хочу сюда!
 

Елена

52 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 47-58 лет

Заметки с меткой «пам"ять»

Свіча Джеймса Ернеста Мейса

Ніхто не може вирішити за українців, як вони вирішують говорити і писати, окрім самих українців. Але як вони можуть вирішувати для себе без знання таких слів, які були заборонені (див. на «Більшовик України», 1933, № 7, де знаходяться цілі списки заборонених слів від 20-х років). Я хочу, щоб хтось колись сів, як я, з вбитими та розстріляними з Інститутів живої і наукової мови. Коли ж будуть оприлюднені результати їх відважної праці, щоб з’явилась можливість використовувати у своєму інтелектуальному поступі напрацьовані варіанти отим втраченим поколінням і почати будувати найелементарніші цеглини думок свого народу? Але перш за все, українці не можуть стати повноцінним народом, повноцінними членами європейської цивілізації без передавання сил від держави до людей, які вміють орґанізувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них. Це суть частого нерозуміння поняття «громадянське суспільство». Це не ідеальна система і, може, не зовсім демократична, але ліпшої поки що не знайдено. Ніяка держава ніколи не зможе зробити Україну українською. Тільки самоорганізовані українці поза державними структурами зможуть це зробити. І я твердо переконаний, що це таки буде! Джеймс Мейс (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004)

"Всі печалі мої обмини..."



Весна проходить, як чекання,
Напружене чекання в тиші.
Дерева, імеєм чеканені,
Весняний промінь поколише.

І хоч земля щоночі стигне
Під зимними дрібними зорями,
Та вдень краплини швидкі встигли
Поверхню снігу розузорити.

А там сніги в минуле кануть,
Все вище сонячне склепіння,
Тоді кінчається чекання
І наступає нетерпіння.

І хмари, наче біла вовниця,
І через хащі вітер рветься,
І брунька нетерпінням повниться,
І розривається, мов серце.



І все вернеться на круги своя,
І вийде правда, і промовить слово.
Дороги, що ходила ними я,
Постеляться мені під ноги знову.

І я знайду ті молоді сліди,
Почую пісню, що тоді звучала.
З тих чорних днів неволі і біди
Поезії витоки і начала.

Вона пробилась і зійшла до нас,
Як сонце весняне у далі синій.
Сильніше всього в цьому світі - час.
Та перед правдою - і він безсилий!

Сто раз убита, оживе вона,
І гляне в душу, і промовить слово.
Прокляті і забуті імена
Повернуться й засвітяться нам знову.



Світанкова пісня


Розбуди мене, розбуди,
А як буду я тиха і сонна,
Поведи мене, поведи
Милуватися сходом сонця.

Заспівай мені, заспівай

Світанкову лагідну пісню.
Запитай мене, запитай,
Чи прийшов ти не надто пізно.

Обніми ти мене, обніми

Руками теплими, вірними.
Всі печалі мої обмини,
Тільки б ще раз я в щастя повірила.





Пам’ятаймо, хто ми,
Пам’ятаймо, звідки,

І в якій землі наші корені.
Лиш високі сосни
Були дідам свідки,
Як вони схиляли голови зморені.

Пам’ятаймо, як,
Пам’ятаймо, коли

Ми рушали в дорогу далеку.
Кості наших батьків
У землю лягли
Від Сибіру до канадського Квебеку.

Пам’ятаймо, чиї ми,
Пам’ятаймо, скільки нас,

За чим нас в цей світ послали.
Ми досі дзвеніли кайданів кільцями -
Задзвонімо ж дзвонами слави.



Шо зараз деградація чи деформація?

    Коли все важливе стирається,народна свідомість думає не про ідеологію,а про набивання  шлунку,правляче коло так стисло обліпило бідне населення тяжкими податками і нотатками,де Нація під поштовхом ворожих сил перетворюється у сукупну масу,одного незадоволення.
   То як зрозуміти,що відбувається із волелюбних і  вічно прагнучих до ідеалів народом,шо його гноблять, так свідомість стирають,і він мовчить,чи спить він,і час.? Висновок програма деформації проводиться успішно і знищення проводиться так уміло.Потрібно розібратися,що зараз являється Українець і новий вид.
    Українець прагне Волі, веде боротьбу за неї дозагину,у минулому боротьба велася на полі бою, на сучасному етапі,просто йде винищення-нові технології-стиснути і не давати людям жити,у них одне виникає бажання вити-від умов,шо так уміло зробили ті,шо поставленні верховодити Народ!
   Спочатку ціни на все необхідне-зробити такими,шо бідний Українець,не має коштів,у нього одне питяння,де знайти гроші,шоб зробити життя стабільним.
   Чому прагнення до накопичення таке важливе-у підсвідомості Українця-залишається вічний спомин про Голодомор,шо все забрали,тепер мати своє вирощенне руками,важливе у будь-якому віці.Навіть,якшо людина вже вийшла з праце-продуктивного віку,тремтячими руками йде на свій городик і то більше має він земельного угіддя, і там проводить ритуали до якого звик,і так вимагає Пам"ять про минуле часи-говоре травма,котра у Нестійкі часи виходить і можливо виручає Українця. Своїми руками вирощенне то вже великий внесок,шоб перебути зиму,говоре Пам»ять.
    Українець він добряк,і щира душа,тому так багато часу витратив народ,шоб сформувати у собі сили до нав"язливого сусіда,і скинути його з своєї шиї.
Велична пам"ять народу,котрий має Спадщину Історичну і шанує,своє він Любить,і не дозволить,шоб інший чужорідний поливав брудом його історичні джерела…
  Тепер подивимся на новий вид: він мешкає всюди,говорит на мові окупанта- вороже ставиться до щирого Українця,квітчить,ти Бандерівець,сам це новий вид,любить москву,чи не любить ту сусідську державу,основне він сидить у Державі,жере хліб,не шанує традиції,глибоко і далеко йому історична Пам"ять народу,а мова українська йому немила,дивина із дивин,цей Нововид,важає себе Українцем!!!!!!!Який це українець?Якшо він все чуже ставить на перше місце,а основний ідентифікатор-мова він зневажає,йому тільки набити свій живіт,і репетувати «Я УКРАИНЕЦЬ»так і хочеться послати таких українців…у  бібліотеку!!!!!
  Вони злі,морал низька,і тормозять рух до світлого Майбутнього,їхні думки нововиду живуть у часи совізму, пам"ять наскільки профілактична перемита чужим впливом.
Не забути що у формуванні деяких міст,грали  і вихідці іншого етносу,котрий був завезений на вимерлі села і міста,звісно про Голодомор звідки їм це знати,хтозна через шо вони перейшли,можливо у ті часи 1932-33 р.р. лижали всюда тіла,і шоб забути про страхіття поширювався алкоголізм.
   Алкоголізм вимиває все людське,він стає допінгом і стимулятором до агресій і втеч віл реальності.
А чого дивуватися,а хоча і треба,але просто коли комунізм своїми бридовими ідеями нахлинув брудною хвилею і такою,як не одне цунамі,шо зараз потрошать землю,у свій час совізм потрошив Граніт сімейного християнського устрою,до чого завжди прагнув Українець. Плями червоноти знищували церкви,інтелігенцію,у більшості у тих місцях де зараз процвітає нововид,котрий слабий по своїй моральності,смардючо від нього тхне-чужою поведінкою-агресора,котрий щупальцями нахабства чіпляється до Чистого Сприйняття Українця.
  Як з тим бути,такі різні,це боротьбі Добра і зла.У свій час,коли комунізм був тільки у зародку,єдина сила,шо вела боротьбу протів потім вже  всесвітового зла- стала Одна Україна з Українцями,котрі Своїми Синами і Дочками зупиняла цю ідею хвору і трохи замахами дибилізму. Все таки комунізм був,але сама основна сила знищення була кинута на Націю,котра вже давно існувала .І далі є та зверхність,навіть у тих нововиду,а Вічне прагнення до зверхності-це прояви слабкої особи,котра своїм сичанням хоче перекричати трепотіння свого тіла від страху.
   Майбунтє за,ким?????????Ой Доле,не знаю,бо всі перемішалися,у більшості варіації,є одна деформації у деградацію. Коли Народ,шо Українці не перемекне ОДНУ передачу Деградації у своїй голові,шо там десь у тілі,чи то  у Києві,а якшо це частина(людина) шкодить,то потрібно його вирвати,і послати…..у бібліотеку суртувати книжки. Потрібно згуртувати сили,бо нововиди,перемішаються і буде не життя,а одна «малина».
То кого більше на Нашій Богом Даній Землі?

У полоні Квітки...

        Родина Квітки Цісик
*********************************************************
Квітка Цісик 04.04.1953 - 29.03.1998
Ніч яка Господи, місячна зоряна, Видно, хоч голки збирай, Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиноньку в гай! Сядем укупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею Стелиться в полі туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний, Чи загадався, чи спить: Ген на стрункiй та високiй осичинi Листя пестливо тремтить. Небо глибоке засіяне зорями, — Що то за Божа краса! Перлами ясними попід тополями Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що ніженьки босії Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло - ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть підслухати Тиху розмову твою, Нічка поклала всіх, соном окутала, Ані шелесне в гаю. Сплять вороги твої знуджені працею, Нас не сполоха їх сміх. Чи ж нам обкраденим долею нашею Й хвиля кохання за гріх? ****************************************************************************** ******************************************************************************

Сенсаційні факти життя і творчості Квітки Цісик читати тут

! - оновлена версія замітки ! - 28 листопада - Запали свічку

Нагадую, що завтра день пам*яті жертвам голодомору.
 Тож не забудьте запалити свічки о 16:00, як тепер ми робимо кожного року.

Для ваших щоденників свічечку можете взяти тут: http://photo.i.ua/channel/834/1823602/



П.С.

~~~~~~~~~
перед тим,  як написати це пост, я завернулася до адмінів нашого сайту з проханням додати до складу наших смайлів свічечку, щоб люди могли виразити свої співчування в коментах.
на всяк випадок відіслала свої варіанти свічок, які і Вам запропоновувала.
Ось , отримала відповідь:

Ваши варианты не подходят по
техническим параметрам.

Да и ради одного дня мы не будем рисовать и
добавлять смайл, который мало кому будет нужен, т.к. мало кто поймет,
для чего он был сделан.
Если вы хотите поддержать данную акцию, делайте
это не в комментариях, а в реальной жизни.




Звісно, в реалі це буде зроблено, але  слова що я виділила червоним.. просто вражать.... далі без коментарів...


 

Памяті Квітки Цісик

                Вперше, коли почула спів Квітки Цісик, здавалось, що моя душа і серце співають разом з нею, а сльози просто неможливо було спинити. Цей спів, вже ніколи не забути і він завжди зі мною. Вшануймо пам"ять цієї видатної співачки,  вона -  приклад відданості своїй Батьківщині навіть за її межами .    . Донька українських емігрантів, Квітка Цісик (4 квітня 1953 Квінс, Нью-Йорк - 29 березня 1998) записала два лазерні диски українського фольклору та своїх улюблених пісень під назвою «Квітка» та «Два кольори». «Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».                                                    *************            4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінс у родині Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із заходу України, народилася дівчинка, якій дали ймення Квітка. Материнське дівоче прізвище було Лев, походила вона із Коломиї. П'ятирічною Квітка опанувала скрипку, допомагав у цьому тато – славний концертний скрипаль, який навчався у Львівській консерваторії і згодом викладав в Українському музичному інституті Америки. Акомпанувала Квітці її старша сестра Марія (народжена в концентраційному таборі в Німеччині 1945 року). Марія Цісик – знана у світі піаністка, була директором консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер-класи у Карнегі-Холі. Хоч Квітка непогано грала на скрипці та роялі, маючи рідкісне колоратурне сопрано, вона вчилася у хранителя віденської оперної традиції Севастіана Енгельберга, закінчила Нью-Йоркську консерваторію. Ще студенткою Квітка, яка взяла собі псевдо Кейсі від ініціалів KC, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її навперебій почали запрошувати джазові, поп- та рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Девіду Санборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу – найпотужнішому аранжувальнику-продюсерові Америки, який відкрив феномен Майкла Джексона. До слова, з майбутнім королем поп-музики Квітка часто співала в хорі. Кейсі часто брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу створювали свій імідж корпорації Coca-Cola, American Airlines, Sears, Safeway, Starburs та інші. Варто подякувати чоловікам Квітки Цісик за україномовні альбоми, за ту насолоду, яку ми нині маємо. Обидва рази Квітка була заміжня з музикантами: перший чоловік – композитор-аранжувальник Джек Корнер, другий – інженер звукозапису Ед Ракович. Перший диск "Songs of Ukraine" (Пісні України) був записаний у 1980 році, а "Two Colors" (Два кольори) у 1989 році. Між записами відбулися розлучення з Джеком і шлюб з Едом (йому вона народила сина Едді). Проте всі троє працювали над створенням обох альбомів. Завдяки професійності, душевній вдачі, щедрим гонорарам Квітка для запису альбомів зібрала найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі навіть не могли дозволити відомі поп-зірки США, партії рояля виконувала старша сестра. Як результат – два альбоми, яким немає рівних в українській легкій музиці. 1990 року два диски були номіновані на "Греммі". Якась зла доля пройшлася над жіноцтвом дружної сім'ї Цісиків. Спочатку, в 1994 році, померла Іванна, у 1998-му Квітка, у 2003-му Марія. Діагноз один і той же: рак грудей. На далекій американській землі в знак пам'яті про Квітку Цісик, її нев'янучий талант, засновано Фонд підтримки музично обдарованих дітей; на пам'ять про Марію – Фонд "Адже життя прекрасне", що акумулює кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України.
                Тобі, ніжна й незабутня Квітко України й Діяспори, присвячую.
Тоня Білоус (СД, Бельгія)
Я - КВІТКА Я - квітка степова, Я - всих і нічия. Я сонцева коханка, Я вітра забаганка. Полин - купіль моя, Пірнай - і я твоя. Я - квітка лугова, Гойдаюсь в травах я. Я у вінку співанка, Пелюсткова веснянка. Вуста з нектаром я, Відпий - і я твоя. Я - квітка польова, У житі бавлюсь я, Я - жайворонка любка, Грайливая голубка. Купальська врода я, Милуйся! Я - твоя. Я квітка у гаю, Царюю як в раю: В промінні ніжусь я, Під трелі солов'я. Жаги оздоба я, Вдягни - і я твоя. Я - квітка лісова, Купаюсь в росах я, Я громова любаска, Дощу - жадана ласка, Духмяний килим я, Ступи - і я твоя. Одне лиш прошу, пам'ятай: Не рви мене і не ламай. Землі, життя - оквіта я. Я - всих, твоя і нічия.         
               Це один з тих записів, які неможливо просто прослухати один раз – і відкласти в сторону. Втім, кожного, хто чув платівку "Два кольори", запевняти не потрібно – раз увійшовши в серце, Квітка Цісик залишається там назавжди. Відтепер маємо можливість слухати і перший її альбом, "Пісні з України". Вона так і не встигла приїхати на Україну з сольною програмою, не встигла записати третій альбом... Але її спів – він живе, і досі приносить в світ тихе світло, і викликає бажання дізнатися більше, пізнати глибше. Дивовижний голос, дивовижне вміння лагідне – нести силу і красу легко, радісно. Такого не навчають на студіях, це вміння приходить тільки із серця, в якому живе любов – не інакше. Та й хіба ж стане хтось заперечувати, що справа тут не в колоратурному сопрано, а в тому, що заспівала не просто голосом – душею... Зрештою, то невдячна справа – описувати словами красу, яка зовсім не в словах. Тому – слухайте. Слухайте неодмінно, даруйте ці платівки собі, дітям, друзям, знайомим і незнайомим – нехай в наш світ приходить тиха радість...

Антон Йожик Лейба

*************************************************************************************************************************

http://www.umka.com.ua/ukr/catalogue/singers/kvitka-kvitka-cisyk-songs-of-ukraine.html http://www.umka.com.ua/ukr/singer/kvitka-kvitka-cisyk.html

"Ми звинувачуємо"

З 11 по 20 листопада 2008 року у Києві проводитиметься виставка «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу».

Виставка експонуватиметься у двох місцях: у Музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (вул. Саксаганського, 97) – з 11 по 20 листопада, а також в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (вул. Івана Мазепи, 29) – з 11 по 15 листопада 2008 року.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая