хочу сюда!
 

Cветлана

43 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «мои стихи»

Планы странные

Планы странные

Небо

Строит,

Иссушающим

Ветром

Вея,

Только жить

Всё-таки

Стоит,

И любить

Всё-таки

Стоит,

Умереть

Мы всегда

Успеем.


16.02.2016

Вікно на схід. Завмерле місто. Вулиця.

Вікно на схід. Завмерле місто. Вулиця.

Холодна мряка по кутках клубочиться.

І пам'ять до плеча тихенько тулиться,

І журиться зі мною. Їй так хочеться.

Нам обидвом бажалось зовсім іншого,

Наприклад, дня, чудового, погожого,

Та була ніч й вона не мала більшого,

Ніж тінь під ліхтарем. Від перехожого.

15.02.2016

Слова, слова і сотні тисяч слів

Слова, слова і сотні тисяч слів,

Придумав хто цей винахід даремний?

Хіба ж не вистачає почуттів,

Що обпіка вогнем в душі буремній?

 

Душа моя подібна скрипалю,

Що пісню ніжну грає просто неба,

Ти вже дізналась, як тебе люблю,

Я знаю вже – того тобі не треба.

 

Шкода, що тій душі немає меж,

Твій подих – це усе, що в ній зосталось,

В яких сузір’ях ти тепер живеш?

Мабуть, у тих, з яких колись спускалась.

 

Душа моя подібна скрипалю,

Що пісню ніжну грає просто неба,

Ти вже дізналась, як тебе люблю,

Я знаю вже – того тобі не треба.

 

І ясний день, і веселковий міст

Печаль мою не можуть побороти,

Й душа моя напише новий лист,

Без зайвих слів, там будуть тільки ноти.

 

Душа моя подібна скрипалю,

Що пісню ніжну грає просто неба,

Ти вже дізналась, як тебе люблю,

Я знаю вже – того тобі не треба.


14.02.2016

Ветер перемен

Ветер перемен (вариант 2 ранее публиковавшихся моих стихов)


Когда рассвет.., еще совсем туманно…
И очертанья призрачны вокруг,
Луч солнца первый вдруг сверкнул, желанный,
И ветер перемен с небес подул.

С лица смахнул следы ночных кошмаров,
Погладил волосы мои тайком,
Затронув струны нежные гитары,
Легко ресницы разомкнул крылом.

Унес печали в Дом Воспоминаний,
И, взяв за руку, он подвел к окну –
Смотри – нет в мире только счастья,
без страданий,
Не прячься, долю не кляни свою.

Ты научись дышать и жить свободно
И принимать все данное судьбой
Как испытание души на прочность
За боль потерь.., за счастье.., за любовь…
#s3gt_translate_tooltip_mini { display: none !important; }

Є в осені незрозуміла туга

Є в осені незрозуміла туга,

І неважливо, що в календарях,

Коли шукаєш голос любий друга,

А він морозом стигне на губах.

Коли шукаєш в натовпі обличчя,

А якщо ні – хоча б тепло очей,

Та зустрічаєш тільки потойбіччя

У поглядах замучених людей.

Коли конають паростки відносин

І мрії розтираються у прах,

Тоді і настає сутужна осінь,

І неважливо, що в календарях.

14.02.2016

Замерзлі думки….

Торкаю клавіатуру. Ледь-ледь.

Дотик. Тепло. І спогад.

Душа зігрілася отим теплом.

Де грань та, кордони почуттів,

хто зможе їх розділити?

Чи вийняти з душі серце, або душу з тіла,

щоб не боліти болем не своїм,

чужим вогнем, щоб не горіли,     

не заважали жити?...

Хто зможе відрізнити біль

серця, чи душі, чи тіла,

свою, чи всього світу взагалі?...

Бо людство – це пошматоване є тіло.  

Саме себе лікує і саме – вбива…

Інших лікуючи – себе лікуєш,

і навпаки, – замкнуте коло, –

 вбиваючи, себе вбиваєш…

Життя людини начебто трава…

Вчора, ще квіти цвіли, а сьогодні – дим навколо…

Навколо сивий дим, від згаслого багаття,

примара присутності вмерлого життя…    

Вітер часу розвіє спогад-дим той, в небуття…

І попелища мару, час розвіє…

А з часом і сам час, змарніє… 


Вирвані крила.

Бруд, порох, домовина.

Часом поховані… 

Не пам"ятаю вже: коли, хто вирвав і де згубив… 

06.12.16

«А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.

І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.

Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.»

(Матвія 26:50-52)

 «Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих!»

(Об"явлення 13:10)

 «Иисус же сказал ему: друг, для чего ты пришел? Тогда подошли и возложили руки на Иисуса, и взяли Его.

И вот, один из бывших с Иисусом, простерши руку, извлек меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсек ему ухо.

Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут;»

(Матф.26:50-52)

«Кто ведет в плен, тот сам пойдет в плен; кто мечом убивает, тому самому надлежит быть убиту мечом. Здесь терпение и вера святых.»

(Откр.13:10)

Іду

Прямих доріг до неба

Не буває,

Навіщо так придумано –

Не знаю.

Іду.


14.02.2016

Повертайся із мандрів чудесних

Повертайся із мандрів чудесних,

Я втомився від черствого світу,

Від порожніх людей безсловесних,

Що зимою живуть, а не літом.

Від холодного дотику віку

І від хтивої посмішки долі,

Від зашторених наглухо вікон,

Від тяжіння земної неволі.

Я без пісні втомився твоєї –

Світлий сміх то для мене вже пісня,

Без того не дійду апогею

Й не розсиплюся полум’ям, звісно.

І не лишу я сліду земного,

І, як більшість, втоплюсь в небокраї,

Не побачивши погляду твого.

Повертайся із мандрів. Чекаю.


13.02.2016

Отмучился серый, истоптанный прах

Отмучился серый, истоптанный прах

Февральского снега-страдальца,

Полощут деревья в пустых облаках

Свои заскорузлые пальцы.

И грязно, и сухо, и ветер дрожит

Тревожный, но слишком несмелый,

И козырь зимы неожиданно бит

Погодой, такой ошалелой.


13.02.2016

Ночь. Бумага. И старые мысли

Ночь. Бумага. И старые мысли.

Вечность старая. Глухонемая.

Я придумывал новые буквы,

Мне ведь старых уже не хватает.

И слова, все что были, иссякли,

А в одолженных смысла – ни грамма,

Лишь душе почему-то неймётся,

Всё играет. Не кончена гамма.


13.02.2016

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
620
предыдущая
следующая