хочу сюда!
 

Светлана

43 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «котики не хади»

Мені так сподобалося...

Или вот вижу в ночи пост, в котором человек спрашивает: чем у ваших котов пятки пахнут? И пятьсот человек отписываются в комментариях: рыбой! мхом! тапочками! сыром! резиной!
То есть пятьсот человек ночью встали и пошли нюхать ноги своих котов.
Я не могу об этом спокойно думать. 
Ты котик. Ты спишь. Не ждёшь плохого. Открываешь глаза – а твои лапы в чужом носу. Понятно, что у хозяина всегда кукушечка была набекрень, но здесь уже совсем тревога-тревога, волк унёс зайчат, вам, предводитель, пора лечиться электричеством. 
А ведь если тех же людей спросить: чем у супруга ноги пахнут? а у детей? – чёрта с два они двинутся с места. Даже оставляя в стороне возможность получить пяткой в нос, мало кто польстится на ноги родственников. Да и собачьи, подозреваю, не вызовут такого энтузиазма. И только коты повсеместно становятся объектами домогательств.
Вы только вообразите эту картину.
Котики просыпаются. 
Обалдевают. 
Спрашивают: ты очумела, мать?
Пытаются отобрать конечности.
Но мать не останавливается. Глаза её горят нездоровым блеском, ноздри судорожно подёргиваются; идентифицировав аромат, она бежит к компьютеру и радостно пишет: ковром! жёваным краем ковра! 
Господи, твоя воля, – думает котик, отползая. – Она жевала ковёр.

Товарищи. Остановитесь. Прекратите сходить с ума над котами. Не позволяйте безумству множиться. Истинно говорю вам: кто тиранит кота своего, того покусает гиена огненная, а кто отступится, с тем пребудут вовеки четыре танкиста и собака.

ЗЫ: и давайте всё-таки сразу договоримся: задние или передние?

Ха-хаПоказати більше реакц

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

38%, 3 голоса

63%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ось вам!

23 серпня 2016 року  без проголошення війни  в моєму домі з'явилося оце мале чудовисько.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Оскільки благодійники сказали, що вона народилася на Петра й Павла, я хотіла назвати Петрою. А доня моя хотіла, щоб була Харлі, я би скорочено її Харьою кликала. Ледь не пересварилися в сім'ї, далі я увімкнула авторитаризм і назвала Ясною. Яся коротко.  
Хоч і дарувалася Ясюня моїй доні, але хазяйкою визнала мене. Першої ж ночі прилаштувалася спатуняти майже в мене під подушкою, і я наївно думала, що це найприкріша подія цієї ночі, що я спатиму, боячися поворухнутися. Отож заснула, мліючи від мімімішності. sleepy І сниться мені, що десь лізу я в гори (ага, якраз з Карпат повернулася), а нога чомусь сковзає по варенню (де воно там взялося?) і неможливо лізти далі. Прокидаюся. Нога таки сковзає. Не по варенню, ага. Причому розтовкла уві сні оте все "варення" по простирадлу й підковдрі. Насварилася, віднесла до туалету, взяла її лапочку, вкотре показала як дряпатися в лотку, поміняла постіль, заснула. ...минуло 40 хвилин, знову накакано саме мені в постіль. І дивиться оченятами отими невинними, що до ладу й не насвариш. Дякувати Богу, що проблеми з постільною білизною не маю. Поміняла. Наступної ночі все повторюється так самісінько, теж двічі. Між тими двома ночами було втрачено купа нервів та трохи грошиків на пирскалки для відвертання від туалету на моє ліжко та для привертання до туалету на лоток. Все марно.
Я була в такому розпачі, що тобі просто не передати! Раніше досвіду виховання кошенят не мала, якось всі кицьки приходили в моє життя вже дорослими. "Котячі мами" заспокоювали, що кошенятко ще замаленьке, що воно навчиться, неодмінно адаптується, потрібен час, хоча би місяць unsmile. Я не могла чекати місяць, навіть тиждень! Післязавтра кінчається відпустка, і треба якось лишати це дитя саме в хаті й повертатися в незаміновану квартиру. Тому взала на руки ту крихітку, вона тоді поміщалася рівненько на мою долоньку, й серйозно так поговорила, по-дорослому. Що якщо вона оце все не припинить, поїде в приватний сектор ловити мишей, пити парне молоко й народжувати кошенят від всіх сусідських котів. Не знаю, що подіяло: чи мої погрози, чи розпач, чи грізний голос, чи енергетика, але за пів-години я не повірила своїм вухам: оте маля голосно греблося у лотку hypnosis. Як же я була рада тим кавеликам у потрібному місці! ura З того часу ні краплі повз podmig 
Тепер нам рік і чотири місяці, наречена у всій красі лежить на своєму улюбленому місці на моєму дивані. 


А вночі спати стала в моєї малечі в ліжку на сусідній подушці, колись сфотаю й покажу.

12%, 4 голоса

3%, 1 голос

85%, 28 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая