хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «дідківський»

Последняя осень поэта.

Последняя осень поэта.

Або мій щоденник за вересень 2008 року.

1 вересня. Приїзд до міста Тернополя. Прогулянки містом, зустріч з друзями.

2 вересня. Іду до Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, де мав честь навчатись останні 4 роки. Зустрічаюсь з ректором семінарії Джоном Вогтом та єпископом Української Лютеранської Церкви В’ячеславом Горпинчуком. Де під час співбесіди мені повідомляють місця мого проходження після дипломної практики. (Київ, Мінськ, Малин, Радомишиль)  Й вечері цього ж дня допомагаю проводити Вечірню службу в Тернопільській громаді  Св.Апостолів Івана та Якова проректору семінарії пастирю Олегу Юхименко.

Після Вечірньої служби отримав диплом бакалавра богослов’я.

17 вересня. В місті Кременець приймав участь в Пасторській Конференції, та

18 та 19 вересня. Приймав участь в 17 Соборі Української

Лютеранської Церкви, де був делегатом від громади УЛЦ «Воскресіння Христове» м.Малин. В якій служу на даний час .

24 – 26 вересня. В місті Тернопіль брав участь в Семінарі «Християнське консультування на основі Святого Письма», що проходив під егідою Міжнародного Благодійного Фонду «Дар Життя».  Семінар проводив Кертіс Лайон. Після закінчення семінару отримав відповідний сертифікат.

Також під час перебування в Тернополі в мене була чудова

можливість зустрітись з дуже цікавою людиною нашого портала Оксаною   

http://narod.i.ua/user/363774/profile/

яка завжди радує нас своїми чудовими замітками.

Наша коротка (десь близько години) зустріч проходила в

затишному кафе «Майдан». Де ми трішки поговорили про наше рідне I.UA, про свої роботи, друзів, сім’ю. Під час розмови, в мене постійно виникала думка, що це не перша зустріч, а зустріч давніх друзів, які просто давно не бачились. Творчої наснаги тобі Оксано. Радуй й надалі нас своїми чудовими замітками.

Не зважаючи на те що моє студентське життя скінчилося. Обіцяю й надалі публікувати свої вірші та різні історії. Й звичайно й надалі буду намагатися вам допомогти порадою, та теплим словом якщо у вас буде в цьому потреба.

Хай нас всіх благословить наш люблячий Господь і міцно тримає всіх нас під Своєю опікою.

З повагою Діма Д. (Дмитро Дідківський)

 за мотивом Ю. Шевчука "Последняя осень"

Последняя осень

Стать первою может.                                                                                                               

И пусть Господь нам                                                                                       

В этом поможет.                                                                                                                                                   

ПОЭТЫ, мы

все –Божии дети.

За каждое слово, Пред Ним мы в ответе. У всех в нас в душе Весна играет. И пусть она нас Всегда вдохновляет. Последняя осень Не скоро настанет И каждый из нас Свой след оставит. Мы на вершину Возносим слова. И пишем стихи Все снова и снова. Ведь лучшие песни Еще не допеты. Значить есть стимул. ПИШИТЕ ПОЭТЫ. Последняя осень Стать первою может. И пусть Господь нам В этом поможет. 29 сентября 2008 год.

Хризантеми.

Вечір, темніє на дворі. Осінь листям стукає в двері. У кімнаті нас лише двоє, Я і новий вірш на папері. А на дворі осінь гуляє, У саду цвітуть хризантеми. Сліпий старець у хлопця питає: - Іванку, де ми? Із дерев листя спадає, Вітер віє не знає втоми. Хлопець в старця старого питає: - Діду, хто ми. - Українці ми сину, Ми українці. Ми мов ті хризантеми осінні, Дуже довго за волю боролись, Та навіки ми стали вільні. Ранок, на дворі світає, Вірш читаю, зміст не можу збагнути. Вітер віє, не мов промовляє: - Про минуле це і про майбутнє.

      Дмитро Дідківський.

             1999рік.

Думки в дощ. (Експериментик).

Дощ.

Немов сльози.

Покриває обличчя землі.                                                                                            

Осінь.

Хустинкою жовтих листочків

Їх витирає.

Юність. Мою сивина покриває. Старість. Далеко ще, Але вже шкутильгає. Вітер. На озері човен гойдає. Думки. Мої десь по хмаринках  блукають. Все безупинно весну шукають. Вечір Настав – свічки запалають. Й все знову стане затишним. Ніщо не може засмутити Серце романтика. P.S. Щоб не шукати весну, Вона повинна жити в наших серцях. А дощ лише змиває бруд із землі. Як душ змиває її з нашого тіла.

Невзаємне кохання.

Не має щастя,

Є лише горе.

Не має радості,

Є лише болі.

В невзаємній любові.

Вірші читаєш

І квіти даруєш.

У відповідь лише

Грубощі чуєш.

В невзаємній любові.

Не маєш шани.

Поваги не має.

Ніхто тебе більше

Не зустрічає.

В не взаємній любові.

Так завжди було

На цьому світі.

Кому в полі бур’ян.

Кому в лузі квіти.

В невзаємній любові.

Дмитро Дідківський.

           1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114520/

Краще вітер в обличчя, чим постіл в спину...

Краще вітер в обличчя,
Чим постріл в спину.
Краще гірка правда,
Чим зла брехня.
Хай троянди колють руки,
Чим злі погляди колють серця.
Краще з другом ділити останнє.
Гірше коли друзів нема.
Краще бути самим собою,
Чи то літо, осінь, зима.
Всі пори року хороші,
Але краще хай буде весна.

       Дмитро Дідківський.
     03.02.1999 рік.

Мамо.

Мамо, скільки раз
Дощем капали сльози.
Із хмаринок Ваших очей.
Скільки раз, чекали на порозі,
Ви мене із зоряних ночей.
Я завжди вертався
Вранці рано.
Ви кричали на мене
Як могли.
Ви пробачте мене мамо,
Що не усвідомлював тоді вини.

           Дмитро Дідківський

            1998 рік.

Не сумуй.

Не сумуй дівчино.

Скоро смуток твій пройде.

На ніч сонце зайшло.

В ранці знову зійде.

Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114517/

Гумором по кандидатам.

Кандидат в нардепи по російські

Чомусь розмовляє.

Знехтував він рідну мову,

А може й не знає.

Життя нам солодке,

Й гарне обіцяє.

А в мріях Тризуба

Орлу продає.

Нас в кайдани знову

Хоче нас він взути,

Та цього ніколи

Уже не бути.

Нас вже обманули

Ходимо голодні.

Та віримо скоро

Вийдемо з безодні.

Поки Бог є в Небі

Вірою живемо.

Й у Верховну Раду

Найкращих оберемо.

Тих хто любить свій народ

Й Неньку Україну,

Мову свою рідну,

Й пісню солов’їну.

А тих хто промовляє

Московську промову.

Не пустимо в депутати,

Відправимо в школу.

Хай вивчать спершу

Українську мову.

А може хай їдуть в Лос  Вегас

Працювати й жити.

Там потрібні такі промовці

Рулетку крутити.

Дмитро Дідківський.

    27.02.1998 рік.

Життя.

Життя.

Живи не дрімай.

Після життя смерть.

Хто в пекло хто в рай.

Сам свій шлях обирай.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114514/

Павутина.

Зажурилась рідна мати. Ненька Україна.

Заплутала в свої сіті.

Її павутина.

Павутина та червона.

Форму зірки має.

Із – за неї українець,

Окрім лиха,

Нічого не має.

Голодують лікарі,

Вчителі і вчені.

Робітник і селянин,

Та пенсіонери.

Прокиньтеся брати й сестри.

Годі уже спати.

Чекають змін від вас діти,

Й Україна мати.

Прокиньтеся тай знімайте

Оті павутини.

Щоб життя було кращим

У нашій країні.

Перестане Україна

Тоді сумувати.

І ніхто не зможе нами

Більше панувати.

Заживемо тоді заможно.

В злагоді і в мирі.

Будемо діток виховувати.

Й будемо щасливі.

          1998 рік.

 

 

Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна