За віконцем ластівка заливалася

За віконцем ластівка
Заливалася,
Лиш матусі-матінці
Не співалося.

Не лилися з горлечка
Пісеньки гарячі.
Навіть сонця-сонечка
За слізьми не бачить.

Не плелись віночками
Слова-квІточки:
Чужими садочками
Ходять діточки.

У чужій сторононці,
У чужих кварталах.
...Подзвонила донечка -
Сонце засіяло!

І вірш в унісон мого віртуального друга Ярослава, Ягуара 65

Вітер тихо листям шелестить,
Пташка Божа про своє щебече,
Мати у віконечко глядить,
І чека на вістку від малечі.

Не сидиться в теплу літню ніч,
І долоні гладять підвіконня...
В небі зорі тисячами свіч
Знову провокують на безсоння.

Зателефонуйте з берегів
Від домівки рідної не близьких.
Не шкодуйте теплих, добрих слів,
Подумки вклоніться нені низько.

Знов колише листя вітерець,
Стука тихо в шибку вишні гілка...
Та почув молитви всі Творець,
І заграла піснею мобілка.