хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «наталия лавленцева»

Эта гитара в его руках

[Приєднана картинка] Он не хватает звезды с небес, И не подарит Картье – Не в силах… Но в душу вселяется Бог Или бес, Когда очертания плеч унылых Раскинет крылом гитары изгиб, И струн неземная коснется сила. И – то ли ты На мгновенье погиб, То ль обнаружил, Что встал из могилы… И рвется душа Осколками нот. И сердце Жрец вырывает из тела. И больше не важно, Ты жив или мертв – Лишь бы она Надрывно пела, Ангельским хором на облаках, Из...

Читати далі...

BIS

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Я очень соскучился.Да.По тебе.Но знаю, что времяНеумолимо.Что в этой неравной и жесткой борьбеЛишь дети и старцы судьбою хранимы.Что ждет одиноких и хмурых дождейПод куполом мира жестокий старатель –Чтоб души просеять сквозь сито страстейИ золотом бросить на серую паперть.Что дух закалится, пройдя через боль.Что серые будни спасительно вески,Уже заслоняя тот мир, где поройТы был еще чист и наивен по-детски. Я очень соскучился.Только молчи....

Читати далі...

НЕБЫЛЬ

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Я ступаю по звездам – ушедший навеки.Непривычно легко над землею дышать.Где-то там, позади, онемевшие векиСиневе предрассветной уже не поднять. Ни печали, ни слёз, ни горчинки утраты.Время пылью слетело с разнузданных плеч.Может, то за греховность и было расплатой –То, что тщетно так силится память сберечь? Невесомы шаги, и неслышимо эхо.Я сливаюсь с впустившей меня пустотой –И, как будто в пространстве заштопав прореху,Бытие...

Читати далі...

Здравствуй, холод

[Приєднана картинка] Здравствуй, холод.На глухом перекрестке мы снова вдвоем.Ты не молод,Я еще не старик под последним дождем.Перья чаекОпускаются снегом на шрамы дорог.Хрипы лаекЧью-то душу уносят в последний чертог. Что ж так пусто?Отошедшему – мир,Остающимся – тьма? Обернуться,Чтоб однажды понять,Что не вечна зима...Сколько сердцаДоведется вложить в поворот головы!Не согреться,Под весенним лучом не увидев травы. Вновь неслышноОбогнет остров суши пылающий шар.Харе...

Читати далі...

ОГНИ

[Приєднана картинка]Как черный город, Убегая вдаль, О жизни шепчет желтыми огнями – Так о любви Далекая печаль, Невольно дирижируя словами, Тихонько вспомнит… И оживит – Не то, Что в силах кисть обрисовать. Не то, Что слово выразить сумеет, – Тот мир, Где, обреченное молчать, Все сущее Безропотно немеет. Как удивленно замирает ум, Непостижимое постичь не в праве, И, прерывая суматоху дум, Униженно скулит о переправе В тот мир волшебный… И вдруг...

Читати далі...

Лишь день прошел...

[Приєднана картинка] Лишь день прошёл, И осень наступила: Как неожиданно приходит неизбежность… Ах, если б счастья до весны хватило, Ах, если б оказалось нам по силам Понять своих стараний бесполезность, Не тратя силы на напрасный труд: Чтоб не идти туда, Где нас не ждут, И не просить того, Кто не ответит… Напрасен свет, Который вдаль не светит. И мрачен дом, В котором не живут.

Молитва за Україну

[Приєднана картинка]Молюсь за тебе, Україно, Нарешті вільна та єдина,За праці праведних синів,За ледарів і трударів.За влади жадібних мужів – Їм, Боже, совісті б краплину!Бо дурять, бідну, мов дитину,Мою нещасную країну,Та в’яжуть до старого тину,Немов би дійную козу,Та з півночі гнилу лозуВ імперських ночвах тягнуть нишком –Хоч сорому їм, Боже, трішки,Бо нашого їм, бач...

Читати далі...

Однолапик

Лежу на піску, ледь не зануривши голову в хвилі. За два метри від носа – хлюп, хлюп. Пляж коло дому, п’ять хвилин ходи. Ні, людей не знаю – хоч усі, напевне, сусіди з нашого району. Та я на Дніпро хіба побалакати приходжу? А ні. Таки побалакати. – Однолапику! Це ти? ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/[Приєднана картинка]А це він, невигаданий маленький герой оповідання

Українська Голгофа

Часом мені здається, що нам випало народитися на Голгофі. Так. Саме на ній. Там, де сотні й сотні літ розпинали невинних, і на очах у всього світу доводили до жахливої мученицької смерті. Чи є десь на світі ще таке місце, як Україна? Так безмежно зрошене кров’ю своїх дітей? Певно, десь в інших країнах такі жахливі дати і цифри тримають у пам’яті, аби здригатися час від часу, як від згадки про щось страшне, що не має повторитися ніколи. Але наші цифри навіть і близько...

Читати далі...

Сторінки:
1
2
попередня
наступна