хочу сюда!
 

Cветлана

43 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «мои стихи»

Планы странные

Планы странные Небо Строит, Иссушающим Ветром Вея, Только жить Всё-таки Стоит, И любить Всё-таки Стоит, Умереть Мы всегда Успеем.16.02.2016

Вікно на схід. Завмерле місто. Вулиця.

Вікно на схід. Завмерле місто. Вулиця. Холодна мряка по кутках клубочиться. І пам'ять до плеча тихенько тулиться, І журиться зі мною. Їй так хочеться. Нам обидвом бажалось зовсім іншого, Наприклад, дня, чудового, погожого, Та була ніч й вона не мала більшого, Ніж тінь під ліхтарем. Від перехожого.15.02.2016

Слова, слова і сотні тисяч слів

Слова, слова і сотні тисяч слів,Придумав хто цей винахід даремний?Хіба ж не вистачає почуттів,Що обпіка вогнем в душі буремній? Душа моя подібна скрипалю,Що пісню ніжну грає просто неба,Ти вже дізналась, як тебе люблю,Я знаю вже – того тобі не треба. Шкода, що тій душі немає меж,Твій подих – це усе, що в ній зосталось,В яких сузір’ях ти тепер живеш?Мабуть, у тих, з яких колись спускалась. Душа моя подібна скрипалю,Що пісню ніжну грає просто неба,Ти вже дізналась, як ...

Читать дальше...

Ветер перемен

Ветер перемен (вариант 2 ранее публиковавшихся моих стихов) [Присоединенная картинка]Когда рассвет.., еще совсем туманно… И очертанья призрачны вокруг, Луч солнца первый вдруг сверкнул, желанный, И ветер перемен с небес подул. С лица смахнул следы ночных кошмаров, Погладил волосы мои тайком, Затронув струны нежные гитары, Легко ресницы разомкнул крылом. Унес печали в Дом Воспоминаний, И, взяв за руку, он подвел к окну – Смотри – нет в мире только счастья, без страданий, Не...

Читать дальше...

Є в осені незрозуміла туга

Є в осені незрозуміла туга, І неважливо, що в календарях, Коли шукаєш голос любий друга, А він морозом стигне на губах. Коли шукаєш в натовпі обличчя, А якщо ні – хоча б тепло очей, Та зустрічаєш тільки потойбіччя У поглядах замучених людей. Коли конають паростки відносин І мрії розтираються у прах, Тоді і настає сутужна осінь, І неважливо, що в календарях.14.02.2016

Замерзлі думки….

Торкаю клавіатуру. Ледь-ледь. Дотик. Тепло. І спогад. Душа зігрілася отим теплом. Де грань та, кордони почуттів, хто зможе їх розділити? Чи вийняти з душі серце, або душу з тіла, щоб не боліти болем не своїм, чужим вогнем, щоб не горіли, не заважали жити?... Хто зможе відрізнити біль серця, чи душі, чи тіла, свою, чи всього світу взагалі?... Бо людство – це пошматоване є тіло. Саме себе лікує і саме – вбива… Інших...

Читать дальше...

Іду

Прямих доріг до неба Не буває, Навіщо так придумано – Не знаю. Іду.14.02.2016

Повертайся із мандрів чудесних

Повертайся із мандрів чудесних, Я втомився від черствого світу, Від порожніх людей безсловесних, Що зимою живуть, а не літом. Від холодного дотику віку І від хтивої посмішки долі, Від зашторених наглухо вікон, Від тяжіння земної неволі. Я без пісні втомився твоєї – Світлий сміх то для мене вже пісня, Без того не дійду апогею Й не розсиплюся полум’ям, звісно. І не лишу я сліду земного, І, як більшість, втоплюсь в небокраї, Не...

Читать дальше...

Отмучился серый, истоптанный прах

Отмучился серый, истоптанный прах Февральского снега-страдальца, Полощут деревья в пустых облаках Свои заскорузлые пальцы. И грязно, и сухо, и ветер дрожит Тревожный, но слишком несмелый, И козырь зимы неожиданно бит Погодой, такой ошалелой.13.02.2016

Ночь. Бумага. И старые мысли

Ночь. Бумага. И старые мысли. Вечность старая. Глухонемая. Я придумывал новые буквы, Мне ведь старых уже не хватает. И слова, все что были, иссякли, А в одолженных смысла – ни грамма, Лишь душе почему-то неймётся, Всё играет. Не кончена гамма.13.02.2016
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
620
предыдущая
следующая