Все мы хотим счастья. Но вот незадача, мы себе  его по-разному  представляем. И наше счастье часто иначе видят наши родители и близкие. Поэтому случается множество конфликтов по этому вопросу. Важно прояснить эту ситуацию, как быть счастливым, не нарушая, а восстанавливая мир со своими родными и близкими. Обычно известны два варианта: заботимся о своих близких и забываем о своём счастье или наоборот думаем только о своём счастье и охлаждаются отношения с нашими близкими. Просто и на примерах обыгрывает эту ситуацию  И. Тоневицкий в книге «Путь танцующей души».

    Прибавьте к этому, зависимость больного от семьи и ощущение собственной значимости родственниками. Родные, которые понимают, что они не смогли бы выйти из подобной ситуации – силы воли бы не хватило. Они чувствуют свою ущербность, что не позволяет им порадоваться успехам бывшего больного. Близкие, понимающие, что смогли бы тоже так – радуются искренне выздоровлению родственника. Подобная ситуация отношения с близкими складывается и в других сферах жизни.

    И так, мы увидели, почему родственники реагируют на человека, который хочет изменить свою жизнь: выздороветь, стать счастливым и т.д. Не менее важно понять, как нам реагировать в подобных ситуациях.

    Пример из книги:

    У автора были запланированы на выходные свои дела. Звонят родители жены и просят его приехать помочь на даче. Вот она точка выбора. Игорь не растерялся, хотя и хотел объяснить «кто в доме хозяин». Сказал родным, что ценит их и уважает. Хочет помочь им и может приехать, например, на следующей неделе. Всего лишь уверенность в своём решении и уважение к просьбам родственников! Автор раньше бы искал уважительную причину для отказа, нервничал и переживал, что подводит людей! В этот раз он был спокоен и родственники не обиделись на отказ. При этом Игорь помог жене с уборкой квартиры, т.к. успевал сделать свои дела.

    Подведём итог. Если вы поняли, что вам нужно для счастья, то не нужно этим жертвовать, оправдываясь бытовыми и др. заботами. Секрет в гибкости планирования своего дня! Вам так же необходимо заботиться о своих родных, без ущерба для своего счастья. Тогда вместо напряжения и конфликтов - в прошлом, вы будете усиливать своё счастье и делиться им, помогая, близким и другим людям! Сможете, быть примером другим  в гармоничном сочетании интересов своих и других людей! И тогда постепенно, ваше личное счастье будет неотделимо от счастья людей вас окружающих.

    Если вам понравились отрывки из книги И. Тоневицкого "Путь танцующей души", можете ещё почитать похожие статьи.

    Позже, продолжение этой статьи …    

Книги великого писателя Федора Михайловича Достоевского!

 4. Белые ночи

5. Бедные люди

http://music.i.ua/user/1448776/65062/

Європа за 25 років має дуже великий шанс загнутися через політику мультикультуралізму. Америку теж це накриє. А Китай і Японія лишаться супердержавами, бо не мають таких проблем. Поляків не накриє, вони в цьому плані озвірілі - українців депортували, євреїв депортували. Польща була у 1980-х на 98 відсотків польською. В них проблема мультикультуралізму не постане. І в нас її поки що нема. У Росії - є.

Якісними харчами Європу ми навряд чи забезпечимо. Я знаю ціну цьому населенню. Ти прокладаєш їм дорогу в селі, привозиш під город машину гравію - воно не вийде з лопатою розрівняти. А потім ще буде кричать, що сусіду вдвічі більше насипали.

В Україні від'ємна селекція дала такі плоди, що деколи стає страшно. Був такий Євген Чикаленко - український меценат. Деколи мені здається, що я - його реінкарнація, на жаль. Він видавав нещасну газету першу українську в Києві. Тягнув її кілька років, скільки грошей ставало, землю свою продавав. А винниченки-грінченки вважали його жлобом, який їм недоплачує за статті.

Людина має бути досконалою. Не в плані користування золотим унітазом. За дві тисячі років людство сформувало набір соціальних вимог та ідеалів. Треба бути розумним, досвідченим, соціально-відповідальним, любити батьківщину, ставити інтерес суспільства вище за особисте. Це в Україні дуже на часі. Коли треба - взяти в руки зброю, коли треба - вийти на демонстрацію, на толоку. Наш "Уніж" - це мекка соціал-перфекціонізму. Ми будуємо мікромодель України, в якій не бридко жити. Одна з місій "Кузні" - мрія мого життя: створити адекватне середовище небайдужих людей.

Коротка довідка:

Владислав КИРИЧЕНКО, 43 роки Народився в місті Горлівка Донецької області. 1992-го закінчив біологічний факультет Московського університету імені Михайла Ломоносова, 2005 року - Master of Business Administration Вищої школи економіки в Москві. Заснував 1997-го біотехтологічне товариство Helicon, що є лідером на російському ринку комплексного оснащення лабораторій для молекулярної біології.

Фінансував українську недільну школу в Москві, українські рок-фестивалі "Уніж", "Арт-Поле", "Мазепа-Фест", свято 65-річчя Української повстанської армії в Києві.

2006-го викупив аудіовидавництво "Книга вголос" і, перейменувавши в "Наш Формат", випустив близько 200 українських аудіокниг. Крамниці з такою назвою у Києві, Львові, Калуші продають українські книжки, музику, фільми, одяг, сувеніри. Також "Наш Формат" є найбільшим інтернет-магазином українського контенту.

Створив 2007 року Український науковий клуб, що гуртує вітчизняних вчених світового рівня. Тоді ж долучився до створення гуманітарно-інвестиційного проекту "Хмелева". В селі над Дністром із такою назвою діє зелений резорт і розсадник декоративних рослин. Там гостювали і творили Сашко Положинський, Олег Скрипка, Роман Коваль, Юрій Андрухович, Тарас Житинський, Оксана Забужко, Фома, музиканти Karbido, "ДахаБраха", PortMone.

2008-го у прикарпатському селі Уніж заснував союзівку "Кузня". Там відбуваються волонтерки, вишкільні табори й семінари. Мають постати конференц-зал, спортивний центр, бібліотека, музична студія, кампус.

Фінансує видання українською мовою світоглядної літератури.

З дитинства захоплюється тракторами, "у вільний час" керує агрофірмою. Через свою діяльність у різних країнах Європи, постійно перебуває в роз'їздах.

Дружина Юлія 1995-го закінчила Московський державний університет, кандидат біологічних наук. Подробиць особистого життя не розголошує

Записав: Северин НАЛИВАЙКО, ГПУ

До  вашої  уваги  категорично  пропоную  книгу Олександра Боргарта "Дві культури"(!)

Наведу тільки одну цитату, що на початку цієї книги --- "

Крiм прямої – вiйськової, полiтичної та культурної агресiї, Росiя вела й веде протиУкраїни широко закроєну пропагандну агресiю, цiллю якої є:

1.Довести всьому свiтовi, що жодної України взагалi немає й нiколи не було, єлише “южная окраiна Россіі”.
2.Якщо це не вийде повною мiрою, то довести, принаймнi, що нема й не було жодногоукраїнського народу.
3.Як не вдастся й це, то довести хоча б, що нема i не може бути жодноїукраїнської культури, а значить – i української мови.
4.Коли не вийде, зiрветься й попереднє, то довести хоча б те, що жалюгiдна,вiдстала та провiнцiйна українська культура – в жодний спосiб не порiвнюється з“вєлiкой русской культурой”. Втiм, “вєлiкой” її, крiм самих росiян, здається, –нiхто й нiколи не називав."

І дещо про самого автора книги:

5 серпня 2002 року на 84-му році життя зупинилося серце Олександра Олександровича Боргардта - відомого науковця, есеїста, графіка, перекладача, культуролога. Окрім свого безпосереднього фаху - фізики, професор Боргардт активно цікавився літературою та історією, вільно володів кількома європейськими мовами. Останні 15 років він особливо плідно працював у царині есеїстики та культурології. Одна за одною вийшли його книги - "Бич Божий", "Дві культури", "Аналітична історія України" у трьох частинах. Остання праця вже встигла викликати помітний резонанс і жваве читацьке зацікавлення. В архіві О. Боргардта залишається чимало невиданих праць: переклади з Ф.Г.Лорки, гостроактуальне дослідження "Мовне питання на Україні (трохи правди проти моря брехні)", численні статті та розвідки, якими пристрасний полеміст відгукувався на злободенні проблеми сучасності.

О.Боргардт народився 3 лютого 1919 року біля станції Синельникове в родині професора біології. Походить зі швейцарського роду, дід О.Боргардта - Йоган Боргардт - воював на Кавказі на боці Шаміля. Потрапивши до російського полону, назавжди лишився в імперії. Звідси, напевно, гостре неприйняття О.Боргардтом будь-яких імперій - від Римської до Російської. Антагонізм між імперськими і вільними світами - наскрізна тема наукової та есеїстичної творчості О.Боргардта. Його "Аналітична історія України" є чи не першою спробою аналітичного осмислення історичних фактів, подій та їхніх наслідків. Все, що створене пером професора Боргардта, відрізняється гостротою аналізу, скепсисом науковця і вірою патріота. Власне, О.Боргардт уособлював собою три поняття, реабілітуючи їхнє первинне, незамулене значення - інтелігента, науковця і патріота. Український світ помітно збіднів, зазнавши втрати, але залишилися книги професора Боргардта та його великий архів, який нащадкам ще належить поцінувати. Світла пам'ять про нього назавжди залишиться у серцях його учнів, друзів, усіх, хто мав честь знати його особисто.

ЛОХОТРОН со ЗРЕНИЕМ!!!  НЕ ПОПАДАЙТЕСЬ!!!

А когда увидите вот такую заставку на сайте - вспомните прочитанное!!!!!

Вот оригинал-сайт заказа: http://bez-zhivota.com/testing_site/index.html