[Приєднана картинка] Люблю я вітер… З ним так легко, щиро… Він душу запитаннями не рве. Підхопить на могутні дужі крила І всі думки за обрій понесе. І всі проблеми, всі тривого й болі Стають мізерними, що й не помітить їх, Як відчуваєш насолоду волі На кінчиках крилатих рук своїх… Нестримний вітер… Як люблю я вітер! Коли весь світ біжить без вороття, А ти з опалих пелюсточок-літер Складаєш фразу: «я люблю життя»…

Не проклинайте, нене, діточок!Вони не схиблені, вони ще просто діти,вони нанесли в хату грудочокне для того ,щоб Вас тим розгнівити,Не проклинайте,бо страшніш немаза необачні  мамині  прокльони,які випалюють  всі нутрощі до тла і залишають попіл на долонях. Не проклинайте ,матері ,дітей, бо їхня сила з вашої струмує, а ліпше притуліть їх до грудей, хай серце з серцем разом запульсує...  

Чи пробували ви, як сильний вітер Шалено розвіває вам волосся, В пориві мрії в небеса злетіти, Відчувши всього світу стоголосся?.. Чи прислухались ви як ніч говорить, Закутавшись у місячному сяйві, Чи чули, як гукають з неба зорі У мить, коли слова стають всі зайві Чи відчували ви хмільне бажання, Що спопеляє серце мрії злетом, Чи знаєте яке п’янке кохання? Коли не знаєте – то марно ви живете…

Знов топлять душу сумніви, а я Не хочу ними світ заполоняти, Я ще не розучилася сміятись, Хай тьмяно, та горить моя зоря! Десь закрадеться в серце біль ножем, А я не хочу більше його крові, А я втомилась жити без любові Й вмиватись смутку грозовим дощем. Не хочу більше ні думок, ні слів, Не хочу переконувати знову Сама себе, що буде все чудово, Не хочу жити маревом із снів. Я падати уже втомилась так У прірву, де немає краю болі... Я хочу жити! Лиш не знаю в долі Хоч...

Читати далі...

Дивлюсь у вікно… Місто втомлене спить… Ти повір Хмільна мов вино Того сну вічна мить В сяйві зір. Бокал пригублю Із нектаром п’янким Тих зірок В думках не втоплюсь, Виплітаючи з рим Кожен крок. В напівтемноті Буду впевнено йти По слідах, Що з мрій і віршів Постелив мені ти В своїх снах. Нектаром сп’янить Чи вином до схочу Мене ніч І сном стане мить, Де я з містом мовчу Віч-на-віч…

Весно, запитай мене про щастя, Про любові чи журби грозу. Ти не бійся, я не буду красти Ні твою усмішку, ні сльозу. Я сміятись ні, не розучилась І слізьми вмиватись теж, повір. Просто ти мені щоночі снилась І звабливо кликала до зір. Просто так чекала я на тебе! Тож зі мною віч-на-віч побудь. Поговорим тишиною неба Чи мовчанням мрій про що-небудь. Посміємось разом і поплачем У ранкових променях зорі… Будем пити зустрічі удачу Й рахувати сонні ліхтарів. Весно, запитай...

Читати далі...

[ Повір у себе... ]

ПАНI ТА ПАНОВЕ, СХАМЕНIТЬСЯ ! ================================= Боротьба за "якiсть та чистоту нацiЇ" ( будь якоЇ взагалi) -- чи має сенс , чи це реально, чи це мiф ??? Та, взагалi-- чи це потрiбно нам ??? Якщо потрiбно, то за для чого ? Та кому саме це потрiбно: нородовi ( тому чи iншому), або невеликiй кiлькостi людей ??? ...

Читати далі...