http://sna.in.ua/?p=2377#more-2377

Останні перемовини і домовленості на рівні договорів між Україною і
Росією яскраво вказують на те, що щонайменше п’ять наступних років ряд
державних інтересів будуть продовжуватися здаватися. Саме
продовжуватися так як лише наївні або люди, у яких коротка пам’ять
можуть вважати, що попередній режим Ющенка повністю захищав національні
інтереси. Ми бачимо лише різний варіативний ряд та різний підхід.
Сучасний режим і попередні режими є лиш різновидами того ж самого із
різницею у тому, що Янукович антинаціональний політик відверто, а ряд
інших приховано (приміром Тимошенко). Що краще відвертий ворог чи
прихований – питання, що виходить за межі цієї статті.
Дехто заявляв, що Янукович такий сякий державник. І справді вони багато
в чому праві. Будь-хто, хто стане на чолі держави стає державником,
тому що держава в його руках. Не хочеться втрачати те, чим уже
володієш. Саме тому не буде вводиться друга державна мова (хоча існують
і інші причини) щоб не розкачувати корабель на якому пливуть. Але
водночас чисте державництво водночас і є мінусом Януковича. Якщо для
націоналістів держава та державність є політично оформленим народним
організмом і віддача певних інтересів іноземним державам рівноцінно
передачі людиною якогось свого органу сторонній особі за плату, що є
неприпустимо для здоров’я людини, то Янукович разом із своїми
олігархами розглядає державу як сухий механізм, у тому числі для
заробляння грошей. Ніби як мати квартиру і здавати в оренду одну
кімнату. За квартирантами спостерігаєш, намагаєшся робити все щоб вони
поводилися більш менш чемно, але сама суть перебування тут їх не
змінюється. Такими квартирантами в Україні є Чорноморський Флот
Російської Федерації.
Переговори між Януковичем і Медведевим перманентно ще до зустрічі йшли довго. Квартирант довго хотів взяти в оренду українські газові сховища,
але це означало б довготривале катастрофічне збільшення залежності
України від РФ. Україна на довго перестала б бути самостійним гравцем
на газовому ринку в Європі.
Тому все таки вони дійшли висновків, що ЧФ РФ ще постоїть у Криму.
Логіка проста «населення вже звикло, що ЧФ РФ знаходиться у Криму». Те,
що це фактично окупаційні війська, державні чинуші не подумали (вірніше
закрили на це очі). ЧФ РФ – металобрухт. Принаймні через кілька років
повністю на нього перетвориться. Росія вже самостійно не може будувати
кораблі, а закуповує їх в інших країнах і
переважно для Балтійського Флоту. Суть перебування ЧФ РФ у Криму суто
політична. Як для власного населення, мріючого відродити совєти, так і
для проросійськи налаштованих внутрішніх ворогів України.
Тут не варто обмежуватися лише цими висновками. В обмін на цю умову
Україна нібито отримає дешевий газ. Багато хто піддає сумніву цей факт,
Але якщо врахувати все таки його як правдивий, то що це означає?
Україна по вуха у боргах перед МВФ. Однією із умов надання нових
кредитів є збільшення комунальних послуг для населення. Це буде
страшено не популярний крок для населення, навіть у так званих
«регіонах, що традиційно голосують за ПР». А так як ліберали із ПР
мислять категоріями електорату і намаганням залишитися господарем у
державі, то для них не складає ніяких проблем продовжити перебування
флоту іноземної держави в Україні. Більше того, вони можуть це видавати
як боротьбу за національні інтереси, хоча ніяких націнтересів у
перебуванні окупантів у власній державі немає. Слід очікувати, що на
цьому режим Януковича не зупиниться.

http://sna.in.ua/?p=2600 28 квітня 2010 року харківським осередком Організації разом з «Просвітою» була продовжена акція допомоги дитячому будинку. Соціал-Націоналістам охоче допомагали малолітні мешканці дитячого будинку. Цього разу активісти зайнялися прибиранням території та закінчили встановлення імпровізованого паркану. Робота пліч о пліч – згуртовує. В цьому змогли пересвідчитися всі, хто приймав участь в цій акції. В цей день кожен з бійців зміг собі чесно сказати, що в цей день він дещо зробив для Боротьби за майбутнє Української Нації.

Українець, допомагай Українцеві!

Отже, Українська Держава має новий склад уряду. Більшість “нових” міністрів – “старі” політики, що бували вже у кабінеті міністрів. Щоправда, часто мали інші повноваження, що зайвий раз підтверджує, що в уряд призначають не за професійними навичками або спеціалізованими знаннями, а по квоті від різних олігархічних груп.

Неукраїнку Тимошенко-Григян замінив неукраїнець Микола Азаров.

Азарова більшість національно орієнтованих українців знають як палкого українофоба. За національністю – єврей. Після призначення його прем’єром, він пообіцяв вивчити українську мову. Тим паче, що напевно він керувався принципом “мову народу-ворога потрібно знати”. Він не вперше у кабміні. Був там уже як В.О. Прем’єр-міністра, віце-прем’єра та міністра фінансів. Після того як Янукович став Президентом – піднявся до висот прем’єрства. Воно і не дивно враховуючи, що рахувати гроші у міністерстві фінансів, Янукович із своїм минулим довірить не кожному. На яку суму він допоміг олігархічним групам Партії Регіонів і скільки дасть ще – достеменно не відомо. Але багато коштів до пункту призначення в Українській Державі завдяки йому не дійшли, а осіли у просторих гаманцях олігархів.

Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв не менш цікава особа. Є одним із найвпливовіших осіб у Партії Регіонів. Дуже наближений до Януковича. Олігарх. Єврей. Володіє разом із своїм братом активами корпорації “Укрпідшипник”, в яку входять підприємства кольорової металургії і ПЕК, фінансові установи (Артемівський машинобудівний завод “Вістек”, Костянтинівський металургійний завод, “Актив-банк”, ВЕЗ Горенерго, “Південно-східна страхова компанія” і т.д.). Працюючи свого часу в урядовому комітеті, що займався ПЕК та працюючи зараз у кабміні, приніс він не мало пільг для бізнесових інтересів Партії Регіонів, що опирається головним чином на промисловість на території Донбасу. Звісно все за рахунок українців.

Сергій Тігіпко, молдаванин за національністю, задовольнився посадою віце-прем’єр міністра по економічним питанням. Гадаю старі друзі його вмовляли не довго. Свого часу він працював у виборчому штабі Януковича (президентські вибори 2004 року). Можливо із іншими теперішніми міністрами він перетинався у ЛКСМУ, де був не останньою людиною. Колишній очільник ЛКСМУ також колишній власник кількох банків (особливо варто згадати про ПриватБанк). Мільярдер. Олігарх. Як і всі олігархи, “первинний капітал” отримав аж ніяк не чесною працею. Почував себе доволі добре при всіх президентах і прем’єрах. Багато, хто пророчив йому прем’єрство, але враховуючи його безпринципність, кар’єризм, враховуючи, що власної реальної політичної розкрученої сили немає, окрім чужих політичних груп, на які має вплив, то він зміг добре прилаштуватися. Не думати ж про народ він там буде. Як і всі інші міністри.

Ще один неукраїнець та ще один віце-прем’єр-міністр Борис Колєсніков. Олігарх-мільйонер, що аж ніяк нечесною працею заробив ці гроші. За національністю єврей. Це ті кошти, які недоотримала Українська Держава та кожен українець. Одна із найвпливовіших осіб у Партії Регіонів.

Дмитро Табачник – міністр освіти. Призначення ідейного українофоба демократичної національності міністром справило шок на багатьох. Призначення його міністром освіти ще більший шок. Але дивуватися діям антиукраїнського режиму не доводиться вже давно. Табачник може захищати інтереси будь-яких меншин, проте про українців згадає хіба що тоді, коли і вони стануть меншістю. Тим більше “проблемами нацменшин” він займався на державному рівні давно.

Василь Цушко – міністр економіки. Особа, що міняла партії та принципи як перчатки. Соплеміник Тигіпка. Був некомпетентний на посаді міністра МВС і звісно ж буде некомпетентний на посаді міністра економіки. Кримінальна справа, яка на ньому висіла більше року раптово була закрита напередодні призначення. Видно “боротися” із корупцією у державі він розпочне із того, що її очолить.

Нестор Шуфрич – “бойовий неадекват” Партії Регіонів. Займає пост міністра надзвичайних ситуацій, хоч сам є такою “надзвичайною ситуацією”. Скандаліст та істерик. Неукраїнець, а точніше єврей. Не приховує того, що  мільйонер. Розбагатів на тому, що належить народу – на корисних копалинах на території України. Це індивід, для якого головним є гроші, жага до влади заради влади та тепленька посада.

Це далеко не повний перелік новопризначеного уряду, проте найяскравіший. Вищезазначені, переважно некомпетентні, особи отримали посади по квоті інородної олігархії і даремно від них чекати захисту державних, а тим паче національних інтересів. Теперішній уряд можна скоротити до трьох міністерських портфелів: міністерство олігархії, міністерство нацменшин та міністерство некомпетентності.

http://sna.in.ua/?p=1069

http://sna.in.ua/?p=2454#more-2454 В Україні достатньо перспективних газоносних площ, щоби повністю забезпечити себе власним газом, заявив генеральний директор гірської компанії “Укргеопроект” Віктор Металіді. “Значна кількість покладів може бути зосереджена у шельфі біля острова Зміїний. Окрім того, ще не оцінювалися ресурси газогідрату і вугільного газу метану”, – сказав експерт. –

Щоби забезпечити себе газом, державі слід вкласти у розвідку покладів близько 200 мільйонів доларів. Газ лежить на глибині 5-6 кілометрів, одна свердловина обходиться у 5-6 мільйонів доларів. Але ж ми відкриваємо ресурс, який коштує 3-5 мільярди”.

Чи буде сучасний уряд вкладати у це кошти чи їм простіше продовжувати розкрадати кошти із кредитів та перегоном газу чужого?

http://sna.in.ua/?p=4977

Ти бачиш свою країну сильною, а націю здоровою? Займаєшся спортом і хочеш показати приклад іншим? Набридла постійна пропаганда алкоголю, тютюну і наркотиків? Тобі близький здоровий спосіб життя? Не можеш дивитись на те, як деградує українська молодь?

Тоді приходь сам і приводь друзів на “Марш здорової молоді”, який буде проходити в рамках спортивної кампанії “Здорова Naція”!

В програмі заходу: марш центральними вулицями міста в компанії однодумців, пропаганда здорового способу життя, спортивні змагання, виступи відомих спортсменів та багато-багато іншого!

Збір: 18 вересня 2010 року о 18:00, метро Радянська (біля танків)

Інфо: zdorovanacija.com, [email protected], 093-904-15-48, 063-973-03-88

Маніфест “Здорової Nації”

http://sna.in.ua/?p=2425 Місце, де сконцентровано унікальний ландшафт, флора та фауна. Місце, де представлені всі епохи існування людства. Місце, яке просякнуте нескоримим українським духом і розумінням нашої сакральної історії…

Холодний Яр – це Святе місце для кожного Українця. Він зберігає в собі загадки багатьох історичних подій рідної Батьківщини: Коліївщини, Визвольних змагань Козацького спротиву та Повстанського Руху. Наразі 18 квітня, в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області відбулося вшанування Отамана полку гайдамаків Холодного Яру Василя Чучупака та його козацтва. Було запрошено всіх бажаючих приєднатися до цього свята, чим і скористався Харківський осередок Організації.

Наш шлях пролягав на Черкащину через Кам’янку – Грушківку, по місцях, де кожен клаптик землі є свідком героїчної минувшини нашого народу з прадавніх часів. Ми рушили в славний козацький край – легендарний Холодний Яр, де розгорілося полум’я Гайдамаччини, хутір та гетьманську столицю Богдана Хмельницького Суботів.

Щойно ми потрапили до Чигирину – перед нами постали мальовничі краєвиди, вражаючі й одночасно захоплюючі місця, які оживають в уяві героїв роману Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр». Під час поїздки до Мельників місцевий таксист розповідав нам, як комуністична влада послідовно нищіла все, що пов’язано з історичною пам’яттю нашого народу, просто фізично зрівнював з землею цілі хутори, затоплюючи навіть цвинтарі… Так були поховані під Кременчуцьким водосховищем і плавні поблизу Холодного Яру, і Великі Луки – місця панування нескоримого українського духу, чину Спротиву.

Урочистості почалися 17 квітня на околиці села Розумівка, що в Олександрівському районі Кіровоградської області. Тут, в урочищі Чорний Ворон, представники Історичного клубу “Холодний Яр”, Історичного товариства “Чорні запорожці”, Козацько-стрілецького братства з Луцька, партії “Батьківщина”, Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, ОУН, “Щирого братства” та інших козацьких формувань вшанували світлої пам’яті отамана Чорного Ворона (Миколу Скляра) і триста його козаків, які полягли в бою з будьонівцями 1920 року. Урочистості відкрив кобзар Василь Литвин піснею “Ой умер козак”.

Також були проведені вшанування у Соснівці, Цвітній та Цибулевому, де на полі під Соснівкою у вересні 1920 р. червоний ескадрон курсантів Єлисаведградської кавалерійської школи порубав близько 70 хліборобів Соснівки, Девятки, Скаржинки і Тирнавки, які виступили із протестом проти свавілля червоних продзагонів. “У людей були порубані обличчя, шиї, руки, плечі, спини, – розповідав свідок тих жахливих подій. – Люди кричали від болю, засохлі рани розривались, кровоточили. Рядна – хоч викручуй від крові… Очі відкриті, в них застиг жах… Голови покладені на праве плече, на одній шкурочці держаться…” Червоні довгий час не давали поховати цих людей, обстрілюючи похоронну процесію з гармат, а тоді, “щоб покарати Соснівку, червоний бронепоїзд із гармат, прямою наводкою, розстрілював селянські хати, – розповідала Марія Кирилівна Павловська, 1913 р. нар., із с. Соснівки. – А двох наших сільських хлопців укинули в топку паровоза…” До майже розораного кургану, де колись збиралися на нараду люди, які виступили проти диктатури чужинців, було покладено квіти, запалали свічки. Молодь, взявшись за руки, слухала кобзаря Тараса Силенка, що заспівав полеглим старовинну пісню, яку, напевно, і вони колись співали… У неділю 18 квітня від самого ранку скликав козацтво до Мельників, столиці Холодноярської республіки, величезний тулумбас. До Мельників приїхали козаки і козачки також з Києва і Київщини, Галичини й Волині, Харкова і Херсона, Одеси і Житомира, Кіровограда і Кіровоградщини, Черкас і Черкащини, Закарпаття, Запоріжжя, Рівного, Нікополя, Перемишля та багатьох інших міст та сіл. “Окупанти століттями нищили українську провідну верству, – продовжував Роман Коваль, – мужів довір’я, отаманів, українську шляхту – нашу аристократію. Окупанти розуміли, що військо без отамана – зграя, що народ, позбавлений еліти, – отара. Саме тут, у Холодному Яру, і в минулих століттях, і тепер панує національний дух, до могил наших збираються українці, які мають національну честь і готові у боротьбі відстояти її”. Промовляли на меморіальному мітингу Левко Лук’яненко, Василь Литвин, Олександр Стець, письменники Володимир Яворівський, Іван Драч та Василь Шкляр. У вшануваннях взяли участь нащадки повстанських родів, зокрема Василя Чучупака, Олександра Кваші, гайдамацького ватажка ХХ ст., Семена Неживого та козака Армії УНР Олексія Здоровецького. За півгодини на мельничанському цвинтарі на могилах Василя Чучупака та братській могилі холодноярців відбулися панахиди, але завершальним акордом вшанувань стало освячення зброї на берегах Гайдамацького ставу. Також 18 квітня силами Українського козацтва в Чигирині було поставлено меморіальну дошку наказному отаманові Вільного козацтва Іванові Полтавцю-Остряниці.

Бачили б ви, як горіли очі людей, коли вони від’їжджали у рідні місця, які просвітлені у них були обличчя, яке бажання працювати, яка впевненість, що ми таки виборемо національну свободу на рідній, та поки не своїй землі.

Це був перший виїзд невеличкої групи Харківського осередку, але в наступному році ми обов’язково зберемо когорту Патріотів зі всієї України – щоб глибокими та безмежними Холодними Ярами прокотилося гучне «Одна – Раса, Одна – Nація, Одна – Батьківщина, це – Україна!!!»

16 травня у Києві відбудеться Перший Всеукраїнський Соціал-Nаціоналістичний З’їзд.
Завдання З’їзду:
1. Проголошення єдиної програми Соціал-Nаціоналістичного Руху.
2. Встановлення організаційних форм Соціал-Nаціоналістичного Руху.
3. Маніфестація сили та єдності Соціал-Nаціоналістичного Руху.

http://sna.in.ua/?p=3677 ФТД «РУСЬ» відбудеться на березі мальовничого лісового озера, поблизу гори Остриця, де в 1240 році на Стугнянських луках відбулась остання, перед облогою Києва, відкрита битва руських дружинників з татаро-монгольською ордою. В програмі: 26 червня 2010 р. - з 10-00 до 17-00 – організований заїзд на місце проведення фестивалю; - початок музичної програми о 17-00 - виступ кобзаря; - гурти “Сокира Перуна” (Київ), “Сейтар” (Київ), “Тінь Сонця” (Київ), “Цирюльня” (Миколаїв), “Визволитель” (Львів), “Nahtigal” (Львів), “WHITE LIONS” (Севастопіль), “Святосіч” (Харків), “Широкий лан” (Калуш), “The GAZ” (Шахтарськ), “CLAN” (Жидачів) та інші; - традиційні проводи Купала; - нічний кінозал; - спілкування з музикантами та акустична програма; - нічна музична програма та історичні розповіді Р. Коваля. 27 червня 2010 р. - реконструкторський бій «Русів» на території фортеці «Київська Русь»; - Бойовий гопак; - турнір з контактного бою «Меч Святослава». Гостей ФТД «РУСЬ» пригощатимуть справжнім козацьким кулешем. Проїзд з Києва: Маршрутне таксі №303 від ст. метро «Либідська» до міста Василькова, зупинка «Готель «Ярославна» звідки до місця проведення фестивалю регулярно курсуватимуть маршрутки

http://www.sna.in.ua/news/1-ua/525-2009-11-30-02-14-15.html

Перелам у душі Юрія Щербака стався 2004-го… Жив чоловік собі, жив – класний інженер-будівельник, неодноразовий лідер різних престижних конкурсів, на кшталт «Гвардія бренду», авторитетний спеціаліст і топ-менеджер, керував собі підприємством, робив улюблену роботу, мав кохану родину – і ось почав ставити собі незручні питання: 

- маємо гасло «Відбудуємо Україну!» - а чи усі осягають, який глибокий зміст у цьому? 

- кажемо, що торгівельна марка «БудМайстер» гарантує відбудову України, - а чи всі саме так розуміють зміст нашої гарантії? 

- а чому не всі? а що треба зробити, аби «всіх» - побільшало? 

- а хто ми є? якщо українці – то які вони, ці українці – і якими мають бути, аби відповідати цьому високому імені? 

- і що таке Україна: Богом дана вільним людям вільна земля, а чи простір для полювання зграй антиукраїнських, антидержавних хижаків? 

Почав шукати відповідей, і чим більше знаходив, тим очевиднішими ставали прості істини: хочеш покращити світ – почни із себе; хочеш стати українцем – живи по правді, живи у чистоті, не допускай компромісу, насамперед, із власним сумлінням, а далі – і з цілим світом… 

Друга в Україні компанія з виробництва будівельних матеріалів почала на очах набувати українських форми і змісту… Провідні споживачі продукту ТМ «БудМайстер» - на Донбасі, тож менеджери компанії з продажу питалися, чи розуміють співрозмовники українську мову? Мовляв, бізнес є бізнес, як треба – поступимося, перейдемо на російську… 

Аж жодної потреби! – казали донеччани. Навпаки, чим «україннішим» ставав «БудМайстер», тим більше це подобалося контр-агентам від Криму, Харківщини і Донеччини - до Волині і Галичини… 

З’ясувалося, що українськість компаній «БудМайстер» є ще й напрочуд потужною рекламою! Змінені упаковка, спецодяг, стиль спілкування, навіть самого корпоративного буття поширили про ВАТ «Павлограджилстрой», ТОВ «Фабрика будівельних сумішей» та ТОВ «Фабрика дверей» славу не тільки надійного, але потужного й шляхетного партнера у справах. 

Змінювалися й люди. По підприємствах дедалі впевненіше лунала українська мова, і не кострубата, калькована з московської, «канцелярита», а вишукана, питома, правильна! Оновлювалася і приживалася було вже зовсім затоптана у небуття термінологія, власними силами готувалися посібники з виробничого навчання для робітників: «Основи економіки», «Українське ділове мовлення і термінологія виробництва будівельних матеріалів та будівництва», технологічні регламенти, інструкції, тощо… 

Українськими ставали і будні, коли дрескодом компанії став саме національний стиль, запроваджений і заохочуваний Юрієм Щербаком, і корпоративні та державні свята… 

Люди стали цікавитися історією, шукати правдивих джерел інформації про свій рід та народ, про себе і свою Україну… Люди почали ставати вільними, щирими, чесними… Це важкий душевний труд – і не кожному під силу щомиті «вичавлювати із себе раба»… 

Найменше процеси, що відбувалися на підприємствах «БудМайстер» подобалися наглядовій раді на чолі з Ігорем Слюнковим, сином окупанта і окупантом України; та у складі акціонерів Олександра Бутенка і Олександра Пашковського… Настільки не подобалося, що з е-майл дебатів І. Слюнкова та Юрія Щербака можна написати ще один чотиритомник «Війна за українську мову на «БудМайстрі» - миру не буде!» – і Лев Толстой позаздрить обсягам цих томів! 

Страшенно не хотілося наглядовій раді, аби люди на «БудМайстрі» ставали вільними людьми, які, в решті решт, не дозволять тягти зароблені ними гроші або як позичку «бєз атдачі», або як незаплановані бюджетом компанії «дивіденди»… 

Не дозволяв цього, стоячи на сторожі інтересів розвитку компанії, і Юрій Щербак. Саме його вимога повернути неправедно, незаконно забрані акціонерами кошти підприємствам, що мають вберегти своїх людей і виробництво в умовах економічної кризи, і стала правдивою причиною війни, що триває вже кілька днів. Юрія Щербака, Володимира Піпу знято. Неугодних, здатних організувати щонайменший опір сваволі наглядової ради, звільнено, і силоміць видворено з підприємства. Спроба створити Раду трудового колективу для організації опору, не вдалася. Перелякана більшість принишкла. Блоковані зв’язок, комп’ютерна мережа… 

Все це триває під снодійно-демократичні співи Ігоря Слюнкова перед робітниками про те, що «нікому нічого не буде»… Так воно і є! Скоро зима, а отже, робітників розженуть, в кращому випадку, за свій кошт; в гіршому – просто скоротять. Так що нікому нічого й не буде… 

Що найпікантніше у цій ситуації: Ігор Слюнков – лідер фракції БЮТ у міській раді, більше того, один з провідників ідей Юлії Тимошенко, один з найбільших спекулянтів землею в Західному Донбасі. 

То ж сваволя «гаспадіна Слюнкова» не тільки від того, що він крутий мільйонер, але й від опіки над ним та іншими окупантами України мадам Тимошенко?! Це така нас очікує попереду «щаслива доля», коли українців за українське, за своє, будуть переслідувати різні чужинці з-під «криши женщини з косою»? 

Є і ще одна – дуже цікава версія! Лібералам страшенно не хочеться відходити від влади, а рейтинги, які не є надуто-великі, а все-таки малуваті для повної певності! То ж схоже на те, що біло-сердечні та малиново-біло-голубі регіонали мусять знайти спільну мову, перемогти єдиною шоблою народ, і подерибанити доконечно вже усе – і землю, і люд сердешний, голодом і холодом зморений! 

Леонід РОМАНЮК, 

керівник навчального пункту ВАТ «Павлограджилстрой», 

очевидець і учасник подій.

10 квітня в Одесі було означено знаковою подією. У цей день влада та місцеве лівацтво святкує день переокупації міста радянськими військами у 1944 році. На суботу 10 квітня було заплановоно і проведено матч чергового туру Чемпіонату України з футболу між місцевим «Чорноморцем» та полтавською «Ворсклою». Святкування дня переокупації частково було перенесено і на стадіон, щляхом «тєльняшек», «геогівських стрічок», деяких «баненрів» і т.д. “Росіянські патріоти” відзначали використовуючи «московську імпєрку».

Одеса давно довела, що є українським містом, «забрудненим», потребуючим наведення порядку і «чистоти», але українським! 10 квітня одеські активісти соціал-націоналістичного руху довели, що Одеса є також націоналістичним містом! Незважаючи на планову і повсемісну аполітизацію руху футбольних вболівальників, патріоти сміливо відповіли на появу всяких антиукраїнських символів у рідному місті, розмістивши у фан секторі Державний прапор та чорвоно-чорний прапор Української Революції!

З самого початку матча прапор України було розміщено на вишці фан сектору. Одразу з`явилися незадоволені у «тєльняшках» з геогіївськими стрічками на грудях і почали вимогати зняти український стяг. На цю пропозицію «невдоволені» мало не отримали важких доказів того, що прапор залишиться, але швидко і спритно визнавши правоту соціал-націоналістів відступили. Потім було почеплено і Революційний Націоналістичний прапор. Як не дивно, але спорів і «невдоволених» практично не було. Після того, як залишився Державний прапор, москвини зрозуміли, що і прапор Революції залишиться також.

Таким от видалось 10 квітня. Цей день ще раз довів, що антиукраїнська влада сама по собі, а український народ сам по собі. Влада раділа, згадуючи, як вони називають день «звільнення» Одеси від румунсько-німецьких військ, а одеські патріоти завдяки державному і революційним прапорам на футбольному стадіоні «Спартак», відзначили воїнів-націоналістів з Організації Українських Націоналістів, які боролись за соціальне і національне визволення України на території Одещини. Одеса належить Nам!

Слава Україні!

http://sna.in.ua/?p=2101