Я вирішила написати цю статтю для тих, хто можливо ще не чув про деякі фільми які я рекомендуватиму нижче, але ці фільми мають чудові відгуки серед кінофанатів і є моїми улюбленими, перегянутими вже кілька разів. Насамперед, дівчат, які вважають ніби Паттісон - це зимне втілення Аполона, а Біббер найкращий в світі співак прошу звільнити територію... Це кіно для леді 21+, для тих, чиї кавалери тікають не до старших дівчаток, а до молодших, а ідеальне кохання не вміщається в словах: "Лев покохав ягнятко"
...
Продовжимо... Я не буду розставляти фільми на місця, оскільки всі вони однаково гарні, милі і якісні... Тож, поїхали.
ЗВИЧАЙНА МАГІЯ. Стрічка переносить нас в 1944 рік, і на щастя не розповідає нам про Другу Світову війну (досить, надивилися вже), вона показує нам життя американських фермерів в той період, а конкретніше про молоду жінку Ліві, красуню, модницю-міщанку, яка для порятунку власної честі (втраченої з американський солдатом) змушена вийти заміж за фермера Рея. Ліві, яка звикла до активного міського життя, до освічених і впевнених в собі чоловіків стикається з дуже тихим, замкнутим і простим фермером у третьому поколінні... Їй огидна ситуація в якій вона опинилася, та все ж, Ліві сподівається, що її милий солдат повернеться і врятує від цього нудного, сороміцького життя... Скіт Ульріх, надзвичайно симпатичний актор, - не красень, але не позбавлений шарму. Я бачила Скіта в ролі маніяка-вбивці в серіалі "Місце злочину Нью-Йорк", в ролі посереднього детектива в серіалі "Закон і порядок: Лос-Анжелес", та роль фермера Рея (як на мене) виявилася найкращою... Надзвичайно чутливий і одночасно шляхетний чоловік спершу викликає враження людини "ні-риба-ні-м'ясо", та продовж фільму він повстає перед нами по-справжньому мужнім героєм... А Керрі Рассел (Ліві) просто неймовірна красуня , була б я чоловіком - точно б закохалася... У фільмі немає кривавих сутичок, бруду, або сентиментальщини в стилі "Сутінки", все серйозно і по-дорослому, звісно з певними комедійними моментами і навіть соціально-політичним забарвленням, але всього в стрічці в міру... Її варто подивитися...
БУДИНОЧОК БІЛЯ МОРЯ. Зроблено в Південній Кореї... Я впевнена, немає жінки яка б не бачила стрічки з Сандрою Баллок і Кеану Рівзом "Будинок біля озера", так ось - забудьте про цю вульгарну і грубу пародію-рімейк, вона жахлива!!! Так, іноді голлівудські "переспіванки" досить таки не погані, але не в цьому випадкові... Корейська (оригінальна) стрічка - шедевр, і не лише в візуальному плані (а деякі епізоди схожі на уривки з мультфільмів Міадзакі), але й емоційному... Чудесні, гарні, чутливі актори... Я дивилася фільм з суптитрами і не змогла не оцінити надзвичайно приємний голос Лі Чжон Чже і знову здивуватися особливості азіацьких чоловіків мати такий глибокий і грубий голос у поєднанні з доволі жіночними рисами обличчя. Окремо можна відзначити досить непогану джазову музику в фільмі, хоч трохи бентежать епізоди схожі ратше на якісь рекламні вставки на гастрономічну тему, але на них можна не зважати. Загалом стрічка дуже емоційна, красива і атмосферна... Не варто оминати її увагою...
ЦЮ ПАРУ СТВОРИВ БОГ. Зроблено в Індії... Що я можу сказати, ті хто виріс на індійських стрічках розуміють їхній неперевершений шарм... Можливо, хтось вже оцінив красу і романтичність фільму, а хтось ніяк не дійде до її перегляду... Дійдіть!!! Фільм чудесний, дивилася його вже разів з шість, і кожного дякую Богу за те, що маю вуха для того аби слухати саундтреки до нього... Свого часу фільм отримав шалену популярністьв Індії через певну нетиповість сюжету, тут немає негідників які хочуть скривдити бідну дівчину, і немає лицаря який би її врятував... Історія дуже драматична, про дівчину Тані яка в день свого весілля поховала не лише коханого нареченого, але й батька (для індійської культури така жінка автоматично опиняється на узбіччі життя), та перед смертю батько вмовив її вийти за свого колишнього студента, а нині офісного пацюка Суріндера... Тож, увечері Тані спалює батька, а вранці обходить шлюбне багаття з незнайомцем, навіть неуявляючи, що він закохався в неї з першого погляду і готовий заради неї на все, навіть на розлучення... Барвиста, і одночасно з тим сумна і по-істині романтична історія кохання зроблена досить сучасно, в ній дещо іронізують над сучасними жанрами в індійському кіно (їхня надмірна бойовиковість
, або перебільшений драматизм з фразами накшталт "ми будемо разом в іншому житті...") і романтизують безтурботність фільмів минулого... А музичні "відділення" з колосальними і оригінальними декораціями пробирають до кісток... Та найголовніше - музичні теми головних героїв, чуттєві, болісні і одночасно з тим такі ліричні... Так, варто відзначити, що Шарукх Кхан не найкрасивіший з чоловіків (принаймні в Харкові я бачила індійців набагато красивіших ), але актор він просто неймовірний, як його герой змінює настрій на екрані, іноді схожий на офісний планктон, іноді на чоловіка-скелю за яким можна сховатися від бідь-якої негоди, а іноді він стає просто божевільним від горя через нерозділене кохання... Тож, дивіться, слухайте, насолоджуйтеся...
В ДЗЕРКАЛА ДВА ОБЛИЧЧЯ. Зроблено - Барбарою Стрейзанд... Мало хто знає, що ця стрічка є рімейком франко-італійського фільму "Примарне щастя", і хоч досі в мене "руки" не дійшли подивитися оригінал, та підозрюю що "В дзеркала два обличчя" фінал набагато оптимістичніший... Тож, зроблено Барбарою, і зіграно теж - Барбарою... Жінка вона не надто гарна, але відноситься до цієї особливості як до родзинки і навіть трохи іронізує над цим... Історія про двох викладачів з різних університетів: Роуз - активна, розумна викладач літератури яка збирає на лекціях повнющі аудиторії, і Грегорі - красивий, але нудний викладач схиблений на матиматиці (з розряду тих, хто викладає лекції сам для себе, тоді як студенти мирно сплять)... Люди вони не молоді, і їм обридла самотність, тож вирішили вони вкласти шлюб на чисто плотанічних стосунках... Тільки от, Роуз - літератор, вона емоційна, поетична і хоче сексу... Тоді як Грегорі вважає, що секс псує стосунки... Тож, щоб якось звабити свого чоловіка Роуз вмикає в собі жінку, але безуспішно... Якось підкреслити вище сказане тяжко - це просто классне кіно...
Ну, а замкне п'ятірку фільм "ДЖЕРЕЛО" (росіяни переклали назву як "Фонтан", та в ідейному контексті фільм був названий "Джерело" )... Ну, тут я маю попередити, стрічка ця не для всякого глядача, більшість моїх знайомих бояться її мов чуми, одні кажуть, що вона надто тяжка для сприйняття, а інші, що "ще не доросли" до такого кіно... Режисер - Даррен Аранофскі, думаю, ті хто дивився стрічку "Реквієм за мрією" (яка, доречі, підірвала мій мозок) зрозуміють, що фільм не звичайний... Взагалі, цей фільм в Голлівуді вважають провальним, та шанувальники емоційного кіно (я дивилася стрічку разів сім, і стільки ж разів в мене наставав катарсис в перемішку з істерією) зрозуміли його безцінність... Спершу, в ньому мали зніматися Бред Піт і Кейт Бланшетт, і я страшенно рада, що вони не взяли в цьому участь, бо не бачу в ролі відлюдькуватого доктора Крео когось іншого окрім як Х'ю Джекмена... Це фільм-притча з трьома прошарками. 1-й книга про конкістадора який шукає дерево безсмертя для іспанської королеви в джунглях Південної Америки. Її пише Ізі Крео.
2-й Доктор Крео хворий ідеєю знайти ліки від раку і через це майже не бачиться з хворою дружиною Ізі.
3-й, Істинні переживання Доктора Крео, які він приховує за маскою спокою і раціональності, намагающись не показувати свого жаху перед можливістю втратити дружину...
Весь фільм - це філософія про життя і смерть, про час, про минуле викарбоване на нас невидимими чорнилами, про втрачені можливості... Для людей, які хоча б раз втрачали любу людину, або знаходилися на межі цього, цей фільм буде зрозумілим від А до Я, якщо ж ви просто хочете поплакати, боюсь в вас не вийде, доки ви не пропитаєтеся атмосферою болю і вагання які панують в ньому... Але спробуйте, можливо Аранофски зробив цей фільм і для Вас...
