хочу сюда!
 

Оксана

45 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 45-53 лет

Заметки с меткой «віталій кличко»

Записи анархіста 21 ст. від 09.08.19 р. Віталій Кличко – так!

09 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 09.08.19 р. 

Віталій Кличко – так!



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч.3


А тепер, як за давньою вічевою традицією, я починаю об'являти-вигукувати імена тих, кого я вважаю гідними певних посад в нашій Державі Україна. Перше ім'я: Віталій Кличко на посаду Президента України!
Знаю наперед, скільки про кожну людину можна зробити закидів проти і ми спільно обов'язково їх обговоримо в подальшому, бо так має бути – на те воно і віче. Просто спочатку давайте визначимось чітко в темі: якого президента України ми хочемо мати? Пропоную варіанти, що це має бути:
а) духовний месія, руки якого нічого не брали, але якого сила моральної волі сотворила чудо державного ощасливлення всіх і вся;
б) суворий вождь нації, який «вогнем і мечем» створить могутню державу світового обширу від Сяну до Дону;
в) могутній господарник, який твердою рукою наведе лад в державі, зробить її багатою і процвітаючою, як сусідня Білорусь;
д) витончений інтелектуал, який в образі мудрого наставника, створить в державі суспільну гармонію, де багаті будуть помагати бідним, а бідні – багатим;
е) просто нормальний порядний чоловік, такий, як і всі ми: щось є добре, а щось – не дуже.
Перелік можна продовжувати, однак головні типажі правителів подано, тому зупинюсь, оскільки краще звернути увагу на наступне: у багатьох людей чомусь складається враження, що вони повинні обрати обов'язково якогось напівбога – це щонайменше, бо тільки такому «напівбогу» вони згідні упокоритись і служити... Тим самим люди обумовлюють ефект так званої «зіркової хвороби» (не буду вказувати пальцем, але то Ю... і загрожено – Я...), що має як діагноз повне параноїдальне зазнайство і найтупіше самодурство. І правильно: обраний на посаду каже самому-собі: – Вони обирали напівбога і обрали мене, отже я – другий після Бога! Та й то за умови, що Бог існує...
Особисто я пропоную обирати на посади виключно людей і виключно за принципом, що це навіть не отой підступний «слуга народу», а звичайний найманий робітник-службовець. І звичайна людина! Я більш ніж переконаний, що якщо ми всі будемо ставитись до посадовців будь-якого рангу просто як до людей, що роблять певну роботу, як і всі ми разом – то і ці посадовці будуть нормальними людьми, а не зухвалими жлобами. Звичайна європейська норма «перший серед рівних», до якої нам ще доводиться привчатись у всій її повноті.
Зважаючи на титули і перемоги Віталія Кличка, можна було сподіватись, що він давно «підхопить зірочку» і почне вчиняти «гастролі» в стилі Тайсона чи ще чимало кого з боксерів найвищого злету, які не витримали випробування славою. Можливо хтось і бачить у Віталію Кличко зазнайку і епатованого чоловіка, а я – ні. Для мене Віталій Кличко – це приємна, проста, розумна людина, без зарозумілості і напускної бравади, при тому, що як прийнято говорити: «Знає собі ціну» Ще про таких людей кажуть з повагою: «Він зробив сам себе» – тобто вийшов на вершину успіху виключно завдяки власним зусиллям, а не користуючись потаємними кулуарними інтригами чи протекцією впливового боса. Сам! Всього сам досяг Віталій Кличко у непростому світі елітного боксу і загалом у житті – як таку людину не поважати і не припрошати до відповідальної посади? Вже ясно, що Віталій Кличко є незалежна особистість, що він нікому не підлягає і не прислуговує: ні доморощеним олігархам, ні закордонним царькам. Як і добре зрозуміло, що випробування на «зірковість» Віталій Кличко успішно пройшов. Тільки такій людині можна довірити найвищу посаду в державі.
Не вважаю за потрібне вдаватися в тонкощі психоаналізу, бо не про то йдеться. Зупинюсь на одній важливій темі, яку, можливо, вважають найбільшою вадою Віталія Кличка задля обрання його Президентом України – це його надто слабенька так би мовити українськість. Що є – то є. Але! Виявляється, що це зовсім не вада, а навіть значна фора для обрання! Саме так! Подумайте розкуто: якщо ми хочемо досягти перемоги над Віктором Януковичем в наступних президентських виборах, то нам потрібен який кандидат? А такий, який би найбільшим чином міг сподобатись електорату Віктора Януковича і щоб він проголосував за «нового свого». Кращого кандидата за Віталія Кличка для цього не існує! Принаймні я не уявляю. А ви? Тут навіть зайве щось пояснювати – все зрозуміло простіше-простого!
Виникає тоді логічне запитання: а національно-патріотичний електорат проголосує за Віталія Кличка? Відповідь більш ніж однозначна: обов'язково проголосує! Чому? Та як чому? Який націонал-патріот не хоче мати Президента України проєвропейського настільки, що ще більшого важко уявити. Де Віталій Кличко став тим, ким він тепер є? В славній Європі! Це є людина, яка досконало знає і розуміє європейство на ментальному рівні. Вся Німеччина закохана у Віталія Кличка, а то є найбільший опонент щодо входження України в Євросоюз. Які тут можуть бути ще питання?! Більше того: Віталій Кличко знаний по цілому світу і вхож до таких світових елітарних кіл, куди багатьом президентам зась попасти! Не те, щоб Януковичу, але і самому Путіну зась! І Путіну зась? І Путіну!!! То ж світова аристократія, а не плутократія! Сумнівів не може бути: всі націонал-патріоти України одностайно проголосують за Віталія Кличка.
Водночас «вада українськості» постане важливою домінантою під час президентської каденції Віталія Кличка, тому що саме його опанування українським культурним обширом постане еталоном-взірцем для багатьох аналогічно Віталію Кличку громадян України, що не проти українського, але якось немає відповідного настрою чи імпульсу, аж ось він є! Питання досить складне і дуже важливе, тому зупинюсь на ньому детальніше.
Всі знають прислів'я: «Найкраще – ворог кращого». Особливо цей принцип стосується міжетнічних відносин. Ніхто не піддає сумніву, що Україна для свого фактичного державного об'єднання в одну унітарну єдність повинна українізуватись. Тут я мушу чітко роз'яснити одну просту річ щодо українізації: мова не йде про все населення України, як «найкращий» варіант, а виключно про державний апарат. Виключно! Інакше держава, як єдиний механізм, буде постійно давати збої, чого ніяк не може зрозуміти діючий президент: начебто робить все правильно, а виходить чорт зна що. Можливо колись Віктор Янукович і зрозуміє, що неможливо керувати армією, де одну команду розуміють по-різному. Мова – це в першу чергу засіб комунікації! Для злагодженої роботи державний апарат повинен бути одномовним! Так і тільки так! Інакше буде бардак, що і є в наявності. Ось вам наслідки горезвісного мовного закону.
За тим визначаємось: хто отримує платню з державного бюджету, той на роботі повинен користуватись тільки державною мовою, тобто – українською! На роботі! Поза роботою говори хоч турецькою, хоч санскритом – це приватна справа. Звичайного населення чи приватного бізнесу така українізація взагалі не стосується. В цих сферах все має йти на добровільних засадах, але за певної підтримки держави. Головне не викликати якогось почуття упередженості чи примусовості, бо тоді почнеться озлоблене відторгнення всього українського. І тут  саме Віталій Кличко як ніхто інший зможе відчути і проконтролювати межі, де процес нормального формування вседержавного україномовного простору почне деформуватись і може образити певні регіони чи етнічні групи, що є у нас на Україні. Чи потрібно вказувати, що саме етнічні конфлікти є чи не з головних причин руйнування багатьох держав. З іншого боку відсутність мовної єдності вседержавного характеру позбавляє країну стабільності: унітарність держави завжди буде під загрозою при існуванні мовних автономій. Впевнений, що Віталій Кличко це добре розуміє, тому зуміє правильно скерувати цей процес, користуючись європейським досвідом, і зробить все як має бути. Наголошую, що мовна єдність є константою державної єдності – інакше не буває. Всі інші питання політичного чи економічного характеру допускають момент помилки – етнічні питання помилки не допускають. Тому і тільки тому гарантом Української Державності я б волів бачити Віталія Кличка – в його поміркованість я вірю беззастережно.
На цьому я завершую своє обгрунтування потреби всенародно запросити і підтримати на виборах в Президенти України  представлену мною кандидатуру Віталія Кличка. Зрозуміло, що це є суто моє суб'єктивне розуміння, яке помножене на розуміння значної кількості інших учасників цього глобального народного Інтернет-Віча поступово набере силу об'єктивного виміру.
Зрозуміло також, що жоден з інших лідерів опозиції навіть близько не дотягуються до переможних параметрів Віталія Кличка як кандидата в Президенти України, але хіба в наші великій і прекрасній державі не існує інших величних і значимих посад? Є! І я далі опишу, подібно як це зробив вище, як і куди наше народне віче має, якщо буде на те спільна згода, припросити і Арсенія Яценюка, і Олега Тягнибока. На даному етапі важить зробити перший і найважливіший висновок, від якого піде подальша система дій і зобов'язань. Просто якщо на виборах Президента України у 2015 р. від опозиції буде висунутий кандидатом хтось інший, особливо не доведи Боже – звільнена для цього Юлія Тимошенко, то однозначно вибори знову виграє Віктор Янукович. А вся подібна моїй підготовча робота стане просто пшиком...
І навпаки: єдиний кандидат від опозиції в Президенти України Віталій Кличко виграє вибори однозначно! З таким відривом, що жодні фальсифікації не спроможні будуть того перекрити. Хто не вірить – прошу перечитати все, що викладено вище, або дочекатись самих виборів і перевірити.

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Київ велика скотобаза, а кияни безсловесна худоба?


Ну, як тут не згадати слова одного українського політика - усі ми "скотиняки"?

Що б Ви сказали, якби Вас почали доглядати, як худобу ?


Що б Ви сказали, якби Вас почали доглядати, як худобу ? Ну, звісно не вдома, а, наприклад, у київських медичних закладах. Вас обурить навіть думка про це? А між тим КМДА планує зробити з усіх медичних закладів Києва великі ферми. Думаєте, що це маячня і нісенітниця?  Зовсім ні.

А все почалося з гарної ідеї децентралізації. У нас в Україні завжди так - ідея гарна, а коли починаємо щось гарне втілювати у життя, то отримуємо, те що отримуємо. І з цим потім живемо і нестерпно мучимось. Ось тепер мучимось з децентралізацією. Тому що, принципи децентралізації бюджетів, задекларовані нашими політиками трансформуються в особливу форму використання державних коштів через систему рамочних договорів. Особливо це стосується сфери охорони здоров’я, де гравцем з «крапленими картами»  виступає місцева адміністрація, а споживачем – всі без винятку лікувальні установи.

Ця зухвала технологія контролю та дерибану бюджетів дісталась Україні в спадщину від Партії Регіонів. Вона декілька останніх років успішно функціонує у КМДА і продовжує функціонувати далі. В КМДА вона навіть отримала найвищу ступінь безконтрольності, коли споживач не має можливості вибору і повинен лише використовувати те, що йому пропонують «спеціалісти» державних закупівель Київської адміністрації.

Зокрема, запропоновані медичним закладам Києва препарати чітко визначають обраного постачальника або виробника.

Ось тільки один приклад, як це відбувається.

В офіційному переліку лікувальних засобів прописані конкретні торгові назви препаратів, хоча ті ж самі вітчизняні аналоги вдвічі, чи втричі дешевші.  Як це можна пояснити?

Особливо показово виглядає перелік засобів для забезпечення санепідеміологічного режиму.   

Департамент охорони здоров’я КМДА направляє УСІМ керівникам лікувальних закладів міста Києва офіційний перелік, де конкретно вказані назви продуктів, що в даному випадку  представляє ТОВ «ВІК А» або іі виробнича дочка ТОВ «Мадар».

Будь яка альтернатива неможлива. Хоча запропоновані засоби  на 30-40% дорожчі в порівнянні з аналогічними препаратами на ринку України.

20150611_093507.jpg

І що показово, в переліку Департаменту охорони здоров’я КМДА є продукти, які імпортуються із Ізраїля. Ну і що, скажете Ви, це ж добре, ізраїльські ліки відомі своєю якістю. Так, але в Ізраїлі ці препарати використовуються виключно у ветеринарії!!! Найчастіше на свинофермах. І навіть більше. Умовою використання цих препаратів є відсутність тварин на місці проведення дезинфікаційних заходів. Це стосується класичних препаратів вже згаданої компанії «ВІК А» - «Септодор Форте» та «Септамін».

20150611_093543.jpg

Що ж говорити про інші продукти в переліку Департаменту охорони здоров’я КМДА, якщо найпростіші  засоби санітарної гігієни такі «специфічні».

Чи у Департаменті охорони здоров’я КМДА думають, що ми не знаємо,як перекладається « Not for human consumption . For veterinary use only »?

 20150611_093450.jpg

Напевно це якийсь медичний діагноз, якщо ми говоримо про сферу охорони здоров’я. Але чомусь  Департамент охорони здоров’я КМДА вважає, що Київ велика скотобаза, а мешканці Києва  безсловесна худоба!

Цікаво, що думає про це наш мер Віталій Кличко? Коли в нього, за його спиною роблять з киян тварин!

Про те, як столична влада продовжує не любити книгарні

znannya glavnaya
 
Останнім часом почало здаватися, що кияни втратили інтерес до культурного продукту, мистецьких, художніх творів, адже центральна вулиця столиці України, на відміну від європейських майн-стріт, не може похвалитися різноманіттям книгарень та сувенірних крамничок. Сумно, адже за часи незалежності України керманичі столиці вимели з Хрещатика інтелектуальні та мистецькі товари, замінивши їх ходовим ширвжитком.


Якщо станом на 1990 рік у Києві працювали 140 державних і муніципальних книгарень, зокрема більше десятка – тільки на Хрещатику, то сьогодні неперепрофільованим залишилося тільки «Сяйво», рейдерську оборудку з яким, через активність громадськості, місцеві чиновники пригальмували до кращих часів.

Поступово, рік за роком, з лиця центральної вулиці Києва зникли легендарне «Мистецтво», романтичні «Ноти», серйозна «Медична книга» та щирий «Український сувенір».

Абсурдно, але ситуацію не врятувало навіть Євро-2012, яке начебто проводилося в Україні задля покращення інвестиційного клімату та залучення до країни потужних туристичних потоків. Тоді київська влада замість яскравих українських сувенірів, альбомів про Україну, путівників та листівок, вирішила запропонувати відвідувачам величного старого Києва дешеве пиво та наїдки.

До речі, саме під час підготовки міжнародного чемпіонату екс-родичі Черновецького – брати Олександр та В’ячеслав Супруненки із товаришами почали реалізовувати свій план щодо рейдерського захоплення книгарні «Знання».

Один із найстаріших та найпопулярніших у Києві спеціалізований книжковий магазин, відкритий ще у 1932 році, який не припиняв своєї роботи навіть у період фашистської окупації Києва, остаточно «виїхав» зі свого приміщення під час революційних подій на Майдані.

Під покровом ночі у грудні 2013 року нові власники приміщення загальною площею 420 кв. м. за адресою Хрещатик, 44-а та 44-а1 розтрощили книгарню, зняли вітрину та заколотили вхід фанерними листами. У такому «законсервованому» вигляді, розташовуючись лише за кількасот метрів від київської мерії, колишнє «Знання» перебуває і сьогодні. І це неподобство абсолютно не турбує справедливого київського міського голову Віталія Кличка.

І це не дивно, адже, незважаючи на зміну міських керманичів, команда злодіїв та розкрадачів столичного нерухомого майна залишається стабільною та при своїх інтересах.

Відомо, що приміщення колишнього кінотеатру «Орбіта», у якому розміщується магазин солодощів «Рошен», досі належить екс-зятю колишнього мера Леоніда Черновецького – В’ячеславу Супруненку, який з 2011 року перебуває у міжнародному розшуку. Крім того, його родина володіє нерухомістю за адресою вул. Хрещатик, 30/1 – магазин Nike та будівлею під № 48 – магазин авторського одягу Jannet von Klingen.

А приміщеннями на Хрещатику, 13 («Мобілочка»), Хрещатику, 21 (Chocolate Shop) та в будинку № 50 (Vero Moda Jack&Jones) володіє компанія «Арго», одним зі співакціонерів якої є син екс-мера Олександра Омельченка – Олександр.

Але не все так очевидно. За словами ріелторів, за документами дуже складно відшукати реального власника. Крадії дорогої київської нерухомості вміють вправно заплутувати свої сліди та перереєстровувати об’єкти нерухомості з однієї контори-одноденки з незрозумілою назвою на іншу. Крім того, за свідченням фахівців, операції з купівлі-продажу дорогого київського нерухомого майна відбуваються через офшорні кіпрські рахунки.

І тільки фахівці, які продають нерухомість на цій вулиці, знають, із ким мають справу.

Так, наприклад, у період з 2008 по 2011 роки половину Хрещатика скупило ТОВ «Серенос». За адресою Хрещатик, 44 – 28 квадратів за 204 тисячі доларів, 102 квадрати за 729 тисяч доларів. На Хрещатику 15/4 – 130 квадратів за 819 тисяч доларів. І знову на Хрещатику, 44: 208 квадратів за 1,5 мільйона доларів і 205 квадратів за 1,4 мільйона доларів. Після глобальної закупівлі контора зникла і на згадку лишила оголошення про втрату печатки від 18 лютого 2011 року в «Газеті по-київськи». (http://ua.comments.ua/money/189462-hreshchatik-zminyuie-vlasnikiv.html

А ТОВ «Кінотеатр «Дружба-Орбіта», що належала В’ячеславу Супруненку, з 2010 по 2013 рік керувала родина Науменків. На балансі цього ТОВ до 2013 року перебували кінотеатри «Дружба» та «Орбіта». Але того ж року контору було ліквідовано, а кінотеатри перереєстрували на інші контори.

(http://nashigroshi.org/2013/10/18/prokuratura-ne-zmohla-zabraty-u-menedezhera-eks-zyatya-chernovetskoho-kinoteatr-na-hreschatyku/)

До речі, Олександр Науменко разом із дружиною Анастасією Науменко на замовлення Олександра Супруненка у 2007 році стали співзасновниками ТОВ «Книжковий магазин «Знання» і майже за безцінь скупили у трудового колективу книгарні пайові цінні папери на нерухомість. 8 листопада 2007 року Київрада Черновецького відмовила в праві на приватизацію зазначеному підприємству.

(http://kmr.gov.ua/decree_gol.asp?Id=6936)

У 2012 році структуру Науменків було ліквідовано, але приміщення за адресою Хрещатик, 44-а, 44-а 1 все-таки приватизували невідомі. Сьогодні нові власники здають приміщення книгарні «Знання» в оренду. Щоправда, розмір об’єкта нерухомості збільшився удвічі, адже рейдери привласнили підвал та антресолі над аркою, розташованою поруч із будівлею. Його площа з 420 кв. м. перетворилася на 928,9 кв. м. Вартість оренди приміщення без ремонту становить 100 у.о.

(http://utgcompany.com/rent/street-retail/6578)

За словами екс-співробітників книгарні «Сяйво», саме Олександр Науменко під патронатом Олександра Супруненка шляхом змови з одним зі співакціонерів Ростиславом Корнієнком заволодів частиною акцій книгарні. Цих акцій було недостатньо для блокувального пакета. Тому компаньйони висунули ультиматум колективу «Сяйва» з вимогою віддати або продати решту цінних паперів, але бажаного результату не отримали. Трудовий колектив не вважав за потрібне змінювати профіль діяльності об’єкта і планував працювати далі. Тому у 2010 році Олександр Супруненко захопив приміщення книгарні в рейдерський спосіб. А трудовий колектив серед зими буквально викинули на вулицю найняті ним тітушки.

У 2013 році колектив «Сяйва» шляхом нескінченних судових баталій повернув книгарню киянам. Але замість довгоочікуваного та обіцяного столичною владою працевлаштування отримав «завертай голоблі». А кияни замість книгарні – «потьомкінське село».

Сьогодні важко знайти прізвища поважних власників дорогої столичної нерухомості на сторінках ЗМІ, вони старанно оминають можливість потрапляння в публічне поле. Але від цього грошові потоки в їхні та партнерські з ними кишені не припиняються.

Перетрубації з дорогим столичним майном тривають. Вищезазначені приміщення або перебувають у довгостроковій оренді, або чекають на нових орендарів чи власників.

Так, приміщення за адресою вул. Хрещатик, 44 площею 290 кв. м виставлено на продаж за ціною 5 млн. у.о., реалізовується у відкритому доступі.

(http://kiev.ko.olx.ua/uk/obyavlenie/kreschatik-ul-44-magazin-290-kv-m-fasad-predlozhenie-ot-hozyaina-ID7onoH.html#9d07a68454)

Повертаючись до теми книжкових магазинів, автор матеріалу зітхає з полегшенням, адже книжкове питання на Хрещатику сьогодні розвивається доволі успішно. Відкриваються комерційні книгарні та супермаркети. Шкода лише, що урочисті події, пов’язані із відкриттям подібних книжкових магазинів, які відбуваються за участі видатних літераторів, громадських діячів тощо, хоч привертають увагу киян та гостей столиці, але не цікавить освіченого мера Кличка. Авжеж, йому набагато цікавіше відкривати незрозумілі скульптурні ансамблі та робити селфі на фоні потворних Гиків.

znannya6

(http://kiev.segodnya.ua/kpower/klichko-sdelal-selfi-so-skulpturoy-gika-601482.html)

На тлі представленої інформації, якою, імовірно, володіє і Віталій Кличко та його справедлива, закохана в історичний та культурний Київ команда, виникає запитання: з якими черговими обіцянками щодо повернення історичних, культурних пам’яток та об’єктів киянам наш шановний градоначальник планує вийти на наступні вибори? А також цікаво: невже пан Кличко вважає, що жителі столиці такі наївні, що й надалі терпітимуть уседозволеність із нерухомістю та ковтатимуть його брехливу патоку?

Чи Віталій Володимирович планує телепортуватися в космос, прямісінько в обійми найщирішого екс-мера Черновецького, прихопивши з собою регіонального клоуна Попова?

Віктор ТАРАНОВ

Симфонія Петра Порошенки: Розгін Майдану. В двох частинах


  • Печать

maydan 7augusta

 

Майдан розігнали. Нині по ньому активно їздять охайненькі машинки, а комунальні служби столиці старанно латують дорожнє покриття, готуючи місто до параду на честь Дня Незалежності України. «Майдан» стерли з лиця Києва, жорстко та цинічно, образивши людей, які вибороли свободу та незалежність від влади януковичів для мільйонів українців, ціною неймовірних зусиль та життів, при цьому не виконавши жодної з умов, проголошених під час протистояння. Влада януковича пала, опозиція перетворилися на нову Владу і забула про те, як із піною у рота обіцяла знайти та покарати винних у кривавих подіях на Грушевського, Інститутській та запевняла у повному перезавантаженні шляхом люстрації.


Морально понівечені активісти не втратили б своїх позицій, адже готові були стояти до кінця, але їх в чергове обдурили обіцянками зберегти містечко на пішохідній зоні та навіть виділити територію на Трухановому острові. Натомість вони отримали потік звинувачень в алкоголізмі, крадіжках, зберіганні та використанні зброї. Нова влада використала адмінресурс та бюджетні кошти на гвардію тролів за для того, щоб сама ідея Майдану та його учасники асоціювалися у суспільстві виключно з нетрями та андеграундом.

Минуло 10 діб з моменту, коли востаннє горіли шини, наче «набат», скликаючи киян на допомогу, а в пресі не з’явилось жодної згадки про подію, яка сколихнула увесь світ та змінила статус українців в очах світової спільноти. Спитаєте, чому? Відповім: «Буржуазна революція» відбулася, Майдан виконав свою роботу та має піти в минуле.

Початок. Як готували розгін Майдану?

Судячи з усього, ідея розігнати Майдан прийшла Петру Порошенку напередодні проголошення результатів  виборів: 25 травня, коли він був абсолютно впевнений у своїй перемозі. Те, що привело його до влади, мало бути знищеним, адже становило загрозу контролю ситуації. Але існувала проблема: свого часу Порошенко називав себе гучним словом «майданівець», тому відверто розігнати Майдан він не наважувався. Крім того, міжнародна спільнота визнала Майдан унікальним явищем, в тому числі лідери США та Європи. Ментально він був готовий це зробити ще в день інавгурації, коли пообіцяв провести церемонію поряд із народом, як у свій час зробив його кум Ющенко, відпускаючи в небо білих голубів на центральній вулиці країни, але реалізував її в більш гламурних умовах, забувши про народ. Це і стало інтродукцією до майбутньої симфонії «Розгін Майдану», вдало «віддиригованої» новопризначеним головою Секретаріату президента Борисом Ложкіним. До речі, з моменту інавгурації Петро Олексійович більше ніколи Майдан публічно не згадував, а Ложкін, колишній голова потужного медіа-холдингу, вправно розписав партитуру симфонії, а його тролі, як по нотах, почали активно промивати мізки українцям, дискредитуючи ідею народного повстання. Свій внесок у поширенні негативу про майдан в медіа внесли і нардепи Юрій Стець та Святослав Циголко.

Брудну місію, водночас партію першої скрипки, було запропоновано боксеру Віталію Кличко, який за розгін Майдану отримав передплату у вигляді крісла Голови КМДА, а за відмінне виконання: квоту в призначеннях на посадах голів райадміністрацій та допомогу «УДАРУ» в формуванні необхідної кількості голосів на парламентських виборах.

Симфонія Порошенка передбачала декілька актів програми ліквідації, а її інтермедією мало стати масоване інформаційне вприскування негативу до ЗМІ та соціальних мереж в період з останньої декади липня по першу декаду серпня. Згідно із свідченнями чиновників КМДА та деяких депутатів Київради, дата розгону була призначена на перші числа серпня. Чиновники вагалися щодо винесення рішенні на користь або повного розгону Майдану, або все ж таки збереження маленького «фейкового» містечка.

А Ложкін, в свою чергу, гротескно «розкатав» в кишеньковій пресів: історію майданівського сотника Ведмедя - Анатоля Жорнового, звинуваченого в дерибані, згадали постріли Правого сектору під рестораном «Мафія», копійчану історію коменданта Майдана Богдана Дубаса, декілька історій про рейдерство в Києві тощо. Крім того, голова Адміністрації Президента змусив олігархів-власників ТВ каналів крутити в прайм-тайм негативні сюжети про Майдан.

Паралельно на Майдані з’явились агенти, завданнями яких були провокації, розхитування та підкупи сотників. Подейкують, що у підготовці та впровадженні провокацій брали участь навіть саме ударівці, які приносили вибухові пакети, контролювали викрадення людей, підкидання трупів та завозили партії безхатченків. Все це робилося з метою формування у киян стійкої відрази до Майдану – клоаки для непотребу, забуваючи про те, що, окрім наметів мешканців містечка, які вони так ненавидять, на Майдані розміщувались ще й мобілізаційні намети, з яких щоденно в АТО, в складі батальйону Донбас, Айдар та УНА-УНСО відправлялось від 50 до 100 бійців.

Згодом процес інформаційного зомбування подіяв, кияни почали ділитися враженнями про Майдан, використовуючи заготовлені ідеологічні штампи, на кшталт: бомжатня, алкосотня, геть забувши про те, що саме на цій алкосотні трималася вся самооборона, саме вона тягала плитку для оборони, прибирала Майдан та жбурляла в наступаючий «Беркут» пляшки з коктейлями Молотова.

Я в жодному разі не хочу ідеалізовувати деяких майданівців та закривати очі на кришування незаконного бізнесу з боку провокаторів, пияцтво тощо. Але, те що зробила влада, роздувши брудні історії до масштабів екологічної та ідеологічної катастрофи - це незрівнянно більший злочин – зрада народу країни.

Кульмінація – силовий розгін Майдану

Головну скрипку Кличко зіграв разом із дуетіно: першим заступником голови СБУ Юрієм Артюховим та головою Київської міліції Олександром Терещуком,  впровадивши третій – силовий етап розгону Майдану.

За декілька днів до розгону Кличко, який останнім часом доволі часто звертався до діалогу з Майданом,  домовився з сотниками про звільнення проїжджої частини, при чому акцент робився на вулицях Михайлівській, Городецького та Хрещатик. Говорили про Інститутську, натякаючи на бажання президента вільно пересуватися до резиденції. Але Інститутська, згідно із позицією активістів, як шана до загиблих побратимів, мала залишитись пішохідною. В результаті домовленості майданівці пообіцяли звільнити проїжджу частину трьох зазначених вулиць, а Кличко натомість не зачищати Майдан.

Користуючись тим, що Кличко має репутацію людини слова, та розслабивши повстанців, 7 серпня Ложкін запустив на Майдан групу провокаторів у вигляді батальйонів Київ 1, Київ 2, які частково були підтримані розформованим «Беркутом». Таким чином, диригент Ложкін провів генеральну репетицію останнього акту симфонії Порошенка на сканування проблем, які могли б виявитися під час серйозного штурму Майдану. За для цього ДАІ блокувало рух транспорту, а на сусідніх вулицях розташувалися 4 автозаки, купа прибиральної техніки, близько 40 міліцейських автомобілів та пожежні. Стало зрозумілим, що операція буде серйозною, а у майданівців виникло стійке відчуття де-жа-вю. Єдине, що відрізняло акцію Порошенка від «януковичевської», це те, що за януковича, напередодні події, на Майдан завітав судовий виконавець. Комунальники, підконтрольні Кличко, порушуючи 36 статтю Конституції України про мирні зібрання, під прикриттям придворних батальйонів, зачищаючи Майдан, вивозили та грабували майно повстанців! Захищаючись, люди почали палити шини, почалося протистояння. На щастя для Порошенка, більшість вправних бійців, залишивши побратимів контролювати виконання обіцянок влади на Майдані, відправилися в АТО. На території збереглися здебільшого поранені взимку небагаточисельні сотні.

Майдан почав палити шини у відповідь на наступ підконтрольних владі озброєних батальйонів та комунальників. Учасники протистояння зброю не використали, але гучними покликами змусили відступити нападників. Але, здається, лише присутність закордонних ЗМІ не дала перетворити Майдан на побоїще.

За 40 хвилин після закінчення невдалої операції в підконтрольних Ложкіну ЗМІ та соцмережах почали з’являтися фото начебто знайденої на Майдані зброї та вкрадених у когось золотих виробів (шкода, не було знімків ощасливлених власників). Незрозуміло тільки, чому під час вилучення вогнепальної зброї не складалися протоколи та зброя не ідентифікувалася, не запрошувалися поняті? Крім того, згідно із Кримінальним кодексом, в рамках зберігання таємниці слідства, вилучені докази злочинної діяльності майданівців мали б зберігатися в таємниці до кінця слідства та винесення вироку. Виходить, і тут відбулося порушення Закону. Хіба про це наш шановний президент Порошенко, який першим має діяти правовими методами у правовій державі, не знав?

Відповідальні за зачистку Майдану знали про те, що пауза, після невдалої спроби 7 серпня, тривалою бути не може, але вичікували ситуацію, спостерігаючи за реакцією громади на фейки про Майдан, вкинуті у ЗМІ, та побоюючись прибуття обіцяного підкріплення з зони АТО. Паралельно з цим, не чекаючи, поки Майдан оговтається від нападу, підконтрольні Ложкіну кореспонденти активно снували територією містечка, вишукуючи жовті новини, а також фотографуючи та запрошуючи до коментарів виключно бомжів та неадекватів.

На 8 серпня картина стала зрозумілою. Підкріплення не буде, а агітаційний грунт, підготовлений Ложкіним, досяг необхідної консистенції. Тож, ударівцям у різний спосіб (подейкують, навіть пропонувалося по 500 грн. за 1 годину участі у суботнику) вдалося зібрати декілька тисяч охочих прийняти участь у прибиранні території Майдану, які і закінчили брудну роботу під прикриттям близько 3 тис. міліціянтів, що ховалися на задвірках прилеглих до Майдану вулиць. Крім того, Майдан зачищали ті самі підконтрольні владі батальйони та комунальники, під помаранчевими жилетами яких були броніки! А тітушки-спортсмени, які ще взимку хазяйнували в Маріїнці та підтримували януковича, тепер із задоволенням підпалювали намети майданівців.

Знаючи нерішучий характер Кличка, Ложкін випустив на арену «провокаторську сотню», яка закидала коктейлями Молотова намети майданівців з боку вул. Михайлівської.

Майдан зачистили. Меморандум з п’яти пунктів, підготовлений напередодні майданівцями при посередництві ОБСЄ та начебто підтриманий Кличко, підписаним не був.

Не зважаючи на те, що впродовж ще трьох діб опісля розгону Майдану поблизу Жовтневого палацу розміщувалась станція прямої трансляції 5 каналу, президент Порошенко навіть не прокоментував те, що сталося, поклавши всю відповідальність на Кличка, київське СБУ та міліцію. Кличко, незважаючи на домовленість про збереження наметового містечка на пішохідній зоні, зі сцени Майдану проголосив про доцільність його ліквідації.

Натомість, відсутність Майдану відразу позначилась на якості голосування депутатів ВР, які з того часу не спромоглися проголосувати ані Закон про вибори, ані якісного Закону про люстрацію.

Виникає питання, чому Порошенко не надав можливості зберегти повстанцям маленький, розташований на пішохідній зоні Майдану, клаптик свободи волевиявлення та демократії? Тому що нестерпно жадав проведення рафінованого параду на Честь незалежності України під час кровопролиття на Сході країни, прирівнюючи свій вчинок до вчинку Сталіна в 1943 році, який, вимагаючи звільнити Київ до 7листопада, втопив в Дніпрі близька 1 млн. людей? Порошенко ж, у свою чергу, форсуючи операцію на Сході, начебто планує звільнити Донецьк або Луганськ якраз до Дня Незалежності України. Як результат, кількість смертей та поранень бійців АТО за останніх два тижні співставна з половиною постраждалих за весь попередній період.

Або в Порошенка є більш глибока та обґрунтована мотивація… Про це в наступному матеріалі.

Аарон БУНХЕЛЬД

Кандидата в депутаты Юрия Крикунова обвиняют в хищении 1,5 млн г

 

Кандидата в депутаты Юрия Крикунова обвиняют в хищении 1,5 млн грн  Кандидат в депутаты по 217-м избирательному округу (Киев, Оболонь) Юрий Крикунов лично причастен к разворовыванию средств Фонда социальной защиты инвалидов (ФСЗИ) в суме 1 млн 500 тыс. гривен.

Об этом сообщает издание «Украина криминальная».

Как утверждает издание, экс-руководитель Киевского городского отделения Фонда социальной защиты инвалидов (КГО ФСЗИ) Ю. Крикунов стоит за мошеннической операцией по хищению средств ФСЗИ в особо крупных размерах.

Суть этой операции отражена отражена в материалах уголовного дела № 51-2481, расследованного прокуратурой Голосеевского района г. Киева в 2009 году.

Главный фигурант дела – некто Шутка Александр Валериевич – обратился в КГО ФСЗИ с предложением: я создам 27 рабочих мест для инвалидов Киева, дайте кредит. Кредит ему дал и.о. управляющего Фонда А. Скринский в размере 1,5 миллиона гривен на три года (договор №37-п/06 от 25.12.2006г.). Деньги поступили на счет ООО «Модерато» (зарегистрировано лишь в ноябре 2006 года, директор – Шутка А.В.) в феврале 2007 года. Поручителем и гарантом возврата средств выступил благотворительный фонд «Наше Голосеево» («Наше Голосієво»), учредитель ООО «Модерато».

Большая часть суммы была тут же перечислена со счета «Модерато» на счета компаний ООО «Альянс-Буд ГК» и ООО «Капелла-У» для изготовления 25 МАФов – металлических магазинов-«контейнеров». Уже в марте-апреле 2007 года Голосеевский райсовет г. Киева выделил под эти МАФы земельные участки в наиболее оживленных местах района (что, согласитесь, «человек с улицы» не сможет «пробить» никогда). В МАФах открылись продуктовые магазины (это уже был бизнес арендаторов, ежемесячно плативших наличными А. Шутке деньги за аренду магазинов; за деньгами приезжали «курьеры»-посредники.

При этом ни один инвалид трудоустроен так и не был.

Зато в фальсифицированных отчетах для КГО ФСЗИ все выглядело иначе: создано 18 рабочих мест для инвалидов. Но это был подлог: А. Шутка нашел полтора десятка реальных инвалидов, «принял» их на работу, переписал для отчетности необходимые документы и выдал обладателям инвалидских удостоверений за «липовое» трудоустройство по 400 гривен. Такую же сумму каждый «трудоустроенный» инвалид получал ежемесячно: за то, чтобы молчал и расписывался, где нужно.

И если первые месяцы А. Шутка еще слал в КГО ФСЗИ липовые, сфальсифицированные отчеты о создании новых рабочих мест для инвалидов и трате кредитных средств на эти нужды, то позже перестал. Характерно, что КГО ФСЗИ ни разу не поинтересовался судьбой выделенных денег – даже несмотря на переставшие поступать в Фонд отчеты от «работодателя».

В 2009 г. проведя проверку, прокуратура Голосеевского района возбудила уголовное дело в отношении А. Шутки по ст.ст. 191 ч.5 и 366 ч. 2.

О том, что за этой грязной историей стоит Юрий Крикунов, по информации «УК» свидетельствует несколько фактов.

Факт первый: чиновник КГО ФСЗИ А. Скринский, подписавший выделение полуторамиллионного кредита ООО «Модерато» – ставленник экс-руководителя этого Фонда Ю. Крикунова. Который незадолго до этого эпизода перешел на должность первого заместителя главы Голосеевской РГА г. Киева.

Факт второй: будучи первым заместителем главы Голосеевской РГА, Ю. Крикунов официально, письменно обратился к председателю Голосеевского райсовета г. Киева с просьбой содействовать немедленному выделению земельных участков под МАФы (торговые павильоны) компании «Модерато». Несмотря на то, что после начала следствия внутренняя переписка за подписью Ю. Крикунова была в РГА старательно подчищена, сохранился ответ за подписью заместителя председателя Голосеевского райсовета М. Даневича: ваше обращение изучили, полностью поддерживаем, землю выделим. Датирован этот документ 20 декабря 2006 года.

Факт третий: Александр Шутка – личный водитель Юрия Крикунова.

Высокие темпы осуществления мошеннической операции свидетельствуют о том, что у ее истоков стояли высокие покровители. В ноябре 2006-го регистрируется ООО «Модерато», в декабре подписывает договор с КГО ФСЗИ, в декабре уже фактически решен вопрос с землеотводом; в феврале 2007 г. – с некоторой задержкой – получены 1,5 миллиона. А 1 марта 2007 г. сессия Голосеевского райсовета уже выделила все необходимые ООО «Модерато» земельные участки – 20 наделов по 42 м. кв. каждый.

Фактически на государственные деньги, предназначенные для трудоустройства инвалидов, была создана частная торговая сеть в самом большом и густонаселенном районе Киева – Голосеевском. Бюджетные деньги были цинично присвоены.

Уголовное дело по хищению 1,5 млн бюджетных гривен с главным обвиняемым А. Шуткой было передано в суд. Но несмотря на всю полноту неопровержимых доказательств, предоставленных следствием, А. Шутку от тюрьмы «отмазали» высокие покровители – и он, в свою очередь, никого не «сдал». Чисто уголовное дело суд перевел в плоскость сугубо хозяйственного права – мол, такие вопросы нужно решать в хозяйственном суде.

Деньги в бюджет никто не вернул – длится судебная волокита.

А Благотворительный Фонд «Наше Голосієво» функционирует до сих пор.

Сергій Пупок

Віталій Кличко: День Соборности – это вера в себя



История повторяется. Сегодня, как и в начале ХХ века, украинцы вынуждены искать свое место в мире, переосмысливать ценности. Почти сто лет назад люди точно так же жили по разные стороны Днепра, чтили разные традиции, поддерживали разные идеи. Но, не смотря на свои различия, они вышли на Софийскую площадь в Киеве и сказали: мы – единый народ.

Единство – огромная ценность. И сегодня она приобретает новый смысл для нашего общества. Скажу больше, единство – это главное условие для развития Украины. В то время, когда политики разделяют страну, сталкивают друг с другом Восток и Запад, только наше единство даст Украине шанс на будущее. Без него перспективы Украины очень туманны.

Понятно, что нынешним политикам выгодна раздробленность. Их принцип – "разделяй и властвуй". Вот они и разделяют Украину. Ведь гораздо проще управлять народом, который ищет различия в соседе, считает, что в другом конце страны живут враги. Поэтому и создаются всякие мифы про Донбасс, Западную Украину, Крым... Но такая политика ведет лишь к разрушению государства. И люди, которые стоят у руля страны, делают все, чтобы вбить клин между нами.

Да, разделение Украины есть. Но она разделена не по географическому или культурному принципу. У нас огромная пропасть между большинством граждан, которые влачат существование и кучкой людей, рассматривающих Украину, как инструмент для получения собственной выгоды. Для них Украина – это, как сказала Оксана Забужко, не страна, а территория, где можно сделать карьеру и увеличить свой счет в банке.

Эти люди не заинтересованы в реальном объединении общества. Да, они могут говорить высокие слова о единстве, но что они сделали для того, чтобы это единство было в реальности? Все, на что они способны, это – рассказы о том, что они "любят Украину" больше, чем их оппоненты. Любовь, правда, получается какая-то странная – садистская и извращенная...

Им не нужна ни соборная, ни сильная Украина. Но это нужно нам с вами. Конечно, многое зависит от экономики, но по-настоящему успешной Украина станет тогда, когда все ее граждане – от Луганска до Чопа, от Чернигова до Севастополя – поймут, что мы – одна страна. Разная, многоликая, но единая. В таком разнообразии наша сила и преимущество.

И сегодня нам нужно показать свою солидарность. Если вы согласны со мной, начните с малого – просто повесьте в этот день у себя на балконе или на окне наш украинский двухцветный флаг. Скажите этим, что вы верите в Украину, верите в себя.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/klitchko/4d3abb3e9dba2/