Дивлюсь інколи на фотографії. І ловлю себе на бажанні зателефонувати тій чи іншій людині. Сказати, що любиш її чи його. Сказати, щось хороше, тепле, ніжне… А потім як згадаєш до чого це зазвичай призводить… І затикаєшся всередині себе. Адже практично немає таких людей, які б сприймали подібне так, як це бачу я. Сучасність мовить зовсім інші правила більшості, й подібні пориви...

Читати далі...

Ночей не вічні болісні окови. Розправить небо крила-рушники і прийде ранок. Знов. Обов'язково! Надію погодує із руки. І ти всміхнешся, бо усе минає. І це мине, як твердив Соломон. В житті, на жаль, без горя не буває утіх і радостей. Життя – хамелеон. Ти тільки вір! У щастя. Без розмови! Молитвою рятуй нічні думки, а ранок прийде, знай, обов'язково, надію годувати щоб з руки!

Коли погано зовсім на душі, коли від найрідніших – ніж у спину, я згадую як давні спориші мені до лісу вкутують стежину. Там спокій. Небо грізно височить, гілля дерев тремтить несамовито. Там вітер не шепоче, а кричить, що хай там як, а треба далі жити! І я біжу. Туди де дикий рев. Втікаю від людей, як від вампірів. І хоч лякають очі з-за дерев, Але, повірте, люди гірші звірів. Від лісу величі час зупиняє біг, стихає розпач, у ...

Читати далі...

Вмостився дощ на краєчку душі,постукав тихо, щоб не налякати.Він мерехтів, співав, читав вірші,просився ніжним шепотом до хати.Такий мрійливий був той дощ в ночі!У нього було серце із росинок,у нього були крила із парчі,а очі – з кришталевих намистинок.Навколо стільки радостей і див…Ну як йому не мріяти любов’ю?!І він летів. Він мріяв. Він любив.Весь світ ховав, де залишались двоє.Дивак. Романтик. Лився і тремтів, засліплював сльозами небосхили…О, як хотів, як дощ отой хотів...

Читати далі...

измена рушит то самое чистое непорочное , хрупкое, тонкое, нежное … но несущие так много тепла, радости, гармонии, силы, это чувство которое невозможно описать, - и все это разрушается той изменой, которой придались всего на миг … миг пришёл и что осталось ? Осталось все то но уже совсем не то … все такое но уже не такое, а иное … оно не похоже и даже не стоит рядом на той ступени , что было до … но миг пришёл … время не вернуть …И как же хочется вернуть ту...

Читати далі...

С чего все начинается какие то небыли отношения будь то в реале или в нете … наверное с интереса, дерзости, случайно столкнулись… или так получилось просто познакомили (сь), просто добавила контакт. А дальше дело времени. Просто раньше не приходилось так часто видится, просто не было с кем поговорить (все асечники спали), просто скучно было, просто в месте гнали... Вот так просто и завязалось и понеслось … Без всяких целей, просто ходили в месте на обед, просто общались. Не кто и не ...

Читати далі...

Дідусь мене ще змалку людей учив любити: Шахрай ачи нужденний, як просить, зглянься ти, бо милостиню краще подати, ніж просити, на те ми люди, доню, щоби добро нести. Бабуся промовляла, цілуючи голівку: Ти не дивись,що краще живе хтось, далебі, дивись, кому ще гірше від тебе і довіку ти знатимеш, як добре на світі цім тобі. Навчав мене мій тато, коли збирав в дорогу: Не владу і багатство, а розум поважай, умій по честі жити, вклоняйся ...

Читати далі...

Робота важка, зарплатня – копійчина. А де ж справедливість? Немає... Зневірившись, люди біжать на чужину, стареньких батьків залишають. А грошей то треба: на хату, на дачу, на Греції миле осоння... Нехай я тих Грецій повік не побачу, зате є в батьків моїх доня! В дитини навчання, квартиру їй треба – спішать закордон мама й тато, забувши, що вчитися треба для себе, не все ж бо доречно купляти. Не маю я шуб, діамантів, перстенів...

Читати далі...

Вже березень до квітня повернув,А за вікном усе ще снігопади.Чи то наврочив хто мою весну?Чи то вона мені чомусь не рада?Морозом сукню всіяла тонку,Сніжинки замість квітів почепила,Немов перевіряє, чи такуЇї любити вистачить нам сили.А в календар листків не повернешІ березень вже опускає руки...Нехай! Ти сніжна, та весна усе ж!От тільки в душу холодом не стукай...

Дозвольте себе любити,зумійте любов прийняти,із тими цінуйте миті,не треба кому брехати.До щастя і кроку зрушитьне дасть егоїзм незрячийНе смійте смітити в душу –любов цього не пробачить.Зречіться гордині, склавшив єдине тепло і ніжність,зчерствіє любов інакшеі втратить свою чарівність.Дозвольте себе любити,Дозвольте про себе дбати,з любов’ю ж бо легше жититак само, як помирати…