Спіймали хмари сонце в сіті І вітер дмухає невлад, Застигло небо у граніті Невелелюдних еспланад. Палають сальвії червоні, Жебрак канючить мідяка, Куняє голуб на долоні Кафешантанного дашка. Нема осіннього прозріння, До невідомого стремлінь, І я в компанії із тінню Нудьгу вигулюю і лінь.[Приєднана картинка]

Коли від щастя Серце калата Або воно на нитку Сходить сумом, Я люблю музику. Вона… Вона свята, Найбільш щирішого Ніхто ще не придумав. Вона все знає Про моє життя, Слова відверті, Думки потаємні, У мене з нею Спільні почуття, Єдині, своєрідні Та взаємні.[Приєднана картинка]

Ви можете бути різними, Всілякою міряти мірою, Та прошу, не будьте залізними, З холодними душами сірими. Підтримуйте пісню і бесіду, Живіть, не шкодуйте взаємності, Додайте-но кольору всесвіту, Він теж полюбляє приємності.[Приєднана картинка]

Мені здається, що я мовби спорожніланема думок, немає почуттів, фантазія, мов річка обміліла і рими розбрелись в сум’ятті днів. А осінь ця чарівно-депресивна пожухлим золотом розчеркує туман, криваво плаче гронами калини,й сміється коли віримо в обман. Сміється з моїх сліз, як божевільна,розвіює ілюзії, мов дим, та без ілюзій, ще не значить вільнаприреченим здається світ без них. Тепер вона тихенько плаче поряд,туманом огортає голий світ,пожухлим...

Читати далі...

Я Ник твой пробую на вкус… Твой Аватар, как мёд, арбуз!… Смотрю на груди, не спеша, О! как ты Дева хороша! Как дыни спелые они… О них я думаю все дни???!!! Но вижу всё же я глаза О чём хотят они сказать?!.... Безмолвны и твои уста… И только руки, как мустанг, Они летят, они творят, Спешат облечь слова в наряд Воды чистейший бриллиант. Они точны, как тот снаряд. А на твоих щеках Заря… Румянец нежный развела. И как прилежный оркестрант Играет чудный...

Читати далі...

Отак і стій. Дивись у небо, ніби Тобі від роду кільканадцять літ, Он, бачиш, пропливають дивні риби І бульбашки пускає хмарний кит? На сонці котик гріє сніжне пузо, Невидиму краплинку ловить птах, Та згублені фрегати Лаперуза І досі щось шукають у морях.[Приєднана картинка]

І незабаром буде жовто, І незабаром буде дивно, Отам, де сум тумани збовтав, І бурмотів півночі зливно. Сади достиглі скинуть ябка, Заволодіє спокій світом, І журавлі поставлять крапку Уже дописаному літу.[Приєднана картинка]

Степ заворожений. Пусто. Вітер гортає думки. Місяць запалює люстру над поворотом ріки. Хмари неначе поснули. Долю малює звізда. А на могилі минуле юність свою вигляда.[Приєднана картинка]

Весна розкидає ляпки Прозоро-сріблястих хмар, Я буду щасливим. Крапка. Я вільний від зла і чвар. Я – задум, я – дух, насіння Миттєвостей і годин, І тішиться небо синє, Бо ще врятувавсь один. [Приєднана картинка]

Я бачив сни. Я бачив чорні сни Про яв, яка сховалась в передвіку, Про хліб черствий, який не мав ціни, Про душі кам’яні, слова-каліки. Про випалені голодом лани, І тихий плач здивованої смерті Від того, що зуміли без війни Безмежжя поколінь з планети стерти. Про жадібність червоної імли, Про людяність, що втратила опору Я бачив сни. І мовчки тіні йшли Та з докором дивилися угору.малюнок Юрія Журавля[Приєднана картинка]