РомашкаPosted on 27.06.2012 | Залишити коментар | Редагувати 1 Vote [Приєднана картинка] Часто снишся ти мені,Юність, Луг в росі,Ромашки вплетені рясніУ твоїй до поясу косі І небо чисте й голубе,Над тлом зелених трав.За дивні очі я тебе,Ромашкою назвав Пройшли літа, за роком рік,Ти мене просила – жди,Чекав тебе я цілий вік,А ти зникла назавжди Твій чарівний голос,У пам”яті лиш поверну,В цвіту лугів, у сяйві...

Читати далі...

Я вертаюсь знов і знову,У ті часи, коли щасливо жив.За своїм дитинством веселковим,Чомусь я дуже затужив Той час до себе горне,У бідне, але дороге село.Те світле почуття - не чорне,І все що рідне серцеві було Сниться ставок, кругом городи,У ставку смарагдова водаІ земля, що дала мені вроду,І де гуляла юність золота Бачу у сні зелене літо,Сінокіс і солов"їний спів,І річку сонечком зігріту,І дівчину, що там зустрів. Краю мій,все знаєш ти про менеПригадай мені літа - оті,Що пробігли ...

Читати далі...

Хто ж нас так прокляв І зганьбив, за яку провину? У нас розум відібрав І штовхає до загину Терпеливо щось ждемо, Закривають нам границі, А ми якось живемо У себе вдома, мов чужинці І байдужа світу наша печаль, Наші злидні, кривди, клопіт, Вже нікому нас не жаль, -Кому потрібні сльози й ропіт Невже рятунку нам нема?, Осиротіє наша Україна?, Бо в наших головах "зима", І нас поставлять на коліна Заїсть нас усіх нужда, Обідніє вщент країна, На землях пануватиме...

Читати далі...

МОРОК. Морок ніччю Оповив Райдужний сей світ Означивши Кінець булого дня. ХОРОС. Хороший лагідний Осяяв, даєш тепло й життя ти Рік –у - рік О, батьку – Боже! Сонця світ.

[Приєднана картинка]Львів, червень 1941-го. Подвір"я тюрми НКВС Росіяни у Львові вигулюють псів. Вони – їх єдина худоба. “Собака – друг человека,” – кажуть вони І навчають псів рідної мови: “Єхалі ми с подругой с фронта. Вишлі на вокзалє во Львовє с поєзда. “Кать, - говорю, - пасмотрі, какой красівий город. Давай здесь останємся!” Ми і осталісь…” Росія, у хустці і святочній ватянці, Дарма чекала на них в Костромі. У помешканнях, Де за вбитими газдами сохли...

Читати далі...

Я часто згадую у снах Ті безтурботні дні дитинства. Як засинала в мами на руках, Як примірЯла її пЕрлове намисто. Скільки тепла і ніжності в очах Та в її серці материнському вмістилось. У світлій радості чи у негожих днях За нас, рідненька, ти завждИ молилась. Мою тривогу і мою журбу Навіть на відстані ти серцем відчуваєш. З твоїм благословенням по житті іду, А ти, голубонько, завждИ мене чекаєш. Прошу, пробач мені за кожную сльозу, Що через мене ти в...

Читати далі...

Подаруй мені зоряну ніч, Подаруй… як лиш ти умієш. Запали в мені тисячі свіч, Я віддам тобі всі свої мрії. Подаруй мені блиск очей І нестримний вогонь поцілунків. Серед безлічі різних ночей Кожна буде найкращим дарунком. Я тобі подарую цей день, Наче вперше і наче востаннє. І рядочки нових пісень НапишУ я тобі на світанні. Подарую тобі думкИ, Ніжність ранку і тихе зітхання, І солодкі п’янкі вечори, І усе, що зоветься коханням.

Благаю… Облиш… Не тримай… Не снись… Відпусти… Не чекай… Не мрій… Забувай… Не клич… А спогади викинь у ніч. Все марно… Нічого нема… Пробач… Не надійся… Дарма… Минуло… Розбилось, як скло. Світило… За обрій зайшло. Не плач… Не проси… Не шукай… Розбитих дзеркал не складай. СвоЄю дорогою йди, Розмиті роками сліди. Не мій… Не твоЯ… Ми чужі… Навіщо ж ці гострі ножі? Навіщо тягар цей несЕш? Утрачений час все-одно не вернЕш. Себе не картай… І на долю не...

Читати далі...

Знайди мене серед дощу Й зігрій усмІшкою своЄю. Нікуди більше я тебе не відпущУ, У твОїм Всесвіті зостануся зорею. В твоєму голосі весЕлковий мотив Наспівують дзвіночки кольорові. Лагідним сонечком серед похмурих днів Світить у серці кожне твоє слово. Ти мої очі відшукай серед дощу Й поринь у ніжності зелене море. Лише з тобою вільним птахом в небо я злечу, Без тебе затісні мені його простори.

Сірі хмари небо все покрили, Біль у серце уп’Явся терниною. ПолинОві сльози землю окропили. Плачуть Янголи над нашою Вкраїною. Над ланами нашими квітучими, Над Дніпром широким і над кручами, Над народом непоборним –Українцями, Що в країні власній стали вже чужинцями. Над продажними зажерливими душами, І над тими, хто їх плакати примушує. Плачуть Янголи, народ свій потішаючи, В душах вірних дух свободи укріпляючи. Вже та чаша переповнена терпінням, Що готують ...

Читати далі...