хочу сюда!
 

Катерина

35 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 31-40 лет

Заметки с меткой «весна»

В старый город пришёл Апрель

В старый город пришёл Апрель. Из плаща сыпал снег и град. Вечерами пил морс и эль, ел чернику и виноград. Просыпался часам к пяти. Иногда — к четырём и трём. Был огромный как синий кит. И любил рисовать углём.

У Апреля был верный друг. Его имя, конечно, — Март. У него было тридцать штук (или сорок) игральных карт. Март любил бергамот и «Сплин», ездил в Лондон и Петербург. Он был рыжий как апельсин, разноцветный как летний луг. Вместе с ним приходил Февраль. Приносил арманьяк и сыр…

…до рассвета горел фонарь.

И Апрель выходил босым, завернувшись в короткий плащ. Допивал из бутылки эль. И чеканил футбольный мяч о большую сухую ель. Напевал ДДТ под нос и смотрел, как горит рассвет. Вспоминал, что конечен пост уже тысячи длинных лет. Небо цвета как карамель отражалось в потоках рек.

В старый город пришёл Апрель.
В старом городе выпал снег.

Джек Абатуров

Весенняя эйфория любви!

Рисунок М.Эшонкулова(Узбекистан)

Пришла весна...

Пойду,проветрюсь. 
Может, кто пристанет…


такая себе прогулка ....

дабы хоть чуточку красок добавить в ленту - кину несколько относительно свежих фоток. ну, где-то в марте, как и положено, коты прилетели и стали *вить гнёзда*))  







на даче с погодой в марте/начале апреля  - не очень  везло-холодно и ветрено + дожди то начинались..., то ещё сильнее начинались -вообще из дому выйти нельзя было )) в перерывах между дождями увидела вот такие моменты:
кому-то не плохо бы запретить спички в руки брать, удивляюсь, как огонь на дома не пошёлprey








и как огонь не перебросился на тот берег....там бы лесу капец наступил 


травка пронзает пожухлые листья



пчёлы собирают *вербовый мёд* (Марин ! вот тока нинада ТАК смеяццо громка)


 
и *ясеневый мёд* - тоже собирают


 
немного в лесу и на берегу таки есть первоцветов всяко-разных,но странно, что мать-и-мачехи - нет вообще












попалась парочка прикольных *пеньков* 





 и *бородатые* камыши









*под занавес* - дежурные искатели приключений  сокровищ , в этот раз их там было трое , третий - не вошёл в кадр )))
  ...и сегодня опять холодно и сыро unsmile  

Фотозарисовка..Роса

Весна дарит нам туманные рассветы...
А потом туман падает на землю росою
дальше


Фотопрогулки . Воскресное свидание часть 2

В прошлой части мы остановились на том, что наши спутницы не захотели провожать солнце сидя на камнях...
Они захотели ехать к затопленному карьеру,который мы недавно посещали с сыном
читать


Фотопрогулки . Воскресное свидание часть 1

Очередной выходной с хорошей погодой грех было просидеть дома.
В этот раз в поездке сопровождали меня мама и супруга. Ну а мы с сыном обеспечили им культурную программу в виде пива.семечек и шаурмы)))
читать


А вже Весна.

Сьогодні до мене дійшло, що за вікном Весна. Та і не тільки за вікном, а і у людях: їх очах, розмовах, щоденній роботі і у посмішках. Коли я переїхала у передмістя Львова на високий 8-мий поверх, то перше, що мене вразило - це вид з вікна: гігантський, багатокілометровий живий, зелений килим. За моїми вікнами, зазвичай, були чиїсь вікна, поля, дороги, городи і подвір"я,незнайомі люди, але щоб ліса - то ніколи. Хтось медитує на вогонь, хтось на індійські мотиви, а я, сама того не усвідомлючи, втонула в медитації лісу. Він сам, без мого відому, обійняв мене своєю величністю. І коли я вперше побачила його, то він був у самому розквіті: похмуро зелений, впевненний і безкінечно величний. З настанням осені і до зими я спостерігала за його смертю: шапки дерев змінювали свій молодий відтінок на пристаріло бурий, а потім і зовсім спадали до долу, нагадуючи звичай знімати головні убори при співчутті втрати. Взимку мої вікна були зазвичай закритими і я не часто дивилась на мертві лісові пагорби, та і погода у Львові настільки мінлива, що найчастішим гостем були грози і непроглядні тумани. Та з сонцем стало все інакше, і в  чергове відривши вікна, я помітила молоду зелень мого лісу: все більше і більше дерев наливаються новим життям, зазиваючи всіх навколо до руху. Як людина, що прокидається від коми, повертає втаченний рум"янець, так і ліс після сну одягає свої зелені шати.
Зима завжди приходить поступово : повільно відвойовує кожен градус холоду, кожен квадратний метр, кожен лист, а весна приходить раптово, вона накриває нас своїм живим полотном, немов жінка, яка одним рухом розстеляє свіжу білизну на ліжку. Вона ніколи не питає дозволу, вона крокує кроком впевненної господині, і підладнує все  під свій  смак.. Я раніше не любила весну, а зараз я захоплююсь цією пані. 
 Та годі, буду сидіти і грітись зі своєю чорною кицею під жаданим сонцем) Гарної вам всім Весни.