[Приєднана картинка] Так люблю я малювати… Мушу визнати дивлюсь не на предмет, а в його багатогранну душу, й не простий життя його сюжет. В дивних фарбах мрії потопають, різнобарв’ям сипляться думки… кольори немов би оживають з ледь помітним порухом руки. Розпливаються сумні штрихи зітхання серед намистинок теплих нот, що сплітаються в барвистих поєднаннях і смаку, й гармонії висот… Інколи, вдивляючись, здається, не пейзаж, не натюрморти я, а малюю крихту свого серця на...

Читати далі...

Лютий розчуливсяІ гірко заридав...Із неба сірого,Похмуро кришталевого,Полив на світ дощемСвою печаль,Убравшись в шати Смутку металевого.

Вже стомлено злипаються повіки, Думки розсіяно злітаються до снів І тільки вітер стукає у вікна, Від тебе подолавши сто світів. Дихнеш крізь сон і я тебе відчую, Не знаючи як ти далеко й в сні, Не знаючи як ніжно ти цілуєш Не вітром, а устами… тілом всім… Волоссям пробіжаться твої пальці, Затьмаривши бажанням небокрай, А потім, зупинившись на зап’ясті, Що сили є штовхнуть мене у рай. Заплаче ніч зірчастими сльозами Від ніжності, від пристрасті, від свіч, А я тебе разом з...

Читати далі...

Життя не виграють у лотерею і біль не пропивають в казино, якщо живеш – то тілом, і душею, до того ж йде лиш раз оте «кіно». Бажань не проштампують, мов «здійснено»… Не повернуть, не склеять… – сотні «не»! Тож перш, ніж зруйнувати, достеменно Переконайся, що руйнуєш не себе.

Що треба людям? Щастя?! Що ж це – щастя? Любов, кохання, дотики руки? Думки тверезі у людей не власні – Доводимо ми це споконвіки… Що треба думці? Простір? Може крила? Та ні, у неї цілий світ в ногах! Лиш тільки б серцю вистачило сили У грудях битись із життям у такт…

[Приєднана картинка] Моє кохання срібнокриле Мене над світом підіймає. Дає мені натхнення й сили, Заради нього все здолаю. Моє кохання зоресяйне Освітлює дорогу серця. Як простір Всесвіту,безкрайнє, Ясніше всіх світил небесних. Моє кохання кольорове, Як веселкОвих мрій намисто. Як сонця золото ранкове, Як неба стоголоса пісня. Моє кохання – квітка щастя Й цвісти вона не перестане. Зросте, неначе сад прекрасний, Який ніколи не зів’яне.

[Приєднана картинка] А за вікном… зимовий дощ… Здається вічно… Росу вдягнув жасмину кущ… І це у січні… Легенький стукіт нот води… По підвіконні… Чомусь злетілися сюди Пташини сонні… Вгощу зернятами пшона… Нехай їм свято… Вже там маленьких не одна, Вже їх багато… Дивлюсь в вікно… як навесні… І вже не прикро… Малюю думку з віщих снів... Про тебе… звикла… Сильва Яна на сервере Стихи.ру

[Приєднана картинка] Цілий світ наповнюється світлом, Новий день святкує небо і земля. Ллються радості потоки у серця відкриті, До них Ангел благодаттю стежки простеля. Увесь Всесвіт неосяжний Він в руках тримає, Йому коряться планети, простОри й часи. Задля нас людську подобу Він нині приймає, Щоб спасіння, мир і щастя душам принестИ. Не царя обрав палати для пришестя свОго, Не помешкання багате, а ясла убогі. Душі спраглі Він Любов’ю сповна наповняє, І скарби дає...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Золотою свічею Любові Хай Господь серця ваші засвітить. Хай предвічне живе Його Слово Шлях до щастя вам зможе відкрити. Простягніть один Одному руки, Помоліться за тих, хто поруч. Хай не буде між вами розлуки, Ні непрИязні, ані роздору. Хай в серцях ваших мир запанує, В сім’ях – злагода і розуміння. Хай Господь ваші просьби почує, Віри й сил вам додасть у терпіннях. Та у клопотах передсвяткових Непотрібно про те забувати, Що Господь –...

Читати далі...