Лежить собі, одиноке таке, забуте, розгублене, нікому не нужне… Ладно думаю, спасу я тебе, врятую, так і бить… Забрав його з собою в ліфт, спустив додолу, і поклав біля під’їзду на лавці. Кажу: хазяїн твій оговтається і знайде, і забере додому, не переживай…

Потім часа через два розбираю дома спортивну сумку, щоб одяг постірать після треніровки… Тапок витяг… Один… Ну, обичний такий тапок, “шльопок”, спортивний “Найк”, чорний, пластіковий… - Странно, - думаю… Два ж було…

… Путьом несложних логічєських размишлєній…

… Спускаюсь вниз – лежить на лавці… Гуляє на свіжому воздусі… Мене побачив – зрадів…

- Ходім додому, - кажу, - гуляка, бля…

Забрав…