Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів. Люди не знають, кого вибирати, бо не можна ж вибрати когось з нікого. У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само. Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

Взагалі-то це моя улюблена поетеса, люблю абсолютно всі її роботи - і ліричні, і паріотичні!Дай Боже їй здоров'я та натхнення радувати нас!Думаю, наші нащадки пам'ятатимуть, любитимуть та поважатимуть її так, як ми Лесю Українку![Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Коли я буду навіть сивою,і життя моє піде мрякою,а для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою.А для когось лихою, впертою,ще для когось відьмою, коброю.А між іншим, якщо відверто,то була я дурною і...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим ґартом. В умовах сучасного світу їй нема ціни.Лиш одна є втіха в тому,що під небом голубимаж тепер вже видно, хто ми,до самісіньких глибин.Хто на що заповідався,хто що зміг і що не зміг,хто уліг яким спокусам,хто ніяким не уліг.Все вже чітко, без облуди.Час ішов і проминав.То були усе прелюди,а тепер от-от фінал.© Ліна Костенко

Ліна Костенко.Берестечко Я ж не Мойсей. Народ — на рані рана. Моє чоло побила сивина. Куди іти? Земля обітованна — вона ж під нами, наша, ось вона! Та ще ж яка, мій Господи, багата! Лісами щедра, зерном золота. Міцна зелом, скотиною рогата. Народом добра, вірою свята. Хто тут не жив! А в нагороду хто вдячен був коли цьому народу?! ЧУЖИНЦІ СКРІЗЬ ПОСІЛИ НАШІ ГРАДИ. Ім'я дали нам — хлопи, мужики. На нас лежить тавро тієї зради, якою нас вже зраджено віки. Для них ці землі тільки ...

Читати далі...

Коли держава говорить кийками, сперечатися з нею важко. © Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"

[Приєднана картинка]Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік. ...

Читати далі...