Железнодорожные
- 25.11.15, 19:49
0
хочу сюди!
-
-
99 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років
Замітки з міткою «путешествия»
Железнодорожные
Депортация авиапассажира: кто оплачивает такую "услугу"?
- 25.11.15, 12:39
0
Цены на Египет меняются каждый час
- 20.11.15, 20:38
0
Нарастить продажи туроператорам помогает рынок
- 17.11.15, 15:46
0
Туристы уже могут посетить Лувр и Эйфелевую башню
- 17.11.15, 14:53
0
Не думали й не гадали
- 07.11.15, 21:11
Думаю куди б гайнуть, щоб і не далеко і цікавенько, так собі день прогулятись і додомку. І тут натрапляю на цікаву інформацію про старовину у місті поблизу Дніпропетровська, а саме - Дніпродзержинську. В цьому місті я звичайно була і не раз, але навіть не замислювалась, що там може знайтись щось цікавеньке, що залишилось з давнини. Зібрали невеличку компашку і поїхали на екскурсію.
Ще під час Київської Русі по території майбутнього Дніпродзержинська проходив один з найважливіших торгових шляхів - з варяг у греки. Вважається, що села Романково і Кам"янське, на місці яких влаштувався Дніпродзержинськ, засновані запорізькими козаками. Село Кам"янське уперше згадується в 1750 році. В період Нової Січі (1734-1775 рр) Кам"янське входило до складу Кодацкої паланки Війська Запорізького.
Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа.
Тільки но встали з маршрутки нас зустрів шести звьоздний герой Радянського Союзу шановний Леонід Ілліч 
Далі наш шлях пролягав по центральному проспекту міста Дніпродзержинська, звичайно ж його назва проспект Леніна. Спочатку думали, що поїдемо на трамвайчику, але дізнавшись, що до нашої мети три зупинки, та побачивши забиті трамваї вирішили, що ми ж гуляємо і поспішати нам нікуди - пішли нозями.
Особливо старих будівель ми не зустріли, але була парочка цікавих вибриків
З самого початку проспекту нас вразила картинка попереду, спочатку ми подумали, що то вранішній туман, але спускаючись нижче і наближаючись до того марева побачили, що то легендарний завод. І наслідки його роботи видно на небі, де чітко розділене блакитне і рожеве небо 
Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.
Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.Зустріли пам"ятник мамі з дитятком
Залишки постаменту того чиїм ім"ям поки що названий проспект
І головне - пам"ятка міста Дніпродзержинська - Прометей. Пам"ятник встановлено у 1922 році, але під час війни у 1942 році його було підірвано і знову він був встановлений у 1945 році. З 1967 року біля підніжжя Прометея загорівся "Вічний вогонь", який і досі палає.
Відійшовши декілька метрів нам відкрилась гарна картинка. Це і був перший з об"єктів заради якого ми тут.
Собор Святого Миколая. Побудований в 1894 р. за проектом архітектора Л. Бродницкого на кошти робітників і службовців за участю Дніпровського металургійного заводу. У радянські часи в приміщенні розташовувався краєзнавчий музей. У 1988 р. храм був повернений вірянам, проведена реставрація. Собор виділяється архітектурними елементами в староруському стилі. Саме такі церкви і собори ми бачили, коли подорожували по Золотому кільцю Росії.
До Собору ми підійдемо далі, а поряд ми затримались, щоб подивитись Театр.
Днепродзержинский академический музыкально-драматический театр им. Леси Украинки расположен в исторической части города, в одном из самых красивых и гармоничных зданий Днепродзержинска – бывшей Народной аудитории, построенной в 1900 году. Здание является памятником истории и архитектуры городского значения. Его появлению, как впрочем, и появлению всех общественных строений Верхней колонии Каменского (так до 1936 г. назывался Днепродзержинск), мы обязаны Игнатию Ясюковичу – директору-распорядителю Днепровского металлургического завода. (с)
Ну і як же без літака? 
Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком 
Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком Далі направляємось поближче роздивитись Собор. Нам повезло, ми навіть встигли на службу. Атмосфера у Храмі дуже надихає, відчувається якась повнота, сила енергетики.
І на прощання обхожу Храм навколо, щоб помилуватись архітектурою
До речі, храм схожої архітектури знаходиться на окраїні Дніпропетровська, селище Таромське, яке тепер у складі міста.
Храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Пройшовши невеличкий відрізок вулицею і повернувши за вугол ми побачили саме те, за чим і їхали. Диво, яке нас вразило. Ми і подумати не могли, що на Східній Україні можна знайти такий костел. Звичайно до Львівських за роками йому далеко, але ж погодьтесь 1897 рік це теж цікаво.
Отже Костел Святого Миколая
Це унікальна будівля, яка збереглась з кінця XIX століття - римо-католицький косткл. Виконаний у стилі неоготики. Архітектура відрізняється лаконізмом, чіткими пропорціями і гармонійністю.
Костел має дуже красивий фасад - по обидва боки від ажурного центрального входу виступають дві величні стрільчасті вежі зі шпилями, увінчаними хрестами. Це надає будівлі якоїсь загадковості і казковості.
Один из немногих уцелевших римско-католических храмов в восточной Украине.
Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа.
Под конец 1928 года началась кампания закрытия молитвенных строений и домов. 12 декабря 1929 года власти отобрали и храм в Каменском. Последний настоятель прихода Яков Розенбах был арестован, отбывал наказание в лагерях Сибири, а в последствии был расстрелян в 1938 году. В помещении храма власти открыли польский клуб, а на протяжении последующих 60 лет в нём находились: сборный пункт военкомата, конюшня (во времена гитлеровской оккупации), призывной пункт военкомата, филиал университета марксизма-ленинизма, планетарий, морская школа ДОСААФ, мастерские художественного фонда, склад фирмы «Мебель», кооперативы, спортивно-технические секции ДОСААФ.
В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался.
В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался.
Всередені немає розписаних стін, а лише чисто вибілено все навкруги. Зайшовши туди відчувається умиротворєніє, спокій і навіть не хотілось звідти виходити, бо було відчуття неначе тебе щось огорнуло ласкавими руками і надає тобі енергію.
Те саме відчуття було і на церковному подвір"ї. Костел неначе магнітом притягував до себе і не хотів відпускати нас у бурхливий вир міської суєти. Ми ходили навкруги нього, гладили його стіни і якомога ближче роздивлялись елементи архітектури.
Зробивши прощальний кадр ми пішли старим районом, повз старі будівлі до металургійного заводу.
А ось ми вже і дійшли до того чуда, яке перетворює блакитне небо у червоне 
Дніпровський металургійний комбінат
Польсько-бельгійське акціонерне товариство «Південноруське Дніпровське металургійне товариство» заснувало Дніпровський металургійний завод на правому березі Дніпра в Кам'янському (сучасний Дніпродзержинськ), на якому 2 березня 1889 року введено першу доменну піч. На початку 20 сторіччя Дніпровський завод став найбільшим в Україні.
У 1913 році тут діяло 5 доменних печей, 10 мартенівських, 9 прокатних станів.
Першим керівником справами комбінату був Ігнатій Ігнатович Ясюкович.
1 вересня 1888 року був запрошений для керування справами Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, яке очолював понад 25 років поспіль.
1889 товариство відкрило у селі Каменському на березі Дніпра потужний металургійний завод, який став одним із найбільших промислових підприємств півдня Російської імперії.
Далі ми пройшлись біля центральної прохідної комбінату, яка збереглась з тих часів. Цікаво було уявити, як гуде гудок, закликаючи працівників на чергову зміну і люди потоком йдуть на роботу. Але ми були в неділю і там була така тиша, що можна було подумати, що це якийсь Город призраков 
Один з цих призраків стояв і виглядав на нас з-за кущів
А на протилежній стороні я запримітила стару водонапірну вежу, яка теж збереглась до наших часів з 1884 року, але не знаю чи працює вона. Вона нічого особливого з себе не представила, але ж для історії ми її зафотали
Наш маленький гномик ще з костьолу просив щось пожувати і навіть став хвилюватись чи в цьому місті взагалі люди їдять? бо починаючи з Прометея ми ніде не побачили магазинів, а йому вже хотілось щось гризонуть. Отже побачивши надпис АТБ він значно пожвавішав і одразу посипались замовлення що саме йому треба придбати )))
Ну от така у нас вийшла цікава і не очікувано прекрасна подорож вихідного дня.
Дякуємо Дніпродзержинську за цікаві збережені історичні об"єкти.
16
Хортиця - слава козакам!
- 02.11.15, 17:10
Бувала в різних куточках любимої України, але жодного разу не була на Хортиці. І взяла мене стидоба, як так, бути нащадками козаків і доживши до своїх літ не побувати на славній Хортиці. Так от дала собі слово: як що не побуваю на Хортиці нікуди ні ногою 
А що ж, слово дане - треба його виконувати 
А що ж, слово дане - треба його виконувати І от напередодні Дня Незалежності вирушили до міст козацької слави. Вийшла гарна прогулянка вихідного дня.
З нетерпінням чекали в"їзду в Запоріжжя і звичайно на саму ДніпроГЄС, бо саме з неї вже відкривається вид на Хортицю
Дорогою до Хортиці ми проїхали чотирьохарочний двохярусний Міст Преображенського, збудований в 1949-1952 роках. Цікаво було їхати по ньому, бо наш старий міст збудований трохи по-іншому - потяги знизу, а легковий транспорт зверху. На цьому ж мосту навпаки.
Їхали ми самі по собі, то поїхали на автовокзал, а вже звідти добирались до Хортиці, отже проїхались через значну частину Запоріжжя, але фотік весь час був в руках і моргав на різні цікаві моменти
А тут мені сподобався кіоск, мабуть він залишився з давненьких часів, бо такі я бачила в старих радянських фільмах. Наяву я таких ніколи не бачила 
Переїхавши через міст ми стурбувались, як же нам назвати зупинку, а тут майже шок - в автобусі є кнопочка, натиснувши на яку ми повідомимо водія, що нам треба зупинити. Чому шок, спитаєте ви? А тому що в нашому губернському центрі такого немає, у нас треба горлати як зляканому і спробуй тихо горлонути, то ще й отримаєш від водія виговор, що тихо попрохав спинити.... А ще в Запоріжжі є зупинки і автобуси (маршрутки) зупиняються лише на зупинках, а не біля кожного заманувшогося стовба...
Короче водій зупинив там де треба і на Хортиці нас зустрів козак
Дуже дивно і якось не зрозуміло нам було, що тьопкати до самого комплексу нам прийшлось піхом, бо жодного транспорту туди нас не здогнало. Ну нам то не страшно, а як собі захотілось би комусь з дітками туди поїхати?
Ну та ладно, для нашої країни то майже і не диво... Дійшли ми до вказівника, відімкнулись від повсякдення і насолоджувались атмосферою Січі 
За свідченням Д.Яворницького[1], існували 8 січей:
Хортицька (1556–1557)
Томаківська (1563–1593)
Базавлуцька (1593–1638)
Микитинська (1639–1652)
Чортомлицька (1652–1709)
Кам'янська (1709–1711)
Олешківська (1711–1734)
Нова (Підпільненська) (1734–1775)
Після жорстокого зруйнування у 1775 р. Запорозької Січі російським царатом певен час існувала ще й Задунайська Січ (1775–1828).
Запорозька Січ була обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запорожці. Козацька залога на Запорозькій Січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді це число доходило до 10 тис.) озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди.
Хортицька (1556–1557)
Томаківська (1563–1593)
Базавлуцька (1593–1638)
Микитинська (1639–1652)
Чортомлицька (1652–1709)
Кам'янська (1709–1711)
Олешківська (1711–1734)
Нова (Підпільненська) (1734–1775)
Після жорстокого зруйнування у 1775 р. Запорозької Січі російським царатом певен час існувала ще й Задунайська Січ (1775–1828).
Запорозька Січ була обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запорожці. Козацька залога на Запорозькій Січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді це число доходило до 10 тис.) озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди.
Як і годиться спочатку відвідали церкву.
Запорожці відрізнялися крайньою релігійністю. Ними була прийнята обітниця не допускати на Січ тих, що приходять, які не сповідували православну віру. А представники інших релігій допускалися лише при прийнятті православ'я. За даними Дмитра Яворницкого, перша церква Покрову Пресвятої Богородиці була побудована в 1576 році. Вона була побудована з дерева. При Січовій церкві діяла приходська школа для навчання грамоті, закону Божому, молитвам і письму.
У Січовій церкві також зберігалися особливо цінні документи, клейноди і казна Війська Запорізького.
Церква розташовувалась по середині січового двору, а навкруги всі інші будівлі. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя Запорозької Січі, де відбувалися Січові ради тощо. Поза валами був Січовий базар, куди приїжджали купці зі своїми товарами. Січовики продавали тут продукти своєї праці — рибальства і мисливства. На Січі не було ні феодальної власності на землю, ні кріпосництва.
У самій Січі жили винятково
неодружені козаки, що називали себе, на відміну від одружених, лицарями
й товаришами. Тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій Січі, а частина поза нею, по власних будинках. Окрім того, що козаки були військовими, їм звичайно потрібно було і тримати військо, кормити його. Отже тут і виникають ремесла і промисли. Козаки вміли займатися всіляким ремеслами. Особливо їм подобалося виготовляти свічки, зброю, посуд, приладдя та інвентар, меблі, лікарське обладнання, люльки, пляшки, діжки, мотузки, ковальське начиння, кінне спорядження, одяг, взуття, папір, порох, ядра, гармати, човни, весла та сіті, рибальські речі, мисливську амуніцію, будівельні засоби.
Якщо звернутися до історичних образів козаків те окрім шаблі, у козака була ще і трубка - " люлька" або " бурулька", а ще вірніше " бурунька" (від татарського слова burun - ніс),
тобто " носогрійка". Досить багато збереглося таких " носогрійок" в музеях і приватних колекціях, що допомагає відтворити їх історичний вигляд. На Україні козаки вирізували люльки з вишні, з груші, липи або вересу. Не можна було різати люльки з осики, оскільки вважалося, що це прокляте дерево. Не різали трубки з дуба - священного дерева. Сосна і ялина заглушали аромат самого тютюну.
Почти две сотни самых разно–образных керамических трубок для курительных смесей парят в воздухе в одном из куреней историко–культурного центра «Запорожская Сечь». Сотрудники центра готовятся к открытию первой масштабной выставки «Казак Мамай и люлька». Об этом «Индустриалке» рассказал директор историко–культурного центра «Запорожская Сечь» Михаил Левченко.
– Все люльки собраны и хранятся на территории Национального заповедника «Хортица», они собирались со всей Украины очень долгое время, – отметил Михаил Павлович. – На выставке будут представлены три вида люлек — турецкие, польские и европейские. У каждой свой тип орнамента и надписи. Для создания выставки была проделана огромная работа. Пару десятков маленьких трубок для курения организаторы увеличили — сделали идентичные копии, и это добавило особый колорит в выставку, сделав ее не только национальной, но и современной. (с)
– Все люльки собраны и хранятся на территории Национального заповедника «Хортица», они собирались со всей Украины очень долгое время, – отметил Михаил Павлович. – На выставке будут представлены три вида люлек — турецкие, польские и европейские. У каждой свой тип орнамента и надписи. Для создания выставки была проделана огромная работа. Пару десятков маленьких трубок для курения организаторы увеличили — сделали идентичные копии, и это добавило особый колорит в выставку, сделав ее не только национальной, но и современной. (с)
Йдемо далі і заходимо на гостину в дім старости.
Із середовища багатого козацтва виходила правляча верхівка — старшина, яка зосереджувала у своїх руках адміністративну владу і судову, керувала військом і розпоряджалася фінансами. Вона представляла Запорозьку Січ у зносинах із зовнішнім світом. Усю старшину обирали на військовій козацькій раді, причому у виборах мало право брати участь усе козацтво. Однак, попри це, козацька заможна верхівка в більшості випадків добивалася вигідних для себе ухвал козацької ради. Щось мені це нагадує 
Будинок розділений на дві частини, в одній частині спочивальня, в іншій частині - ділова кімната. Мені все дуже подобається, особливо щодо глечиків і меблів, мене довго не могли звідти витягнути
Далі йдемо в будиночок "Операторів комп"ютерного набору" ой, ми ж не в 21-шому столітті - в будинок писарів Там теж цікаво. Будиночок розділений на три кімнати. В одній - кімната головного писаря, в другій - кімната бригади писарів, в третій - архів.
ой, ми ж не в 21-шому столітті - в будинок писарів Там теж цікаво. Будиночок розділений на три кімнати. В одній - кімната головного писаря, в другій - кімната бригади писарів, в третій - архів.Кімната головного писаря
Кімната бригади писарів.
Стіл бригадира
Стіл писарів
Архів
А це набір різного зілля, з якого виготовляли чорнила.
А тут народ рєзвіцца, переодягаючись в козацький одяг
А це Одарка виглядає свого Максима
Ми правда одяглись ще вдома і тепер тільки позуємо
Насолодившись атмосферою Січі ми пішли гуляти навколо неї. На жаль музей козацтва закритий на реконструкцію, то гуляли ми просто навколо по природі. Видерлись на височенну слизьку гору, на якій стоїть самий найвищий в Україні флагшток 
І звідти відкрились красоти
Гуляючи широкими просторами козацької вольниці було приємно бачити всі красоти, але ж і не йшли з думки події, які припинили існування Запорізької Січі:
У квітні 1775 року Г. Потьомкін виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації Запорозької Січі. На початку червня 1775 р. царські війська на чолі з генералом П. Текелієм, що поверталися з турецького фронту, та генерала Федора Чорби, що був викликаний для цього з придушення повстання О.Пугачова, оточили Запорозьку Січ 4-5(15-16).VI .1775 р. Не маючи сил боронитися, кошовий отаман Петро Іванович Калнишевськийзмушений був здати фортецю без бою. Разом із старшиною його було заарештовано і на пропозицію Потьомкіна заслано по рішенню царського суду на 25 років до Соловецького монастиря, де він помер на 113 році життя у 1803 р. Запорозьке військо було оголошено розпущеним. Землі Запорозької Січі царський уряд почав роздавати поміщикам, а козаків покріпачувати. Це спричинилося до втечі 5 тисяч запорожців на підвладну Туреччині територію в гирлі Дунаю, де вони заснували Задунайську Січ. (с)
Але ж ми як завжди надіємось і віримо, що прийдуть прекрасні часи і наші діти не будуть знати біди.
Слава Україні!
13
Мощная крепость в Белгород-Днестр
- 20.10.15, 09:48
0
Настоящие путешественники
- 28.09.15, 12:19
Казалось бы, невозможно увидеть всю Амазонку. Но не тут то было. Один британец пешком "прогулялся"от начала реки до ее конца. Сделал Эд Стаффорд это за 859 дней. Еще одним великим путешественником является Фред Финн. За свою жизнь обогнул 139 стран. При этом он преодолел целых 24 миллионов километров, попав в Книгу рекордов Гиннеса. Не может оставить равнодушными нас и Нелли Блай. После прочтения романа "За 80 дней вокруг света", женщина "обошла" землю за семдесят два дня шесть часов десять минут и одинадцать секунд. Видимо, хотела результат лучше, чем у героев творения. А эколог Льюис Гордон Пью в 2010 году выбрался на Эверест (остановился на уровне 5400 метров). Далее он нашел озеро и проплыл в нем 1 км. Его поступок стал рекордом плаванья в такой месности. Хороших Вам путешествий! Может быть, кто-то из Вас когда-то пополнит их ряды.
0
