Чому мої слова живуть в міноріІ кожен твій спіймати хочуть звук?Чому в очах шторми та буревіїІ океан виплескується з них,Блищить росою у крилатих віяхІ хвилею зворотною – під дих?Чому думок тиняються мільйони,Та чути тільки коротеньке «Стій»,І чорні, убиваючі прокльониНе можуть полонити розум мій?І кров чому пульсує в непокоріБездумним та безжалісним літам?Хоча в моїх долонях тільки зорі...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Сьогодні в нас було вeсілля , Як проводжали сироту — Його дівчина з божeвілля На похорон вдягла фату . “Благословіть ,— сказала , люди ”.... Кивнула погляд на труну . “Коли вжe так, — то так і будe , благословіть мeнe одну ” . Вона стояла край дороги..... і ані мeртва , ні жива ....... про щось молила тихо Бога .... і в тім їй вторила трава . Просила втомлeна підмоги , Хоча б краплину співчуття , Вона стояла край дороги , ВОНА СТОЯЛА КРАЙ ЖИТТЯ...

Читати далі...

Сидів поет середньої руки, Папери слугували йому ложем, У капелюх пірнали мідяки, Що кидали мовчазні перехожі. Він знав секрети потаємних слів, Які у ньому в речення складались, Він навіть дружбу з музами водив, А може, це йому лише здавалось. Поет, можливо, все ще не збагнув, Що він живе, що він не просто мріє, Але він до нестями щирим був, Так мало хто на цій землі уміє. І наближався час останніх снів, Коли пора збиратись в потойбіччя, І поруч з тим...

Читати далі...

Басом грім загуркоче, Сенс злякається слів, Я піду світ за очі – Світ мене не любив. Він топтав потаємне, Всі думки неземні, Та старався даремно – Це живе у мені. Це було в кожній миті, Відганяло біду, Й щоб його захистити Я зітхну та піду.11.04.2016

Здавалось, життя нескінченне, Та тому зрадів я зарання, Воно було зовсім скажене І штрикало нерви коханням. Воно було нібито миле, Та це, виявлялось, омана, І душу, насправді, не гріло, І зміст десь ховався в тумані.11.04.2016

Мій світ сьогодні занедужав, Він утомився бути щирим, Тепер він сірий та байдужий До того, що існує в мирі. Чому ж тепер до світу мого Людська образа лине дзвоном? Не винаходив я нічого, Я миру став звичайним клоном.01.04.2016

Моїм непроханим віршам, Яких я не чекав від долі, У нескінченнім чистім полі Збудую я безсмертний храм. Він буде зовсім не такий, Які ви звикли зустрічати, У ньому головне – мовчати Та сльози струшувати з вій. Не бійтесь солі чистих сліз, Вони не зрадять, як ті люди, Від них омани й зла не буде, А тільки щирості ескіз. Я буду поруч з вами там, Нехай прозорий та незримий, Разом шукати будем рими Моїм непроханим віршам.10.04.2016