Ще мить… І ти підеш. Розтанеш у світанку.

Медовий присмак мрій залишиш на вустах.

А може віднайдеш ти в срібному серпанку

Розбуджені надії й іскринки у очах.

Твого кохання жар невпинно огортає,

Нестримно кличе знов в омріяну блакить.

Кавовим ароматом він в серце проникає.

Вже день давно зійшов… Залишся ще на мить.

Одне лише слово,один тільки погляд.

Лише один дотик руки.

Одні відчуття від одного бажання,

Ми в цілому світі одні.

Одні почуття і однакові мрії.

І навіть однакові сни.

І,може,у це хтось скептично не вірить,

То й що?Зате віримо ми.

Одні сподівання й одні хвилювання

У сяйві нічних зірок.

В єдиних очах ніжний блиск полум’яний

Кохання одного на двох.

Ми живемо у різних світах,

Ми в галактиках різних родились.

Та між нами – Чумацький шлях,

Ми з тобою на ньому зустрілись.

В тихім сяйві  сріблястих зірок

Ми забули про біль минулий.

Наша зустріч – в майбутнє квиток,

Наші душі й серця це відчули.

Так багато в житті перешкод,

Щось будуєм, а потім ламаєм.

І в стрімкої буденності водоворот

Ми так часто від себе самі утікаєм.

Та сьогодні з тобою забудем про всіх.

Десь у просторі ми наші руки з”єднаєм.

Віддамося стрімкому польоту душі,

Сплячим Всесвітом ми у цю ніч поблукаєм.

Жінка зі смарагдами в очах,

З граціозною ходою кішки.

Це для серця чоловіка – крах,

Розіб’є і не залишить ані трішки.

Зачаровує її незвична врода

Таємничим поглядом зеленим.

Це для когось справжня нагорода –

Бути в її серці полоненим.

Та чи хтось насправді знає,

Що приховує скарбничка серця?

І кого вона так віддано кохає,

Для одного лиш єдиною назветься.

Є для друзів тепле слово завжди в неї,

І усмішка щира та привітна на  вустах.

У цієї жінки із відкритою душею

І з блискучими смарагдами в очах.

Твої очі зливалися з небом,

Такі чисті, безмежні й прекрасні.

Всі волошки на землі з’єднати треба,

Щоби описати колір щастя.

Скільки раз в тій блакитній ніжності

Я себе, як у морі, топила.

Захлинаючись хвилями пристрасті,

Щораз глибше тонути хотіла.

Одурманені запахом квітів,

В небі синьому ми розчинились.

Поза межами цілого світу

Наші сни кольорові здійснились.

Чи це мрія? Чи, може, реальність?

Тут між ними кордону немає.

Лиш за все це безмежна вдячність

З мого серця в твоЄ витікає.

Увірвавшись в волОшковий погляд,

Засвітила у ньому бажання.

А в душі віддзеркалились зорі

Синьоокого мОго кохання.

І знову бачу я тебе у своїх снах,

І розумію, що нестримно я кохаю.

Й не уві сні, а наяву, понад життя,

Хоча про тебе небагато зовсім знаю.

Твій погляд,наче струм,мене обпік,

Пронизав всі клітинки мого тіла.

У серце він без дозволу проник,

І розігрів закрижанілі крила.

Твій дотик-наче зоряний політ,

В тобі себе знахожу по краплині.

Не зможеш замінити ти мій світ,

Але і світ тебе вже не замінить.

Знайди мене серед дощу

Й зігрій усмІшкою своЄю.

Нікуди більше я тебе не відпущУ,

У твОїм Всесвіті зостануся зорею.

В твоєму голосі весЕлковий мотив

Наспівують дзвіночки кольорові.

Лагідним сонечком серед похмурих днів

Світить у серці кожне твоє слово.

Ти мої очі відшукай серед дощу

Й поринь у ніжності  зелене море.

Лише з тобою вільним птахом в небо я злечу,

Без тебе затісні мені його простори.

Вона сиділа і дивилась у вікно.

У небо зоряне її думкИ летіли.

Неначе сцену із жахливого кіно,

Мов на екрані, вони в пам’яті крутили.

Звичайний день. І сонце сходить, як завждИ.

Ще декілька годин і будуть вони рАзом.

Цей день не віщував ніякої біди,

Та зруйнувалося усе життя відразу.

Доброго ранку голос рідний побажав.

Та слухала вона його востаннє.

Як довго він цієї зустрічі чекав,

І вже невдовзі повінчає їх кохання.

Шалена швидкість… Зустрічне авто…

Чийсь крик пронизливий… Не слухаються гальма.

Одна лиш мить… ЗакІнчилось кіно.

Цей епізод в його житті останній.

Вона в цей час дивилась у вікно…

Під серцем їхнє щастя ворушилось.

Вони так мріяли про нього вже давно.

Та мріям цим здійснитись не судилось.

Склонилися над тілом лікарі…

Та в інший світ душа вже відлітає.

Слова останні чує він на цій землі –

Ти тільки знай, що я тебе кохаю…

То ж поважайте й бережіть своїх коханих.

В житті навчіться цінувати кожну мить.

Кожна розлука може стати вже остання,

То ж саме зараз їх шануйте і любіть.

Благаю… Облиш… Не тримай…

Не снись… Відпусти… Не чекай…

Не мрій… Забувай… Не клич…

А спогади викинь у ніч.

Все марно… Нічого нема…

Пробач… Не надійся… Дарма…

Минуло… Розбилось, як скло.

Світило… За обрій зайшло.

Не плач… Не проси… Не шукай…

Розбитих дзеркал не складай.

СвоЄю дорогою йди,

Розмиті роками сліди.

Не мій… Не твоЯ… Ми чужі…

Навіщо ж ці гострі ножі?

Навіщо тягар цей несЕш?

Утрачений час все-одно не вернЕш.

Себе не картай… І на долю не злись.

Прийми… Бо цей шлях сам обрав ти колись.

Віддам, що захочеш… Усе забирай…

Благаю, лиш серця могО не торкай.