...с Фиолентом, а точнее, недалеко от Яшмового пляжу. Но дорогу указывать не буду. Местные в курсе, а понаехавшие (вэлкам и исполать, кстати - лето началось, тэкшта...) обойдутся местами попроще.
Собственно, скрывать-то нечего. Пригород, дачи и фейковые загородные дворцы (с видом на мусорник, как обычно; зато круто, сдыхайте от зависти, нищеброды). Турбаза ешё, но народ ходит на другой пляж, хотя это место - прямо под ногами. Просто дорога не для шлёпанцев и не для ребёнков. Кое-где и на попе надо, при спуске. В самых сомнительных местах висит канат. Обратно, как обычно на подъеме, гораздо проще - но не легче.
Совершенства в мире нет. Какая-то драга или землечерпалка с гордым названием "Pechora" полдня мутила воду за мысом. Дурной пример заразителен, и к ней присоединился корабель с вообще (для меня) необъяснимым логином "Трофа". Оба-два на вышерасположенном снимке.
Но это действительно мелочи.
В гротах летом живут робинзоны. Сейчас никого там нет, только в глубине винные тетрапаки валяются.
Официальный нудистский пляж. Нудные люди были и сегодня, только мало и в основном мужики, поэтому фотографировать не стал. А когда не только мужики, я обычно поступаю так: говорю приятелю, например (громко и неестественно) - "А вот скалы какие красивые, Петька! Сними-ка, братец, меня на фоне их!" - и становлюсь, чтобы не только скалы, но и нудные дамы обязательно попали в кадр. "Да, скалы знатные! и меня потом снимешь!" - отвечает Петька, косясь на нудящихся самцов-секачей. Те угрюмо взрыкивают и угрожающе машут хоботами.
Ну, было такое. Лет двадцать назад, когда и в новинку, и охотничий азарт, да и возраст... Сейчас, конешно, хоть в центре города нудись, никто и не глянет. Поэтому - природа форева. К ней и вернёмся.
Камыши и осока потому, что родников много. Кое-где даже водокапы с водопадами. Снимки есть, но выкладывать не буду. Неудачные, несмотрибельные и вообще. Не даётся мне текучая вода.
Там, где вода, свои экологические ниши. Хвощи и прочие водолюбивые. Мезозой и меловой период.
Чистота воды под вопросом. Сверху дачи и минигостиницы. Чего они там сливают? Пить из родников, наверное, не стоит. По крайне мере, без кипячения.
Камни и галька примерно такие же, как на Яшмовом пляже. Те же древние вулканические породы. Мысы образованы лавовыми глыбами, они медленнее разрушаются, чем известняк вокруг.
Ну и, наконец - я открыл купальный сезон! Возможные реплики о том, что многие брутальные мужики начинают купаться в феврале, мы отметаем как неорганизованные. Лично для меня водичка в 16 градусов - вполне себе повод для тихой гордости.
Чем бы таким закруглить пост? А, вспомнил!
"Усталые, но довольные, возвращались пионеры с экскурсии домой"
А дома ждал новосветовский замороженный брют... но это уже другая сказка.
Среди замечательных русских флотоводцев прошлого исключительное место занимает П.С. Нахимов, с именем которого связана героическая борьба русских солдат и матросов против турецких и англо-французских интервентов.
Нахимов был ярким воплощением национального военного гения, представителем боевой школы русского военного искусства.
Отличный моряк, видевший в службе на флоте единственный смысл и цель своей жизни, П.С. Нахимов, наряду с самобытным дарованием флотоводца, обладал редким даром привлекать к себе сердца подчиненных.
4 ноября 2020 года в России отмечался колорадско-фашистский праздник День Единства.
На оккупированных территориях Украины его тоже хотели провести, но помешала эпидемия.
Итог: отменили парады, фейерверки и выступления.
Большинство культурных учреждений в этот день были закрыты.
Так что я решил отправиться на природу. А именно: в окрестности мыса Фиолент, что на юге Севастополя.
Но, прежде заглянул за тульскими пряниками в ПУД...
... а после подкрепился в Мирбургере...
Вот теперь можно вызывать такси.
На этот раз позвонил в другую службу +7-978-333-33-33.
Приехал разговорчивый таксист на жёлтой машине с санкт-петербургскими номерами.
В Севастополь водитель из Санкт-Петербурга прибыл ещё в сентябре. Жена и дети живут где-то в районе Ялты, а он устроился на работу в службу такси, чтобы подзаработать.
Как я понял, это вполне обычная практика для многих жителей европейской части России. Они приезжают на оккупированные территории Украины и устраиваются на разные шабашки, пока члены их семей отдыхают на курортах. Тем самым оправдывают дорогу и даже зарабатывают иногда не плохие деньги.
Однако севастопольские таксисты таких приезжих не любят. Называют их ,,баранами,,. Считают, что те отнимают у них кусок хлеба. Возможно в таких взглядах и есть доля истины.
Санкт-петербургский таксист также поведал мне про свою ненависть к москвичам ( ну, их никто не любит ), а также ещё про один свой левый бизнес: торговля полулегальной техникой.
Под занимательные разговоры 15 км были преодолены очень быстро, не смотря на то, что в Севастополе много дорог с односторонним движением.
Высадил он меня аккурат на обзорной площадке, откуда сразу же открылись потрясающие виды как на мыс Фиолент, так и на окрестности.
По-началу был туман, а затем он быстро рассеялся. Выглянуло Солнце. А температура воздуха быстро поднялась с +14С до +22С.
Хотя на сам мыс Фиолент подняться нельзя ( российские оккупационные власти разместили там военную базу ), им можно полюбоваться со стороны; как на этой многоуровневой обзорной площадке...
... туристов было много; в основном москвичи, которых организованно привозили на больших автобусах или джипах для проведения индивидуальных экскурсий...
А вот и туман рассеялся; виды стали более фантастические...
... на противоположной от мыса Фиолент стороне отлично просматривались: Свято-Георгиевский монастырь и Беседка Пушкина...
Беседка Пушкина...
Спустившись чуть ниже, я заметил близ побережья остров с крестом...
... как рассказывала одна из москвичек своему 3-х летнему сыну на одной из дорожек: это гигантский камень, который когда-то откололся от горы и упал в море...
От обзорной площадки к скалам ведёт пологая дорога, которая затем раздваивается: одна уходит на монастырь, другая - Яшмовому пляжу.
Свято-Георгиевский монастырь с увеличением ( вид со скал ) ...
Кто-то маску потерял...
С самого верха скал тебя всюду тут преследуют кошки всех форм и размеров; и возрастов.
В этом месте тропа раздваивается...
... выбрал вначале ту, что ведёт вниз к Яшмовому пляжу; прямо к Чёрному морю.
Представляет собою эта тропа - 850 ступенек. Её ещё называют Тропа Здоровья. Я бы добавил: крепкого лошадиного здоровья
Время от времени на этих лестницах мне попадались полудохлые люди, которые поднимались с низу; с языком на бок и пульсом 300.
Тогда я ещё не знал, что смотрю на себя через несколько часов
Но в этот момент я ещё был наивным юношей, который с энтузиазмом и на легке спускался вниз к новой порции приключений.
На одной из площадок меж лестницами два монаха из монастыря мели опавшую листву.
Один монах кроткий и тихий, второй - громогласный и дурковатый.
Почувствовал энергетически, что материал назревает. Присел там рядом. Типа делаю передышку. А сам наблюдаю.
Женщина спускается сверху и у монаха ( который шиза ) спрашивает: Почему у вас тут так много кошек?
Дурик: А это во всё виноват ваш светский гуманизм. Приносите тут кошек, а мы их кормить должны. Где в Библии написано, что монахи должны кошек кормить?!
Женщина: Но ведь они у вас такие здоровые и шерсть блестящая. Наверняка чем-нибудь их кормите.
Дурик: Ну, иногда наши ,,братия не далёкие,, их кормят. А иногда я их собакам скармливаю.
Женщина поняла, что монах дурковатый и пошла дальше.
Через 2 минуты ещё одна спускается. И спрашивает кроткого монаха, что за остров такой с крестом.
Тот начинает что-то отвечать, а дурик говорит своему компаньону: Ну что ты отвечаешь такое. Она тебя про одно спросила, а ты про другое. Сейчас я буду рассказывать.
И начал свой рассказ про остров с крестом ( монашеская версия ).
Плыл значит корабль по Чёрному морю. С торговцами. А в трюмах его было полно разных явств.
Но беда приключилась. Корабль попал в шторм. Сбился с курса. А тут ещё туман жуткий на несколько недель.
Еда на борту закончилась и экипаж уже начал присматривать кандидатов на съедение.
Как вдруг появился из ниоткуда этот самый остров, о котором рассказ. А на нём явился морякам образ Святого Георгия, который указал своею рукой прямиком на плодородный Крым.
Где Святого Георгия видели, там и крест поставили.
Тут солнышко выглянуло и монах говорит напарнику: Вот видишь, доброе дело сделали и Солнце выглянуло. Запоминай как к Богу надо примазываться
Тут третья женщина спускается и опять вопрос монаху: А почему пляж Яшмовый? Там яйца с яшмой валяются, да?
Монах говорит: Вы где такую дурь слышали? Какие ещё яйца?
Женщина №3: Мне сказали в туристической фирме.
Монах: Ну, они Вам скажут. При Украине врали всё время, а сейчас в два раза больше врут. Нет там никакой яшмы. Врут всё. Врут.
На середине спуска встретилась мне ещё одна группа: дед, бабка, внучка, собачка.
Внучка ( с телефоном в руках ): Мама сказала, что мы должны подняться через 23 минуты 25 секунд, или она уедет.
Бабака: В неё что бес вселился?
Внучка: Ну, она так сказала.
Мать ( по телефону орёт ): Осталось 23 минуты 13 секунд!!!
Дед: Положи трубку и не бери её, пока мы не поднимемся.
Внучка: А через сколько мы поднимемся?
Бабка: Я только к вечеру поднимусь
Ещё встретил одну мамашу, которая называла свою дочь словом дочь.
Типа, дочь, ты поняла, что я сказала?
Дочь, иди сюда.
Дочь, сфотографируй меня вот так.
Как дочь можно называть словом дочь?
Это типа: Муж, пошли трахаться. Муж, хочешь поесть? Жена, приготовь мне борщ
Звучит нелепо, не правда ли? Неужели нельзя называть дочь по имени?!
Но самые забавные - это отцы, которые не умеют разговаривать со своими сыновьями.
Видел одного такого, который общался с 10-летним сыном односложными предложениями из одного или двух слов.
Выглядело это вот так:
Есть хочешь? На. Иди сюда. Возьми. Встань так. Нравится? Сядь. Застегни. Возьми. Положи это. Видишь? Пошли туда. Не нравится? Смотри. Не трогай. Упало. Подними. Пить хочешь? Пей. И т.д.
Сразу видно, как говорится, корень проблемы
Пляж уже близко.
А вот и Яшмовый пляж...
... пляж галечный, но песок тоже встречается время от времени...
... когда-то мыс Фиолент и Яшмовый пляж были частью вулкана, который потух ещё 150 миллионов лет назад; с тех пор большая его часть была разрушена временем и водой...
... эти скалы - остатки некогда внушительного вулканического конуса...
А за этим валуном до оккупации Севастополя был нудистский пляж.
Оккупационные власти разогнали нудистов. Однако камень с надписью остался.
С бывшего нудистского пляжа отлично просматриваются детали острова с крестом...
Потусил там какое-то время. Посидел на камнях. Потрогал воду. Пособирал красивые камушки.
Красивые места тут. Интересно, сколько ещё в Украине таких интересных местечек?
Не знаю как вам, ребята, но мне Яшмовый пляж и окрестности очень понравились. Чувствуется в этой местности мощный заряд положительной энергии. Как-то спокойно становится на душе и умиротворённо. Целительная энергия Земли тут особенно сильна.
Ну, а теперь предстоял долгий подъём наверх
Я так скажу: если с рожденья тут ходить один раз вниз и один раз вверх каждый день, то у тебя точно будет здоровье как у Геракла, отлично работающее сердце, натренированные мышцы и крепкая упругая мускулистая задница, которой можно орехи колоть
В противном же случае, если организм не подготовлен к такому испытанию, то по пути наверх ты будешь выглядеть словно загнанная лошадь, которую нужно срочно пристрелить
Так что пришлось делать кучу остановок, чтобы перевести дух. Хорошо, что взял с собой две бутылки воды.
Со скамейками там проблема. Всего 1 штука. Так что сидеть приходилось прямо на ступеньках.
Зато сколько впечатлений?! Все эти камбоджийско-лаосянско-таиландские лестницы блекнут, по сравнению с этим украинским тренажёром; если ты живым доберёшь с Яшмового пляжа до самого верха, то точно в Будду уверуешь - это вне всяких сомнений
Кстати, почему мыс Фиолент так называется?!
На самом деле это готское название. Оно переводится как Божья Земля.
Ну, судя по этим масштабным видам, с этим не поспоришь.
Кораблик с Графской пристани привёз группу туристов...
Формально в те дни формирование экскурсионных туристических групп ( большее трёх человек ) было запрещено распоряжением губернатора.
Однако, когда перед лицом маячат деньги, местные жители спокойно закрывают глаза на любые предписания.
А тут кажется была какая-то мраморная табличка; очень давно...
Дорожка в монастырь...
Поднимаясь по ней, услышал сзади зычный голос москвички: ,,ЧЕРЕПАХА И ТО БЫСТРЕЕ ПОДНИМАЕТСЯ!!! ЧЁ ЗАГОРАЖИВАЕШЬ ЛЕСТНИЦУ?! ОТОЙДИ!!! ТУТ У НАС ГРУППА!!!
Я: ( игнорирую её по-началу )
Она: ГЛУХОЙ НАВЕРНОЕ!!! И КАК ОН ВООБЩЕ ТУТ ОКАЗАЛСЯ?!
Я: Ой, чей это там противный скрипучий голос раздаётся позади?!?! Наверное голос какой-нибудь противной москвички-оккупантки?!?! Смотрю кто-то тут распоряжение оккупационной администрации нарушает или на москвичей законы не распространяются?
Глаза у неё выпучились как у рыбы, выброшенной на берег.
Она не ожидала, как кто-то ей может что-то возразить. Она же москвичка?!?! Гидша!!! Да ещё и группа у неё из 12 человек.
Она ( игнорируя меня ): ХОДЯТ ТУТ ВСЯКИЕ!!! НЕ ОБРАЩАЕМ ВНИМАНИЕ!!! ИДЁМ ДАЛЬШЕ!!! НЕ ОТСТАЁМ!!!
Тварина какая
Пока толпа москвичей проследовала в монастырь замаливать грехи, я отправился на обзорную площадку монастыря, которая является одной из высоких точек местных скал; отсюда открываются более масштабные и детальные виды, чем с Тропы Здоровья.
А теперь настоящая версия возникновения острова с крестом и монастыря.
В 891 г. греческий торговый корабль попал в сильный шторм.
Корабль получил сильные повреждения, но сумел дотянуть до окрестностей мыса Фиолент, где и основал Свято-Георгиевский монастырь, существующий до сих пор.
Кстати, есть ещё одна версия перевода названия мыса Фиолент - неистовый ( генуэзская версия ).
Только тут разглядел детали острова с крестом.
В западной его части есть мини-причал, откуда наверх по скалам ведёт крутая лестница.
Источник Святого Георгия - тут можно набрать святую воду...
Возле монастыря стоял автомат, где можно было купить сувенирную монетку за 100 рублей.
Там было два варианта. Я выбрал вот такой ...
Обратно вызвал тоже такси с тройками.
Попался молчаливый таксист-крымский татарин.
За всё-провсё взял с меня по итогам 540 рублей по счётчику. К мысу Фиолент взяли 510 рублей.
Попросил высадить меня аккурат у входа в Центральный рынок...
Прошвырнулся там по рядам.
Купил семена тыкв. Ялтинский лук. Ну и всякое такое по-мелочи. А после направился в отель. Переводить дух после 1700 ступеней.
Ближе к вечеру захотелось лопать.
Мирбургер как-то приелся и захотелось новых впечатлений.
Не смотря на первые двоякие впечатления о крымских татарах, я решил дать им ещё один шанс исправиться.
Так что пошёл в ту чайхону ZarBazar, что близ Арт-Бухты.
Меня встретила приветливая девушка-крымская татарка в медицинской маске. Сообщила, что из-за карантинных правил рассадка через столик у окна. ОК.
Присел. Дали меню. А там полно блюд узбекской кухни. Например, ташкентский плов и шашлыки.
Посетителей маловато было вначале, но после меня как повалил народ. По ходу я принёс им удачу.
Приходили не только крымские татары, но и русские, и украинцы.
Чайхону держит тот же крымско-татарский криминальный авторитет, что и порноклуб Койот.
Кстати, Койот в том же здании, только вход с другой стороны.
Девочки-сотрудницы ZarBazarа только в дневное и вечернее время официантки. В ночное время становятся стриптизёршами в Койоте, где показывают сиси/писи ( после 22:00 ).
Владелец чайхоны - пузатенький очкастый крымский татарин, криминальный авторитет, который часто по-вечерам тусуется там.
У него свой столик с небольшой группой поддержки. Он громогласный и по-хамски общается с официантками; особенно с официантками украинского происхождения.
При мне одна украинская официантка приглянулась одному из крымских татар-посетителей.
Он сказал: её.
Она по началу брыкалась, но подошёл криминальный авторитет и проорал ей: ТЫ ЧТО ОПЯТЬ ХОЧЕШЬ?! В ГЛАЗА МНЕ СМОТРИ!!!
Она опустила голову. Сняла фартук. И проследовала с выбравшем её мужчиной в автомобиль, который был припаркован на стоянке чайхоны.
Можно было бы попытаться спасти девочку, но это вам не голливудский блокбастер.
Против крымско-татарского криминалитета с пушками не попрёшь.
Ну а я пока пил чаёк, в ожидании своих блюд...
Ташкентский плов ( 320 рублей ) ...
Лагман ( 350 рублей ) ...
Куриный люля-кебаб ( 300 рублей за две штучки ) ...
Еда была очень вкусной. С узбекскими специями. Почти такими же, как в оригинальном Узбекистане.
После неё ничего нигде не пучило и не было никаких побочных явлений
Из ZarBazara вышел прогуляться по ночной центральной набережной Севастополя...
Близ Арт-Бухты байкеры-колорады сделали привал...
Чуть дальше парнишка-огнеметатель со своей обтянутой в кожанку ассистенткой устроил проходящим мимо горожанам зажигательное шоу...
Кришнаит развлекает детей игрой на экзотическом музыкальном инструменте...
А ещё чуть дальше украинские ребята с помощью обычных балончиков с краской рисовали потрясающие фантастические картины, которые затем можно было купить...
Памятник затопленным кораблям при ночном освещении...
Узнав о том, что нелегитимной властью назначен новый командующий ВМСУ, севастопольцы вновь собрались у штаба.
Здесь же присутствовала группа одесситов, чудом прорвавшихся в Севастополь. Слово им:
- "Народная альтернатива" и "Молодёжное единство". Руководитель "Молодёжного единства" Давидченко Антон - провокатор. Он поднимал народ против фашизма, выкрикивал антифашистские лозунги, а сам спелся с Гурвицем, и сейчас нам посадят нового губернатора из Ивано-Франковска. На митинге в субботу "Одесский дозор" поднял российский флаг, а ночью приехал Антон Давидченко, снял его и сжёг этот флаг.
В воскресенье был митинг под Российским консульством, они замазали на заборе консульства Российский герб краской, сожгли перед консульством российский флаг. По городу ходят бандеровцы. Не дети, что были на майдане, не молодёжь, а взрослые. Те, которые резали беркутов. В порту стоят убежавшие из Крыма катера с расчехлённым оружием. Они обещают утопить нас в крови, порезать нас всех, уничтожить.
Они хотят отбирать у нас жильё. Вот распространяют листовки по посёлку Котовского, Таирова, 7-ому километру. Они уже начали заходить в дома. Есть комендант, командир отряда "Викинг". Его звать Музычко Евгений Александрович, преподаватель истории Одесского университета. Ему жители домов должны давать запасные ключи и предоставлять жильё для бандеровцев, под медпункты или склады оружия. И описывать они будут у нас наше имущество.
- Мы привезли подписи за референдум. Вот они у Марии. За 6 часов почти 2000 подписей. Антон Давидченко хотел у нас их отобрать, а когда узнали, что мы едем в Крым, нас обещали расстрелять. Мы уезжая отключили телефоны, собирались ночью за городом. Мы просто быстро удрали.
- А можно вас показывать в интернете?
- Можно. Мне уже терять нечего. Если мы вернёмся сейчас сами, то нас арестуют. И сами понимаете, что будет с нами, учитывая, что там бандеровцы.
- Как Вас зовут? - Вера.
Одесситам предложено брать пример с севастопольцев. Теми, кто ищет поддержки у севастопольцев, занимаются общественники.
Екатерина Васильева
Я фигею дорогая редакция - там такого маразма выше крыши))
Получил такое письмо от своих читателей. Делюсь с вами.
Про медицину: в Симферополе родственница пошла в больницу по причине плохого
самочувствия. Отстояла очередь за талоном к терапевту. Пришла под кабинет и
отсидела там в очереди 2 часа. Пришла к терапевту в кабинет и начала
рассказывать о своих симптомах. Все это время врач сидела и заполняла документ
А4 — данные о пациенте – снилсы – х@илсы и т.д. В итоге, сказала, что она
отправила бы ее сдать анализ мочи, но в Крыму нет лакмусовых бумажек, поэтому в
больницах этот анализ не делают + на анализ крови (развернутый), но у них
очередь до конца марта и ждать столько смысла нет, ведь понять, что происходит
в организме надо уже сейчас. Выход нашелся — частная клиника: анализ крови 1100
руб., анализ мочи не помню сколько стоил. БЕСПЛАТНАЯ МЕДИЦИНА РУЛИТ. Нахрена
было покупать страховой полис?
Сестра живет в Симферополе, катается в Херсон затариваться мясом, фруктами,
овощами и другими продуктами. Экономия нереальная.
В аптеке регулярно не могу найти нужные мне лекарства. Люди в очереди 50/50
уходят ни с чем или платят минимум 1000 руб за какую-то пачку лекарств. Пенсы
берут только пластинками — пачки не по карману.
Мое лекарство в мае 2014 стоило 320 руб, в июле — 600 руб, в декабре — 750 руб,
в январе 2015 — 850 руб, в феврале — 1050 руб. Сказали, что это не предел, цена
будет все время расти.
У мужа на работе сотрудники получают 25-35000руб (хорошая зарплата), но за
квартиру отдают 20-30000, на остальные как-то существуют и не могут понять,
почему так дорого все и куда деваются деньги. Большинство — приезжие из раиси,
приехали сюда в поисках счастья. Думали, на золотую жилу напали, а теперь в
растерянности. Другой сотрудник из Донецка. Ему не хватает денег не еду, мама с
папой (пенсионеры) присылают ему передачки с едой и деньгами все время.
Про эскалацию на Донбассе я всегда знаю заранее, т.к. на полигоне в казачке
рашисты учат кого надо стрелять, иногда «учения» идут круглосуточно, и мы тут
офигеваем от взрывов и звуков стрельбы. Несколько дней они тренируются, потом
обстреливают Мариуполь. Потом тишина. Затем снова учения, потом обстреливают
Горловку. Артёмовск и т.д. Не секрет, что опущенцы перевезли сюда свои семьи и
приезжают сюда раз в 2 недели — подлечиться-подучиться и снова едут воевать.
Крым — пристанище для мусора человеческого рода.
В Заключении такой случай: очередь по оплате за коммуналку.
Ребенок мается. Бабка поворачивается и говорит: привыкай, деточка, в очередях
стоять. Мы всю жизнь простояли и вы так же будете…
Занавес.
Хотела ей сказать кое-что, но это ж бесполезно….
Севастополь.
Насамперед маю сказати, що Севастополь, або Сєвас (так у побуті кажуть кримчани), є дуже великим, цікавим, мальовничим за рахунок рельєфу та цікавим для любителів історії. Незвичні краєвиди милують око. Пам'ятки античності та середньовіччя є об'єктом уваги кожного туриста. Паломники тут знайдуть важливі місця для Православ'я (Херсонес), гірські монастирі (Інкерман, Фіолент і т. д.) та кілька храмів 19 ст.
Але загалом зручним та затишним Севастополь не назвеш. У центрі все дуже красиво й компактно, однак численні житлові масиви розкидано окремими купками, між якими плещуться хвилі, гуляють пустирі або цвітуть різнокольоровими дахами поля приватного сектору. Кожен такий масив має свій центр, у якому є базар та купа магазинів.
Нижче на фото -- технічний універ та його гуртожитки:
Окрема історія — Північна сторона. Туди легше доплисти на катері або поромі, ніж об'їхати маршруткою. Дехто так робить двічі щодня.
Місто відносно чисте — принаймні, порівняно з Києвом не брудніше. Хоча — якщо гарно пошукати — можна знайти звалища будматеріалів та інші малоприємні речі. Також має місце незаконна забудова та ущільнення. Зокрема, постраждали околиці Херсонесу, де якісь добрі люди поставили собі розкішні хати.
Гарячої води у квартирах нема, холодна є майже завжди. Всі гарні господарі давно вже поставили котли, тому в готелях тОчно не має бути з цим проблем. На полях використовують безпосередньо дніпровську воду, а питна вода надходить із гірських водосховищ. Як мені казали, це вода з опадів (сніг, дощ).
У обличчях помітної різниці з Києвом не відчув. Хіба що трохи більше світловолосих людей.Народ загалом нормальний. У місті є 5 вузів, тому мОлоді є куди піти вчитися. Зокрема, є [БУВ] банківський інститут, який 2009 року відкривав особисто Ющенко:
Дуже п'яних не бачив, а російський мат у розмові чув здалеку лише двічі (сторож на будівництві та моряки на вокзалі). Дехто з місцевих дуже допоміг. Зокрема, гостинна севастопольчанка Тетяна витратила на прогулянку з нами цілий день. Сподіваюся, їй із нами теж було приємно.
Звичайно, що мова панує російська (див. статистику з частини 1), однак на пару моїх спроб забалакати українською реагували нормально (сприймали як туристів). Майже всі принаймні розуміють українську, особливо молодь. Україномовні українці теж є, але їх важко розпізнати.
Більшість людей дуже хоче бути в Росії. Але вони й так досить інкорпоровані в Росію через флот. Принаймні, злих бандерівців боятися не треба, бо мають під боком захист.
Є й "куточок українця" — пам'ятник ювіляру Тарасу Шевченку:
Наявність багатьох вивісок загальноукраїнських установ (того ж Сільпо) дає зрозуміти, що це все-таки Україна. Трапляються й україномовні вивіски, однак рідко. Прапорів більше російських — вони всюди, оскільки по всьому місту розкидано різні заклади ЧФ РФ. Уранці прибережних мешканців та гостей міста-героя підіймають звуки сурми — як у піонерському таборі.
Ось вам маленький, хоч і неграмотний, україномовний напис.
Військові частини займають значну частину берегової лінії, однак у радянські часи все було ще гірше. Місто взагалі було "закрите". Зараз частину флотської землі передано місту.
Архітектура та дизайн
Бувають колоритні вивіски та дизайнерські ходи:
Головне — підібрати Феміді правильну компанію. Поводиря, так би мовити. Якщо що — Висоцький тут як тут:
Напис нижче на стіні громадського туалету на Приморському бульварі уміляє:
На старому кладовищі на захід від центру є "Дом траура". Ось так і написано. Великими літерами. Якось незвично: дом быта, дом траура...
Вулиця Леніна (здається, найстаріша в місті) є, само собою:
Партія регіонів намагається своїми монументальними плакатами показати, хто тут господар. Однак, як ми побачили недавно, є могутніші сили.
На масивах архітектура стандартна совкова. На фото нижче видно такі насправді сірого кольору 9-поверхівки. Ними забудовано квартали по всьому місту.
Будинок із "пимпочкою" народ називає "одеколон". Там розміщено радіозавод. Пару цехів здають під великий ТРЦ з катком та іншими приємностями. Більшість сучасних житлових будинків (і багатоповерхівки також) має білі стіни, великі вікна та нестандартні дахи вишневого чи зеленого кольорів. Південна морська архітектура.
Транспорт
Зупинки поза центром часто оформлюються як цілі торговельні комплекси з лавками:
Із транспорту є автобуси з маршрутками та тролейбуси:
На вікнах висять газети від сонця для кондукторів, а також реклама курсів скорочитання.
Є й новіші — подаровані Москвою:
У маршрутках пасажири зазвичай платять за проїзд під час виходу на зупинках. Інколи таке стояння триває довго. Досить незвично після Києва, але мудро: з таким гірським рельєфом та різкими поворотами водіям не варто відволікатися на видачу здачі. Триматися за поручень strongly recommended. Дуже strongly, бо можна впасти ще й когось собою привалити. Мав певний досвід.
Фауна та флора
У передмістях помічено дуже багато здичавілих собак. Коли вони збираються у зграї, можуть напасти або принаймні по-дорослому обгавкати.
Насадження та дика рослинність — південно-степова (як у Євпаторії) з елементами субтропіків. Зокрема, було приємно бачити ленкоранські акації та ліванські кедри:
Також є ось такі дерева метрів 4 заввишки:
Дуже незвично бачити квіти рожі (мальви) високо на дереві:
У траві також часто зустрічаються мальвові. Виглядають як аналог цикорію в наших широтах:
Море і флот
Моря в Сєвасі багато, але пляжів малувато. Переважно це напівдикі пляжі з галькою та іншим камінням, у т. ч. гострим. Піщані пляжі — у північній частині міста, хоча є і в південній (бухта Омега). Оскільки тут плаває багато кораблів, а 350 тисяч людей справляють різні потреби, то за чистою водою краще їхати або на північ (там є санаторії й пісок), або на південь (Фіолент, Балаклава). Принаймні, в бухтах краще багато не купатися.
Кораблів багато. Запливають сюди й київські велетні-теплоходи:
І не тільки київські:
Флот явно є містоутворюючим підприємством. Військових кораблів досить багато. Причому вони не тільки стоять на якорі, а й баржують туди-сюди в морі. Це переважно російські кораблі:
Флагман ЧФ РФ — ракетний крейсер "Москва":
Але є й українські. Ще влітку 2013 року наші моряки разом із росіянами ходили на спільні навчання, а сьогодні...
Ось ракетний катер "Прилуки":
Ракетний корвет "Придніпров'я":
Флагман ВМС України корвет "Гетьман Сагайдачний":
Український (єдиний) підводний човен "Запоріжжя" перебуває не у степах України, а в Севастополі. Він уже вміє плавати, але ніби ще не відновив навички занурення під воду:
Маршрут подорожі: Історичний бульвар — пл. Ушакова — вул. Леніна — пл. Нахімова — Приморський бульвар (Артбухта). На мапі це по правій стороні знизу вверх і потім трохи вліво.
Ядро історичного центру стоїть на Міському пагорбі й обмежене по суті вулицями Великою Морською та Леніна. Плюс парк Історичного бульвару. Варто зауважити, що пагорб достатньо високий, особливо якщо дивитися від вокзалу (на захід):
Ліворуч на горі видно колесо огляду. Перенесімося одразу туди. Дістатися того місця зручно з площі Ушакова, до якої повернемося пізніше.
Історичний бульвар
Отже, що ми бачимо з колеса:
Ліва половинка панорами:
Це ми дивимось на північ у бік центру. Монументальна будівля ліворуч — Панорама оборони Севастополя. Праворуч — Південна бухта. Вдалині видно Севастопольську бухту, Північну сторону й море.
Кадруємо, аби краще роздивитися:
Ліворуч на фото вище — район Артбухти:
Видно Обеліск місту-герою, ліворуч від нього — Північний мол та Костянтинівська батарея, праворуч за бухтою — Радіогірка. Видно золотавий купол Покровського собору.
Центр:
Якщо придивитися, видно візантійської форми купол Володимирського собору, який служить усипальницею адміралів. Шпиль із зірочкою — Морський клуб на площі Ушакова. Туди ми й підемо згодом.
Візьмемо трохи праворуч. Бачимо на фото нижче Південну бухту, праворуч — вокзал і нещодавно розширений міст. Його відкривав сам ВФЯ, у зв'язку з чим спостерігалися небачені тут пробки.
Південна бухта й Корабельна сторона за нею:
Біліють Лазаревські казарми. Частину з них із червоним дахом займає філія МГУ. Із сірим дахом — військова частина ЧФ РФ.
Тепер подивимося, що в нас із іншого боку — на півдні:
Тут була одна з батарей оборони Севастополя (4-й бастіон):
Бетонний пам’ятник мішкам та солом’яним кулЯм із піском. Гармата автентична:
Можна залізти наверх:
А там ми були:
Ідемо на північ, до Панорами:
Вхід — 50 грн, додатково за право фотати — 25 грн.
Заходимо наче в шахту чи мавзолей.
Автор панорами, основоположник російського панорамного мистецтва, професор класу батального живопису Петербурзької Академії мистецтв Франц Олексійович Рубо поклав в основу твору найяскравіший епізод севастопольської епопеї — бій на Малаховому кургані 6 червня 1855. У цей день 75-тисячна російська армія успішно відбила натиск 173-тисячного англо-французького війська. (c) Вікіпедія.
Не солодко було воякам і місту:
Панорама — на 360 градусів. Під час війни серйозно підгоріла. На передньому плані обстановку зроблено з піску та інших матеріалів, далі йде живопис на стіні.
Можна дивитися зверху зі спеціального майданчика, можна — знизу в віконця через скло.
Купол ізсередини виглядає так:
Панорама вражає — але не на 75 грн. Виходимо з протилежного боку:
Поряд є ще музей Папаніна — севастопольського Колумба. Вхід туди загородив собою кіт.
У парку на Історичному бульварі також є тераріум та виставка старих якорів:
Це тільки фрагмент — їх там насправді багато. На Історичній алеї концентрація різних пам'ятників зашкалює. Багато палаток із сувенірами:
А ще тут надувають великі бульбашки:
У затінку заховався вхід до офісу ТРК Бриз. Це [був] чи не єдиний голос вопіющого українця в Севастополі.
На підході до площі Ушакова — симпатичний пам'ятник інженер-генералу Тотлебену, який спроектував оборонні укріплення під час Кримської війни:
На площі Адмірала Ушакова домінує Матроський клуб, за сумісництвом Драматичний театр ЧФ РФ:
Навпроти між іншим — готель "Україна":
У бік площі Нахімова на північ — кільце з ліванським кедром, а за ним — типові, але красиві представники архітектури центру міста:
Звідси раджу йти або на Велику Морську вулицю, що веде до Артбухти, або праворуч на вулицю Леніна до Графської пристані. Підемо за другим маршрутом, але все-таки зафотаємо краєчок не побаченого:
Це Покровська церква. Неподалік є вже згаданий Володимирський храм.
Улітку була можливість пару днів погуляти по "місту-області" Севастополю. Був не всюди, гуляв "дикарем", але дещо встиг побачити. Довго лінувався написати замітку про це незвичне місто. Враховуючи нові обставини, жалкую, що не зробив цього набагато раніше. Тепер поспішаю...
Дуже коротко
Море, Херсонес, Інкерман, Балаклава, Ласпі, незвичний ландшафт, монастирі, багато військових кораблів і пам'ятників. Можна використати як базу для поїздок іще кудись. Варто приїхати.
Коротко
Севастополь — місто-порт на південному заході Криму. Населення — 343 тис. + 43 тис. поза містом на території міськради. База Чорноморського флоту РФ та ВМС України. Росіян — 71,6 %, українців — 22,4 %, російськомовних — 90,6 % (2001).
Є залишки грецького міста Херсонес, церкви та гірські монастирі, винзавод у Інкермані, багато чого в Балаклаві, безліч монументів та інших пам'ятників. І, звичайно, військові кораблі.
Де був: центр, Херсонес, мис Фіолент. Їхав туди залізницею.
Географія
Місто розташоване на південно-західному кінчику Кримського півострова. На мапі нижче його зафарбовано в сірий колір. Як бачимо, територія міськради достатньо велика й доходить на півдні до Форосу.
Берегова лінія нагадує велетенське підборіддя у профіль, причому нижня "щелепа" сильно виступає вперед:
"Ротовий отвір" — найбільша Севастопольська бухта (8 км). У верхній та нижній "щелепах" щілини між "зубами"-півостровами — численні бухти, що заглиблюються в сушу однойменними балками.
Над кружечком із вокзалами — Південна бухта, що омиває з одного боку центральну частину.
Історія
Наявність близько 30 бухт майже ґарантує постійне існування якого-небудь портового міста.
За оцінками археологів, близько 10 тисяч років тому тут жили представники комі-обинської культури, які паралельно любили що-небудь витесати з каменю. Потім у I тис. до н. е. там мешкали таври, скіфи. У 5 ст. до н. е. сюди припливли та й осіли греки. Херсонесос із грецької перекладається як "півострів". Логічно.
На початку нашої ери Херсонес увійшов до Римської імперії. Цей період був означений появою християнства, а там, де були християни, одразу виникали гоніння на них. Християн сюди привозили й примушували тесати ракушнЯк. Зокрема, в ці місця потрапив 4-й Папа Римський, апостол із числа 70 Климент I, прийнявши мученицьку смерть. Кажуть, тут був і Апостол Андрій Первозванний.
Грекам удалося стримати натиск гунів у 4-5 ст. 861 р. у православному візантійському Херсонесі на шляху до хозарів святий рівноапостольний Кирило знайшов мощі святого Климента. 988 р. князь Володимир пішов у похід на Херсон[ес] і охрестився, подружившись із Візантією. Пізніше до 1900 р. у Севастополі було побудовано аж два Володимирських собори (схожі на собор у Києві).
Після руйнувань міста Золотою Ордою та Литвою (1299—1399) греки потроху переселилися в гирло річки Чорної до Каламіти (тепер це Інкерман) і далі вглиб материка, утворивши князівство Феодоро. З півдня на них наступали італійці-генуезці (фортеця Чембало в Балаклаві), з півночі — кримські татари. 1475 р. прийшла Османська імперія і всіх завоювала.
1783 р. після приєднання Катериною II Криму до Російської імперії капітан Берсенєв обрав для основи майбутньої бази флоту кримсько-татарське селище Ахтіар (Ак-Яр). Хоча ще раніше тут ніби Суворов розмістив тут війська. Засновником міста вважають командувача ескадри етнічного шотландця Томаса Мекензі. Звідси — Мекензієві гори на півночі від міста. Однією з перших 4 кам'яних будівель стала Графська пристань, яку побудував для себе граф Войнович, командувач Чорноморським флотом, аби переправлятися додому.
1784 р. Катерина наказала назвати місто Севастополем: грецькою Севастос — вельмишановний, священний, Поліс — ясно що. Вийшло священне місто. Потім імператор Павло відкотив назву назад (Ахтіар), але не надовго. Севастополь почав швидко розбудовуватися. Величезний внесок зробили командувачі флотом адмірали Ушаков та (особливо) Лазарєв. Станом на 1859 р. населення міста налічувало 45 тис.
Важливу роль у історії міста відіграла Кримська війна (1853—1856). Тоді Росія напала на ослаблену Османську імперію, бо не отримала протекторат над християнами Османської імперії (а турки раніше обіцяли дати цей протекторат). Англія, Франція, Австрія та Сардинія підтримали турків. Опоненти Росії висадилися у Криму й осадили Севастополь. Англійці осіли в Балаклаві й у холодну зиму натягали на голови такі цікаві штуки з отворами, які потім так і назвали — балаклави. Протягом 349 діб (1855—1856) російські військові (в т. ч. українці) мужньо відбивалися від ворогів, але потім відступили на Північну сторону бухти й затопити всі російські кораблі. Після цього Росія та Туреччина втратили право мати флот. Пізніше у зв'язку з цим було споруджено відомий пам'ятник загиблим кораблям, а також намальовано велику Панораму оборони Севастополя.
Після Кримської війни порт став торговим, однак після чергової російсько-турецької війни з 1890 р. знову став військовим. Протягом 1905 та 1917—1920 років тут відбувалися жорстокі революційні події.
Під час Другої Світової радянські війська тримали оборону протягом 250 днів (1941—1942). Загинуло дуже багато радянських вояків, останнім пав мис Херсонес (крайня точка суші). Навесні 1944 року після масованого штурму німецьких укріплень на Сапун-Горі Червона Армія повернулася в місто. Пізніше було намальовано діораму штурму Сапун-Гори.
За час війни в черговий раз було знищено майже всі будівлі міста. Відбудовано центр було доволі красиво (див. нижче).
Поїзд
Залізниця між Сімферополем та Севастополем пролягає в улоговині між двома віддаленими хребтами. Попри взаємну близькість цих міст, їхати доводиться нешвидко години півтори. На під'їзді до міста на півночі — Мекензієві гори (та однойменна станція). Паралельно колії тече річка Бельбек — на заході біля впадіння її в море є той самий однойменний напів-військовий аеропорт.
На обрії на північному заході виглядає краєчок моря:
До мети ще хвилин 30. Невдовзі поїзд заїжджає прямо в гору.
Поїзд повільно кружляє північним та східним передмістями, періодично занурюючись у тунелі. Таких є не менше 5 по місту. Між горами Північної сторони видно здалеку південно-східну частину міста.
Потім ми проїдемо вздовж протилежного берега Севастопольської бухти.
Їдемо ліворуч. Унизу — траса з Сімферополя. Ще один тунель — і будемо біля Інкерману.
Ліворуч видно залишки турецької фортеці Каламіти. Під горою та в горі — Інкерманський монастир (див. нижче). Десь там працював на каторзі Папа Климент I. На обрії видно "реальні" Кримські гори.
Інкерман:
Деякі вапнякові гори ніби хтось ножем розрізав:
Починаємо робити півколо, тобто розвертаємося на 180 градусів.
Насправді знімав це фото, коли їхав назад, тобто локомотив їхав на Київ.
Річка Чорна впадає в Севастопольську бухту. Ліворуч — південь:
Тепер ми на південному боці милуємося північною частиною міста. Ми там тільки що були:
Можливо, в тих "норах" жили монахи.
Ось і Севастопольська бухта. Сухі доки.
Далі — кораблі. Багато кораблів.
Військових теж багато, переважно російські. Ліворуч — ракетний крейсер Москва (121) на північному березі бухти:
Величезні "бочки" на горі — зерновий термінал Ахметова в Доковій бухті. Поряд хотіли побудувати ще й вугільний, але народ поки не дав. Піраміда ліворуч — храм-пам'ятник на Братському цвинтарі оборонців Севастополя у Кримській війні.
Рухаємося на захід — і бачимо наш флагман корвет Гетьман Сагайдачний та інші наші кораблі. Де вони зараз, нам усім відомо. Добре, що корвет у Одесі.
На обрії видно район Графської пристані в центрі міста:
Після виїзду з тунелю бачимо затишну Кілен-бухту.
І ось ми — на фінішній прямій. На протилежному березі Південної бухти, на горі — центральна частина міста.
Вокзал. Ось такі електрички курсують:
А ще там дуже не люблять фашистів:
Навпроти бронепоїзду на горі поставлено танк Т-34, але якісних фото не маю. Біля залізничного також є автовокзал.
Залишки давногрецького міста відділяє від центру Карантинна бухта.
Аби дістатися до Херсонесу, треба від центру проїхати трохи на захід. Можна — до центрального універмагу. Потім треба пройти кілька тихих кварталів на північ до моря. Варто зауважити, що частину некрополя (кладовища) та ще якісь фрагменти забудували хатами.
Касирка трапилась не в гуморі. Довелося з нею трохи посперечатися з якогось приводу.
Ми звідти пришли:
Цей мікрорайон Херсонесу було побудовано в пізні часи.
Розкопки тут почалися майже 200 років тому. Пізніше на орієнтовному місці хрещення Св. Володимира збудували храм. Він є майже ровесником однойменному київському.
Як бачимо, схожий на київський, теж у візантійському стилі. Усередину не потрапив (службу вже було закінчено). Однак на фото помітив подібність також інтер'єру.
Оскільки від центру сюди йти далекувато, трохи пізніше там звели ще один Володимирський храм.
Неподалік від храму є музей:
А також — іще один храм:
І античний театр:
Герострат — головний герой вистави. Його судять:
Далі йдемо до моря:
Тут дуже гарно. Відчуваєш історію.
Залишки базиліки (церкви) 6-10 ст.:
Як бачимо, батарейки сіли, тому знімав мобілою. Мало й неякісно. До того ж, сонце сіло за небокрай. На цьому доведеться закінчити цю частину.
К началу парада успел, однако места для нормальной съёмки не было уже наглухо. Как-то пристроился на нижних ступенях городской Доски Почёта, но толку-то... Качественные фото самого парада ищите, кому нужно, в других местах. По запросу в Яндексе - сразу огромное количество. Ну, що маемо, то маемо.
Помимо гарнизонных войск, на пешем проходе было много кого - ветераны войны и Вооруженных Сил, дети войны, Красный Крест, афганцы, реконструкторы... всех не перечислить.
Ветераны Афганистана
Как и всегда в Севастополе, старикам аплодировали, кричали "ура" и "Спасибо!".
Но без ложки дёгтя не обошлось.
При всей моей снисходительности к мелким недочётам, покоробило и меня.
Парад есть парад, верно? Схема простая и всегда единая: смотр войск, пеший марш, потом катится техника. Последним уходит оркестр. Я упрощаю, но в целом так.
А вчера после прохождения пеших колонн случилась какая-то странная пауза длительностью более получаса. Опустела мостовая. Замолчал комментатор. Люди стояли и чего-то ждали. Солнцепёк, жара и безветрие. В отдалении, напротив трибун городского начальства, что-то происходило - маршировал, перестраиваясь и вздваивая ряды, играющий оркестр. Бойко плясали матросский танец артисты. Под мужественную фонограмму кто-то пел патриотические песни.
Там, где находилась основная масса зрителей, от памятника Нахимова до площади Лазарева, не происходило ни-че-го.
Нет, я понимаю, рядом с сановниками была и трибуна приглашённых ветеранов, которые тоже посмотрели этот вставной концерт. Хорошо. А что насчёт остальных ветеранов, детей и просто пожилых? Они парились в толпе. Пока фейковые морячки вприсядку развлекали бомонд, сомлевших старичков выводили посидеть под деревьями в тени.
Что ж, господа сценаристы и организаторы парада. Прогиб защщитан, надейтесь на профит.
Наконец-то техника! Её немного, но сам факт присутствия на параде радует. Это впервые за много лет.
И оркестр, шагая мимо Нахимова, грянул "День Победы". Это было хорошо.
Ну и дальше, дальше! Это же Севастополь. Это же День Победы.
...
( 320 рублей ) ...
