хочу сюда!
 

TAHSA

36 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «стихи»

Пробач

Пробач, для мене ти – чужий, пробач,

У кожного свій гніт невдач,

І я твоя невдача невесела й грішна.

Іди, в далекий чистий світ, іди,

Бажаю там тобі знайти

Усе, що у мені шукав так довго й ніжно.

Лети, наївний, добрий птах, лети,

Зламай кайдани самоти,

Вони не варті найпалкіших слів й уваги.

Живи, я знаю, вмієш ти, живи,

Прокляттям небо не гніви,

Проси у нього спокою та рівноваги.

Не смій спинятись на шляху, не смій,

Залишся в пам’яті моїй

Таким, що може подолати й неможливе.

Світи і ночі розганяй, світи,

Полохай серце німоти,

Це твоя місія на цій землі важлива.

Пробач, для мене ти – чужий, пробач…


02.12.2015

Не греет солнечный фонарик

Не греет солнечный фонарик,

Но горизонт, на диво, чист,

Грызу внимания сухарик

И крошки падают на лист,

И застывают в нём словами,

Что вновь живут и бредят Вами.



01.12.2015

Ты не подарок – просто чудо

Ты не подарок – просто чудо,

Блеск света в глубине ночей,

Но забавляются причуды

Не перекрещенных путей.

И забавляются рассветы,

Срывая полог тёплых снов,

И раздают свои советы,

Кидая горсти лишних слов.

Летят слова, огнём играясь,

Рождая мысленный парад,

И я над ними забавляюсь,

В один, по струнке, ставя ряд.


01.12.2015

Горіла від натуги й болю спина

Горіла від натуги й болю спина,

І обгортали сумніви плащем,

Під тягарем хиталися коліна

І падав розпач вогняним дощем.

Повітря обпікало гіркотою,

І тихо виїдала очі сіль,

Та впертість залишалася живою,

Надією вгамовуючи біль.



01.12.2015

Апрель




Стоит апрель в снегу весь и дождях.
Как будто бы Зима вернуться хочет.
Все лепестки замерзли на цветах.
Морозные стоят и дни .и ночи…
Мы шапки теплые одели вновь.
И ветер северный. И птицам тоже зябко…
А солнце не выходит с облаков.
Собрало все лучи свои в охапку…
И будто прячется… Но только ведь Весна 
Уверенно шагает -верим в это!-
Еще чуть- чуть .и к нам придет она 
Хозяйкой строгой в теплые рассветы.
.На улице все же стоит ВЕСНА…

Є тиха радість у мовчанні...

Є тиха радість у мовчанні,

Потрібна відповідь у снах

На невгамоване питання,

Що сяє світлом у очах.

Є ніжна радість у надіях,

Бажання жити джерело,

Що у буденних сніговіях

Дарує спокій та тепло.

Що надихає не востаннє,

Що заспокоює плачі…

Є тиха магія в мовчанні,

Мовчи, журба моя, мовчи.


30.11.2015

Окончен масок маскарад





Я стала облаком туманным...
И многие проходят.не узнав.
Я Вся осталась в прошлой жизни,
Она как нить оборвалась...
Купила шляпку из беды я,
и из морщин пришила к ней вуаль.
Вся превратилась в бусы грусти,
А сердце в сломанный рояль..
В судьбе моей антракт объявлен.
А может занавес упал...
И не "сыграть"на сцене жизни,
Окончен масок карнавал.....


© Copyright: Мила Журавлёва, 2013

Но пораженья от победы ты сам не должен отличать



Быть знаменитым некрасиво.
Не это подымает ввысь.
Не надо заводить архива,
Над рукописями трястись.
Цель творчества  самоотдача,
А не шумиха, не успех.
Позорно ничего не знача,
Быть притчей на устах у всех.
Но надо жить без самозванства,
Так жить, что бы в конце концов
Привлечь к себе любовь пространства,
Услышать будущего зов.
И надо оставлять пробелы
В судьбе, а не среди бумаг,
Места и главы жизни целой
Отчеркивая на полях.
И окунаться в неизвестность,
И прятать в ней свои шаги,
Как прячется в тумане местность,
Когда в ней не видать ни зги.
Другие по живому следу
Пройдут твой путь за пядью пядь,
Но пораженья от победы
Ты сам не должен отличать.
И должен ни единой долькой
Не отступаться от лица,
Но быть живым, живым и только,
Живым и только до конца.
(Б.П-к)

Map

Якщо ти вийшов вже на сцену...

Якщо ти вийшов вже на сцену,

То грай як бог, забудь про штампи,

Примірюй славу навіжену,

Гарячим вмийся світлом рампи.

І у житті так само – з блиском,

Палай, твори у кожній миті,

Люби відверто і без зиску,

Інакше нащо було жити?


30.11.2015

Мої Вас не тривожать рими...

Я зрозумів уже давно –

Мої Вас не тривожать рими,

Моя душа для Вас – кіно,

Включив та виключив,

На поличку поставив,

Здмухнувши пил.

Але чомусь я все одно

Продовжую сочитись ними,

Вони немов старе вино,

Чим далі у роки,

Тим яскравіше смак.

Скуштуйте хоч ковток небесних сил,

Що у мені Ви розбудили

Своїм мовчанням

Й поглядом своїм,

Якого я уже давно не бачив.

Але живе і досі у мені

Цей погляд Ваш безсмертні дні.


30.11.2015