Тремтливий лист - мої вуста, І лебедями - твої руки.А геометрія проста:Для нас настала мить розлуки.За все приходиться платить:За пристрасть, зустріч, розставання...І швидко-швидко миготитьНа кінчиках повік страждання...[Приєднана картинка]

О, та любов ерзацом не була, Вся зіткана із зоряних серпанків.У вись здіймались білих два крилаНад росами замріяних світанків.Пашіли ті чуття ясним вогнем, Горіли дивним зоряним сузір'ям.За хмари мчали вогняним конемОтримати святе благословіння.Отам і обпалила два крила...Ще стільки після зим бувало весен - І хоч любов ерзацом не була, Не зміг земний ти стать небесним....[Приєднана картинка]

Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені необережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама ! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема… Оксана Осовська

Все питалася доля: "Людино, скажи, Що б змінити в житті ти хотіла?"- Щоб дідусь молодим повернувся з війни, Щоб бабуся жила й молоділа...Щаб матуся, моя метушлива бджола, Не вгрузала у землю від часу...Щоб дві доні - два біло-рожевих крила - Мали сім'ї успішні і щасні...- А для себе чого б ти хотіла найбільш, Може, статків в земному двобої?- Ти найкращий даруй мені, доленько, вірш, Не написаний досі ще мною...[Приєднана картинка]

І знов впокорює безсоння.Задув Творець небесні свічі, А ти береш мої долоніІ пильно дивишся у вічі.Нам імпонує гра в мовчанку, Спиваєш тихо сум і біль."Я так люблю тебе, "коханко", - І ніжно дмухаєш на вії.Вже жевріє краєчок неба, Я тихо, щасно засинаю.Так мало для людини треба:Лиш знати, що її кохають.[Приєднана картинка]

У моєму царстві сонце світить, Соловейко пісню зачина, Голуби купаються у літі.А в твоєму - крижана зима.Кошеням ласкавим в моїм царствіЗлагода вмостилась біля ніг.У твоєму - замерзають пальці, А у домі не лунає сміх.У моєму царстві - вись і злети, І чужу не треба грати роль.Ти ж не можеш розірвать тенета, Бідний, зачарований король...[Приєднана картинка]

Вечір відчиня небесні двері: Місяченько зір жене отару.А на лавці у зеленім скверіВітерець голубить літню пару.Сріблом припорошене волосся - В молодість немає вороття...І так хочу вірить, що вдалосяУ стареньких пройдене життя...Ось підвівся чоловік і рукуНеквапливо спутниці подав.Щоб чуттів одвічних не розхлюпать, Ніжні плечі тихо обійняв.І пішли обоє в надвечір'я, Як ходили, певно, сотні літ...А статечні із небес сузір'яЗаздрісно дивилися їм вслід.[Приєднана картинка]

За віконцем ластівкаЗаливалася, Лиш матусі-матінціНе співалося.Не лилися з горлечкаПісеньки гарячі.Навіть сонця-сонечкаЗа слізьми не бачить.Не плелись віночкамиСлова-квІточки:Чужими садочкамиХодять діточки.У чужій сторононці, У чужих кварталах....Подзвонила донечка - Сонце засіяло!І вірш в унісон мого віртуального друга Ярослава, Ягуара 65Вітер тихо листям шелестить, Пташка Божа про своє щебече, Мати у віконечко глядить, І чека на вістку від малечі. Не сидиться в теплу літню ніч, І...

Читати далі...

Спить юнка. Вітерець волосся пестить; Вколисана, щасливі бачить сни.Усе попереду: тривоги й стреси, Життєві бурі й весняні громи.Що сниться дівчині, відкритій світу?Їй скрипки грають пісню гомінку.Вона - в садочку, де духмяні квіти, В яснім серпанку, в зорянім вінку.А поруч красень - хлопець чорночубий, У чистих шатах, білих, наче сніг.Уста цілує, млосний стан голубить - Легкий рум'янець їй на щічки ліг.Уста ж шалені пристрасно мережатьДівоче тіло, молоде й безвільне.Їй сердечко тривогою...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Турбувати я тебе не стану, Музо упокорена моя, А раненько-вранці завтра встану, Щоб послухать співи солов'я.Защебече він про УкраїнуМовою незайманих полів, Про її небесні очі сині, Що всміхнуться з-під колосся вій.Заспіває він про світлі далі, Що зовуть у світанковій млі.Соловейко милий нагадає: Я комусь потрібна на землі!