Ще зовсім недалеко до весни,а я замерзла. Чашечкою чаюя хочу відігріти свої сни,та солоду для них не вистачає.Ще зовсім недалеко до дощівпривітних, теплих, а не льодовитих,та тільки б не стопити почуттів,отих, що заставляли взимку жити.Ще зовсім недалеко до тепла,а я навчилась дихати морозом,а я згоріла полум'ям до тлаіще тоді, коли сушила сльози.

Заплаканими мокрими снігамиПостукав вітер у моє вікно.Так жалібно спліталося сльозамиНебес вечірнє крижане панно.Пронизливо скрипіли сонні клени,Зітхала в сні обшарпана соснаІ снилось їм вбрання таке зелене,Таке розкішне, свіже, як весна!Хитався промінець очей ліхтарних,Між мокрих снігових краплин тремтів,А зорі десь в своїх світах примарнихСамотньо догоряли взаперті.Побудь зі мною. Вкутай покривалом,Поближче сядь, міцніше пригорни,Щоб серце битись не переставало,Щоб дочекати все таки весни.

[Приєднана картинка]З щирими усмішкамиТупотіли ніжкамиЛітніми дібровамиЗ росами медовими,Травами духмянимиРанками рум'яними...Затишками житнімиЗ стежками привітними...Стрункими берізками,Голосами різними...Ніжними, далекимиБілими лелеками...Соснами ледачими,Ягодами смачними,Польовими квітамиЗустрічало літо! * * *Все дитинство у минулеЗа хвилину промайнуло...

[Приєднана картинка] Ещё немного ожиданья, Еще чуть-чуть и Рождество !И мои сокровенные желанья, Превратятся в торжество.Разделена зима на части, До … и после 7-го января,2013-тый пришёл к власти, Меняя листки календаря. Колядка, … и кутя, подарки - … Озорную юность вспоминаю опять.Свет гирлянд, вертеп и колядки, Волшебство и их возвышенность хочу понять. Бывают чудеса на белом свете,&nbsp...

Читати далі...

Снегопад – это та же молитва,Только зренье, увы, не готовоОтделить безразличною бритвойОблегченье несущее словоЧто несется сквозь точки-пунктирыК крышам страждущим многообразно,В темноте лихо пляшут сатирыМохнорыло и так копытасто,Не понять легкий, велеричистыйДревний слог, для меня нечитаемНе веди чрез майдан, снежно-чистый,Поле не перейди, там где Каин,Не срывай гроздья позднего гнева,И не стань для кого-то обузой,Не гляди в подсознанья химерыКак в глаза у известной медузы,Не… а, впрочем...

Читати далі...

Зорі дивляться в душу ласкаво,Візерунками бавляться сни.Філіжанка духмяної кави.І божественний присмак весни.За вікном сяє місто вогнями.Вітер темряву в небо жене.Як приємно літати без тями,Коли так ти кохаєш мене.Зранку знову тебе я побачу,Я цього так шалено хотів.І все поруч закрутиться начеДзига нашіх казкових світів.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] В В вечірніх сутінках моїх на березі похмурої ріки, де стежка між протоками води, душа пливе струмком в віки. Самотня,як береза в полі. Немаючи тепла від болі. Пливе душа така холодна, і одинока і самотня. Похмуре небо сльози ллє І скоро вже зима прийде. Покриє землю сніг лапатий. Душа сховається і заплаче.

[Приєднана картинка]Мені приснився сон, що навкруги так зелено, цвітуть сади. І квіти пахнуть якось дивно, немов здійснилось якесь диво. Ці пахощі бентежать так мене. Здається це весна прийде. Мене бентежить,будоражить. Прокинутись я ненаважусь. Я хочу залишитись в тім саду. Я йду до тебе,йду. Та відкриваю очі... Це ж тільки сон. І я шепочу:"Це ж тільки сон!" І прокидатись я не хочу.

[Приєднана картинка]На краю стояло сонцеВиливало ясний цвітІ промені останіКидало нам у слід.По хвилях променів чарівнихМи слухали мелодії дрібніБо сонечко всміхалосьДарувало нам свій прівіт.

на водітихо собі на водітихо хвильки собі шелестілитихенько жовтим осіннім листочком цвілитанцювали у тихім своїм мерехтіннічовник тихо біг собі по воді... і коли літо трапилось випадковона одній із доріжок стрілися двоєде під високими зірочками росли вечорові темні садивони вкохались у тиху темну тиху тиху водуі побачили в ній такі тихі тихі світи...у човник тихенько вони повсідалисьпроказали молитву тиху своючи то пісеньку дитячу тихенькучи то просто зітхання таке чарівнеповільно сі двоє...

Читати далі...